"12" травня 2026 р.
м. Київ
Справа № 911/578/26
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Трансвіт" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Перемоги, будинок 183, код 32174342)
до Фізичної особи-підприємця Новікова Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення пені та зобов'язання витини дії,
за участю представників:
позивача: Щетінін Максим Юрійович
відповідача: не з'явилися;
Історія розгляду справи.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Трансвіт" до Фізичної особи-підприємця Новікова Антона Володимировича про стягнення пені та зобов'язання витини дії, а саме поставити 25 тонн сої згідно Специфікації №1 до Договору поставки від 16.10.2025 №1610/25-01.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2026, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 06.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2026 відкладено розгляд справи на 27.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2026 суд, вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.05.2026.
Суд встановив, що у визначений судом строк для подання відзиву на позов відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Відповідач не подавав жодних письмових клопотань, пов'язаних з розглядом спору, не надав заперечень та доказів на спростування вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виявляв наміру ознайомлюватися з матеріалами справи, а також не подавав заяв про визнання чи заперечення будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не реалізував надане йому законом право на участь у судовому процесі та доступ до правосуддя, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2026 судом оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Фактичні обставини справи та узагальнена позиція сторін.
Судом встановлено, що 16.10.2025 між ПП «Трансвіт» (покупець) та ФОП Новіковим Антоном Володимировичем (постачальник) укладено Договір поставки №1610/25-01.
За умовами вказаного договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його. Найменування товару, його кількість, вартість, умови та строки поставки визначаються у відповідних специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна і загальна вартість товару обумовлюються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Відповідно до пункту 2.3 Договору порядок оплати товару обумовлюється сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Постачальник забезпечує передачу товару на умовах, передбачених Міжнародними правилами перевезення Інкотермс-2020, якщо інше не зазначено в додатках або специфікаціях до Договору. Термін поставки товару обумовлюється сторонами у специфікаціях, що визначено пунктами 3.1, 3.2 Договору.
16.10.2025 між сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору поставки, відповідно до умов якої сторони погодили предмет поставки - сою врожаю 2025 року, кількість товару - 25 тонн, умови поставки - DAP згідно з правилами Інкотермс-2020, місце поставки - Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Перемоги, 183, строк поставки - до 30.11.2025, загальну вартість товару - 3562500,00 грн без ПДВ; оплата - протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором у погоджений строк не виконав, а станом на дату звернення до суду поставка 25 тонн сої врожаю 2025 року здійснена не була, незважаючи на сплив установленого договором строку поставки - 30.11.2025.
Матеріали справи свідчать, що з метою досудового врегулювання спору 09.12.2025 позивач направив відповідачу письмову вимогу поштовим зв'язком та електронною поштою, у якій просив поставити товар у кількості 25 тонн сої врожаю 2025 року у строк до 19.12.2025 та сплатити пеню за порушення строків поставки.
Однак, як стверджує позивач, станом на 27.02.2026 відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, товар не поставив, пеню не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Позивач також посилається на те, що договором передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки. Зокрема, відповідно до пункту 5.3 Договору у разі несвоєчасної поставки або непоставки товару постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Позивач зазначає, що прострочення поставки розпочалося з 01.12.2025 та тривало по 27.02.2026 включно, тобто 89 календарних днів. Вартість непоставленого товару становить 3562500,00 грн, у зв'язку з чим розмір пені, розрахований відповідно до умов договору, склав 317062,50 грн.
Разом із тим позивач вказує, що заявлена до стягнення пеня не має на меті безпідставне збагачення, а спрямована на стимулювання відповідача до виконання зобов'язання. З огляду на це позивач добровільно зменшив розмір заявленої до стягнення пені на 50% та просить суд стягнути 158531,25 грн.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить: зобов'язати відповідача виконати зобов'язання в натурі та поставити 25 тонн сої врожаю 2025 року згідно зі Специфікацією №1 до Договору поставки; стягнути з відповідача пеню у сумі 158531,25 грн.
Висновки господарського суду.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право вимагати передання цієї речі відповідно до умов зобов'язання.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази та доводи позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що 16.10.2025 між ПП «Трансвіт» та ФОП Новіковим Антоном Володимировичем укладено Договір поставки №1610/25-01, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на умовах та у строки, погоджені сторонами у специфікаціях до договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2025 сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору поставки, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу сою врожаю 2025 року у кількості 25 тонн, на умовах DAP згідно з Інкотермс-2020, у строк до 30.11.2025, загальною вартістю 3562500 грн без ПДВ.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній у встановлений договором строк товар позивачу не поставив.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки 25 тонн сої врожаю 2025 року матеріали справи не містять.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою від 09.12.2025 про необхідність виконання договірного зобов'язання та поставки товару, однак зазначена вимога залишена відповідачем без реагування.
Оскільки відповідач у погоджений сторонами строк товар не поставив, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару, а також те, що доказів припинення або належного виконання зобов'язання матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача поставити ПП «Трансвіт» 25 тонн сої врожаю 2025 року згідно зі Специфікацією №1 до Договору поставки №1610/25-01 від 16.10.2025.
Суд зазначає, що відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим ГПК України, не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не надав, доводів позивача не спростував, доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань або наявності обставин, що виключають чи зменшують відповідальність, не подав. За таких обставин викладені у позовній заяві фактичні обставини та доводи позивача не спростовані відповідачем та підлягають оцінці судом на підставі наявних у справі доказів.
Щодо вимоги про стягнення пені у сумі 158531,25 грн суд зазначає таке.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, за змістом наведеної норми пеня є видом відповідальності саме за порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання щодо сплати коштів.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару, а саме сої врожаю 2025 року у кількості 25 тонн, тобто порушенням негрошового зобов'язання.
Разом із тим пунктом 5.2 Договору поставки сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки або непоставки товару постачальник сплачує пеню у розмірі 1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.
Однак, враховуючи правову природу пені, визначену статтею 549 ЦК України, пеня може бути нарахована виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оскільки у даному випадку відповідачем порушено негрошове зобов'язання щодо поставки товару, підстави для стягнення пені відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 158 531,25 грн задоволенню не підлягають.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішення питання щодо судових витрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача, з огляду на задоволення виключно вимоги немайнового характеру, з урахуванням понижуючого коефіцієнту за подання позову через систему «Електронний суд» - підлягає сума судового збору у розмірі 2662,4 грн [3328 *0,8].
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Новікова Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) поставити Приватному підприємству «Трансвіт» (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Перемоги, будинок 183, код 32174342) 25 тонн сої врожаю 2025 року згідно Специфікації № 1 до Договору поставки №1610/25-01 від 16.10.2025.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Новікова Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Трансвіт" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Перемоги, будинок 183, код 32174342) 2662,4 грн витрат зі сплати судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.
Суддя А.Ф. Черногуз