номер провадження справи 14/38/24-21/23/25
28.05.2026 Справа № 908/1785/24 (908/880/26)
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Володимира ЧЕРКАСЬКОГО, розглянувши матеріали за позовною заявою
Позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС, представник - адвокат Симан Микола Миколайович, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
до відповідача - Фермерського господарства “Черниське» (вул. Поштова, буд. 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
про розірвання договорів оренди землі
в межах провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства “Черниське» (вул. Поштова, буд. 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Ліквідатор - Кучак Юрій Федорович (а/с 9, м. Київ, 03035, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)
Без участі представників сторін
До підсистеми “Електронний суд» від позивача надійшла позовна заява вихідний № 191 від 07.04.2026 (вх. № 1061/08-07/26 від 07.04.2026) до відповідача - Фермерського господарства “Черниське» про розірвання договорів оренди землі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2026 позовну заяву (єдиний унікальний номер 908/1785/24 (908/880/26)) передано на розгляд судді Черкаському В.І.
Ухвалою від 16.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 вихідний № 191 від 07.04.2026 (вх. № 1061/08-07/26 від 07.04.2026) до відповідача - Фермерського господарства “Черниське» про розірвання договорів оренди землі прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства “Черниське», відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалено що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1785/24 (908/880/26).
Ліквідатор Кучак Ю.Ф. (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідача було повідомлено належним чином, шляхом направлення ухвали (16.04.2026) до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі Електронний суд ЄСІКС (наявна в матеріалах справи довідка від 16.04.2026).
Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позовну заяву, так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для надання відзиву, а позивач - разом із позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторони не заявляли.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/1785/24 про банкрутство Фермерського господарства “Черниське». У справі триває ліквідаційна процедура, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.
Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право 29620122, Позивач є власником земельної ділянки площею 1,8057 га, кадастровий номер 7425589500:04:000:0259, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
19.06.2020 власником земельної ділянки було укладено Договір оренди землі № 478 (далі - Договір 1), за умовами якого він передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ “Черниське» на строк 7 років з правом поновлення. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 27.07.2020 в Державному реєстрі речових прав, номер запису 37549669.
Згідно Відомостей з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право 29618946, Позивач є власником земельної ділянки площею 1,1044 га, кадастровий номер 7425589500:04:000:1259, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
19.06.2020 власником земельної ділянки було укладено Договір оренди землі № 479 (далі - Договір 2), за умовами якого він передав вказану земельну ділянку в оренду ФГ “Черниське» на строк 7 років з правом поновлення. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 27.07.2020 в Державному реєстрі речових прав, номер запису 37549862.
Згідно з умовами Договорів 1, 2 орендна плата на момент їх укладення становить: 10 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендна плата вноситься орендарем не пізніше 20 січня, наступного за роком, за який вносить орендна плата.
В порушення умов Договору ФГ “Черниське» не сплатило орендодавцю в обумовлені терміни орендну плату за користування земельними ділянками за 2022, 2023 та 2024 роки.
Враховуючи порушення істотних умов договорів оренди земельних ділянок з боку ФГ “Черниське», яке полягає у систематичній несплаті орендної плати, Позивач вважає необхідним реалізувати своє право на розірвання вищевказаних договорів оренди в судовому порядку.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини з оренди земельних ділянок, є Закон України “Про оренду землі».
Відповідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України “Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 96 Земельного Кодексу України передбачено, що до обов'язків землекористувачів віднесено своєчасна сплата земельного податку та орендної плати.
Згідно пунктів 7 Договорів 1, 2 орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі в розмірі 10 (десять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
З пунктів 26 Договорів вбачається, що до обов'язків орендаря віднесено додержуватись вимог договору та виконувати обов'язки відповідно до Закону України “Про оренду землі» та Земельного кодексу України.
На даний час відповідачем ФГ “Черниське» не виплачено орендну плату за Договорами 1, 2 за 2022, 2023 та 2024 роки, отже така несплата носить систематичний характер.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За положеннями ст. 24 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Водночас абзацом 6 ч. 2 ст. 25 Закону України “Про оренду землі» передбачено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Пунктом д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що зазначені положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Такий висновок встановлений в Постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18. Суд зазначив, що оскільки встановлено факт систематичної несплати орендної плати, відповідно до частини першої статті 32 Закону України “Про оренду землі», частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору це є правовою підставою для розірвання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України установлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст та умови Договорів 1, 2, аналіз наявних договірних правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань, які виникли між Позивачем та Відповідачем на його підставі, свідчить про те, що за своєю юридичною природою між сторонами укладені Договори оренди землі, основним обов'язком відповідача за якими є сплата орендної плати.
За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі», законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі.
Статтею 1 Закону України “Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. ст. 3, 4 Закону України “Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
У відповідності до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 3 та 4 ст. 31 Закону України “Про оренду землі» встановлені підстави для розірвання договору оренди землі: за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом 31 Договорів 1, 2 передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки (земельних ділянок), яке істотно перешкоджає її (їх) використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Таким чином, несплата орендної плати є істотним порушення умов договорів та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договорів з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Фермерське господарство “Черниське», несплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення його умов, чим позбавило Позивача матеріальної вигоди, на яку той розраховував за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договорів.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1 - 3 ст. 13 ГПК України установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи суд робить висновок, що відповідачем було порушено обов'язок зі сплати орендної плати позивачу, оскільки орендна плата за користування належними останньому земельних ділянок за 2022, 2023 та 2024 роки відповідачем не була виплачена, відбувалося систематичне порушення умов договорів з боку відповідача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241, 255-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати Договір оренди землі № 478 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:0259, площею 1,8057 га, укладений 19.06.2020 року між Сухініним Нікітою Юрійовичем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Фермерським господарством “Черниське» код ЄДРПОУ 34258209, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 27.07.2020 року за номером запису 37549669.
Розірвати Договір оренди землі № 479 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:1259, площею 1,1044 га, укладений 19.06.2020 року між Сухініним Нікітою Юрійовичем, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Фермерським господарством “Черниське» код ЄДРПОУ 34258209, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 27.07.2020 року за номером запису 37549862.
Стягнути з Фермерського господарства “Черниське» (вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, м. Запоріжжя, 69063, код ЄДРПОУ 34258209) на користь Сухініна Нікіти Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 324 (п'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Копію рішення надіслати сторонам (до електронного кабінету/засобами поштового зв'язку).
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2026.
Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ