пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 травня 2026 року Справа № 903/164/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши заяву Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп»
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп», смт. Маневичі, Волинська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет», с. Струмівка, Луцький р-н., Волинська обл.
про стягнення 326 166,67 грн,
23.02.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет» про стягнення 326166,67 грн збитків, 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору.
Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/164/26 від 19.05.2026 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет» на користь Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» 326166,67 грн збитків та 3914,00 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 330 080,67 грн (триста тридцять тисяч вісімдесят грн 67 коп).
18.05.2026 на адресу суду надійшла заява Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято до розгляду заяву Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» про ухвалення додаткового рішення у справі №903/164/26 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Технокет» строк до 25.05.2026 для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду від 19.05.2026 надіслана сторонам та доставлена до їх електронного кабінету 19.05.2026, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно з частиною першою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 вказаної норми (в редакції Закону №4508-IX від 18.06.2025) передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.
Частиною 13 статті 8 ГПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що позивачем заявлено лише вимоги щодо розподілу судових витрат, заява про ухвалення додаткового рішення вирішується без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, із встановленням відповідачу строку для надання відповідних письмових пояснень чи заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Технокет» не скористалося наданим йому правом на подання пояснень чи заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
У главі 8 розділу I ГПК України закріплений інститут судових витрат.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (див. п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 ГПК України, яка визначає види судових витрат, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України).
Порядок розподілу судових витрат визначений у ст. ст. 129 - 130 ГПК України. Так, згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру заявлених вимог.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
За приписами ст. 1 цього Закону:
- договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону);
- представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону);
- інші види правничої допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Види адвокатської діяльності визначає ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до якої ними, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Частинами 1 - 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру і погодинної оплати (див. п. 4.20 постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 910/6138/24).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат по справі складаються із сплаченого судового збору за подачу позову у розмірі 3914,00 грн та витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі
20 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/164/26 від 19.05.2026 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет» на користь Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» 326166,67 грн збитків та 3914,00 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 330 080,67 грн. Повне рішення складено та підписано 20.05.2026.
18.05.2026 на адресу суду надійшла заява Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп», в якій заявник просить винести у справі додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет» на користь Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження надання КП “Маневицький райсількомунгосп» професійної правничої допомоги заявник подав суду: ордер на надання правничої допомоги від 20.02.2026; договір №1-02-26 про надання правничої допомоги від 02.02.2026; акт прийому-передачі послуг професійної правничої допомоги від 13.05.2026, квитанцію про прийняття до виконання платіжної інструкції №1949 від 11.02.2026; детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 13.05.2026.
Судом встановлено, що 02.02.2026 між КП “Маневицький райсількомунгосп» (Клієнт) та Мохнюком М.В. (Адвокат) укладено договір №1-02-26 про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат зобов'язується здійснити юридичний супровід та представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Волинської області по справі про стягнення коштів з ТОВ «Технокет».
Згідно п.7.1, 7.2 Договору за надану Адвокатом правову допомогу Клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається на підставі виставленого Адвокатом рахунку. Клієнт погоджується, що розмір гонорару є розумним та враховує витрачений адвокатом час, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Факт надання послуг підтверджується актом прийому-передачі. Сторони погодили наступний порядок виплати гонорару по договору: 20 000,00 (двадцять тисяч) грн протягом « 5» днів з моменту підписання цього договору.
Договір підписаний сторонами.
Як вбачається з акту прийому-передачі послуг професійної правничої допомоги від 13.05.2026 Адвокатом згідно умов Договору про надання професійної правничої допомоги № 1-02-26 від 02.02.2026 надано Клієнту комплекс послуг, а саме: вивчено документи надані Клієнтом; проаналізовано судову практику у спірних правовідносинах; випрацювано правову позицію, яку погоджено з Клієнтом; підготовлено та подано позовну заяву до суду; здійснено представництво інтересів Клієнта в суді; надано інші необхідні усні консультації. Клієнт підтверджує, що не має жодних претензій до Адвоката щодо наданих послуг, їх якості, способу виконання, наслідків та оплати за надані послуги у сумі 20 000 грн.
Згідно детального опису робіт, виконаних адвокатом від 13.05.2026, зміст правничої допомоги включає: 1) вивчено та проаналізовано надані Клієнтом документи, законодавство у спірних правовідносинах, наявну судову практику - 5 год, 2) погоджено правову позицію з Клієнтом - 0,5 год, 3) здійснено збір необхідних для подачі позову документів, підготовлено проект позову з додатками - 3 год, 4) здійснено представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях в Господарському суді Волинської області - 2 год. Витрачений Адвокатом час на надання Клієнту КП «Маневицький райсількомунгосп» правничої допомоги на день подачі довідки - 10,5 год. Сплачений КП «Маневицький райсількомунгосп» гонорар - 20 000 грн підтверджений платіжним дорученням від 11.02.2026.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Суд також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. У той же час, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126, 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши зміст наданої адвокатом Мохнюком М.В. професійної правничої допомоги, про яку зазначено у наданих заявником доказах, суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги в цілому відповідає умовам договору про надання правничої допомоги. При цьому суд виходить з того, що враховуючи конкретні обставини справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22), пункт 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі N 275/150/22 вказав, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Клопотання ТОВ «Технокет» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку ст.126 ГПК України до суду не надходило.
Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про те, що виконаний перелік наданих послуг відповідає положенням Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо видів адвокатської діяльності, змісту договору про надання правової допомоги та матеріалам даної справи, якими підтверджується факт надання правничої допомоги позивачу КП «Маневицький райсількомунгосп» адвокатом Мохнюком М.В. під час розгляду справи №903/164/26.
Розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 20000 грн суд вважає таким, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару з урахуванням таких критеріїв як: справедливість, добросовісність, реальність та розумність; принципів співмірності та розумності судових витрат із складністю справи, виконаним адвокатом обсягом робіт та витраченим адвокатом часом на надання послуг у цій справі.
За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи задоволення позову у повному обсязі, додані до клопотання позивача докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат в суді першої інстанції, а також те, що заяви про зменшення розміру таких витрат відповідач не подавав, суд вважає підставними витрати КП «Маневицький райсількомунгосп» на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. У зв'язку із чим, заява про ухвалення додатково рішення підлягає задоволенню у повному обсязі.
У рішенні Європейського суду з прав людини справі у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов'язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись ст. ст. 123, 127, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технокет» (вул. Рівненська, 146, с. Струмівка, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 43632983) на користь Комунального підприємства “Маневицький райсількомунгосп» (вул. Литовська, 18, смт. Маневичі, Волинська обл., код ЄДРПОУ 05441996) 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткового рішення складено 27.05.2026.
Суддя Бідюк С. В.