вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.05.2026 Справа № 904/2590/26
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград Дніпропетровська область
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Кеся Н.Б.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі-Позивач) 07.05.2026 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь штраф у розмірі 114975,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. Здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами у справі.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що під час здійснення перевезень ним було виявлено невідповідність маси вантажу даним накладної, що оформлюється відправником. Вказані обставини є підставою для стягнення штрафу в сумі 114975,00 грн.
За подання позову Позивач сплатив судовий збір на суму 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1915 від 17.04.2026 року.
08.05.2026 року ухвалою суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
26.05.2026 року через систему "Електронний суд" представник Відповідача подав відзив на позовну заяву (арк.с. 130-134), в якому зазначає про таке:
положення ГПК України встановлюють загальне правило доказування у господарському процесі: сторона, яка посилається на певні обставини, повинна їх довести належними, допустимими, достовірними та більш вірогідними доказами, а суд оцінює такі докази не ізольовано, а в сукупності з усіма матеріалами справи. Тому Позивач повинен довести не лише сам факт існування комерційних актів, а й те, що:
1. комерційні акти складені саме у випадках і порядку, передбачених законом;
2. акти підписані усіма обов'язковими особами, визначеними Правилами складання актів;
3. особи, які підписали акти, мали належні повноваження;
4. зважування проведене на справних та повірених вагах;
5. зважування проведене з дотриманням належної процедури;
6. дані комерційних актів узгоджуються з накладними, актами загальної форми, книгою зважувань, технічним паспортом ваг, заявками вантажоодержувача та телеграмами;
7. розрахунок маси нетто здійснений правильно;
8. виявлена розбіжність виникла саме внаслідок неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем у накладній, а не через інші обставини;
Правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (надалі - Правила), встановлюють спеціальні вимоги до форми та підписання комерційного акта. Зокрема, п.10 Правил передбачає, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці;
отже, для визнання комерційних актів належними доказами Позивач повинен довести, що акти №467004/153 та №467004/159 підписані саме тими особами, які відповідно до п. 10 Правил складання актів мали право їх підписувати, або що інші особи були належним чином уповноважені на таке підписання;
у матеріалах позову Позивач зазначає, що комерційні акти були підписані представником вантажоодержувача за довіреністю від 11.03.2025 №14-134юр. Однак участь представника вантажоодержувача не замінює обов'язкових підписів працівників залізниці, визначених п. 10 Правил складання актів. Тому суд має перевірити не лише довіреність представника вантажоодержувача, а й повноваження кожного працівника станції, який підписав комерційні акти;
правова позиція щодо оцінки комерційного акта як доказу викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що сам лише факт неоскарження комерційного акта вантажовідправником чи вантажоодержувачем не надає такому акту беззаперечної доказової сили. Комерційний акт, як і будь-який інший доказ у господарському процесі, підлягає оцінці судом відповідно до вимог процесуального закону - з урахуванням його належності, допустимості, достовірності, достатності, а також у сукупності з іншими доказами у справі;
отже, наявність у матеріалах справи комерційного акта сама по собі не є безумовною підставою для задоволення позову. Позивач не звільняється від обов'язку довести, що комерційний акт складений із дотриманням вимог Статуту залізниць України та Правил складання актів, підписаний належними уповноваженими особами, містить достовірні дані щодо обставин зважування, а його відомості узгоджуються з іншими доказами у справі;
Відповідач звертає увагу на внутрішню неузгодженість у викладенні обставин щодо вагона №62609789. У позовній заяві Позивач зазначає, що за документом тара вагона становить 23350 кг, нетто - 66800 кг, а після зважування брутто становить 89550 кг, при цьому далі Позивач вказує вже іншу тару - 23550 кг, нетто - 66000 кг;
вказана розбіжність має істотне значення, оскільки саме показник тари використовується для визначення маси нетто вантажу. Якщо при брутто 89550 кг застосовувати тару 23550 кг, маса нетто становитиме 66000 кг, а різниця з документальною масою 66800 кг становитиме 800 кг. Водночас якщо застосовувати зазначену Позивачем тару 23350 кг, маса нетто становитиме 66200 кг, а різниця - вже 600 кг;
За таких обставин Позивач повинен надати суду належні пояснення і докази щодо того: яка саме тара вагона №62609789 є правильною; з якого документа взято показник тари; чи відповідає цей показник трафаретним даним вагона; чи перевірялася тара вагона фактично; чи не вплинула помилка в тарі на визначення маси нетто; чи відповідають дані комерційного акта даним книги обліку зважувань і перевізної накладної;
без усунення цієї суперечності комерційний акт від 14.06.2025 №467004/159 не може вважатися достатнім і беззаперечним доказом неправильного зазначення маси вантажу Відповідачем;
крім того, Позивач зазначає, що переважування проводилося на 150-тонних вагах №10021, які належать вантажоодержувачу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а не самій залізниці. Тому для підтвердження достовірності результатів зважування Позивач повинен довести не лише факт повірки ваг, а й фактичну справність ваг на момент зважування, дотримання процедури зважування, правильність внесення результатів до книги зважувань та відповідність цих даних актам загальної форми і комерційним актам. Наявність у додатках до позову технічного паспорта ваг, витягів з книги обліку зважувань, актів загальної форми та заявок сама по собі не означає автоматичної доведеності обставин;
також Позивач посилається на те, що просипання вантажу немає, а маркування у вагоні не порушено. Однак ці обставини не доводять автоматично, що маса була неправильно зазначена саме Відповідачем на станції відправлення. Вони лише свідчать про відсутність очевидних зовнішніх ознак втрати вантажу під час перевезення. Натомість залишаються невирішеними питання правильності зважування, правильності визначення тари, похибки ваг, методики визначення маси, фізичних властивостей вантажу та коректності оформлення первинних документів;
отже, з урахуванням наведеного, Відповідач вважає, що Позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт неправильного зазначення маси вантажу саме Відповідачем. Наявні в матеріалах справи комерційні акти потребують критичної оцінки суду, зокрема щодо дотримання процедури їх складання, повноважень підписантів, правильності зважування, правильності визначення тари та відсутності внутрішніх суперечностей у документах;
у зв'язку з цим комерційні акти від 11.06.2025 №467004/153 та від 14.06.2025 №467004/159 не можуть вважатися самостійною і достатньою підставою для задоволення позову без перевірки всіх первинних документів та процедури їх складення;
посилання Позивача на п.27 Правил видачі вантажів потребує перевірки судом у сукупності з усіма доказами у справі, зокрема з накладними, комерційними актами, актами загальної форми, книгою обліку зважувань, документами щодо повірки ваг, даними щодо тари вагонів та властивостями вантажу. Без такої перевірки висновок про перевищення допустимої норми та наявність підстав для стягнення штрафу є передчасним;
Позивач фактично просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі понад 114тис. грн за розбіжність маси, яка становить близько 1,59% по одному вагону та близько 1,20% по іншому вагону. При цьому Позивач не доводить, що внаслідок такої розбіжності йому були завдані реальні збитки, додаткові витрати, порушено безпеку руху, спричинено затримку перевезення, пошкодження майна або інші негативні наслідки;
Відповідач усвідомлює, що відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу передбачено штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати. Водночас наведене не означає, що суд позбавлений права оцінити співмірність заявленої санкції та зменшити її розмір за наявності відповідного клопотання сторони і з урахуванням конкретних обставин справи;
Відповідач просить суд врахувати умови, у яких здійснює господарську діяльність ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ». Відповідач зареєстрований та здійснює діяльність у місті Павлоград Дніпропетровської області, тобто в регіоні, який з початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України зазнає постійного впливу воєнних ризиків, ракетних та дронових атак, порушення логістичних, виробничих та енергетичних процесів. Юридична адреса ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» - Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Соборна, будинок 76. Павлоград та Дніпропетровська область неодноразово зазнавали атак під час воєнного стану. ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» змушене спрямовувати значні фінансові, матеріальні та організаційні ресурси не лише на поточну господарську діяльність, а й на відновлення виробничої інфраструктури, шахт, адміністративних будівель та іншого майна, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Такі витрати є вимушеними та безпосередньо пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності виробничого процесу, безпеки працівників, підтримання функціонування підприємства та виконання ним господарських і соціально- економічних зобов'язань в умовах воєнного стану. Відповідач є підприємством вугільної галузі, діяльність якого має істотне значення для стабільності енергетичного сектору держави. Тому стягнення штрафу у повному розмірі за відсутності доведених збитків Позивача та істотних негативних наслідків для перевезення створює додаткове фінансове навантаження на підприємство, ресурси якого об'єктивно необхідні для відновлення пошкодженої виробничої інфраструктури та забезпечення подальшої роботи;
Відповідач наголошує, що заявлене клопотання про зменшення штрафу не є визнанням позовних вимог та не свідчить про згоду з доводами Позивача. Основна позиція Відповідача полягає у відсутності підстав для задоволення позову. Водночас у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафу, Відповідач просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України і зменшити розмір штрафу до розумного та справедливого розміру;
з урахуванням викладеного, стягнення з Відповідача штрафу у повному розмірі 114 975,00 грн є неспівмірним характеру можливого порушення та його наслідкам. Тому у разі відхилення основних заперечень Відповідача суд має правові підстави для зменшення розміру штрафу. Таким чином, Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність підстав для покладення на Відповідача
Також 26.05.2026 року через систему "Електронний суд" представник Відповідача подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (арк.с. 139-140), в якому просить суд перейти від розгляду справи №904/2590/26 у порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче судове засідання у справі №904/2590/26 з повідомленням учасників справи.
26.05.2026 року через систему "Електронний суд" представник Відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності (арк.с. 144-145), в якій зазначає про те, що у цій справі заявлені Позивачем вимоги безпосередньо випливають із відносин залізничного перевезення та зі Статуту залізниць України, оскільки штраф заявлений саме на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України за нібито неправильне зазначення маси вантажу у накладній. Тобто до спірних правовідносин підлягає застосуванню не загальний трирічний строк позовної давності, а спеціальний шестимісячний строк. Подіями, які Позивач визначає як підставу для звернення до суду, є складання комерційних актів: від 11.06.2025 №467004/153; від 14.06.2025 №467004/159. Саме з цих дат Позивач дізнався або повинен був дізнатися про обставини, які, на його думку, є підставою для стягнення штрафу. Отже, шестимісячний строк для звернення до суду сплив: за комерційним актом від 11.06.2025 №467004/153 - 11.12.2025; за комерційним актом від 14.06.2025 №467004/159 - 14.12.2025. Позовну заяву подано до суду лише 07.05.2026, тобто після спливу спеціального шестимісячного строку позовної давності. Посилання Позивача на договірні положення щодо трирічного строку позовної давності не спростовує необхідності застосування спеціального строку, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України та п. 137 Статуту залізниць України, оскільки заявлена вимога є вимогою перевізника до вантажовідправника, що випливає з перевезення та ґрунтується на спеціальних нормах Статуту залізниць України. давності не спростовує необхідності застосування спеціального строку, передбаченого ч. 5 ст. 315 ГК України та п. 137 Статуту залізниць України, оскільки заявлена вимога є вимогою перевізника до вантажовідправника, що випливає з перевезення та ґрунтується на спеціальних нормах Статуту залізниць України. Правова позиція щодо застосування спеціальної шестимісячної позовної давності у спорах, що випливають із перевезення вантажів залізничним транспортом, є сталою та послідовною у практиці Верховного Суду. Тож, у цій справі Позивач заявляє вимогу про стягнення штрафу саме на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України, а підставою для звернення до суду визначає комерційні акти від 11.06.2025 №467004/153 та від 14.06.2025 №467004/159.
Щодо клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про витребування доказів суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 247 ГПК України:
1. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
2. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
3. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, оскільки за матеріалами справи ціна позову складає 114975,00 грн, отже, спір є малозначним, крім того, нескладним, а також враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження відповідно до положень процесуального закону.
Враховуючи викладене, керуючись 12, 80, 81, 234, 235, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Приватному акціонерному товариству "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Б. Кеся