вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"15" травня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/974/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Райніш М.І.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/305/26 від 16.03.2026) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
у справі №907/974/25
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород
про стягнення суми 1 929 882,00 грн.
За участі: не з'явились
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 1 929 882,00 грн. з яких заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 15.09.2021р, в розмірі - 692 745,06 грн., а також 1 187 562,96 грн., штрафу та 49 573,98 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору та положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Господарський суд Закарпатської області у рішенні від 26.11.2025 ухвалив задовольнити позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» 1 929 882,00 грн, в т.ч. 692 745,06 грн заборгованості по орендній платі, 1 187 562,96 грн, штрафу, 49 573,98 грн пені та 28948,23 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
16.03.2026 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/305/26 від 16.03.2026) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/305/26 від 16.03.2026) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у засіданні на 15.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.03.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/305/26 від 16.03.2026) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 15.04.2026.
Ухвалою суду від 15.04.2026 судове засідання у справі № 907/974/25 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відкладено на 28 квітня 2026 р.
28.04.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2026.
Судове засіданні, призначене на 13.05.2026 не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги. Ухвалою суду від 14.05.2026 призначено розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами на 15 травня 2026 р.
Позиція заявника (відповідача у справі)
Підставою для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення є посилання відповідача на те, що на момент постановлення судом першої інстанції рішення від 26.11.2025 у справі №907/974/25 про задоволення позову: існували обставини, які виключали стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 692745,06 грн., оскільки відзив на позов разом із долученими до нього доказами часткової оплати боргу з орендних платежів (вх.№02.3.1 02/1978/26 від 03.03.2026), разом із клопотанням про поновлення строку на його подання, був зданий на пошту 16.10.2025, що підтверджується відповідним поштовим конвертом, який є в матеріалах справи; відповідачу не було відомо, що відзив на позов (вх.№02.3.1-02/1978/26 від 03.03.2026) не надійшов на адресу Господарського суду Закарпатської області до моменту постановлення судом рішення по суті спору; існували обставини, які виключали стягнення з відповідача суми боргу у заявленому позивачем розмірі, та є істотними для розгляду даної справи, оскільки у випадку їх врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
Позиція Позивача
Твердження відповідача вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у період з серпня 2023 року по грудень 2024 року відповідачем також не виконувались належним чином зобов'язання щодо сплати орендної плати. Внаслідок таких дій відповідача станом на грудень 2024 року заборгованість за договором становила 1060039,74 грн. Стягнення відповідної заборгованості було предметом позову у судовій справі № 907/414/25. Таким чином, станом на липень 2025 року заборгованість за договором за період з серпня 2023 року по липень 2025 року становила 1752784,80 грн. Стверджує, що з урахуванням наведених обставин, а також здійснених відповідачем сплат орендної плати, заборгованість, яка є предметом позову у даній справі, була погашена відповідачем вже після прийняття Господарським судом Закарпатської області рішення від 26.11.2025 у справі № 907/974/25, а саме 04.02.2026.
15 вересня 2021 року між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, 17.11.2021 змінено назву на департамент міської інфраструктури Ужгородcької міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп К-3" (скорочене найменування - ТОВ "Інвестгруп К-3") (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,5847 га за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «ж» (кадастровий номер 2110100000:70:001:0129) для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Згідно із п. 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 2,5847 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: згідно землевпорядної документації розміщено будівлю літ. Р загальною площею 50,8 кв.м.
Вказаний договір був укладений на підставі рішення ІХ сесії VIII скликання (2-е пленарне засідання) Ужгородської міської ради від 07.09.2021 № 406 строком на 5 років.
16.09.2021 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129, 22.08.2023 було проведено державну реєстрацію змін до іншого речового права шляхом зміни орендаря з ТОВ "Інвестгруп К-3" на ТОВ "ІНВЕСТБУД К", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.08.2025 № 440057720.
Про відповідні обставини ТОВ "ІНВЕСТБУД К" також інформувало департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради у своєму повідомленні від 06.11.2023.
З 22.08.2023 стороною (Орендарем) за договором від 15.09.2021 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:70:001:0129 є ТОВ "ІНВЕСТБУД К".
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2021 рік становить 24 875 669,74 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №494/0/419-21 від 08.09.2021 (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 6, 7 Договору, земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: не зареєстровані. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини: визначені у висновку управління містобудування та архітектури від 05.12.2019 №591/03-08/19.
Згідно із п. 8 Договору, строк дії Договору 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк.
Пунктами 10 та 11 Договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 746 270,09 грн на рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 62 189,17 грн.
За умовами п. 12 Договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Розмір орендної плати переглядається щороку у разі: - зміни умов господарювання, передбачених Договором; - зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; - інших випадках, передбачених законом (п. 13 Договору).
Згідно із п. 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором: - у 10-ти денний строк сплачуться штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим Договором; - справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Пунктами 16 та 17 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
За змістом п. 19 Договору визначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Згідно рішення ІХ сесії міської ради VIII скликання від 07.09.2021 №406 (пункт 1.8.) затверджено ТОВ Інвестгруп К-3 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,5847 га по вул. Миколи Бобяка, 15 ж для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та надано її в оренду строком на 5 років.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання передачі (п. 21 Договору).
Відповідно до п. 27 Договору, орендодавець наділений правом, у тому числі, в односторонньому порядку вносити зміни до даного Договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень; вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 30 Договору встановлені обов'язки орендаря, серед іншого, своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків, визначених абзацом 1 пункту 27 даного Договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується у судовому порядку (п. 33 Договору).
За положеннями п. 40 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку, визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від сьомого вересня дві тисячі двадцять першого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження земельної документації (рішення УМР від 07.09.2021 №406, пункт 1.8). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов'язання орендаря, а орендар зобов'язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 07.09.2021 до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного Договору.
03 березня 2025 року на підставі рішення LI сесії міської ради VIII від 22.01.2024 № 1663 та рішення LVI сесії міської ради VIII скликання від 11.07.2024 № 1862 між сторонами Договору була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін та доповнень до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 5,10,11 Договору та Додатку 1 до Договору "Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Миколи Бобяка, 15 "ж", оцінка якої проведена 09.09.2021 ", шляхом їх викладення у новій редакції.
Згідно нової редакції пунктів 10, 11 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 1187561,01 грн.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 98963,58 грн.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 від 03.03.2025 про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 15.09.2021 сторони також дійшли згоди щодо зобов'язання Орендаря, а Орендар зобов'язався здійснювати сплату орендної у розмірах визначених даною додатковою угодою з 01.01.2025.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2025 ухвалено задоволити позов Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» 1 929 882,00 грн, в т.ч. 692 745,06 грн заборгованості по орендній платі, 1 187 562,96 грн, штрафу, 49 573,98 грн пені та 28948,23 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
03.03.2026 на поштову адресу суду надійшов відзив відповідача в якому містилось клопотання про поновлення строку на подання відзиву та клопотання про закриття провадження в частині стягнення суми 500 000,00 грн та зменшення суми штрафних санкцій. В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача вказував, що 11 серпня 2025 року відбулися зміни у складі учасників ТОВ «ІНВЕСТБУД К»: єдиним учасником Товариство стало TOB «ЛЕЙК ВЬЮ РЕЗІДЕНС», а 12 серпня 2025 року було призначено нового керівника Товариства. Після отримання інформації щодо фінансового стану Товариства та стану розрахунків з бюджетом, новим власником Товариства було прийняте рішення щодо погашення заборгованості перед бюджетом у тому числі з орендної плати за землю за рахунок коштів власника. 10 жовтня 2025 року, після отримання новим керівником доступу до рахунків Товариства, ТОВ «ІНВЕСТБУД К» здійснило часткову оплату заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди від 15.09.2021 в сумі 500000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.10.2025 № 37.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 24.09.2020 у справі № 922/1141/19 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
При цьому, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України.
Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 19/5009/1481/11, у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 916/1228/18, від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17 та від 03.03.2021 у справі № 904/4470/16.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи та обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі належного виконання учасником вимог процесуального закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15, від 10.03.2020 у справі № 910/10784/18.
Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
У постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена ГПК України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії").
У той же час принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії", у справі "Желтяков проти України").
Відповідно до ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 325 ГПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року, ТОВ «ІНВЕСТБУД К» здійснило часткову оплату заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди від 15.09.2021 в сумі 500 000,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 10.10.2025 № 37.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача суми 500 000,00 грн.
Відповідач зауважує, що наявні підстави для зменшення суми 1 187 562,96 грн. штрафу та 49 573,98 грн. пені, та стягнути з ТОВ «ІНВЕСТБУД К» 4 957,40 гривень пені та 11 875,63 гривень штрафу.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.
Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена в постанові об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов'язань; причин неналежного невиконання зобов'язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов'язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №923/77/22, зазначено: "реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав".
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду в постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20)).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Оцінюючи наявні матеріали справи, суд бере до уваги інтереси обох сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших для нього наслідків порушення зобов'язання відповідачем, враховує вжиття відповідачем залежних від нього заходів для виконання умов договору, а тому покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі може призвести до негативних наслідків.
Отже, враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи часткове проведення відповідачем розрахунку, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених санкцій від заявленої суми, що становить 4 957,40 гривень пені та 11 875,63 гривень штрафу.
Таке зменшення розміру неустойки суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Приймаючи до уваги наявність матеріально-правових фактів (врахування яких судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), які вказують, що на момент прийняття рішення суду про стягнення суми 692 745,06 грн заборгованості з орендної плати, сума 500 000,00 грн основного боргу була сплачена та які у повному обсязі спростовують висновки суду, покладені в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2025 р. у справі № 907/974/25, суд зазначає, що на підставі положень ст. 320, 325 ГПК України дане рішення підлягає частковому скасування з прийняттям нового рішення у відповідній частині.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір в справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до приписів ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі у розмірі 28 948,23 грн.
Керуючись ст. 46, 191-193, п. 7 ст. 231, ст. 234, 320, 321, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К», м. Ужгород (вх. №02.3.1-02/305/26 від 16.03.2026) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2025 у справі №907/974/25 в частині стягнення з ТОВ «ІНВЕСТБУД К» 692 745,06 грн. заборгованості по орендній платі та ухвалити в цієї частині нове рішення.
3. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) закрити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» (88018, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, пр. Свободи, будинок 3, код ЄДРПОУ 45067276) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 192 745,06 грн (сто дев'яносто дві тисячі сімсот сорок п'ять гривень 06 коп.) основного боргу.
5. Скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2025 у справі №907/974/25 в частині стягнення з ТОВ «ІНВЕСТБУД К» 1 187 562,96 грн. штрафу та 49 573,98 грн. пені, та ухвалити в цієї частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТБУД К» (88018, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, місто Ужгород, пр. Свободи, будинок 3, код ЄДРПОУ 45067276) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 16 833,03 грн (шістнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 03 коп.) в т.ч 4 957,40 грн пені та 11 875,63 грн штрафу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 28.05.2026.
Суддя О. Ф. Ремецькі