про залишення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі
19 травня 2026 р. Справа №902/416/26
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 (вх. канц. суду №453/25 від 01.04.2026) про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
за участю:
заявниці: ОСОБА_1 (поза межами суду),
представника заявника: адвоката Руснака В.О. (ордер №1300631 від 12.05.2025);
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області із заявою про відкриття провадження в справі про її неплатоспроможність (боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/416/26) від 01.04.2026, вказану заяву передано на розгляд судді Нешик О.С.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження в справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
У ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ухвалою суду від 06.04.2026 заяву фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 в справі №902/416/26 прийнято до розгляду; призначено підготовче судове засідання на 14.05.2026.
Також згаданою ухвалою було викликано в судове засідання заявницю - фізичну особу ОСОБА_1 , явку якої визнано обов'язковою. До дня призначеного судового засідання вказано надати додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема:
- письмові пояснення з доказами в обґрунтування щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, перед якими наявна заборгованість (вказати, на що витрачені отримані від кредиторів кошти);
- письмові пояснення з доказами в обґрунтування щодо джерел, за рахунок яких заявниця планувала повертати отримані в позику кошти, укладаючи договори позики (кредиту);
- докази проведення розрахунків по відкритим станом на момент звернення із даною заявою кредитам;
- докази звернення до кредитних установ за отриманням пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- належним чином засвідчені копії договорів позики/договорів відступлення права вимоги щодо усіх кредиторів заявниці, разом з відповідними первинними бухгалтерськими документами в підтвердження отримання грошових коштів та сплати заборгованості (платіжних інструкцій, виписок з банківського рахунку тощо) та розрахунками заборгованості щодо кожного з правочинів.
13.05.2026 на виконання вимог ухвали від 06.04.2026 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява з доданими до неї документами (а.с.4-250, т.2; а.с.1-151, т.3).
В судовому засіданні, 14.05.2026, заявниця підтримала свою заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
19.05.2026 суд підписав скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали та долучив до матеріалів справи.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані ОСОБА_1 документи, заслухавши її пояснення та дослідивши надані суду докази, суд відзначає таке.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства слідує, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Зокрема задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п. 4-11 ч. 3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч. 4 ст. 116, ч. 7 ст. 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУзПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч. 1 ст.128 КУзПБ).
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 по справі №903/806/20 зауважив, що таким чином КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу про банкрутство передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу про банкрутство дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами 1-3 статті 119 Кодексу про банкрутство, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву ОСОБА_1 у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав прийняття заяви до розгляду, суд зазначає, що відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження в справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
У ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи може бути відкрито лише за заявою боржника.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства).
За правилами ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Тобто, на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам статей 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за частиною четвертою статті 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі (такий висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 924/622/23).
При цьому, на стадії вирішення питання про прийняття до розгляду чи повернення без розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не перевіряються ознаки неплатоспроможності боржника, добросовісності боржника, а оцінка реального стану платоспроможності боржника фактично надається судом за наслідком відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, введення процедури реструктуризації боргів боржника, звернення кредиторів до суду із заявами про визнання грошових вимог до боржника, їх розгляду судом, розгляду звіту про результати перевірки декларації боржника, оцінки доказів наданих на підтвердження фінансово-майнового стану боржника (такий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/1426/21 і від 28.09.2022 у справі №916/106/22).
У своїй заяві ОСОБА_1 повідомила суд, що початок фінансових труднощів пов'язаний із перебуванням у декретній відпустці. У цей період єдиним джерелом доходу сім'ї була заробітна плата чоловіка, якої не завжди вистачало на покриття побутових потреб. Для вирішення тимчасових фінансових питань заявниця почала звертатися до мікрофінансових організацій. Спочатку вдавалося вчасно закривати позики, проте це створило ілюзію доступності "легких грошей".
В подальшому сімейний бюджет перестав справлятись з навантаженням. Щоб не допустити прострочень за поточними мікрозаймами, заявниця була змушена брати нові кредити в інших установах для перекриття попередніх. Це призвело до формування замкненого кола: кількість активних позик зростала, а разом із ними збільшувалися і суми відсотків, які ставало дедалі важче обслуговувати.
Критична точка та поглиблення кризи відбулись після непередбачуваної ситуації - чоловік потрапив у ДТП, і розбив автомобіль. Оскільки машина була необхідна для роботи та життєдіяльності сім'ї, терміново знадобилися значні кошти на ремонт. Це змусило взяти додаткові позики, що остаточно затягнуло родину в так звану "боргову яму". Сукупний борг зріс до масштабів, які чоловік уже не міг забезпечувати самостійно.
Поточна ситуація характеризується повною неможливістю виконувати зобов'язання. Навіть після виходу заявниці з декрету на роботу, нараховані відсотки та штраф, що перевищили реальні доходи. Наразі за всіма кредитами почались тривалі прострочення, що супроводжується психологічним тиском та постійними дзвінками від представників кредитних установ. Ситуація вийшла з-під контролю через надмірне боргове навантаження, яке неможливо покрити поточним заробітком.
У зв'язку з вищезазначеним, заявниця звертається до суду з метою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не має можливості самостійно виконувати свої фінансові зобов'язання через об'єктивні життєві обставини.
Згідно з наданими даними: в заявниці існує заборгованість перед 19 мікрофінансовими організаціями, на підтвердження чого надано кредитну історію, отриману за допомогою сервісу "Українське бюро кредитних історій" та інші документи (конкретизований список кредиторів та боржників, який налічує 19 мікрофінансових організацій).
Як вказала в своїй заяві ОСОБА_1 : вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади №2026/003957335 від 12.03.2026.
Заявниця фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначене житло орендує, однак без укладення договору оренди. Заявниця також повідомила, що з нею зареєстрована та фактично проживає донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 12.03.2026, про що свідчить Витяг з реєстру територіальної громади № 2026/003957335 від 12.03.2026, а до Господарського суду Вінницької області із заявою про неплатоспроможність ОСОБА_1 звернулась 31.03.2026, тобто через 18 днів після реєстрації за новою адресою.
Натомість у доданих документах, зокрема у виконавчому провадженні, де ОСОБА_1 значиться боржником, зазначена така адреса: АДРЕСА_3 (а.с.101-103, т.1).
В судовому засіданні, 14.05.2026, ОСОБА_1 не змогла надати обґрунтовані пояснення щодо причин та підстав реєстрації за новою адресою.
Так, заявниця пояснила, що будинок, в якому вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , належить знайомому чоловіку на прізвище ОСОБА_3 , його імені та по батькові вона не пам'ятає. Зазначила, що планує переїхати до Вінниці через 2 місяці працювати медсестрою в хірургічному відділенні обласної лікарні, в якій саме, - не пам'ятає. Стверджувала, що роботу знайшла через сайт "work.ua"; їй зателефонував роботодавець, номер телефону якого не зберігся.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 не змогла суду пояснити підстави, при яких 12.03.2026 її було зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 ; не може чітко вказати власника будинку, в якому вона зареєстрована; не підтвердила ніяких інших обставин, які б пов'язували її б з містом Вінницею; суд вважає, що реєстрація ОСОБА_1 за новою адресою була здійснена з метою штучної зміни підсудності її майбутньої заяви про неплатоспроможність Господарському суду Вінницької області.
Тому суд приходить до висновку, що фізична особа ОСОБА_1 зловжила своїми процесуальними правами, виходячи з такого.
За змістом частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1873/17).
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Наведений перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, про що свідчить вжиття законодавцем слова "зокрема". Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19), від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21); від 24 травня 2023 року у справі № 761/14952/21 (провадження 61-10578св22) та ін.).
Доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, суд визнає дії фізичної особи ОСОБА_1 щодо реєстрації за новою адресою такими, що вчинені з метою штучної зміни підсудності цієї заяви про неплатоспроможність Господарському суду Вінницької області та подання такої заяви до означеного суду, - зловживанням процесуальними правами.
Відповідно до частини 4 статті 43 ГПК України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Отже, суд зобов'язаний виявляти зловживання сторонами своїми процесуальними правами.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 43 ГПК України).
З огляду на викладене, зважаючи на встановлений факт зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами, суд дійшов висновку, що заява фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 (вх. канц. суду №453/25 від 01.04.2026) про відкриття провадження в справі про її неплатоспроможність підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи встановлений факт зловживання процесуальними правами, що стало підставою для залишення заяви без розгляду, ознаки неплатоспроможності на предмет наявності підстав для відкриття провадження у справі, або відмови у відкритті справи про неплатоспроможність, судом не оцінювались.
У зв'язку із залишенням без розгляду заяви фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 (вх. канц. суду №453/25 від 01.04.2026) про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність, суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни №3445 від 31.03.2026 на участь у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
При цьому суд зазначає, що заявниця не позбавляється права на повторне звернення до суду із заявою про неплатоспроможність за належною підсудністю.
Керуючись ст.43, 132, 233-234 ГПК України, господарський суд
1. Визнати зловживанням процесуальними правами дії фізичної особи ОСОБА_1 , вчинені 01.04.2022, щодо подання до Господарського суду Вінницької області внаслідок штучної зміни підсудності заяви фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 (вх. канц. суду №453/25 від 01.04.2026) про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність в справі №902/416/26.
2. Заяву фізичної особи ОСОБА_1 б/н від 31.03.2026 (вх. канц. суду №453/25 від 01.04.2026) про відкриття провадження в справі про неплатоспроможність у справі №902/416/26 залишити без розгляду.
3. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни №3445 від 31.03.2026 на участь в справі №902/416/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
4. Ухвала суду від 19.05.2026 у справі №902/416/26 підписана суддею та набрала законної сили 28.05.2026 і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.254-256 ГПК України.
5. Примірники ухвали суду від 19.05.2026 у справі №902/416/26 надіслати згідно з переліком.
Суддя Нешик О.С.
кількість прим. ухвали:
1 - до справи;
2, 3 - ОСОБА_4 - в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
4 - арбітражному керуючому Белінській Н.О. в електронній формі до електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_3 )