ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
закриття провадження у справі
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/1846/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/1846/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Суровцева Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )
про стягнення 26 026,77 грн
За участі представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Гаращук С.В.;
Фізична особа-підприємець Суровцев Артем Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про стягнення 26 026,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перерахував відповідачу грошові кошти за роботи, результат яких не відповідав замовленому обсягу та функціоналу і не міг бути використаним позивачем у своїй підприємницькій діяльності, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі сплачених коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
05.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, розглянувши яку суд вважає за можливе відкрити провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
18.03.2026 від відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ № 910/1846/26 та № 910/1850/26.
23.03.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням сторін.
31.03.2026 від позивача надійшли клопотання про залучення третьої особи та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про об'єднання справ № 910/1846/26 та № 910/1850/26, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Володимира Медведчука до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2026.
06.04.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
15.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке мотивовано зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі.
У підготовче засідання 16.04.2026 представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 підготовче засідання було відкладено на 21.05.2026 із визнанням явки представників сторін у підготовче засідання обов'язковою.
У підготовче засідання 21.05.2026 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 21.05.2026 оголошено перерву до 25.05.2026.
25.05.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 25.05.2026 з'явились позивач та представники сторін.
У підготовчому засіданні 25.05.2026 судом прийнято письмові пояснення відповідача. Під час з'ясування обставин, що входять до предмета доказування позивач вирішив відмовитися від позову, у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 28.05.2026 для подання позивачем відповідної заяви в письмовій формі та надання відповідачем доказів понесення судових витрат, про які він зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат.
25.05.2026 від відповідача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до якої він просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
26.05.2026 від позивача надійшла заява про відмову від позову.
28.05.2026 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
У підготовче засідання 28.05.2026 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився.
Представник відповідача проти закриття провадження у справі не заперечував, просив покласти на відповідача понесені відповідачем судові витрати.
Розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі та розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
За приписами частин 1, 2 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Про відмову від позову безпосередньо позивач повідомив суд у підготовчому засіданні 25.05.2026 у зв'язку з чим судом оголошено перерву до 28.05.2026 для подання відповідної заяви в письмовій формі.
Заяву про відмову від позову підписано представником позивача - адвокатом Горлатим О.В., повноваження якого, як представника позивача, підтверджуються наявною в матеріалах справи копією ордера серії АА № 1679121 від 20.02.2026, відповідно до якого повноваження адвоката не обмежуються.
З огляду на вищевикладене, оскільки заява позивача про відмову від позову є формою реалізації прав позивача, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, підписана уповноваженою особою позивача, суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову.
Згідно з частиною 3 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (частина 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки позивач відмовився від позову, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 191 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містяться і в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, що становить 1 664,00 грн.
Згідно з частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Обставини цієї справи не дають підстав вважати, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Натомість відмова від позову обумовлена виключно внутрішнім волевиявленням позивача, у зв'язку з чим наявні підстави, передбачені частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, для стягнення із позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 12/03/26 від 12.03.2026, укладеного між відповідачем як клієнтом та фізичною особою - підприємцем Гаращуком Сергієм Вікторовичем як адвокатом (далі - Договір), акту прийому-здачі наданих послуг від 25.05.2026 на суму 20 000,00 грн, банківських виписок за 12.03.2026, 20.03.2026, 02.04.2026, відповідно до яких на виконання Договору сплачено 5 000,00 грн, 10 000,00 грн, 5 000,00 грн відповідно.
Згідно з пунктом 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання захищати та представляти інтереси клієнта по справам № 910/1850/26 та № 910/1846/26 в Господарському суді міста Києва.
За надання правової допомоги за Договором клієнт оплачує адвокату гонорар у сумі 20 000,00 грн (пункт 4.1 Договору).
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Відповідно до акту прийому-здачі наданих послуг від 25.05.2026 фізичною особою - підприємцем Гаращуком Сергієм Вікторовичем надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 20 000,00 грн.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд зазначає, що надані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи щодо розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, позивач просить суд врахувати ціну позову, зміст обґрунтування заперечень відповідача проти позову, який не передбачав вивчення великого обсягу судової практики, а також те, що за умовами Договору послуги надавались по двом справам (№ 910/1846/25 та № 910/1850/25).
З урахуванням викладеного позивач доводить наявність підстав для зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Проаналізувавши умови Договору, суд зазначає про те, що сторонами була погоджена фіксована форма гонорару за надання комплексу послуг, пов'язаних із вирішенням справ № 910/1846/26 та № 910/1850/26, без прив'язки до обсягу витраченого адвокатом часу на надання окремих послуг.
У цьому контексті суд зауважує, що витрати, понесені у зв'язку із наданням правничої допомоги у справі № 910/1850/26 підлягають розподілу у справі № 910/1850/26. Заявлення їх до відшкодування у справі № 910/1846/26 є безпідставним.
Суд відзначає, що позивач відмовився від позову і таку відмову прийнято судом до початку розгляду справи по суті, відтак суд позбавлений можливості визначити співмірність заявленого розміру витрат із складністю справи.
Також не підлягає врахуванню і обґрунтованість включення до акту прийому-здачі наданих послуг від 25.05.2026 певних послуг і визначення вартості однієї години роботи адвоката в сумі 2 500,00 грн, позаяк вартість правничої допомоги була визначена у фіксованому розмірі, відтак кількість послуг не впливає на вартість правової допомоги.
Водночас з метою розподілу судових витрат суд враховує предмет спору, ціну позову та значення справи для сторін.
Так, предметом спору є стягнення збитків у зв'язку з неможливістю використовувати результат роботи, за виконання якої було сплачено 26 026,77 грн, що і є ціною позову. Результат вирішення спору, за висновком суду, не міг вплинути на репутацію сторін, оскільки справа не викликала публічний інтерес, а стосувалася лише виконання договірних зобов'язань.
Суд погоджується із позивачем у тім, що заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є не співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки подані відповідачем заяви по суті справи за змістом дублюють одна одну, не містять аналізу великої кількості нормативно-правових актів, судової практики, здійснення складних розрахунків тощо. Крім того з їх змісту вбачається, що відповідач ототожнював справи № 910/1846/26 та № 910/1850/26 і викладав заперечення проти позовів в обох із цих справ одночасно.
Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, ціну позову, відмову позивача від позову до початку розгляду справи по суті, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для обмеження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі № 910/1846/26 сумою у 5 000,00 грн, яку суд вважає розумним розміром компенсації за надані при розгляді цієї справи послуги.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет спору, ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом відповідача послуг, а також те, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відмовою позивача від позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов'язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн, які мають йому бути відшкодовані позивачем.
Керуючись статтями 126, 129, 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця Суровцева Артема Володимировича від позову.
2. Провадження у справі № 910/1846/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Суровцева Артема Володимировича до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про стягнення 26 026,77 грн закрити.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Суровцеву Артему Володимировичу ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зі спеціального фонду Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції № 24EC-PAA5-TH3X-T06E від 16.01.2026, у сумі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп.
4. Заяву Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Суровцева Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
6. В іншій частині у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 28.05.2026.
Суддя Т.П. Капцова