номер провадження справи 3/5/26
28.05.2026 Справа №908/38/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,
розглянувши заяву Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вх.№10848/08-08/26 від 18.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/38/26
за позовом: Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 30719778)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області (вул. Центральна, 192, с. Кушугум, Запорізький район, Запорізька область, 70450, ідентифікаційний код юридичної особи 20488417)
про стягнення орендної плати, розірвання договору та повернення земельної ділянки,
без виклику (повідомлення) учасників справи
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
02.01.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (скорочене найменування - ТОВ «Агрофірма «Нива») про стягнення 13 977,70 грн несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га; про розірвання договору оренди земельної ділянки, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га (невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) - пасовища) від 03.10.2018, укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 13.12.2018) та про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (ЄДРПОУ 30719778, 69005, м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 25, кв. 104) повернути земельну ділянку, к.н. 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, Степненській сільській раді Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ 05383342, 70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Травнева, 50).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 справу №908/38/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 06.01.2026 відкрито провадження у справі №908/38/26; присвоєно справі номер провадження 3/5/26; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 03.02.2026 об 11:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.05.2026 у справі №908/38/26 позов задоволено частково. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» на користь Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області суму 13 977,70 грн несплаченої орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 03.10.2018, кадастровий номер 2322188600:04:001:1183, площею 17,9650 га, а також суму 3028,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
18.05.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №908/38/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Ухвалою суду від 19.05.2026 заяву Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області про ухвалення додаткового рішення у справі №908/38/26 прийнято до розгляду, визначено, що розгляд заяви відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.05.2026 від відповідача - ТОВ «Агрофірма «Нива», надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та клопотання про їх зменшення.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 ГПК України 28.05.2026 ухвалено додаткове рішення.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 30 000,00 грн. За результатами розгляду справи у заяві про ухвалення додаткового рішення просить стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 39 000,00 грн.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
27.05.2026 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідач вважає, що заявлена у даному провадженні сума стягнення є неспівмірною, завищеною, непропорційною результату розгляду основної справи, ціні фактично задоволеної вимоги, складності справи, обсягу реально необхідної правничої допомоги та тривалості судових засідань. З огляду на характер спору та розмір задоволених вимог заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, непропорційним задоволеним позовним вимогам, а отже таким, що підлягає зменшенню до 3000,00 грн.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п'ятої статті 238 ГПК України).
Водночас, частиною першою статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК України, якою визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина третя статті 244 ГПК України).
Суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 39 000,00 грн.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивач надає: копію договору про участь адвоката №1 від 10.01.2025, копію ордеру серії СЕ №1111682 від 17.05.2025; копію акту приймання-здавання наданих послуг №30-S від 25.12.2025, копію рахунку-фактури №30-S від 25.12.2025, копію договору про участь адвоката №1 від 05.01.2026, копію ордеру серії СЕ №1129664 від 07.01.2026; копію акту приймання-здавання наданих послуг №16-S від 14.05.2026, копію рахунку-фактури №16-S від 14.05.2026, копію акту приймання-здавання наданих послуг №17-S від 14.05.2026, копію рахунку-фактури №17-S від 14.05.2026.
Як вбачається з наданих документів, позивач уклав два договори про участь адвоката у цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному провадженні, провадженні по справах про адміністративне правопорушення від 10.01.2025 та від 05.01.2026 з адвокатом Гайдуком Сергієм Павловичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №531 від 27.04.2012.
За умовами цих договорів (п.1) Адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Клієнту при провадженні, зокрема в господарській справі, а Клієнт зобов'язався виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг представника (захисника).
Відповідно до умов п.5.1 та 5.2 договорів про участь адвоката за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується сплачувати Адвокату гонорар щомісячно. Загальна сума що підлягає сплаті за цим договором, становить 199 999 грн.
Щомісячна сума гонорару залежить від об'єму наданих адвокатом юридичних послуг та підтверджується рахунком-фактурою та актом приймання-здавання наданих послуг (п.5.3).
Згідно із актом №30-S від 25.12.2025 Адвокат надав Клієнту послуги згідно з договором №1 від 10.01.2025, а саме: підготовка позовної заяви Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» про стягнення несплаченої орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії (к.н. 2322188600:04:001:1183), в т.ч. опрацювання: договору оренди землі, додаткової угоди до договору оренди землі, витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, листування з органами податкової служби, здійснення розрахунків несплачених сум за договором оренди землі, підготовка матеріалів позову, формулювання правової позиції органу місцевого самоврядування у справі, вивчення правових висновків, викладених в судових рішеннях Верховного Суду по аналогічним справам, складання заяви по суті справи - позовної заяви - 10000,00 грн Загальна вартість послуг за актом становить 10 000,00 грн.
За вказаним актом виставлено рахунок №30-S від 25.12.2025 на суму 10 000,00 грн.
Згідно із актом №16-S від 14.05.2026 Адвокат надав Клієнту послуги згідно з договором №1 від 05.01.2026 у справі №908/38/26, а саме: підготовка відповіді на відзив (в т.ч. ознайомлення з відзивом на позовну заяву, визначення правової позиції органу місцевого самоврядування щодо доводів, міркувань відповідача, складання заяви по суті справи - відповіді на відзив) - 5000,00 грн. Загальна вартість - 5000,00 грн.
За вказаним актом виставлено рахунок №16-S від 14.05.2026 на суму 5000,00 грн.
Згідно із актом №17-S від 14.05.2026 Адвокат надав Клієнту послуги згідно з договором №1 від 05.01.2026 у справі №908/38/26, а саме:
Підготовка письмових пояснень у справі від 16.03.2026 (2000,00 грн), від 24.03.2026 (2000,00 грн), від 06.04.2026 (2000,00 грн), участь в судовому засіданні від 03.02.2026 (3000,00 грн), від 24.02.2026 (3000,00 грн), від 17.03.2026 (3000,00 грн), від 02.04.2026 (3000,00 грн), 16.04.2026 (3000,00 грн), від 14.05.2026 (3000,00 грн). Загальна вартість послуг за актом - 24 000,00 грн.
За вказаним актом виставлено рахунок №17-S від 14.05.2026 на суму 24 000,00 грн.
З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Гайдуком С.П. (свідоцтво №531 від 27.04.2012) на підставі ордерів СЕ №1111682 від 17.05.2025 та СЕ №1129664 від 07.01.2026.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 39 000,00 грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, обґрунтовуючи свою позицію, тим, що з огляду на характер спору та розмір задоволених вимог заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним, непропорційним задоволеним позовним вимогам, а отже таким, що підлягає зменшенню.
Щодо заперечень позивача суд зазначає таке.
Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.
Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, беручи до уваги наведені відповідачем доводи щодо завищеності заявленої суми, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 39 000,00 грн очевидно не відповідає критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Гайдука С.П.
Суд вважає надмірно завищеним розмір понесених позивачем витрат, що порушує принцип справедливості та перетворює відшкодування витрат на спосіб надмірного збагачення відповідача, що прямо заборонено сталою практикою Верховного Суду (постанова від 24.01.2022 у справі №911/2737/17), а заявлені 39 000,00 грн є явно надмірними у такій справі.
Тож, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності (справа не є складною), обсяг матеріалів, в тому числі доказів у справі, нескладні арифметичні розрахунки в частині майнової вимоги, відмова у задоволенні позову в частині вимог про розірвання договору та повернення земельної ділянки, непропорційність витрат на послуги адвоката ціні майнової частини позову, керуючись принципами справедливості та верховенства права, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, суд вважає, що 13 000,00 грн будуть співмірними та розумними витратами в цій частині професійної правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вх.№10848/08-08/26 від 18.05.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі №908/38/26 задовольнити частково.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма«Нива» (бул. Центральний, буд. 25, кв. 104, м. Запоріжжя, 69005; ідентифікаційний код юридичної особи 30719778) на користь Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Травнева, 50, с. Степне, Запорізький район, Запорізька область, 70432; ідентифікаційний код юридичної особи 05383342) витрати у на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
В іншій частині заяви відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення підписано 28.05.2026.
Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.
Суддя С.І. Педорич