ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/2977/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (01001, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 16, ідентифікаційний код 30780994)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16, ідентифікаційний код 33101495)
про стягнення 307 219, 36 грн,
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" (далі - відповідач) про стягнення 307 219, 36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 25/10 про надання послуг від 25.10.2007 в частині оплати наданих позивачем послуг, що встановлено рішеннями у господарських справах №910/11179/24 та №910/5243/25. У даному позові позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за період несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за період з 12.01.2024 по 17.03.2025 (основну суму боргу за якими було стягнуто відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі № 910/11179/24) у загальному розмірі 230 543,80 грн з яких: 93 081,03 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 22 122,64 грн. - 3% річних; 115 128,34 грн. - інфляційні втрати, а також штрафні санкції за період невиконання грошових зобов'язань з 21.03.2025 по 11.03.2026 (основну суму боргу за яким було стягнуто відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі № 910/5243/25) у загальному розмірі 76 887, 35 грн., з яких: 28 977,99 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 15 560,81 грн. - 3% річних; 32 348,55 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
20.05.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" подано клопотання, в якому повідомлено, що докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" 23.03.2026 о 12:15 год.; Дата отримання судом інформації про доставку документа в кабінет ЕС: 23.03.2026, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.
25.10.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (далі - сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" (далі - сторона 2) укладено договір про надання послуг №25/10 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого сторона 1 зобов'язується відповідно до умов цього договору надавати стороні 2 послуги, передбачені в п. 2.1. цього договору, прямо чи опосередковано пов'язані з утриманням приміщень в стані, який відповідає стану, необхідному для нормальної експлуатації приміщень відповідно до його цільового призначення, а сторона 2 зобов'язується приймати такі послуги та оплачувати їх вартість в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Згідно з пунктом 2.2. договору сторона 2 зобов'язується вчасно сплачувати надані стороною 1 послуги (Додаток № 1) в розмірі, порядку і на умовах, визначених цим договором. При цьому сторона 2 визнає і погоджується з тим, що вартість послуг може змінюватися у випадку зміни, в порядку передбаченому чинним законодавством України, цін та/або на електроенергію і комунальні послуги.
Відповідно до п. 3.1 договору (в редакції угоди № 27 від 02.01.2023 про внесення змін та доповнень до договору) вартість послуг за договором згідно з рахунком (Додаток 1) складає: 61 668, 86 грн, крім того ПДВ 20% - 12 333,77 грн, усього 74 002, 63 грн в місяць, яка коригується щомісячно в залежності від обсягу та вартості наданих послуг шляхом виставлення рахунків стороною 1. Крім того, стороною 2 сплачуються кошти згідно з показниками лічильників та рахунків, передбачених додатком 2 до цього договору.
У пункті 3.2 договору (в редакції угоди № 20 від 30.03.2018 про внесення змін та доповнень до договору) сторони погодили, що сторона 2 зобов'язується щомісячно сплачувати вартість послуг шляхом попередньої оплати грошових коштів на банківський рахунок сторони 1 протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання стороною 2 відповідного рахунку на оплату сторони 1.
За невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України (пункт 4.1. договору).
За несвоєчасну оплату наданих стороною 1 послуг сторона 2 сплачує пеню у розмірі 01%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання набуває чинності з 1 листопада 2007 р.
Згідно з пунктом 2 угоди № 27 від 02.01.2023 про внесення змін та доповнень до Договору розрахунки становлять невід'ємну частину договору.
До підписання угоди про внесення змін та доповнень до договору на 2024 рік та наступні періоди продовжує діяти угода № 27 від 02.01.2023 про внесення змін та доповнень до договору (вартість послуг 74 002,63 грн (61 668,86 грн без ПДВ + 12333,77 грн 20% ПДВ), якщо не буде інших домовленостей сторін.
У додатку 1 від 02.01.2023 до договору сторони встановили таку вартість послуг без ПДВ:
- експлуатація та утримання обладнання вентиляції та кондиціювання - 1128,38 грн;
- утримання та обслуговування ліфтів - 1121,48 грн;
- вивезення сміття - 1051,97 грн;
- витрати на утримання обслуговуючого персоналу, будинку та прибудинкової території - 20282,32 грн;
- компенсація витрат на оренду землі - 38074,71 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/11179/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва", вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" 8 342 33, 84 грн боргу та 10 010,81 грн судового збору.
У рішенні від 09.12.2024 у справі №910/11179/24 суд встановив, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату (№ 13 від 04.01.2024, № 57 від 02.02.2024, № 72 від 09.02.2024, № 85 від 12.02.2024, № 96 від 12.02.2024, № 114 від 01.03.2024, № 127 від 08.03.2024, № 143 від 08.03.2024, № 157 від 01.04.2024, ату № 170 від 11.04.2024, № 181 від 12.04.2024, № 195 від 01.05.2024, № 207 від 13.05.2024, № 224 від 03.06.2024, № 259 від 01.07.2024, № 289 від 01.08.2024, № 302 від 09.08.2024, № 344 від 02.09.2024) та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за допомогою загальноукраїнської програми електронного документообігу "M.E.DOC"; відповідач не виконував належним чином умови договору, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 834 233, 84 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/11179/24 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі №910/5243/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" 534 811, 23 грн основного боргу, суми 3% річних у розмірі 3 828, 40 грн, інфляційних втрат у розмірі 24 096, 15 грн, пені у розмірі 36 292, 92 грн, нараховані за період з 09.10.2024 по 20.03.2025, та 7188, 35 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5243/25 залишено без змін.
Позивач зазначає, що станом на 11.03.2026 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" не погашена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 22 334,41 грн., інфляційних втрат в розмірі 115 128,36 грн., пені в розмірі 93 081,03 грн. за період несвоєчасного виконання грошових зобов'язань з 12.01.2024 по 17.03.2025; 3% річних в розмірі 15 560,80 грн., інфляційних втрат в розмірі 32 348,55 грн, пені в розмірі 28 977, 99 грн за період невиконання грошових зобов'язань з 21.03.2025 по 11.03.2026.
Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" п. 72 "В. Оцінка Суду").
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/11179/24 та від 11.09.2024 у справі №910/5243/25 набрали законної сили.
Таким чином, розмір грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" в сумі 8 342 33, 84 грн (за рішенням у справі №910/11179/24) і в сумі 534 811, 23 грн (за рішенням у справі №910/5852/23) та обґрунтованість таких вимог мають преюдиційне значення і не підлягають повторному доказуванню.
Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату наданих стороною 1 послуг сторона 2 сплачує пеню у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг, позивачем нарахована пеня на суму основного боргу 8 342 33, 84 грн за загальний період з 12.01.2024 по 17.03.2025 у розмірі 93 081,03 грн та на суму основного боргу 534 811, 23 грн за період з 21.03.2025 по 11.03.2026 у розмірі 28 977, 99 грн, не охоплені рішенням у справі №910/5243/25.
Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано на суму боргу 8 342 33, 84 грн 3% річних у розмірі 22 122, 64 грн та інфляційні втрати у розмірі 115 128, 36 грн за період з 12.01.2024 по 17.03.2025, а також на суму основного боргу 534 811, 23 грн 3% річних у розмірі 15 560,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 977, 99 грн за період з 21.03.2025 по 11.03.2026.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові №910/12604/18 від 01.10.2019 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат у межах заявлених періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично вірними, обґрунтованими та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16, ідентифікаційний код 33101495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (01001, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 16, ідентифікаційний код 30780994) пеню у розмірі 93 081 грн 03 коп., 3% річних у розмірі 22 122 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 115 128 грн 34 коп.; нарахованих на суму основного боргу 8 342 33, 84 грн; пеню у розмірі 28 977 грн 99 коп., 3% річних у розмірі 15 560, 81 грн, інфляційні втрати у розмірі 32 348 грн 55 коп., нарахованих на суму основного боргу 534 811, 23 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 686 грн 63 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 28.05.2026
Суддя Л.Г. Пукшин