Ухвала від 28.05.2026 по справі 902/77/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" травня 2026 р. Cправа № 902/77/22(902/527/26)

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18А, с. Строїнці, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 40553790)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінгазінвест" (вул. Соборна, 75, кв. 2, м.Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 41007568)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" (вул.Аграрна, 18 А, с. Строїнці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 43436425)

про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 902/77/22

за заявою: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18А, с.Строїнці, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 40553790)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/77/22 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ "Еко Ніка".

Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Зокрема, ухвалою суду від 09.02.2026 року, серед іншого, продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Еко Ніка" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Петровської Н.А. у справі № 902/77/22 - до 25.08.2026 року. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.08.2026 року.

Разом з тим, в межах вказаної справи про банкрутство розглядається справа №902/77/22(902/527/26) за позовом ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/83 від 17.04.2026 року (вх.№ 583/26) до ТОВ "Вінгазінвест" та ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Так, ухвалою суду від 05.05.2026 року відкрито провадження у справі №902/77/22(902/527/26) за позовом ТОВ "Еко Ніка" № 02-21/83 від 17.04.2026 року (вх.№ 583/26) до ТОВ "Вінгазінвест" та ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння, в межах справи № 902/77/22 про банкрутство ТОВ "Еко Ніка". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 03.08.2026 року.

Також, ухвалою суду від 18.05.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 б/н від 12.05.2026 року (вх. № 01-30/4838/26) про вступ у справу як третьої особи. Залучено ОСОБА_1 до участі у справі № 902/77/22(902/527/26) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

26.05.2026 року до суду від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява № 25/05-1 від 25.05.2026 року (вх. № 01-30/5351/26) про забезпечення позову у справі № 902/77/22(902/527/26).

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.05.2026 року, вказану заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 № 25/05-1 від 25.05.2026 року (вх. № 01-30/5351/26) про забезпечення позову у справі № 902/77/22(902/527/26), встановив наступне.

За змістом заяви № 25/05-1 від 25.05.2026 року, остання мотивована, зокрема, тим, що предметом спору у справі № 902/77/22(902/527/26) є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ТОВ «Еко Ніка» та ТОВ «Вінгазінвест», а також витребування відповідного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" на користь ТОВ «Еко Ніка».

Вказане майно, у разі задоволення позову, підлягатиме поверненню до ліквідаційної маси ТОВ «Еко Ніка» та може бути використане для задоволення вимог кредиторів боржника, у тому числі вимог ОСОБА_1 ..

Водночас, ухвалою суду від 16.04.2026 року було відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про забезпечення позову з мотивів її передчасності та відсутності доказів реальних дій щодо відчуження майна з боку Відповідача.

Проте, станом на кінець травня 2026 року ситуація змінилася та зараз існує не просто гіпотетична можливість, а реальний та документально підтверджений механізм примусового виконання та відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб.

Також, дана заява не є повторним зверненням з тотожних підстав, оскільки, подається іншим учасником справи - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, після її залучення до участі у справі ухвалою суду від 18.05.2026, а також з урахуванням нових обставин, які виникли після постановлення ухвали від 16.04.2026, а саме відкриття 19.05.2026 виконавчого провадження № НОМЕР_2, у якому боржником є ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади".

Так, у Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП) міститься наступна інформація щодо ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" (код ЄДРПОУ 43436425): 1) Виконавче провадження № НОМЕР_1, дата відкриття - 04.05.2026, боржник - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади", стягувач - ОСОБА_2 , стан виконавчого провадження - завершено; 2) Виконавче провадження № НОМЕР_2, дата відкриття - 19.05.2026, боржник - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади", стягувач - ГУ ДПС у Вінницькій області, стан виконавчого провадження - відкрито.

Разом з цим, виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито 04.05.2026, тобто фактично напередодні відкриття провадження у справі № 902/77/22(902/527/26), а виконавче провадження № НОМЕР_2 було відкрито 19.05.2026, тобто вже після відкриття провадження у цій справі та після залучення ОСОБА_1 як третьої особи.

Водночас, оскільки, вагомим активом ТОВ «Агрокомплекс «Строїнецькі сади» є саме 8 об'єктів нерухомого майна (які є предметом позову), державний виконавець у межах ВП НОМЕР_3 має процесуальну можливість вчиняти дії щодо виявлення, арешту, опису, оцінки та передачі майна боржника на реалізацію, у тому числі щодо спірних об'єктів нерухомості, якщо інше майно або кошти боржника будуть відсутні чи недостатні для виконання вимог стягувача.

Вказані обставини свідчать про те, що ризик звернення стягнення на майно відповідача-2 вже не є гіпотетичним або абстрактним.

Також, щодо ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" уже здійснювалися та здійснюються процедури примусового виконання.

У разі реалізації спірного майна у виконавчому провадженні до ухвалення рішення у справі № 902/77/22(902/527/26), на переконання третьої особи, предмет спору фактично може бути втрачений, а майно може перейти до нових набувачів. Це призведе до необхідності пред'явлення нових позовів, залучення нових осіб, оскарження нових правочинів або результатів виконавчих дій, що не відповідатиме завданню господарського судочинства щодо ефективного та своєчасного захисту порушених прав.

При цьому, засідання у справі № 902/77/22(902/527/26) призначено лише на 03.08.2026, тобто між датою відкриття провадження та фактичним розглядом справи існує значний проміжок часу, протягом якого правовий стан спірного майна може бути змінено.

Наведене, на думку третьої особи, підтверджує, що до моменту розгляду справи по суті спірне майно може бути арештоване, описане, оцінене, передано на реалізацію або реалізовано у межах виконавчого провадження.

Поряд з цим, позовні вимоги у справі № 902/77/22(902/527/26) спрямовані на витребування конкретних об'єктів нерухомого майна. Відповідно, арешт саме цих об'єктів, заборона вчинення реєстраційних дій щодо них та заборона їх реалізації у виконавчому провадженні є адекватними та необхідними заходами для збереження предмета спору.

Заявлені заходи не є тотожними задоволенню позовних вимог, оскільки, заявник не просить передати майно ТОВ «Еко Ніка», не просить скасувати право власності відповідача-2, не просить змінити власника майна та не просить вирішити спір по суті.

Метою заяви є виключно тимчасове збереження існуючого правового стану спірного майна до ухвалення судового рішення.

Накладення арешту та заборона реєстраційних дій, на переконання третьої особи, не позбавляють ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" можливості фактично користуватися майном, однак унеможливлюють його відчуження, обтяження або реалізацію до вирішення спору по суті.

Натомість невжиття таких заходів може призвести до істотно більш негативних наслідків - втрати предмета спору, появи нових набувачів, ускладнення або неможливості виконання майбутнього рішення суду та зменшення ліквідаційної маси ТОВ «Еко Ніка».

На підставі викладеного, Заявник просить суд :

1) накласти арешт на нерухоме майно, яке є предметом спору у справі №902/77/22(902/527/26) та належить і зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" (код ЄДРПОУ 43436425), а саме:

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534899405245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534949705245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 514941105245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 9550705245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 135546405245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 131218205245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 62207905245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 15643405245);

2) Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади", його посадовим особам, представникам та будь-яким іншим особам, які діють від його імені або в його інтересах, відчужувати, передавати у власність, дарувати, продавати, міняти, вносити до статутного капіталу, передавати в іпотеку, заставу, користування, оренду з правом викупу, поділяти, об'єднувати, змінювати площу, склад, адресу, технічні характеристики або іншим чином розпоряджатися зазначеним вище нерухомим майном;

3) Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, органам Міністерства юстиції України, державним і приватним виконавцям, а також будь-яким іншим суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна, у тому числі щодо переходу права власності, припинення права власності, реєстрації речових прав, обтяжень, іпотеки, поділу, об'єднання, зміни площі, складу, адреси чи інших характеристик об'єктів;

4) Заборонити державним та приватним виконавцям у межах будь-яких виконавчих проваджень, у яких боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади", вчиняти дії з опису, оцінки, передачі на реалізацію, реалізації через електронні торги, передачі стягувачу або іншим особам стосовно описаного вище нерухомого майна, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №902/77/22(902/527/26).

На підтвердження обставин, викладених у заяві, Заявником додані відповідні докази.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1, ч. 4, ч. 11 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

За змістом ч. 5, ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 року у справі № 925/120/25, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2025 року у справі № 902/1056/24(902/52/25), забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2025 року у справі № 907/523/25, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто така заборона має стосуватися виключно предмета спору.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій, то Верховний Суд у постанові від 11.06.2025 у справі № 907/82/25 вказав, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Судом встановлено, що предметом спору у справі № 902/77/22(902/527/26) є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ТОВ "Еко Ніка" та ТОВ "Вінгазінвест", а також витребування із чужого незаконного володіння - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" на користь ТОВ "Еко Ніка" описаних вище об'єктів нерухомого майна щодо яких третя особа просить суд вжити зазначені вище заходи забезпечення позову.

Також, судом встановлено, згідно долучених до заяви № 25/05-1 від 25.05.2026 року про забезпечення позову Інформацій з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.05.2026 року, за Відповідачем-2 - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі сади" (код ЄДРПОУ 43436425) зареєстровано право власності на такі об?єкти нерухомого майна :

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 15643405245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 62207905245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 131218205245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 135546405245);

- нежитлове приміщення (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 9550705245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 514941105245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534949705245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534899405245).

Отже, наразі описані вище об?єкти нерухомого майна, які є предметом спору у цій справі та щодо яких третя особа просить суд вжити заходи забезпення позову, перебувають у власності Відповідача-2.

Крім того, судом встановлено, що згідно долученої до заяви інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, наразі наявне відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2, дата відкриття - 19.05.2026, боржник - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади", стягувач - ГУ ДПС у Вінницькій області.

За змістом п. 1 ч. 2, п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

З огляду викладене та беручи до уваги наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_3, у якому Відповідач-2 - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" є боржником, суд дійшов висновку, що у межах цього виконавчого провадження, державний виконавець має можливість вчиняти дії згідно наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника та передачі цього майна на реалізацію, у тому числі щодо спірних об'єктів нерухомості, у випадку відсутні чи недостатності у боржника коштів та інших цінностей для покриття заборгованості перед стягувачем.

Відтак, наявними у справі доказами підтверджується потенційна можливість звернення стягнення на нерухоме майно Відповідача-2, яке є предметом спору у цій справі.

При цьому, у поданій заяві, третя особа акцентує увагу суду, зокрема, на тому, що у разі реалізації спірного майна у виконавчому провадженні до ухвалення рішення у справі №902/77/22(902/527/26) предмет спору фактично може бути втрачений, а майно може перейти до нових набувачів. Це призведе до необхідності пред'явлення нових позовів, залучення нових осіб, оскарження нових правочинів або результатів виконавчих дій, що не відповідатиме завданню господарського судочинства щодо ефективного та своєчасного захисту порушених прав.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що положення ч. 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб.

Тобто, до вирішення спору по суті у цій справі, наявні сприятливі обставини, коли Відповідач-2 - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому нерухомим майном на власний розсуд, у зв'язку з чим, таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння Відповідача-2 на момент виконання рішення суду у разі задоволення позову по справі № 902/77/22(902/527/26) .

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість Відповідача-2 - ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, а тому вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

За таких обставин, Заявником у заяві наведено достатньо переконливі та мотивовані підстави, які свідчать про реальну імовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Крім цього, заходи забезпечення позову, про які просить Заявник, є цілком співмірними із предметом позовних вимог у цій справі, адже у випадку можливого вчинення під час розгляду судової справи суб'єктами державної реєстрації реєстраційних дій відносно зміни власника спірного нерухомого майна, ТОВ "Еко Ніка" як Позивач втратить можливість ефективно захистити або поновити свої порушені права в межах одного судового провадження за відповідним позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів та можливе виконання судового рішення про задоволення відповідного позову.

В контексті оцінки балансу інтересів сторін у цьому питанні наведені у даній заяві обставини дають підстави дійти висновку про перевагу інтересів Позивача над інтересами Відповідача-2, адже саме його інтереси у разі невжиття відповідних заходів та задоволення позову потерпатимуть більше, оскільки, їх відновлення буде більш ускладненим, ніж відновлення інтересів Відповідача-2 у разі вжиття таких заходів та відмови у задоволенні позову.

При цьому, вжиття запропонованих заходів забезпечення позову не є тотожним задоволенню позовних вимог, оскільки, до завершення розгляду відповідного судового спору відповідне спірне нерухоме майно продовжуватиме перебувати у власності ТОВ "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади".

Натомість, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі або ефективний захист та поновлення порушених прав Позивача, за захистом якого він звернутися до суду.

Слід зазначити, що спіре нерухоме майно, у разі задоволення позову у цій справі, підлягатиме поверненню до ліквідаційної маси ТОВ «Еко Ніка» та може бути використане для задоволення вимог кредиторів боржника, у тому числі вимог ОСОБА_1 , яка є кредитором у справі про банкрутство Позивача.

Відтак, можливе прийняття рішення суду про задоволення відповідного позову у цій справі, також впливає на права та інтереси третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ..

Також, зазначені вище заходи забезпечення позову є адекватним предмету позову у цій справі, оскільки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб щодо спірного нерухомого майна, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову ТОВ " Еко Ніка " без нових звернень останнього до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що накладення арешту на нерухоме майно, встановлення Відповідачу-2 заборони відчуження нерухомого майна, як і встановлення заборони суб'єктам державної реєстрації прав здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна та заборона державним і приватним виконавцям у межах будь-яких виконавчих проваджень, у яких боржником є Відповідач-2, вчиняти виконавчі дії відносно нерухомого майна, яке є предметом спору, не призведе до будь-яких збитків для Відповідача-2 (як власника майна), оскільки, він не втрачає можливості подальшого використання такого майна у власній господарській діяльності на час розгляду спору.

Крім того, такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавлять Відповідача-2 прав та законних інтересів власника майна (права володіння та користування).

Також, суд зауважує, що під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме одним з обов'язків державного реєстратора є перевірка відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на наявність перепон для такої реєстрації, до яких належать, зокрема, судовий арешт і заборона вчинення реєстраційних дій.

Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов'язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об'єкта нерухомого майна. Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках.

Зазначені обставини доцільно враховувати не лише у разі необхідності державної реєстрації прав на нерухомість, але і під час заявлення клопотання про забезпечення позову відповідним засобом забезпечення, оскільки, неврахування їх особливостей може призвести для заявника до негативних наслідків, для якого можуть виникнути у подальшому перешкоди виконання рішення суду, прийнятого на його користь.

Так, судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього.

Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії.

Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що набрало законної сили.

Підставою для виникнення заборони вчинення реєстраційних дій є судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об'єкт нерухомого майна.

Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій.

При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону, підстави для відмови в державній реєстрації прав: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Отже, у такому випадку розгляд заяви про державну реєстрацію прав завершується шляхом прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Водночас, заборона вчинення реєстраційних дій є підставою для зупинення державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 25 Закону). Слід зазначити, що у разі зупинення державної реєстрації прав заява про державну реєстрацію прав залишається нерозглянутою до скасування заборони вчинення реєстраційних дій. Після скасування заборони вчинення реєстраційних дій розгляд заяви про державну реєстрацію прав поновлюється.

Поряд з цим, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав і законодавством не встановлено жодних винятків, які б дозволяли державному реєстратору проводити державну реєстрацію за її наявності.

З огляду на викладене вище, суд вважає доцільним вжити запропонані Заявником заходи забезпечення позову.

Аналогічна позиція щодо доцільності застосування і арешту майна і заборони реєстраційних дій щодо нього викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 910/13325/21.

На підставі викладеного, оцінивши доводи Заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 №25/05-1 від 25.05.2026 року (вх. № 01-30/5351/26) про забезпечення позову у справі №902/77/22(902/527/26) у повному обсязі, з мотивів наведених вище.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 136, 137, 140, 144, 232-236, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задоводити заяву ОСОБА_1 № 25/05-1 від 25.05.2026 року (вх. № 01-30/5351/26) про забезпечення позову у справі № 902/77/22(902/527/26), повністю.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, яке є предметом спору у справі №902/77/22(902/527/26), та яке належить і зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" (вул. Аграрна, 18 А, с. Строїнці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 43436425), а саме :

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534899405245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 534949705245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 514941105245);

- нежитлове приміщення (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 9550705245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 135546405245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 131218205245);

- виробничий будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 62207905245);

- нежитлові будівлі та споруди (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 15643405245).

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Строїнецькі Сади" (вул. Аграрна, 18 А, с. Строїнці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23340; код ЄДРПОУ 43436425), його посадовим особам, представникам та будь-яким іншим особам, які діють від його імені або в його інтересах, відчужувати, передавати у власність, дарувати, продавати, міняти, вносити до статутного капіталу, передавати в іпотеку, заставу, користування, оренду з правом викупу, поділяти, об'єднувати, змінювати площу, склад, адресу, технічні характеристики або іншим чином розпоряджатися нерухомим майном, а саме: