вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа № 911/1395/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування»
до Комунального підприємства “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради
про стягнення 36 668,65 гривень
за участю представниці позивача Полякової М.М. (довіреність №02/01-26_П від 02.01.2026) та представниці відповідача Маліченко Л.Т. (ордер серії ВЕ №1160595 від 01.07.2025)
22.07.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування» (далі також - ТДВ “СК “Віді-Страхування»/позивач) Комунального підприємства “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради (далі - КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради/відповідач) про стягнення 36 668,65 гривень відшкодування завданої шкоди.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.04.2025 у справі №911/1395/25 залишив позовну заяву ТДВ “СК “Віді-Страхування» без руху та постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
30.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТДВ “СК “Віді-Страхування» надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд Київської області ухвалою від 12.05.2025 у справі №911/1395/25 прийняв до розгляду позовну заяву ТДВ “Страхова компанія “Віді-Страхування» та відкрив провадження, призначив розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.07.2025.
27.05.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечив проти позову та просив відмовити у повному обсязі.
02.06.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТДВ “СК “Віді-Страхування» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився з доводами відповідача.
Вказані вище заяви по суті обох сторін разом з доданими до них документами судом прийнято до розгляду у судовому засіданні 01.07.2025.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 01.07.2025 у цій справі відклав її розгляд на 18.08.2025.
18.08.2025 з огляду на неможливість функціонування локального програмного забезпечення щодо проведення та фіксування судового процесу шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи засідання з розгляду цієї справи не відбулось.
З огляду на вказане Господарський суд Київської області ухвалою від 18.08.2025 у справі №911/1395/25 призначив судове засідання на 22.09.2025.
22.09.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надійшли клопотання про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи, а також клопотання про перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 22.09.2025 у цій справі відклав її розгляд на 13.10.2025.
30.09.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТДВ “СК “Віді-Страхування» надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи у цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 13.10.2025 у справі №911/1395/25 перейшов до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, а також, зокрема:
- призначив підготовче засідання на 17.11.2025;
- надав сторонам строк до 17.11.2025 для подання: додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).
14.11.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТДВ “СК “Віді-Страхування» та КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надійшли, відповідно, заява разом з доданими до неї доказами та додаткові пояснення з доданими до них доказами.
Відповідно подані обома сторонами заяви/пояснення з доданими до них доказами прийнято судом до розгляду.
Водночас суд звертає увагу на те, що до вказаних вище пояснень позивача додано зображення заяви свідка у форматі pdf, для оцінки відповідного засобу доказування останній має бути поданий в оригіналі.
Зазначене ґрунтується на тому, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 87 та ч.ч. 1, 3 ст. 88 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.
Зі змісту наведених процесуальних приписів слідує, що показання свідка є окремим засобом доказування, відмінним від письмових, речових та електронних доказів, порядок подання яких до суду, на відміну від порядку подання заяви свідка, містить можливість їх оформлення в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (електронній копії).
Подання ж до суду заяви свідка у копії та/або електронній копії паперового документа господарським процесуальним законодавством не допускається.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання від ухвалою від 17.11.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 22.12.2025.
22.12.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, ФОП Ничика В.В.
Так, означене клопотання мотивовано тим, що достовірність поданих відповідачем фото проведення ремонту дороги, на якій сталася ДТП, представниця позивача заперечила з підстав відсутності на фото дати їх створення.
Водночас, за доводами відповідача, ФОП Ничик В.В. здійснював технічний нагляд за ремонтом дороги, на якій сталася ДТП, і саме вказана особа може підтвердити обставини щодо моменту (дата) виготовлення фото ремонту, як і зможе надати оригінали цих фото.
Вказане, на переконання відповідача, підтвердить його позицію та вплине на прийняття рішення у справі.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Однак викладені у відповідному клопотанні доводи КП «БГВУЖКГ» не свідчать про належне мотивування наявності підстав для вчинення передбачених статтею 50 ГПК України процесуальних дій із залучення третіх осіб у цій справі.
Так, відповідачем не обґрунтовано, які права та обов'язки щодо однієї із сторін можуть з'явитися/змінитися/припинитися у ФОП Ничика В.В. у разі задоволення заявлених за позовом у цій справі вимог про стягнення з відповідача 36 668,65 гривень відшкодування завданих автомобілю збитків.
Доводи ж відповідача про необхідність отримання від ФОП Ничика В.В. пояснень щодо певних обставин за спором у цій справі, як і можливість вказаної особи продемонструвати оригінали фотографій визнаються судом неспроможними, позаяк вказане не свідчить про наявність та/або виникнення у вказаної особи безпосередніх прав та обов'язків стосовно предмету спору щодо однієї із сторін за результатами прийняття рішення у зазначеній справі.
Суд зауважує, що приписи статті 50 ГПК України презюмують право учасника справи заявити про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, однак не передбачають права одного з учасників при поданні відповідної заяви обирати, на боці кого зі сторін має брати участь така третя особа, оскільки саме остання реалізує відповідне право згідно поданої нею заяви про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
З огляду на вказане вище, розглянувши у підготовчому засіданні 22.12.2025 вказане клопотання про залучення третьої особи, суд дійшов висновку про його необґрунтованість і, як наслідок, про відмову у задоволенні.
Стосовно ж поданого відповідачем клопотання про проведення почеркознавчої експертизи у цій справі, то у підготовчому засіданні 22.12.2025 судом залишено без розгляду означене клопотання у зв'язку із зняттям його з розгляду представницею відповідача.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання від ухвалою від 22.12.2025 у цій справі відклав підготовче засідання на 05.01.2026.
Господарський суд Київської області від ухвалою від 05.01.2026 у цій справі відклав підготовче засідання на 02.02.2026.
02.02.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи флеш-носія з наявними на ньому фото, які раніше було подано у цій справі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».
Вказане клопотання з доданим до нього носієм долучено до матеріалів справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.02.2026 у цій справі закрив підготовче провадження та призначив її до судового розгляду по суті на 10.03.2026.
У судовому засіданні 10.03.2026, до початку розгляду справи по суті представниця відповідача вказала, що у тексті поданих раніше, у грудні 2025 року, додаткових пояснень здійснено посилання на певні документи, копії яких не було долучено до матеріалів цієї справи.
З огляду на вказане, оскільки означені документи наявні у позивача, представниця відповідача просила суд оглянути та долучити до матеріалів цієї справи вказаний нею перелік документів.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Попри вказане представниця відповідача не навела жодних обґрунтувань поважності причин пропуску встановлених законом строків та подання доказів не разом із відзивом, а вже після закриття підготовчого засідання.
У розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що:
- процесуальний закон не передбачає можливості суду оглядати усі вказані стороною у заявах/поясненнях докази, які не були долучені у передбаченому для того порядку;
- вказані вище норми процесуального закону не містять інших правил та порядку подання доказів, аніж у наведеній вище статті 80 ГПК України, та не звільняють учасників справи, зокрема і відповідача від унормованого такою статтею терміну (строку) подання доказів - разом із поданням відзиву;
- згідно з ч. 1 ст. 178 ГПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;
- приписами ГПК України не передбачено обов'язку суду встановлювати мотиви пропуску процесуального строку та поважність причин такого пропуску самостійно, без порушення особою відповідного питання та наведення відповідних доводів у формі явно змістовних та логічно побудованих аргументів;
- норми ГПК України щодо процесуальних строків, у тому числі щодо подання доказів з порушенням строку, є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення процесуальних строків та балансу інтересів і прав усіх учасників судового процесу щодо реалізації ними власних прав;
- усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, тоді як сама по собі необхідність сторін віднайти нові докази носить суб'єктивний характер, а підготовка та розробка стратегії захисту, у тому числі шляхом зібрання необхідних доказів перебуває виключно в межах контролю відповідної сторони (позивача та/або відповідача).
З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття та долучення до матеріалів справи документів за переліком, наведеним усно представницею відповідача у судовому засіданні.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 10.03.2026 у цій справі оголосив перерву в судовому засіданні до 21.04.2026.
У судовому засіданні 21.04.2026 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
05.12.2023 між ТДВ “СК “Віді-Страхування» як страховиком та ТОВ «Віді Адванс» як страхувальником укладено договір страхування шляхом підписання означеними сторонами страхового полісу CLAU-003200 добровільного страхування наземного транспорту, що включає спеціальну частину договору (СЧД) та умови добровільного страхування наземного транспорту (загальна частина договору) від 01.09.2023 (далі - договір страхування).
Так, спеціальною частиною договору страхування погоджено, зокрема, такі умови:
- вигодонабувач - ОСОБА_1 ;
- тип ТЗ - легковий автомобіль «Opel e-Mokka» номер кузова, що закінчується на 93065 (далі також - застрахований транспортний засіб/ТЗ);
- страхові ризики за цим договором - ДТП з безумовною франшизою - 0;
- підстава визначення розміру збитку - рахунки СТО офіційного дилера, погоджені страховиком;
- фізичний знос при визначенні страхового відшкодування - не враховується;
- строк дії договору з 00:00 годин 09.12.2023 до 23:59 години 08.12.2024.
09.12.2023 між ТДВ “СК “Віді-Страхування» як страховиком, ТОВ «Віді Адванс» як первісним страхувальником та ОСОБА_1 як новим страхувальником до вказаного договору страхування укладено додатковий договір, яким погоджено змінити страхувальника, яким визначити ОСОБА_1 (далі - додатковий договір).
Згідно з пунктами 1.3., 2.1., 3.1., 3.2.1, 8.3.11.1., 9.5.1., 9.6.1. та 9.6.1.1. загальної частини вказаного договору страхування за цим договором страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених цим договором, а страхувальник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом цього договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням та/або розпорядженням ТЗ, зазначеним в СЧД.
За цим договором страховим випадком є події, передбачені в СЧД, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території дії цього договору, підтверджені документально, з настанням чого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.
ДТП - дорожньо-транспортна пригода, тобто подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завданні матеріальні збитки.
Документи, що підтверджують розмір заподіяних ТЗ збитків згідно з умовами цього договору, зокрема: рахунки (акти виконаних робіт, квитанції, інші документи із зазначенням переліку відновлювально-ремонтних робіт, складових частин ТЗ, що змінюються, їхньої вартості тощо) з СТО, на якій буде здійснено відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ, визначеної відповідно до Підстави визначення розміру збитку, передбаченої в СЧД, та погодженої сторонами відповідно до умов цього договору.
Страховик виплачує страхове відшкодування наступними способами або їх поєднанням, зокрема: у разі спрямування страхового відшкодування на відновлювальний ремонт ТЗ - шляхом перерахування грошових коштів на рахунок СТО, визначеної та погодженої сторонами відповідно до умов договору. При цьому розрахунок страхового відшкодування здійснюється на підставі документів, передбачених в п. 8.3.11.1 цього договору.
У разі пошкодження ТЗ внаслідок страхових ризиків, зокрема ДТП страхове відшкодування визначається за формулою: СВ = З - Ф, де З - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ та/або ДО (додаткове обладнання) (з урахуванням або без урахування фізичного зносу згідно з умовами, визначеними в СЧД, на деталі, вузли та агрегати, що підлягають заміні); Ф - розмір безумовної франшизи, визначеної в СЧД.
У разі, якщо в СЧД передбачено, що фізичний знос ТЗ (його складників) при визначенні страхового відшкодування враховується, то величина фізичного зносу розраховується на підставі звіту про оцінку ТЗ та віднімається при розрахунку страхового відшкодування.
Копії вказаних вище полісу та умов добровільного страхування, а також додаткового договору додано до позовної заяви.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зауважив, що 17.04.2024 у м. Боярка по вул. Магістральна навпроти вулиці 17-та Лінія сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу під керуванням страхувальника (далі також - спірна ДТП).
За доводами позивача, спірна ДТП настала, а застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття та відсутності на вказаній ділянці дороги будь-яких заходів організації дорожнього руху (дорожні знаки тощо), які мали б інформувати про наявність на ній вибоїн.
На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до позову jpq-файли, найменовані як «фото з місця події», а також копії складених 17.04.2024 інспектором служби патрульної поліції ВП №1 Фастівського районного управління поліції схеми місця ДТП та акта обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (далі також - акт обстеження від 17.04.2024).
Як зазначив позивач цим актом зафіксовано, що експлуатаційний стан обстеженої ділянки (Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна навпроти 17 Лінія) не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 (ДСТУ 3587 22 чинне на дату ДТП) «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги експлуатаційного стану», а саме: яма ширина 1,3 м.; довжина 1.7 м.; глибина 0,15 см, а означена ділянка дороги є аварійно небезпечною.
Водночас позивач зауважив, що згідно з листом відповідача №284/1 від 31.05.2024 останній є балансоутримувачем ділянки автомобільної дороги за адресою: м. Боярка, вул. Магістральна, навпроти вул. 17 Лінія. Копію вказаного листа додано до позовної заяви.
Також до позовної заяви додано копії постанов Києво-Святошинського районного суду Київської області та Київського апеляційного суду від 22.07.2024 та 24.02.2025 у справі №369/10255/24.
Покликаючись на вказані постанови, позивач зазначив, що апеляційну скаргу захисника Шустова О.В. залишено без задоволення, а відповідну посадову особу КП «БГВУЖКГ» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 140 КпАП України (Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт).
Поряд з тим позивач зазначив, що страхувальник - ОСОБА_1 заявою від 17.04.2024 повідомив ТДВ “СК “Віді-Страхування» про настання страхового випадку та надалі згідно поданої заяв про виплату страхового відшкодування від 24.04.2024 та 06.05.2024 просив виплатити страхове відшкодування згідно рахунків у страховій справі. Копії вказаних заяв страхувальника наявні в матеріалах позовної заяви.
Як зауважив позивач, за результатами ДТП та відповідно поданих страхувальником заяв і рахунків на відновлювальні роботи/послуги прийнято рішення про визнання випадку страховим і, відповідно, виплачено страхове відшкодування у сумі 29 286,51 грн та здійснено доплату страхового відшкодування за приховані пошкодження, які неможливо було виявити при візуальному огляді, у сумі 7 382,14 грн, що загалом склало 36 668,65 грн.
На підтвердження відповідних обставин до позову додано копії:
- складений позивачем 22.04.2024 акт огляду транспортного засобу із доданими до нього зображеннями (фототаблиця) автомобіля та виявлених на ньому пошкоджених деталей - 2 шини, диск колеса;
- виставленого ТОВ «Віді Адванс» рахунка №ЕГуС-0002498 від 23.04.2024 на суму 29 286,51 грн;
- акта виконаних робіт від 06.05.2024 на суму 29 286,51 грн;
- страхового акта №18604 від 25.04.2024 щодо виплати на користь ТОВ «Віді Адванс» 29 286,51 грн у якості страхового відшкодування;
- платіжної інструкції №1557 від 26.04.2024 про перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Віді Адванс» 29 286,51 грн страхового відшкодування;
- повідомлення ТОВ «Віді Адванс» від 06.05.2024 про виявлення під час відновлювального ремонту застрахованого авто прихованого дефекту (пошкодження) амортизатора переднього лівого, а також доданих до такого повідомлення акта діагностики і картки механіка;
- виставленого ТОВ «Віді Адванс» рахунка №ЕГуС-0002731 від 06.05.2024 на суму 7 382,14 грн;
- акта виконаних робіт від 10.06.2024 на суму 7 382,14 грн;
- страхового акта 18702 від 09.05.2024 щодо виплати на користь ТОВ «Віді Адванс» 7 382,14 грн у якості страхового відшкодування;
- платіжної інструкції №1728 від 10.05.2024 про перерахування позивачем на рахунок ТОВ «Віді Адванс» 7 382,14 грн страхового відшкодування.
Крім того до позову додано копії адресованої відповідачу вимоги позивача від 07.01.2024 про відшкодування шкоди та наданої на таку вимогу відповіді КП «БГВУЖКГ» від 23.01.2025.
Посилаючись на вказані обставини та те, що відповідач на надіслану йому вимогу про відшкодування понесених збитків у вигляді сплаченого страхового відшкодування за договором страхування відмовив, позивач просить суд стягнути з відповідача у порядку суброгації 36 668,65 грн, як відшкодування завданої шкоди.
У розрізі наявності у сукупності усіх елементів, як підстави для настання відповідальності у вигляді сплати збитків, позивач зазначив, що протиправну поведінку КП «БГВУЖКГ» зафіксовано актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 17.04.2024 та схемою місця ДТП, а також фотографіями з місця події.
Збитки ж, за доводами позивача, виразилися у шкідливому результаті такої поведінки - пошкодження застрахованого ТЗ, і такі збитки підтверджуються вказаними вище документами.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою (збитками), за твердженнями позивача полягає у тому, що через незабезпечення безпечних умов дорожнього руху на ділянці дороги за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Магістральна навпроти 17 Лінія пошкоджено застрахований автомобіль.
Позивач стверджує, що вину відповідальної особи КП «БГВУЖКГ» ОСОБА_2 встановлено та підтверджено постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2024 та постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2025 у справі №369/10255/24.
Своєю чергою КП «БГВУЖКГ» у поданому відзиві здійснило перелік та опис усіх поданих позивачем документів, навело норми матеріального і процесуального права, зокрема норми ГПК України стосовно правил та принципів доказування, у тому числі і принципу вірогідності доказів.
У розрізі наведеного відповідач звернув увагу на те, що акт виконаних робіт від 10.06.2024 та акт виконаних робіт від 06.05.2024 підписано начебто консультантом-приймальником Літвінським В.Ю. та Бражієм Олександром Олеговичем, попри вказане підпис Бражія О.О. візуально не відповідає іншим підписам Бражія О.О., наявним в матеріалах справи, що ставить під сумнів справжність цих документів та обставин виконання вказаних у актах робіт.
З-поміж вказаного відповідач у відзиві наголосив на тому, що:
- до матеріалів справи позивачем не надано належного обґрунтування витрат, здійснених на ремонт автомобіля, оскільки ряд документів складено в односторонньому порядку виконавцем відновлювальних робіт;
- має місце фальшування документів,оскільки в робочій картці до наряду-замовлення ЕГуСА-003113 вказано дату 12.04.2025, що фактично не могла мати такої дати станом на 06.05.2024;
- має місце ймовірне підроблення підпису Бражія О.О. в актах виконаних робіт №ЕГуСА-003113 від 06.05.2024 та №ЕГуСА-003375 від 10.06.2024, що в свою чергу також свідчить про необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи та ставить під сумнів правомірність сум відшкодування.
Надалі, під час розгляду цієї справи відповідач у додаткових поясненнях навів аргументи та заперечення, що полягають у такому:
- позивач безпідставно послався у позові на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2024 як на безспірний доказ вини посадової особи відповідача, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 24.02.2025 виключено з резолютивної частини вказаної постанови наступний текст: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КупАП»;
- з метою дотримання норм щодо утримання доріг міста Боярки та Боярської ОТГ начальником КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради видано наказ №28 від 02.01.2024 про створення комісії по перевірці вулично-дорожньої мережі на стан безпеки дорожнього руху яким, зобов'язано створену комісію щодекадно здійснювати обстеження доріг;
- дотримуючись вимог наказу, створена комісія у більшості випадків щодекадно здійснювала обстеження доріг міста та всієї Боярської ОТГ та складала відповідні акти;
- відповідач не може самостійно встановлювати графіки проведення таких робіт, що залежить від виділення фінансування місцевими органами.
Так, за доводами відповідача, він вживав усі залежні від нього заходи стосовно виявлення та проведення ремонтних робіт на ділянках переданих йому в утримання доріг, зокрема укладено договір №126/24 від 08.04.2024 на надання послуг-поточний ремонт асфальтобетонного покриття дороги по вул. Магістральній в м. Боярка, відтак підрядник своєчасно приступив до виконання умов договору, розпочав роботи шляхом чищення ям та оброблення їх країв.
До пояснень відповідачем додано копію вказаного вище договору, а також копії фотографій знаків та фотографій ремонтних робіт. Відтак відповідачем долучено до матеріалів цієї справи флеш-носій з файлами фотографій.
Покликаючись на вказані фотографії, відповідач звернув увагу на те, що:
- відповідна ділянка дороги перевірялася і вздовж місць з вибоїнами і ямами своєчасно розміщено відповідні дорожні знаки для попередження учасників дорожнього руху;
- на Білогородському колі вже 15.04.2024 відбувалося закриття ям, а роботи велися в напрямку вулиці Магістральна, тобто до 15.04.2024 вже були очищені краї майже всіх вибоїн та ям по вул. Магістральній та Білогородській район (кола);
- 15.04.2024 в другій половині дня розпочався дощ, який продовжувався до 22.04.2024 з одним днем перерви - 20.04.2024, що підтверджується листом Українського гідрометеорологічного центру, копії якого та доданої до нього довідки долучено до матеріалів цієї справи.
Також відповідач не погодився і з доводами позивача про відсутність дорожніх знаків на ділянці, де трапилася спірна ДТП, зокрема на переконання відповідача не відповідає дійсності відображена у акті обстеження від 17.04.2024 інформація про те, що дорожні знаки відсутні, оскільки на ділянці автомобільної дороги по вул. Магістральній до Білогородського кола встановлено попереджувальні знаки 1.37 "дорожні роботи, 1.12 "Вибоїна" та заборонний знак обмеження максимальної швидкості 3.29 "40 км/год", що підтверджується вказаними вище фотоматеріалами.
Так, за доводами відповідача, знаки встановлено з обох сторін аварійно небезпечної ділянки, довжина вулиці від 1-ої Лінії до 17-ої Лінії - 1106 метрів, і ділянка, на якій сталася спірна ДТП, входить в зону дії зазначених дорожніх знаків.
Отже, відповідач стверджує, що встановленими знаками до учасників дорожнього руху було доведено інформацію про проведення ремонтних робіт по вулиці Магістральній та Білогородській в районі Білогородського кругу, тоді як ліквідацію аварійної ямковості та поточний ремонт заплановано з 11.04.2024 та своєчасно розпочато і за умови відсутності несприятливих умов - дощу, який розпочався 15.04.2024 та тривав щоденно до 21.04.2024, ремонтні роботи були б закінчені ще до 17.04.2024.
Окрім того заперечення проти позову відповідач мотивував і тим, що при оформленні спірної ДТП та обстеженні ділянки, де вона сталася, представників КП «БГВУЖКГ» не було залучено, як і не залучено жодного свідка ДТП.
У розрізі вказаного відповідач зауважив, що він дізнався про ДТП лише 22.05.2024, коли після спливу більше місяця в приміщенні КП «БГВУЖКГ» Боярської міської ради складено протокол відносно ОСОБА_2 , як на посадову особу, яка не вжила необхідних заходів щодо ліквідації вибоїни, попри те:
- огляд на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 не проводився, як і не зафіксовано з якою швидкістю рухався автомобіль по аварійній частині дороги, оскільки між 16-тою Лінією та ОСОБА_3 (Дмитра Годзенка), згідно викопіювання ям з метражем було 5 ям поспіль, а автомобіль ОСОБА_1 згідно схеми ДТП в'їхав в останню 5 яму;
- ОСОБА_1 зазначив, що він їхав зі швидкістю 35 км/год. (крім його слів, жодним чином не підтверджено), а відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
До пояснень відповідачем додано найменовані як «Викопіювання ям з метражем» копії зображень з https://www.google.com/maps в мережі «Інтернет», на які нанесено графічним способом певні цифрові позначки.
Тобто згідно з позицією відповідача, у тому числі і підтвердженою усними поясненнями представниці КП «БГВУЖКГ» у судових засіданнях, причиною настання ДТП могла стати і сама поведінка водія застрахованого автомобіля, оскільки 17.04.2024 був високий рівень небезпеки, викликаний метеорологічним явищем - дощем, а ОСОБА_1 носить окуляри та, дотримуючись швидкісного режиму на ділянці з 5-ма ямами, міг би побачити яму.
Водночас, згідно наданих усно у судовому засіданні зауважень представниці відповідача, на Білогородському колі, звідки їхали поліцейські, стояв знак 1.37 «дорожні роботи» та у разі виклику під час оформлення спірної ДТП представників КП «БГВУЖКГ» останні звернули б увагу на відповідні обставин і деталі.
Окрім того відповідач звернув увагу на інші недоліки наданих позивачем доказів, зокрема на те, що:
- в акті зазначено про пошкодження переднього та заднього лівого колеса, але не вказано, ні про диск, ні про амортизатор;
- огляд транспортного засобу страховою здійснено 22.04.2024, про що свідчить запис на титульній сторінці акта і записи на фототаблицях до нього, тоді як датою підписання акта страхувальником зазначено 18.04.2024.
Покликаючись на все наведене вище, за відсутності належних та допустимих доказів протиправності дій (бездіяльності) відповідача, вини останнього у заподіянні майнової шкоди та беззаперечних доказів наявності причинного зв'язку між подією та пошкодженням транспортного засобу, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Своєю чергою позивач заперечив вказані вище доводи відповідача, оскільки справжність наданих позивачем документів стосовно проведення відновлювальних робіт підтверджується також і листом ТОВ «Віді Адванс» від 28.05.2025 і доданими до нього рахунками від 23.04.2024, 06.05.2024, актами від 06.05.2024, 10.06.2024.
Копії вказаного листа та доданих до нього рахунків, актів долучено позивачем разом з відповіддю на відзив.
Зокрема, як зауважив позивач, що ТОВ «Віді Адванс» підтвердило як виконання робіт по відновленню застрахованого авто, так і виставлення рахунків і підписання відповідних актів виконаних робіт.
Водночас позивач звернув увагу на те, що після ремонту автомобіль може бути виданий особі, яка не є його власником, що не спростовує ані обставин заподіяння майнової шкоди у вигляді пошкодження автомобіля, ані обставин проведення відновлювального ремонту та понесення витрат у вигляді страхового відшкодування.
Надалі під час розгляду цієї справи позивач додатково надав копію акта огляду автомобіля з фотографіями від 13.11.2025 та копію заяви свідка, стверджуючи, що ОСОБА_1 у відповідній заяві підтвердив ремонт належного йому автомобіля, що також підтверджується вказаним актом огляду.
У судових засіданнях під час розгляду цієї справи по суті, підтримуючи позицію щодо суті спору згідно з викладеними раніше заявами та відповідаючи на аргументи представниці відповідачки про відсутність вини ОСОБА_2 , представниця позивача вказала, що вина відповідача презюмується і її наявність не спростовано під час розгляду цієї справи.
Зокрема, за доводами представниці позивача, окрім дорожніх знаків існують інші способи облаштування дорожніх позначень біля вибоїн, тоді як біля ями на ділянці дороги, де трапилася спірна ДТП, були відсутні будь-які огородження.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, захист прав фізичних/юридичних осіб, яким заподіяно шкоду у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.
Відповідно до приписів статей 980, 993 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути, зокрема:
- майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;
- відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з приписами статей 92, 102 та 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-IX, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, страховик за договором страхування зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України.
У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.
Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).
У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.
Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.
Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Зазначеними вище нормами матеріального права врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), як одного з видів уступки права, яка полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав договірне зобов'язання у вигляді сплати грошей (страхова виплата), переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає та відбувається заміна кредитора у відповідному, неприпиненому деліктному зобов'язані - потерпілий (страхувальник) у межах виплаченого страхового відшкодування передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди (заподіяні збитки).
Так, у цій справі спір стосується деліктного правовідношення стосовно відшкодування завданих застрахованому автомобілю майнових збитків від ДТП, що сталась внаслідок потрапляння автомобіля у вибоїну, та, власне, отриманого позивачем (страховиком) в порядку суброгації права потерпілого (страхувальника) на отримання такого відшкодування.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Приписами статей 14 та 24 Закону України «Про дорожній рух» унормовано, зокрема, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.
Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані сталася з їх вини.
Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 11 розділу ІІ Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 (далі - Єдині правила), ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується, зокрема, підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) (далі - підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів).
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані:
- своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14.02.2012 №54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»;
- постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух;
- вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху.
Зі змісту вказаних вище норм матеріального права та їх системного аналізу слідує, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Звідси у відповідних спорах підлягає встановленню фактичний власник чи балансоутримувач автомобільної дороги місцевого значення, відтак, зокрема, якщо балансоутримувач дороги, який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги, допустив бездіяльність це є підставою для покладення на нього обов'язку з відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
Схожі висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №639/2132/18, від 18.02.2020 у справі №916/2586/18, у постановах Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №910/6332/25 та від 02.02.2026 у справі №925/255/25.
Приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статей 76, 78 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 та частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У розрізі зазначених вище статей процесуального права суд вважає за необхідне зазначити, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.
Звідси суд, реалізовуючи таку виключну компетенцію як надання оцінки доказам, здійснює її за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами з урахуванням того, що:
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони;
- стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи, дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції.
Так, передбачений статтею 79 ГПК України стандарт доказування “вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Надання ж оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Зі змісту наявних в матеріалах справи копій складеного інспектором служби патрульної поліції акта обстеження від 17.04.2024 та схеми місця ДТП слідує, що остання сталася 17.04.2024 о 13:40 у м. Боярка по вул. Магістральна навпроти вулиці 17-та Лінія, а відповідно уповноваженою особою (поліцейським) зафіксовано:
- недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП;
- вибоїну (яму) шириною 1,3 метри, довжиною 1,7 метри та глибиною 0,15 см на проїзній частині дороги, у місці перпендикулярного примикання вулиці Магістральна до вулиці 17-та Лінія, на відстані 2,2 метри від такого примикання (далі також - спірна вибоїна);
- знаходження означеної вибоїни позаду належного Бражію О.О. автомобіля «Opel» д.н.з. НОМЕР_1 , який розміщено на узбіччі вулиці Магістральна, перпендикулярно до вулиці 17-та Лінія у напрямку руду від неї;
- видимі (зовнішні) пошкодження транспортного засобу, отримані внаслідок ДТП: ліві переднє та заднє колеса.
Означене схематичне розміщення пошкодженого автомобіля, як і самі пошкодження коліс (шини та диски) відображено також і на доданих до позову, найменованих як «фото з місця події», jpq-файлах.
Водночас вказані вище обставини настання 17.04.2024 ДТП за участю застрахованого авто та спричинення йому механічних пошкоджень внаслідок вибоїни на проїзній частині вулиці Магістральна навпроти вулиці 17-та Лінія Києво-Святошинським районним судом Київської області у постанові від 22.07.2024 у справі №369/10255/24 покладено в основу висновків про сплив 17.07.2024 строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності та, відповідно, і про закриття провадження.
Відповідно ж до змісту наявної в матеріалах цієї справи копії адресованого позивачу листа КП «БГВУЖКГ» №284/1 від 31.05.2024 вказане підприємство станом на 17.04.2024 є балансоутримувачем ділянки автомобільної дороги у м. Боряка по вулиці Магістральна навпроти вулиці 17-та Лінія, обслуговує і утримує вулично-шляхову мережу за такою адресою.
Під час розгляду цієї справи відповідач не заперечив встановлених вище обставин, зокрема і того, що саме він є підприємством, яке забезпечує ремонт та утримання тієї ділянки дороги, де 17.04.2024 за участю застрахованого позивачем автомобіля трапилася ДТП та виявлено вибоїну (яму) шириною 1,3 метри, довжиною 1,7 метри та глибиною 0,15 см.
Відповідачем не спростовано жодними належними та більш вірогідними доказами також і обставин спричинення 17.04.2024 механічних пошкоджень застрахованого позивачем автомобіля, зокрема у вигляді явного пошкодження двох коліс (шини та диски) по лівій стороні автомобіля.
Попри вказане суду не надано жодних належних доказів на підтвердження виконання відповідачем покладених на нього законом обов'язків із утримання дорожніх об'єктів та, відповідно, вжиття усіх належних заходів щодо безпечної експлуатації ділянки дороги, де виявлено вказану вище вибоїну та сталася спірна ДТП.
У розрізі вказаного суд наголошує, що згідно наведених вище приписів Єдиних правил на підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, покладається обов'язок не лише здійснювати ремонт автомобільних доріг, а і належне їхнє утримання, у тому числі і під час ремонту, і таке утримання полягає, зокрема, у
- постійному контролі експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайному усуненні виявлених пошкоджень чи інших перешкод в дорожньому русі;
- за неможливості негайного усунення вказаних пошкоджень/перешкод - у невідкладному позначенні цих пошкоджень/перешкод дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або ж у припиненні (обмеженні руху;
- вирішенні питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов.
Так, згідно пунктів 8.1. та 8.6. розділу 8 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожнє обладнання застосовується як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху. До нього належать, зокрема, огородження і світлове сигнальне обладнання в місцях будівництва, реконструкції та ремонту доріг.
Попри вказане суду не надано доказів встановлення біля та/або навколо вибоїни (ями) шириною 1,3 метри, довжиною 1,7 метри та глибиною 0,15 см на проїзній частині дороги, у місці перпендикулярного примикання вулиці Магістральна до вулиці 17-та Лінія, будь-яких огороджень та/або світлового сигнального обладнання, як-то: конуси, блоки, стрічки, сітки тощо.
Відсутність таких огороджень та/або сигнального обладнання біля означеної вище вибоїни вбачається і з наведених вище акта обстеження від 17.04.2024 та схеми місця ДТП, а також з найменованих як «фото з місця події» jpq-файлів.
З огляду наведеного, оскільки на КП «БГВУЖКГ» покладено обов'язок з утримання у належному стані дороги по вул. Магістральна, у тому числі і її ремонту та постійного контролю за її станом, суд висновує про наявність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача, яка полягає у невжитті усіх належних заходів з огородження та/або позначення вибоїни (ями) шириною 1,3 метри, довжиною 1,7 метри та глибиною 0,15 см на проїзній частині дороги, у місці перпендикулярного примикання вулиці Магістральна до вулиці 17-та Лінія, внаслідок чого 17.04.2024 пошкоджено два колеса (шини та диски) по лівій стороні застрахованого позивачем автомобіля.
Своєю чергою КП «БГВУЖКГ» не надано жодних належних та більш вірогідних доказів відсутності вини відповідача у настанні вказаних вище обставин та, власне, і заподіянні власнику автомобіля такої майнової шкоди.
У розрізі зроблених висновків суд зауважує про те, що за обставин цієї справи та наданих відповідачем пояснень і доказів про несприятливі погодні умови, зокрема в день настання спірної ДТП, формальне позначення відповідачем небезпечних ділянок дороги відповідними дорожніми знаками «Вибоїна»/»Дорожні роботи» не є достатніми заходами без позначення конкретного місця вибоїни та/або небезпечного місця.
Так, з наданих відповідачем фотоматеріалів вбачається, що ним поставлено три дорожні знаки на позначення обмеження швидкості руху та наявності вибоїн на дорозі, яких згідно пояснень відповідача та наданих ним графічних зображень обліковано більше 50-ти.
Водночас відповідач не заперечив та не спростував того, що такі дорожні знаки поставлено на позначення загалом усіх вибоїн на дорозі, а не будь-якої конкретної із них, у тому числі і спірної вибоїни.
Зокрема жоден із наданих відповідачем доказів, у тому числі і фотоматеріали не містять у собі достатньої та достовірної інформації про розміщення відповідачем вказаних ним дорожніх знаків біля та на позначення вибоїни (ями) шириною 1,3 метри, довжиною 1,7 метри та глибиною 0,15 см на проїзній частині дороги, у місці перпендикулярного примикання вулиці Магістральна до вулиці 17-та Лінія.
Надані ж відповідачем, найменовані як «Викопіювання ям з метражем» копії зображень з https://www.google.com/maps в мережі «Інтернет», на які нанесено графічним способом певні цифрові позначки, жодним чином не підтверджують фактичного позначення на місцевості вибоїн, у тому числі і спірної вибоїни.
З огляду на вказане суд оцінює як доказово неспроможні усі доводи та аргументи відповідача, викладені ним у відзиві на позові та додаткових поясненнях, про те що КП «БГВУЖКГ» вживались всі необхідні заходи для ініціювання проведення ремонтних робіт та вказані роботи були розпочаті, проте не були завершені через погіршення погодних умов.
Суд вкотре наголошує, що у розмінні наведених вище законодавчих приписів, проведення ремонтних робіт не є виключним обов'язком відповідно уповноваженої на управління дорогою особи, яка з-поміж іншого зобов'язана:
- у будь-який час, тим більше за несприятливих погодно-кліматичних умов (дощ) контролювати стан дороги та її проблемних ділянок, зокрема і шляхом огородження/позначення відповідних пошкоджень/перешкод дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів;
- припинити/обмежити рух на відповідній ділянці дороги у разі неможливості вчинити дії з огородження/позначення проблемних ділянок дороги.
Суд ураховує, що відповідач не заперечив та не спростував, що дорога, на якій сталась ДТП, обслуговується саме ним, а не будь-якою іншою особою, а тому саме відповідач є тією особою, яка несе відповідальність за технічний стан дороги та має здійснювати постійний контроль за цим станом.
З урахуванням вказаного обставини проведення ремонтних робіт до 17.04.2024 на інших ділянках дороги, як і обставини поганих кліматичних умов у вигляді опадів на час настання спірної ДТП жодним чином не спростовують вини відповідача у невжитті усіх належних заходів з огородження та/або позначення спірної вибоїни (ями).
Решта ж доводів та аргументів відповідача стосовно порушення ПДР водієм застрахованого позивачем автомобіля, у тому числі і перевищення швидкості та поганий зір водія, судом відхиляються як суб'єктивні, доказово непідтверджені міркування сторони.
Зокрема жодних доказів притягнення Бражія О.О. до адміністративної відповідальності за порушення ПДР 17.04.2024 на спірній ділянці дороги суду не надано.
Посилання ж відповідача на певні порушення під час оформлення 17.04.2024 ДТП, як і на те, що для огляду ділянки дороги не запросили представників КП «БГВУЖКГ» суд оцінює як неспроможні і так, що не входять в предмет дослідження спірних обставин і жодним чином не спростовують наявності виявленої на дорозі спірної вибоїни та пошкодження через неї коліс автомобіля.
Суд зазначає, що законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини особи і якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Звідси, ураховуючи доводи обох сторін про наявність/відсутність вини посадової особи КП «БГВУЖКГ», суд зазначає, що зроблені Київським апеляційним судом у постанові від 24.02.2025 у справі №369/10255/24 висновки не спростовують вину відповідача, як відповідного підприємства, уповноваженого на забезпечення ремонту та утримання дорожніх об'єктів.
Так, у розрізі вказаного суд звертає увагу на те, що Київський апеляційний суд від 24.02.2025 у справі №369/10255/24 змінив постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2024 тільки у частині висновків про визнання посадової особи винуватою, оскільки вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається, в тому числі з нереабілітуючих підстав.
Водночас постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.07.2024 у справі №369/10255/24 в частині висновків суду про сплив 17.07.2024 строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності та, власне, про закриття такого провадження не скасовано та не змінено.
Також Київський апеляційний суд у постанові від 24.02.2025 у справі №369/10255/24 визнав безпідставними та не взяв до уваги доводи захисника стосовно закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в діях посадової особи КП «БГВУЖКГ» складу адміністративного правопорушення.
Саме лише закриття провадження у адміністративній справі про притягнення до відповідальності посадової особи КП «БГВУЖКГ» не спростовує протиправності дій (бездіяльності) відповідача, що призвели до настання ДТП та пошкодження за її наслідками застрахованого позивачем транспортного засобу.
Стосовно ж розміру збитків у вигляді матеріальних витрат для відновлення застрахованого позивачем автомобіля, пошкодженого внаслідок неналежного утримання відповідачем ділянки дороги та наявної на ній вибоїни, слід зазначити таке.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Вказаним приписам кореспондують наведені раніше приписи статей 92, 102 та 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-IX та умови укладеного позивачем з ОСОБА_1 договору страхування, за яким:
- розмір заподіяних ТЗ збитків підтверджується, зокрема, рахунками (актами виконаних робіт, квитанціями, іншими документами із зазначенням переліку відновлювально-ремонтних робіт, складових частин ТЗ, що змінюються, їхньої вартості тощо) з СТО, на якій буде здійснено відновлювальний ремонт застрахованого ТЗ;
- у разі пошкодження ТЗ внаслідок страхових ризиків, зокрема ДТП страхове відшкодування визначається за формулою: СВ = З - Ф, де З - розмір прямого матеріального збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту ТЗ; Ф - розмір безумовної франшизи, визначеної в СЧД.
Згідно наявних в матеріалах справи копій виставлених ТОВ «Віді Адванс» рахунків від 23.04.2024, 06.05.2024 вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем та пошкодженого внаслідок ДТП 17.04.2024, загалом склала 36 668,65 грн, які позивач перерахував відповідному товариству, що власне і здійснювало відновлювальні роботи по заміні двох шин, балансуванню коліс, фарбуванню диска, а також по заміні лівого переднього амортизатора та проведенні розвалу/сходження.
Як слідує зі змісту вказаних документів, а також наявних в матеріалах цієї справи копій акта огляду транспортного засобу від 22.04.2024 разом з фотоматеріалами такого огляду та копії актів виконаних ТОВ «Віді Адванс» робіт, обсяг та вид відновлювальних робіт застрахованого позивачем автомобіля відповідає характеру пошкоджень цього транспортного засобу, зафіксованих як поліцією під час ДТП 17.04.2024, так і позивачем разом з власником автомобіля.
Зокрема відновлювальний ремонт стосувався лівої бокової частини застрахованого автомобіля та його нерозривно-пов'язаних у певних місцях, конструктивних елементів, зокрема: ліві заднє та переднє колеса, шини обох коліс, шиномонтаж/балансування, заміна лівого переднього амортизатора.
Порядок визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля та, власне, розміру збитків і страхового відшкодування не суперечить наведеним судом приписам закону та умовам договору страхування.
Посилання відповідача на те, що дати підписання акта огляду автомобіля позивачем та власником автомобіля не співпадають судом оцінюються критично, оскільки такі обставини жодним чином не спростовують ані обставин настання 17.04.2024 ДТП внаслідок неналежного утримання відповідачем проблемної ділянки дороги, ані обставин пошкодження коліс застрахованого позивачем автомобіля внаслідок такої ДТП.
Такими ж неспроможним та доказово непідтвердженими суд визнає і доводи відповідача, у тому числі і його представниці про можливу необхідність заклеювання шин, а не повну їхню заміну на нові.
Відсутність же зафіксованих схемою ДТП та актом огляду автомобіля прихованих пошкоджень певних, нерозривно-пов'язаних конструктивних елементів авто, жодним чином не спростовує того, що такі пошкодження відбулись саме одночасно з пошкодженнями коліс під час спірної ДТП 17.04.2024.
Суд звертає увагу, що під час ДТП та надалі страховиком проводився огляд зовнішніх механічних пошкоджень авто, а не усіх його внутрішньо прихованих конструктивних елементів.
З огляду на вказане усі доводи відповідача у розрізі вказаного питання судом визнаються безпідставними.
У розрізі зроблених висновків суд ураховує і те, що ані приписи Закону Закон України "Про страхування" №1909-IX, ані умови договору страхування не передбачають обов'язкову участь іншої (винної) особи в огляді транспортного засобу.
Суд також ураховує, що тлумачення змісту договору жодним чином не передбачає, що для визначення збитків та підтвердження їхнього розміру мають складатись/надаватись страхувальнику одночасно і рахунки і звіт.
Так, згідно з наведеним вище пунктом 9.6.1.1 договору страхування звіт про оцінку ТЗ складається з метою визначення фізичного зносу ТЗ та лише у разі, якщо сторони у СЧД погодили врахування такого зносу під час визначення страхового відшкодування, тоді як згідно спеціальної частини договору сторони погодили, що фізичний знос не враховується, як і погодили сторони нульову франшизу.
Також суд зауважує, що:
- ані наведена вище стаття 1192 ЦК України, ані Закон України "Про страхування" №1909-IX не містять приписів та застережень про обов'язкове проведення експертизи та/або оцінки завданих збитків під час розрахунку страхового відшкодування;
- звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Отже, з урахуванням змісту умов договору страхування, страхове відшкодування визначено позивачем правильно, як розмір прямого матеріального збитку, що дорівнює відновлювальному ремонту ТЗ.
З урахування вказаного вище суд оцінює критично усі посилання відповідача на недоліки технічних документів ТОВ «Віді Адванс» та складених цим товариством актів приймання робіт, а також на відсутність доказів визначення розміру збитків, завданих пошкодженням застрахованого автомобіля внаслідок ДТП 17.04.2024.
Звідси суд також відхиляє доводи відповідача про можливу підробку/фальшування документів щодо виконання робіт та надання послуг з відновлення застрахованого позивачем автомобіля.
Означені доводи та аргументи є неспроможними у розумінні приписів ч. 6 ст. 75 ГПК України, згідно якої обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Ураховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що у даному випадку господарський суд не є тим судом, до повноважень якого, в межах предмету та підстав позову у зазначеній справі, віднесено питання дослідження та встановлення обставин, що можуть бути підставами для притягнення особи до кримінальної та/або адміністративної відповідальності.
Під час розгляду спорів у господарському суді діє принцип змагальності, який ґрунтується не на зауваженнях особи про незрозумілість їй певних обставин або на її суб'єктивних міркуваннях та оцінці подій, а на поданні належних, достовірних доказів на підтвердження власних доводів або ж на спростування аргументів опонента.
Відповідачем же зі свого боку не надано більш вірогідних доказів на спростування поданих позивачем доказів, що підтверджують як характер пошкоджень застрахованого автомобіля, так і вартість відновлювального ремонту цього авто.
Зокрема відповідач доказово не підтвердив, що завдані 17.04.2024 автомобілю пошкодження вимагали іншої технології ремонтних і відновлювальних робіт та, власне, вартості.
Усі ж подані позивачем докази, зокрема і на підтвердження обставин отриманих застрахованим автомобілем пошкоджень під час ДТП 17.04.2024, не викликають у суду розумного сумніву про їх належність та достовірність.
Натомість, зосередившись на власній суб'єктивній оцінці поданих позивачем доказів та їх недоліках, відповідач не спростував викладені у позові обставини та усі подані позивачем на підтвердження цих обставин докази, як і не скористався відповідач у передбаченому процесуальному порядку правом на ініціювання проведення експертизи в межах розгляду спору у цій справі.
Окрім того з наявних в матеріалах справи копій заяв ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, платіжних інструкцій та складених позивачем страхових актів слідує, що страхове відшкодування позивачем здійснено у передбаченому законом та договором порядку.
Підсумовуючи усе зазначене вище, суд висновує, що позивачем доказово доведено як наявність шкоди (механічні пошкодження автомобіля), так і причинно-наслідковий зв'язок між наведеною вище протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та заявленими до стягнення збитками (матеріальні витрати для відновлення пошкодженого автомобіля), обов'язок по відшкодуванню яких згідно наведених вище законодавчих норм покладається саме на КП «БГВУЖКГ», уповноважене на забезпечення ремонту та утримання дорожніх об'єктів.
Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації з відповідача, відповідального за утримання та стан дороги, яка перебуває на його балансі під час дорожньо-транспортної пригоди. Схожі висновки зроблено Північним апеляційним господарським судом у постанові від 28.01.2026 у справі Справа №910/6332/25
За таких обставин, оскільки позивач на виконання умов договору страхування здійснив виплату 36 668,65 грн страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що до ТДВ “СК “Віді-Страхування» у межах фактичних витрат на відновлювальний ремонт авто у відповідному деліктному зобов'язанні, в силу приписів ст. 108 Закону України “Про страхування» та ст. 993 ЦК України, перейшло належне потерпілій стороні (власник пошкодженого автомобіля) право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки - КП «БГВУЖКГ».
Отже, суд висновує про задоволення позовної вимоги як такої, що доведена позивачем належними і достовірними доказами та не спростована відповідачем більш вірогідними доказами у встановленому процесуальним законом порядку, відтак ухвалює стягнути з «БГВУЖКГ» Боярської міської ради на користь ТДВ “СК “Віді-Страхування» 36 668,65 грн гривень шкоди.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради (08154, Київська обл., м. Боярка, вул. Петра Сагайдачного, буд. 30, ідентифікаційний код 34702930) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Віді-Страхування» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 60-А, ідентифікаційний код 35429675) 36 668 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 65 коп. шкоди та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28.05.2026.
Суддя В.А. Ярема