вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.05.2026м. ДніпроСправа № 904/553/26
За позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"
до Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації
про стягнення боргу
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 116 040,58 грн., з яких: 43 682,86 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію у грудні 2020 року, 6 724,77 грн. - пені, 32 619,48 грн. - інфляційних втрат, 33 013,47 грн. - 15% річних.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині суми заборгованості за спожиту електроенергію у грудні 2020р. в розмірі 43 682,86 грн та розмір нарахованих інфляційних втрат в розмірі 32 619,48 грн. Щодо стягнення пені в розмірі 6 724,77 грн та 15% річних в розмірі 33 013,47 грн зазначив, що неможливість своєчасного погашення заборгованості перед Позивачем, пов'язана із наявністю законодавчих обмежень щодо здійснення бюджетних асигнувань. Також Відповідач зазначив, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, у зв'язку з чим просив зменшити розмір суми 15% річних та пені на 50% від сум заявлених позивачем у позовній заяві, а саме, зменшити розмір 15% річних з 33 013,47 грн до 16 506,74 грн, та пені з 6 724,77 грн до 3 362,39 грн.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Щодо зменшення 15% річних, то проценти річних входять до складу основного боргу. Чинним цивільним законодавством не передбачено можливості суду зменшувати основний борг. Щодо зменшення пені, то невчасні розрахунки за електричну енергію споживачів постачальника "останньої надії" унеможливлюють своєчасну оплату Позивачем купованої електроенергії, послуг операторів системи розподілу та системи передачі, оплату підприємством податків, заробітної плати працівникам та інших обов'язкових платежів, що в свою чергу веде до накладання на підприємство штрафних санкцій, відкриття судових справ підприємствами, установами та організаціями, перед якими ДПЗД "Укрінтеренерго" не може виконати своєчасно договірні зобов'язання, а також збільшення податкового боргу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (Постачальник) та Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (Споживач) уклали Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі Договір) на умовах публічного договору про постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, в результаті фактичного споживання електричної енергії.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, зазначеними в додатку 1 "Комерційна пропозиція № 3" до договору, договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.2018 № 312 (далі Правила), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Пунктом 6.2.4 Правил встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в термін протягом наступного робочого дня про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п. 2.1. Договору).
Розрахунковий період за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Умовами комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернення, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до Комерційної пропозиції № 3 Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (п. 13.1 Договору).
У листі № 45195/1001 від 01.12.2020 АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надало інформацію про споживачів електричної енергії, у тому числі Відповідача, яких з 01.12.2020 переведено на постачання електричної енергії до постачальника "останньої надії".
Обсяги споживання Відповідачем електроенергії за грудень 2020 внесені до звіту АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання).
На виконання зазначеного Договору Позивач, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, одержаних від оператора системи розподілу, склав акт № 003883 від 31.12.2020 на суму 43 682,86 грн., рахунок №000004011650/03/О12/099955518 від 11.01.2021 на суму 43 682,86 грн, згідно з якими Відповідач спожив електроенергії в обсязі - 11917 кВт*год на суму 43 682,86 грн., зазначені акт та рахунок 13.01.2021 направлені на електронну пошту Відповідача.
Позивач направив Відповідачеві претензію-вимогу № 44/11-010573 від 08.05.2025 на суму 43 682,86 грн. основного боргу та 64 368,98 грн. штрафних санкцій, в якій вимагав у семиденний строк, з дати отримання цієї претензії-вимоги, оплатити заборгованість за електричну енергію.
Відповідач 02.06.2025 у відповіді на вимогу за вих. № 1317/0/174/25 зазначив, що у зв'язку з відсутністю укладеного договору з Позивачем про постачання електричної енергії та не зареєстрованого бюджетного зобов'язання просить невідкладно звернутися до господарського суду.
На прострочений борг Відповідача, Позивач, нарахував 6 724,77 грн. - пені за період з 21.01.2021 по 20.01.2022, 32 619,48 грн. - індексу інфляції за період з лютого 2021 по грудень 2025, 33 013,47 грн. - 15% річних за період з 21.01.2021 по 03.02.2026.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт споживання Відповідачем електричної енергії, обґрунтованість стягуваних сум.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відзиві на позов Відповідач, визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожиту електричну енергію в грудні 2020 та розмір інфляційних втрат, стосовно інших вимог просить їх зменшити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Так, виходячи з даних про фактичне споживання електричної енергії, одержаних від оператора системи розподілу, Позивач, як постачальник "останньої надії", постачав Відповідачеві електроенергію у грудні 2020р., про що склав акт № 003883 від 31.12.2020 на суму 43 682,86 грн., рахунок №000004011650/03/О12/099955518 від 11.01.2021 на суму 43 682,86 грн., які направив на електронну пошту Відповідача.
В умовах комерційної пропозиції № 3 визначено, що Споживач сплачує 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.
Відповідно до п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Згідно з Комерційною пропозицією № 3 остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Доказів на підтвердження оплати спожитої протягом спірного періоду електроенергії Відповідач не надав, доводи Позивача щодо наявності боргу підтвердив.
Дослідивши надані до матеріалів справи докази (Договір, комерційну пропозицію, акт, рахунок на оплату, докази направлення поштової кореспонденції, претензії, листування, відзив Відповідача), суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи суму основного боргу.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки індексу інфляції, 15% річних та пені проведено правильно.
При цьому, Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру 15% річних та пені на 50%. Клопотання мотивоване тим, що Відповідач є особою публічного права та утримується за рахунок коштів державного бюджету. На стадіях реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів разом з відповідними реєстрами зобов'язань розпорядник обов'язково подає до органів Казначейства оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття таких зобов'язань. Враховуючи, що Відповідачем фактично не було укладено договір з Позивачем про постачання електричної енергій, оскільки даний вид договорів відноситься до договорів приєднання, а отже не було зареєстровано бюджетне зобов'язання в органах Казначейства. Відтак, неможливість своєчасного погашення заборгованості перед Позивачем, пов'язана із наявністю законодавчих обмежень щодо здійснення бюджетних асигнувань. Також Відповідач вважає, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, а отже Відповідач вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи зменшення 15% річних та пені на 50%.
Позивач заперечує проти задоволення клопотання Відповідача.
Вирішуючи питання щодо заявлених Позивачем до стягнення з Відповідача 15 % річних, суд бере до уваги, що Комерційною пропозицією № 3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов'язань за Договором.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст.625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).
Суд оцінивши спірні відносини, позиції сторін, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання Відповідачем. Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України (справедливості, добросовісності та розумності), з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає, що застосування Позивачем при розрахунку ставки 15% річних, що у співвідношенні до розміру відсотків, встановлених ст. 625 ЦК України, є істотним. Такий розмір відповідальності передбачений тільки у Комерційній пропозиції до Договору і він не погоджується сторонами, а встановлюється в односторонньому порядку Позивачем.
Також суд звертає увагу на те, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 43 682,86 грн, а сума 15% річних становить 33 013,47 грн, тобто майже 75,56% від основного боргу; індекс інфляції становить 32 619,48 грн., що складає майже 74,68%. Отже, сума відповідальності становить майже 150,24% від суми боргу.
За таких обставин, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованих Позивачем 15% річних та пені на 50%, про що заявляв Відповідач.
За розрахунком суду, слід стягнути річні від суми боргу за спірний період в розмірі 16 506,74 грн., пеню - 3 362,39 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, до стягнення належить 43 682,86 грн. - боргу за спожиту електроенергію у грудні 2020 року, 3 362,39 грн. - пені, 32 619,48 грн. - індексу інфляції, 16 506,74 грн. - річних, решта вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, будинок 34, код 04011650) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код 19480600) 43 682,86 грн. - заборгованості, 3 362,39 грн. - пені, 32 619,48 грн. - індексу інфляції, 16 506,74 грн. - річних, 2 662 грн. 40 коп.- судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков