вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"28" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/491/26
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У. М. розглянувши заяву ОСОБА_1 № 25-05/01 від 25.05.2026
про забезпечення позову
у справі № 907/491/26
за позовом ОСОБА_1 , м. Ужгород
до відповідача Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Української православної церкви (Православної церкви України) м. Ужгород», м. Ужгород
про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації статуту,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Миколаївська парафія Української православної церкви (Православної церкви України) м. Ужгород» в якому просить суд:
- визнати недійсними рішення парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської церкви, оформлені Протоколом № 1 від 13 вересня 2025 року;
- застосувати наслідки недійсності цих рішень шляхом скасування державної реєстрації Статуту Релігійної громади «Свято-Миколаївська Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Ужгород» у редакції від 13.09.2025, код ЄДРПОУ 37014160, здійсненої на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації-начальника Закарпатської обласної військової адміністрації від 06.11.2025 № 752, зареєстрованого 10 листопада 2025 року.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/491/26 визначено головуючого суддю Пляцко У. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження, встановив процесуальні строки для подання заяв по суті справи та призначив підготовче засідання у справі на 03 червня 2026 року.
Окрім того, 25.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява № 25-05/01 від 25.05.2026 у якій ОСОБА_1 просить суд:
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам юридичних осіб, органам державної реєстрації та будь-яким іншим суб'єктам, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо припинення, переходу, зміни або переоформлення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:35:001:0208 площею 0,0308 га до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій, спрямованих на зміну користувача земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:35:001:0208 або передачу права постійного користування нею Відповідачу у господарській справі до вирішення спору по суті.
Заява про забезпечення позову заявником обґрунтовується тією обставиною, що за наслідком прийняття оскаржуваних у цій справі рішень загальних зборів розпочато процедуру припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:35:001:0208 площею 0,0308 га, яка перебуває у постійному користуванні Релігійної організації Мукачівської Єпархії Української Православної Церкви, до якої в порядку церковного підпорядкування входить і первинна релігійна громада (організація). На зазначеній земельній ділянці розташована культова споруда - церква, яка була збудована учасниками релігійної організації за рахунок власних коштів та добровільних пожертвувань членів релігійної громади і використовується виключно для здійснення релігійної діяльності.
Зазначає, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та подальшої зміни користувача земельної ділянки буде сформовано новий фактичний та юридичний стан майна релігійної організації, внаслідок чого навіть у разі задоволення позову, визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації статуту, ефективне відновлення становища юридичної особи, яке існувало до прийняття оскаржуваних рішень, буде істотно ускладненим або фактично неможливим.
За змістом поданої заяви передача права постійного користування земельною ділянкою Відповідачу призведе до виникнення нових правовідносин щодо користування земельною ділянкою та культовою спорудою, розташованою на ній, а також до виникнення нових судових спорів щодо повернення земельної ділянки та відновлення попереднього правового стану.
Наведені вище заходи забезпечення позову, на думку позивача, є співмірними із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними із предметом спору та спрямованими виключно на збереження існуючого правового та фактичного стану до вирішення справи по суті. При цьому вжиття таких заходів не вирішує спір по суті та не визначає остаточних прав сторін щодо спірного майна.
Заявник вважає недоречним застосування заходів зустрічного забезпечення позову.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
У поданій суду заяві про забезпечення позову позивач просить:
1) заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, державним реєстраторам юридичних осіб, органам державної реєстрації та будь-яким іншим суб'єктам, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо припинення, переходу, зміни або переоформлення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:35:001:0208 площею 0,0308 га до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
2) заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій, спрямованих на зміну користувача земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:35:001:0208 або передачу права постійного користування нею Відповідачу у господарській справі до вирішення спору по суті.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 137 ГПК не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони; проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Як встановлено судом, предметом позову у цій справі є визнання недійсними рішень парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Миколаївської церкви, оформлені Протоколом № 1 від 13 вересня 2025 року; застосування наслідки недійсності цих рішень шляхом скасування державної реєстрації Статуту Релігійної громади «Свято-Миколаївська Парафія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) м. Ужгород», тобто земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:35:001:0208, її приналежність, статус не є предметом спірних у цій справі правовідносин.
Таким чином, з огляду на предмет спору у даній справі, відповідно до ч. 1, 5 ст. 137 ГПК України суд позбавлений процесуальної можливості заборони вчиняти дії щодо земельної ділянки яка не є спірною у даній справі, оскільки вжиття відповідного заходу є непропорційним, неспівмірним заявленим позовним вимогам та прямо забороненим положеннями процесуального законодавства.
Висновки господарського суду за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
В силу положень частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення конкретного позову, та на які така сторона посилається.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, слід дійти висновку, що пропоновані позивачем заходи забезпечення позову не є адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету позову, а відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 № 25-05/01 від 25.05.2026 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, що встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 28 травня 2026 року.
Суддя У. М. Пляцко