ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2026Справа № 910/3842/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, м.Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул.Велика Васильківська, буд.102, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 22868348)
про стягнення 8 002,02 грн
без виклику представників сторін,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення 8 002,02 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неповною виплатою відповідачем страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
01.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач неправильно розрахував розмір страхового відшкодування, не подав звіт про визначення розміру матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу та не довів, що усі пошкодження застрахованого транспортного засобу були завдані в результаті спірного страхового випадку.
06.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що наданий ним рахунок станції технічного обслуговування є належним доказом на підтвердження дійсної вартості відновлення транспортного засобу, який також містить перелік виконаних робіт та використаних матеріалів для відновлення транспортного засобу, при цьому коефіцієнт фізичного зносу складників транспортного засобу в даному випадку дорівнює нулю.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.02.2025 о 23 год. 02 хв. у селі Голосків Хмельницького району Хмельницької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
За фактом дорожньо-транспортної пригоди водіями вказаних вище автомобілів було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.02.2025, зі змісту якого вбачається, що водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований у позивача на підставі договору страхування наземних транспортних засобів № 29-2301-24-00131 від 05.09.2024.
03.02.2025 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком на оплату № Л200000130 від 03.02.2025 ремонтної організації (Приватного підприємства - автоцентру «Лига-ІІ») вартість ремонту застрахованого позивачем автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 58 038,48 грн.
На підставі страхового акту № STOCKA-1000003306 від 11.02.2025, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 58 038,48 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 58 038,48 грн, які було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 57352 від 11.02.2025.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування (вих. № 53429 від 13.02.2025).
Відповідно до страхового акту № 260706/1/2025 від 18.04.2025 дорожньо-транспортну подію, що мала місце 02.02.2025 відповідачем визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 50 036,46 грн, яке платіжною інструкцією від 18.04.2025 перераховано на рахунок Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ».
Листом № 5701УСГ/АСА від 11.07.2025 позивач направив відповідачу додаток до заяви на виплату страхового відшкодування, за змістом якого просив доплатити страхове відшкодування в розмірі 8 802,02 грн.
Докази розгляду відповідачем цього листа в матеріалах справи відсутні.
З огляду на те, що відповідач не повністю виплатив позивачу страхове відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь залишок страхового відшкодування в розмірі 8 002,02 грн.
Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що він вважає правильним здійснений ним розрахунок суми страхового відшкодування, а тому підстав для доплати страхового відшкодування відповідач не вбачає.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 69 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Згідно з частинами 4, 5 статті 89 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: 1) життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; 2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати; 3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (пункт 50 частини 1 статті 1 Закону України «Про страхування»).
Судом встановлено виконання позивачем умов договору страхування наземних транспортних засобів № 29-2301-24-00131 від 05.09.2024 та здійснення виплати, на підставі заяви страхувальника, страхового акту № STOCKA-1000003306 від 11.02.2025 та рахунку на оплату № Л200000130 від 03.02.2025, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 58 038,48 грн, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 57352 від 11.02.2025.
Статтею 108 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Аналогічні положення закріплено в статті 993 Цивільного кодексу України.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до частини 2 статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції України спільно скласти для надання страховику (МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції України про настання дорожньо-транспортної пригоди. У разі встановлення Національним банком України обмеження максимального розміру страхової виплати за внутрішніми договорами страхування при врегулюванні страхових випадків із складенням повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду за формою і відповідно до інструкції, затверджених МТСБУ, без участі працівників відповідних підрозділів Національної поліції України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих осіб, не може перевищувати максимальний розмір, встановлений Національним банком України, що діяв на день настання страхового випадку.
Суд відзначає, що з 01.01.2025 скасовано ліміт відшкодування при врегулюванні страхових випадків із складенням повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у розмірі 80 000,00 грн, запроваджений постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 108. Відтак страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну покривається в межах страхової суми за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Судом враховано, що страховик за договором добровільного страхування прийняв повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.02.2025 як належний доказ настання страхового випадку і виплатив за ним своєму страхувальнику відповідну суму страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.02.2025 підтверджує настання дорожньо-транспортної пригоди за участю вказаних вище автомобілів, а також те, що винною особою у дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до наявного в матеріалах справи полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 226321535, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
При цьому, як встановлено судом зі страхового акту № 260706/1/2025 від 18.04.2025, строк дії полісу серії ЕР № 226321535 з 07.01.2025 по 06.01.2026, що свідчить про те, що до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із:
1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;
2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;
3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.
За приписами частин 2, 3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Відповідно до абзацу 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Чинний Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення оцінки суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Суд вважає, що проведення оцінки розміру завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнта фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика).
Відповідно до пункту 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин; строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнту фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CТО 472956 вбачається, що рік випуску автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - 2023, відтак в силу вказаних вище положень чинного законодавства України значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю.
Доказів наявності винятків, що передбачені пунктом 7.39 Методики, відповідачем суду не надано.
Крім того, з наданого відповідачем розрахунку № 260706/1 суми страхового відшкодування від 10.04.2025 вбачається, що при самостійному розрахунку суми страхового відшкодування відповідач не визначав розмір коефіцієнту фізичного зносу.
Згідно з рахунком на оплату Приватного підприємства - автоцентру «Лига-ІІ» № Л200000130 від 03.02.2025 вартість ремонту автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 58 038,48 грн.
За висновком суду, виплата позивачем своєму страхувальнику страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунку ремонтної організації, є правомірною і такий рахунок разом з відповідним платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У цьому контексті суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18).
У наданому відповідачем розрахунку № 260706/1 суми страхового відшкодування від 10.04.2025 розмір страхового відшкодування визначено в розмірі 50 036,46 грн, водночас із цього розрахунку не вбачається що стало підставою для зниження на 8 002,02 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про не доведення позивачем того, що усі пошкодження застрахованого транспортного засобу були завдані в результаті спірного страхового випадку. Також на думку відповідача він не міг пересвідчитися у правильності та об'єктивності тих пошкоджень, які зафіксовані в акті огляду транспортного засобу.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди водій, причетний до такої пригоди, зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу, яким він керував (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), а також надати відомості про місцезнаходження такого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та адресу, у тому числі електронну, для листування. Якщо водій з поважних причин не мав змоги виконати такі дії, він має підтвердити це документально.
Частиною 4 статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що водії, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого (знищеного) майна зобов'язані зберігати пошкоджене (знищене) майно, у тому числі транспортні засоби, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, до того часу, поки його не огляне представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ), а також забезпечити можливість проведення огляду пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, представниками страховика (МТСБУ). Страховик (МТСБУ) зобов'язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов'язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом. Огляд представником страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, оформляється актом огляду, що складається у двох примірниках та підписується представником страховика (МТСБУ) та потерпілою особою (її представником), один із яких надається потерпілій особі (її представнику). Акт огляду може оформлюватися у формі електронного документа відповідно до вимог законодавства. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв'язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв'язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.
Відповідно до частин 1, 2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) має право для визначення (з'ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. Страхувальник, інша особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, водій, учасник дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання страхової (регламентної) виплати (потерпіла особа), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ у визначенні (з'ясуванні) причин, обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме надати для огляду належний такій особі транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та зняття копій наявні у неї документи щодо дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати такі дії, вони мають підтвердити це документально.
За викладеного обов'язок щодо повідомлення відповідача про настання ДТП виник у водія застрахованого відповідачем транспортного засобу, а не у позивача, чи його страхувальника.
Суд також відхиляє твердження відповідача про неможливість встановлення ним розміру збитків, які завдані в результаті ДТП, оскільки, як встановлено судом, відповідачем не надано доказів проведення розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди у порядку статей 31 - 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того відповідач не був позбавлений права на доведення іншого розміру матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, безпосередньо під час цього судового провадження, однак наданими йому процесуальними правами не скористався.
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 226321535 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 250 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, відтак позивачем правомірно розраховано суму страхового відшкодування в розмірі 58 038,48 грн, яка підлягала виплаті відповідачем.
Оскільки, як свідчать обставини справи, відповідачем було перераховано позивачу 50 036,46 грн страхового відшкодування, позовна вимога про стягнення з відповідача доплати у сумі 8 002,02 грн визнається судом обґрунтованою.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає страхове відшкодування в розмірі 8 002,02 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (вул.Велика Васильківська, буд.102, м.Київ, 03150; ідентифікаційний код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул.Федорова Івана, буд.32, літ.А, м.Київ, 03038; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в розмірі 8 002 (вісім тисяч дві) грн 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28.05.2026.
Суддя Т.П. Капцова