28.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4849/22 (904/5207/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 06.11.2025р. у справі № 904/4849/22 (904/5207/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ", Дніпропетровська області, Солонянський район, село Військове
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ", Житомирська область, Бердичівський район, село Озадівка
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області
про стягнення заборгованості
в межах справи №904/4849/22
за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ", Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове
про визнання банкрутом, -
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ" про стягнення заборгованості у сумі 254 000, 00 грн.
Позов мотивовано тими обставинами, що в процесі ліквідаційної процедури ТОВ "ЛАН-СНАБ" виявлено, що 14.04.2020 року платіжною інструкцією № 6 ТОВ "ЛАН-СНАБ" здійснило оплату на рахунок відповідача 254 000,00 гривень з призначенням платежу: Оплата за товар согласно акта сверки от 14/04/2020г. в т.ч. ПДВ. Однак, ліквідатором не вдалося встановити документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, що встановлювали б зобов'язання позивача із оплати відповідачу 254 000,00 грн., а тому такі кошти є безпідставно набутими.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4849/22 (904/5207/25):
- позовні вимоги задоволено;
- стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 254 000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 048, 00 грн.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що переказ грошових коштів ТОВ "ЛАН-СНАБ" на рахунок відповідача на загальну суму 254 000, 00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 6 від 14.04 2020 здійснено за відсутності правової підстави (юридичного факту), що є підставою для їх повернення згідно ст.1212 ЦК України.
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4849/22 (904/5207/25) та провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що оскільки строк ліквідаційної процедури є присічним та завершився 17.06.2025 року, то й повноваження арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича автоматично припинилися 17.06.2025 року. Отже позовна заява у справі підписана у вересні 2025 року неуповноваженою особою.
При перевірці кваліфікованого електронного підпису, який мав бути накладений на письмові докази по справі № 904/4849/22 (904/5207/25), було встановлено відсутність будь-якого електронного підпису.
Також посилається на незасвідчення належним чином доказів поданих до позову.
Зазначає, що позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" у позові базується на припущеннях та не підтверджена жодним належним та допустимим доказом. Арбітражним керуючим не було проаналізовано реєстр податкових декларацій на предмет наявності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Озадівське" та не надано належні та допустимі докази на підтвердження пред'явленого позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
22.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява про повернення апеляційної скарги, оскільки вона не підписана. Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 22.12.2025 року підписувач документа (апеляційна скарга) відсутній, електронний цифровий підпис відсутній.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 року у справі про банкрутство строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Плесюка О.С. продовжено на 3 місяці. Загалом ліквідаційна процедура продовжувалася неодноразово та триває до цього часу.
Всі додатки до створених в Електронному суді документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів.
Позивач у позові зазначив про відсутність фактичних правових підстав для перерахування коштів. Відповідач не надав жодних доказів обґрунтованості отримання спірних коштів.
Фінансова, бухгалтерська, податкова звітність підтверджує лише операцію з перерахування спірних грошових коштів (рух коштів) та її відображення суб'єктами господарювання у своєму бухгалтерському обліку, проте не підтверджує наявність між цими суб'єктами як договірних правовідносин та їх змісту, так і факту укладання договору за відсутності належних доказів його укладення.
Третя особа справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась; про розгляд справи повідомлена належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ №904/4849/22 від 04.02.2025, яким зобов'язано колишнього керівника позивача Сафонова Олега Володимировича передати ліквідатору ТОВ "ЛАН-СНАБ" арбітражному керуючому Плесюку О.С. усю бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
На виконання зазначеного наказу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем було прийнято Постанову від 11.03.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77464796, однак документи та майно передані ліквідатору не були.
14.04.2020 року платіжною інструкцією № 6 ТОВ "ЛАН-СНАБ" здійснило оплату на рахунок відповідача 254 000,00 гривень з призначенням платежу: Оплата за товар согласно акта сверки от 14/04/2020г. в т.ч. ПДВ.
Ліквідатором під час здійснення покладених повноважень в процесі ліквідаційної процедури не вдалося встановити документального підтвердження для перерахування вказаних коштів, що встановлювали б зобов'язання позивача із оплати відповідачу 254 000,00 грн.
Позивач направив відповідачу Вимогу про погашення заборгованості № 1 від 07 травня 2025 року. У вказаній вимозі позивач вимагав у відповідача погасити заборгованість або надати підтверджуючі документи.
Відповідачем направлено позивачу відповідь № 17 від 04 червня 2025 року, в якій зазначено аргументи щодо обставин, які не є предметом спору в межах даного позову.
Наявність безпідставно отриманих відповідачем коштів у сумі 254 000, 00 грн. стали підставою для звернення з позовом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Вище встановлено факт перерахування 14.04.2020 року за платіжною інструкцією № 6 ТОВ "ЛАН-СНАБ" на рахунок відповідача 254 000,00 гривень з призначенням платежу: Оплата за товар согласно акта сверки от 14/04/2020г. в т.ч. ПДВ. про що свідчить наявна в справі банківська виписка.
Позиція відповідача (зокрема у відповіді № 17 від 04 червня 2025 року) зводиться до того, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 14.04.2020 №14/04-20, за яким СТОВ "Озадівське" здійснило поставку товару, що підтверджується видатковою накладною від 14.04.2020 №3, рахунком на оплату від 14.04.2020 №6, товарно-транспортною накладною від 14.04.2020 №1-1404, товарно-транспортною накладною від 14.04.200 №2-1404, товарно-транспортною накладною від 14.04.2020 №3-1404, товарно-транспортною накладною від 14.04.2020 №4-1404, товарно-транспортною накладною від 14.04.2020 №5-1404. СТОВ "Озадівське" сформовано податкову накладну від 14.04.2020 №10 на загальну суму 1643920,32 грн., в тому числі ПДВ 273986,72 грн.
Зазначені обставини вказані і у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 240/13522/20, яким зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.04.2020 №10, подану Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Озадівське" у день її направлення, а саме 14.04.2020.
Проте, при оплаті суми 254 000,00 грн. не було здійснено посилання на вказаний договір. Вищевказаний договір, ТТН пояснюють оплату не спірної суми, а іншої - 1643920,32 грн., яка також була предметом вимоги позивача № 1 від 07 травня 2025 року, проте не є спірною у даній справі.
Апеляційним господарським судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами іншого договору, який би був підставою для оплати спірної суми.
Також, судом встановлено, що в наданій позивачем банківській виписці не вказано реквізитів (номеру та дати укладеного між сторонами договору), на підставі якого позивач мав здійснити оплату на користь відповідача. Графа призначення платежу не містить посилання на договір як такий взагалі, а лише містить посилання на акт звірки від 14.04.2020, копія якого також не була надана сторонами до матеріалів справи.
Однак, акт звірки взаєморозрахунків не є правочином (дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків), а також не є первинним документом, що створює нові зобов'язання чи є самостійною підставою для перерахування коштів. Акт звірки лише фіксує стан розрахунків між сторонами на певну дату. Він не породжує зобов'язання, а лише підтверджує (або не підтверджує) наявність заборгованості, що виникла з інших підстав. Сам по собі підписаний акт звірки не доводить факт поставки товару чи надання послуг. Він стає доказом боргу тільки в тому випадку, якщо підтверджується первинними документами (накладними, актами приймання-передачі, договорами тощо).
Відповідач посилається на обов'язок дослідження ліквідатором документів податкового обліку для встановлення підставності здійсненої оплати. Проте, жодних доказів відображення у податковому обліку спірної суми 254 000,00 грн. сам відповідач не надає.
До того ж податкова накладна має статус документа податкової звітності, не є первинним документом і сама по собі не є безумовним доказом реальності господарської операції. Вона лише підтверджує факт нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, а не може слугувати єдиним доказом господарської операції, оскільки вона не фіксує сам процес руху активів чи зміни зобов'язань.
Відповідно до висновків постанови Касаційного господарського суду від 04.09.2024 року у справі №909/794/23 згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відповідно до частини першої статті 3 даного Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Відомості, які містяться у фінансовій, бухгалтерській, податковій звітності не можна ототожнювати з правовою підставою для перерахунку коштів, якою є укладений договір. Фінансова, бухгалтерська, податкова звітність підтверджує лише операцію з перерахування спірних грошових коштів (рух коштів) та її відображення суб'єктами господарювання у своєму бухгалтерському обліку, проте не підтверджує наявність між цими суб'єктами як договірних правовідносин та їх зміст, так і факт укладання договору за відсутності належних доказів його укладення".
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, позивач підтвердив наявними у справі доказами факт перерахування коштів відповідачу, у свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано жодного доказу правомірності отримання ним коштів, що свідчить про безпідставність такого перерахування.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про відсутність між сторонами цього спору договірних відносин або зобов'язань за спірною сумою 254 000,00 грн.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те що відповідач набув від позивача грошові кошти в розмірі 254 000,00 грн. поза договірних відносин без достатньої правової підстави, а тому зобов'язаний повернути їх позивачу, що узгоджується з приписами ст. 1212 ЦК України.
Апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича повноважень на подання позову станом на 12.09.2025.
Згідно ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України (ч. 1 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно ч. 6 ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.
В силу приписів частини першої статті 61 КУзПБ саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у задоволенні клопотання ТОВ "ЛАН-СНАБ" (вх.№5673/24 від 02.02.2024) про закриття провадження у справі №904/4849/22 про банкрутство ТОВ "ЛАН-СНАБ" - відмовлено. Припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЛАН-СНАБ". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Штельманчука М.С. Визнано ТОВ "ЛАН-СНАБ" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 17.06.2025. Ліквідатором "ЛАН-СНАБ" призначено арбітражного керуючого Плесюка О.С.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2025 року у справі №904/4849/22 про банкрутство строк ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" та повноважень ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Плесюка О.С. продовжено на 3 місяці. Загалом ліквідаційна процедура продовжувалася неодноразово та триває до теперішнього часу (ухвала віл 07.04.2026).
Отже, Плесюк О.С. мав повноваження на підписання позову станом на дату його подання.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо непідписання позовної заяви та додатків до неї.
Частиною восьмою статті 6 ГПК України встановлено, що реєстрація в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З 18.10.2023 процесуальний закон передбачає спосіб звернення до суду шляхом подання процесуальних документів: в паперовій або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Частинами п'ятою, шостою статті 42 ГПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з пунктом 24 Розділу ІІІ Положення підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відповідно до пункту 16 Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.
Доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов'язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС (пункт 18 Положення).
Положеннями пунктів 26-27 розділу ІІІ Положення передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (п. 28 розділу ІІІ Положення).
Тобто, надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд" з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до пункту 39 розділу ІІІ Положення документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.
Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи через "Електронний кабінет". Усі документи, що надійшли до суду через підсистему "Електронний суд", вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного кваліфікованого електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс, вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що позовна заява з додатками сформована та подана Плесюком О.С. через системі "Електронний суд" з використанням власного кваліфікованого електронного підпису представника, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 56, т. 1). При цьому, суд звертає вагу, що такий підпис накладається на весь сформований пакет документів, що подається, а не на кожен документ/файл окремо.
Суд погоджується з доводами позивача, що всі додатки до створених в "Електронному суді" документів не потребують додаткового засвідчення, оскільки підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів.
З аналогічних причин, апеляційний суд відхиляє посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на необхідність повернення апеляційної скарги поданої через "Електронний суд", оскільки вона не підписана.
Так, за наслідками перевірки апеляційної скарги з додатками, що надійшла до суду 25.11.2025 встановлено, що протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису (а.с. 38, т. 1) підтверджується підписання ЕЦП Конопелькіна Є.В. (керівник СТОВ "ОЗАДІВСЬКЕ") поданої апеляційної скарги.
З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4849/22 (904/5207/25) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4849/22 (904/5207/25) - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "ОЗАДІВСЬКЕ".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов