ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2026Справа № 910/3139/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп» м. Дніпра
до Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» м. Києва
про стягнення неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 561126,61 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивача: Чуміна К.Г.,
від відповідача: Пономарь С.Г.
у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп» звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що він є клієнтом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» (далі-відповідача) та має відкритий поточний рахунок у банку № НОМЕР_1 .
Внаслідок порушення відповідачем умов і правил надання банківських послуг в частині дотримання вимог безпеки доступу до системи дистанційного обслуговування “Приват 24 для бізнесу» та безпеки проведення платежів 4 грудня 2024 року відбулось несанкціоноване списання коштів з його рахунку у сумі 2336869 грн. Для їх стягнення він звернувся в суд з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду м. Києва від 28 серпня 2025 р. у справі № 910/6854/25, позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп» задоволено частково, стягнуто з відповідача на його користь 2336822 грн. списаних з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп», 47 грн. комісії банку, 35053,93 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2025 р. вищевказане рішення суду змінено щодо присудження до стягнення сум, позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2336822 грн. безпідставно списаних коштів, 47 грн. комісії, 324532,08 грн. пені, 32830,43 грн. 3% річних, 133764,96 грн. інфляційних втрат, 42419,95 грн. судового збору.
Посилаючись на прострочення відповідачем сплати стягнутих за рішеннями суду сум, позивач на підставі ст. 625 ЦК України, ч. 10 ст. 86 Закону України “Про платіжні послуги» просив стягнути з відповідача на свою користь 51763,44 грн. збитків внаслідок інфляції, 44943,81 грн. три проценти річних з простроченої суми, 464419,36 грн. пені за період прострочення 27 травня 2025-15 січня 2026 років, який не був охоплений раніше поданим позовом.
Також позивач просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати, а також 100000 грн. з попереднього розрахунку витрат по оплаті послуг адвоката.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що рішення господарського суду м. Києва від 28 серпня 2025 р. у справі № 910/6854/25 було виконане ним повністю 15 січня 2026 р., а не 16 січня 2026 р., як зазначає позивач.
Також зазначав, що п. 12 ст. 86 спеціального Закону України “Про платіжні послуги» вже передбачений розмір відповідальності надавача платіжних послуг за неакцептованими платіжними операціями в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України. Іншої відповідальності спеціальний закон не передбачає. Відповідно, додаткове стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суперечить ст.625 ЦК України та Закону України “Про платіжні послуги». Крім того, вказував, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців. Вказував на неспівмірність заявлених позивачем адвокатських витрат із ціною позову та характером спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач є клієнтом банку відповідача та має відкритий поточний рахунок у банку № НОМЕР_1 .
Внаслідок протиправних дій відповідача (банку), які полягали в незабезпеченні посиленої ідентифікації позивача (користувача) та захисту конфіденційності даних ідентифікації останнього 4 грудня 2024 року відбулось несанкціоноване списання коштів з рахунку позивача у сумі 2336869 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи рішенням господарського суду м. Києва від 28 серпня 2025 р., постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2025 р. у справі № 910/6854/25.
У силу вимог ст. 75 ГПК України зазначені обставини не потребують повторного доказування.
Предметом розгляду справи № 910/6854/25 були вимоги позивача про стягнення пені, збитків внаслідок інфляції за час прострочення, трьох процентів річних за період прострочення 5 грудня 2024-26 травня 2025 років.
Поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями №№ 3907, 3911 від 16 січня 2026 р., постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 79866896 від 19 січня 2026 р. стверджується, що виконання вказаного судового рішення було здійснено відповідачем 16 січня 2026 року.
Таким чином, позивач набув права вимагати від відповідачів сплати неустойки, сум за прострочення виконання грошового зобов'язання за період 27 травня 2025-15 січня 2026 років.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч. 2 ст. 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 51763,44 грн. збитків внаслідок інфляції, 44943,81 грн. три проценти річних з простроченої суми за період прострочення 27 травня 2025-15 січня 2026 років.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.
Разом з тим, у тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 р. у справі № 904/4156/18.
Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 32.3.2 ст. 32 Закону “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати відповідну за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Відповідно ч. 10 ст. 86 Закону України “Про платіжні послуги» у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення неналежного платника (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника та сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку коштів за помилковою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок неналежного платника.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Тому заперечення відповідача щодо розміру заявлених вимог пені не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є безпідставними.
З урахуванням встановленого факту прострочення позивач вправі вимагати з відповідача сплати належної 324532,08 грн. пені за період прострочення 27 травня 2025-15 січня 2026 років.
При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов'язання, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв'язку з цим збитків, співрозмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і сумою прострочення, інтересів сторін, а також виходячи з того, що неустойка як вид забезпечення виконання зобов'язання не повинна перетворюватися на непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором, суд відповідно до вимог ст. 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 30000 грн.
За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч. 10 ст. 86 Закону України “Про платіжні послуги» підлягає стягненню 30000 грн. пені.
Питання розподілу відшкодування витрат по оплаті правової допомоги адвоката підлягає вирішенню в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп» м. Дніпра задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Центр-Шина Груп» (49073, м. Дніпро, вул. Хвойна, 104, код 39104926) 51763,44 грн. збитків внаслідок інфляції, 44943,81 грн. три проценти річних з простроченої суми, 30000 грн. пені, 6733,52 грн. витрат по оплаті судового збору.
У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 27 травня 2026 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар