27.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/6198/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Марінеско А.В.
від відповідача: Крюкова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025р. (суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро) прийняту за результатами розгляду заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за несплату розміру орендної плати, у розмірі 10 283 147,19 грн.
Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" (далі - відповідач) кошти у розмірі 10 283 147,19 грн. несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:01:236:0017.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" (код ЄДРПОУ 43449413) та грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" (код ЄДРПОУ 43449413), в межах суми стягнення у розмірі 10 283 147,19 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025р. у справі № 904/6198/25 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" (код ЄДРПОУ 43449413) та грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" (код ЄДРПОУ 43449413), в межах суми стягнення у розмірі 10 283 147,19 грн., до набрання рішенням по справі законної сили.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл", через систему "Електрооний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025р. у справі № 904/6198/25 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача. Проте, в подальшому суд лише навів норми процесуального кодексу, які регулюють питання забезпечення позову, та посилання на практику Верховного Суду. Жодних доводів Дніпровської міської ради, а також їх оцінки судом, в оскаржуваній ухвалі не наведено.
Апелянт зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу, а достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При цьому вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції взагалі не навів жодного із перелічених аргументів, а формально зацитував лише процесуальні норми.
Апелянт стверджує, що суми, заявлені позивачем у справі, є податковим боргом відповідача і не мають жодного відношення до позивача. Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи, а згідно з п. 41.4 ст. 41 ПКУ органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є територіальним органом, який забезпечує контроль за надходженнями до бюджетів та здійснює погашення податкового боргу. Означених приписів чинного законодавства суд першої інстанції не врахував.
Апелянт також зазначає, що ухвала суду першої інстанції не аргументована щодо того, які саме майнові права чи охоронювані законом інтереси позивача будуть порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову. Піддане арешту нерухоме майно повинно обмежуватися розміром позову та можливими судовими витратами і має стосуватися майна, що належить до предмета спору. Суд першої інстанції не пересвідчився, що обраний позивачем вид забезпечення позову перебуває у безпосередньому зв'язку зі спором у даній справі. Фактично своїм забезпеченням позову суд вже вирішив справу.
Позивачем не доведено, як невжиття заходів у вигляді накладення арешту на майно відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача без нових звернень до суду. Позивачем не надано до матеріалів справи будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем протиправних дій, що унеможливлюють або утруднюють у майбутньому виконання судового рішення. Заходи забезпечення позову, про які просить позивач, обґрунтовані лише майбутніми діями, які, на думку позивача, буде вчиняти відповідач, а саме виведенням грошових коштів з рахунків, водночас будь-яких доказів цього позивачем не надано. Усі доводи заяви по суті збігаються з доводами позовної заяви і не вказують на існування будь-яких обставин, які б надали можливість суду здійснити відповідне забезпечення. Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/2795/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 53/22860/17.
Крім того, апелянт звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову Дніпровська міська рада зазначає, що ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» є єдиним законним власником об'єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. При цьому у самому договорі оренди (п. 4) вказано, що земельна ділянка передається в оренду без об'єктів, а інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також не містить відомостей щодо існування будь-якого об'єкту нерухомого майна на орендованій земельній ділянці. Відтак не зрозуміло, який саме об'єкт нерухомого майна має на увазі позивач.
Дніпровська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги ТОВ “СІЛЛ ОІЛ» в повному обсязі та просить суд залишити без змін ухвалу суду першої інстанції з наступних підстав.
Дніпровська міська рада зазначає, що 23.10.2020 між нею та ТОВ “СІЛЛ ОІЛ» за результатами земельних торгів укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В., зареєстрований в реєстрі за номером 598, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:236:0017, площею 0,8980 га, для будівництва будівель та споруд придорожньої інфраструктури, строком оренди до 23.10.2030. Відповідно до листа департаменту по роботі з доходами місцевого бюджету Дніпровської міської ради від 11.08.2025 № 3/13-249 та даних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ “СІЛЛ ОІЛ» задекларовані зобов'язання зі сплати орендної плати за земельною ділянкою, проте фактично сплачені суми є значно меншими за задекларовані. Згідно баз даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС України станом на 01.08.2025 у ТОВ “СІЛЛ ОІЛ» обліковується заборгованість по орендній платі за землю у сумі 10 211 397,37 грн, у тому числі 363,22 грн залишку несплаченої пені.
Позивач зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення, а тому суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання, посилаючись на ухвалу Верховного Суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20.
Дніпровська міська рада посилається на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій Верховний Суд не погодився з висновком про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, зазначивши, що виконання судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов'язане з наявністю у боржника присудженої суми заборгованості, а заборона відчуження або арешт майна мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, в якій Верховний Суд відступив від висновків про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Позивач зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися коштами на рахунках або відчужити майно є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення. Вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування завищеного або заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 та інших.
Дніпровська міська рада також зазначає, що забезпечення позову направлене на охорону прав та інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням права власності в повній мірі та носить тимчасовий характер. У разі, якщо до закінчення розгляду спору нерухоме майно буде реалізовано, а кошти з рахунків виведені, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це є предметом перевірки під час розгляду справи по суті, посилаючись на постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 08.10.2018 у справі № 913/257/18.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.11.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/6198/25.
Матеріали оскарження ухвали у справі № 904/6198/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025р. у справі № 904/6198/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначити апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 18.02.2026р..
17.02.2026 р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, відповідно до якої та з у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи, призначеної на 17.02.2026 р. не відбувся.
Після усунення обставин, пов'язаних з неможливістю проведення судового засідання 17.02.2026 р., ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 р. у справі № 904/6198/25 призначено в судове засідання на 27.05.2026 р..
01.04.2026 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" до суду надійшла заява про відвід судді Дарміна М.О. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 р. у справі № 904/6198/25.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.04.2026 р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025р. №1 ( зі змінами внесеними рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2025 р. № 7, рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2026 р. № 1).
Автоматичною системою документообігу для розгляду заяви про відвід судді по справі визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026р. визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" про відвід судді Дарміна М.О. від розгляду апеляційної скарги у справі № 904/6198/25 - необґрунтованою. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" про відвід судді Дарміна М.О. від розгляду апеляційної скарги у справі № 904/6198/25, для вирішення питання про відвід, передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу і визначається в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026, справу № 904/6198/25 передано судді Фещенко Ю.В. для вирішення питання про відвід.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026р. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" про відвід судді Дарміна М.О. від розгляду справи № 904/6198/25.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.05.2026р., у зв'язку з вирішенням питання по розгляду заяви про відвід судді, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/105/24, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2026р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 р. у справі № 904/6198/25.
Під час підготовки до розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2025р. справу №915/927/25 за касаційною скаргою ТОВ "АЛЬЯНС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025р. і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025р. передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків та/або конкретизації (уточнення) висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 13, 136,137ГПК України, викладених в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024р. у справі №915/538/24, які (висновки) були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про забезпечення позову в справі №915/927/25, а саме від таких висновків:1) у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (див. пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі № 905/448/22); 2) за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (див. пункт 31 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22); 3) за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів, то доцільно накласти арешт на грошові кошти і майно відповідача саме у межах суми, яка достатня для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів (див. пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024р. у справі № 915/538/24).
Необхідність відступу мотивовано тим, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Таким чином, на думку колегії суддів, ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не спрямовано таке звернення на зловживання учасником справи своїми правами. З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, шляхом відступу та/чи його конкретизації та/чи уточнення, в аспекті того, чи повинен позивач/заявник доводити суду наявність ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду та чи повинен позивач доводити суду обґрунтовану необхідність щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, зокрема, чи повинен позивач/заявник подати докази на підтвердження наявності як ризику так/чи фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаного вище заходу забезпечення позову (див. пункт 7.20 ухвали від 25.11.2025 у справі № 915/927/25). Водночас, аргументуючи наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду щодо доцільності накладення арешту на грошові кошти і майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для стягнення коштів у випадку недостатності арештованих грошових коштів, викладеного в постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (пункт 31) і від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 (пункт 37), колегія суддів, акцентуючи увагу на тому, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача без чіткого встановлення (визначення) у виконавчому документі (який підлягає примусовому виконанню у спосіб та в порядку, які визначені у ньому), сум накладення стосовно кожного з них, може призвести до подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону (частині 4 статті 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогам, у підсумку в ухвалі від 25.11.2025 пропонує конкретизувати або уточнити зазначений правовий висновок таким чином, що за умови неможливості встановлення достатності чи недостатності грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках у всіх банківських установах, для задоволення вимог про стягнення коштів в межах суми позову, доцільно накладати заборону на вчинення певної діі (як-от, на відчуження майна), а доведення вартості такого майна якого покладається на позивача/заявника відповідно до вимог статей 13, 136, 137 ГПК України (див. пункт 7.26 ухвали від 25.11.2025 у справі № 915/927/25). Відтак, колегія суддів у зазначеній ухвалі фактично пропонує замість такого виду забезпечення позову, як арешт належного відповідачу майна, що передбачений пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України, застосовувати інший захід забезпечення позову - заборону відповідачу вчиняти певні дії, визначену пунктом 2 частини 1 статті 137 цього Кодексу. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду обґрунтувала відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права.
Ухвалою Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025р. прийняв до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 915/927/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025р. і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2025р..
У справі №915/927/25, як і в цій справі №904/6198/25, правовідносини стосуються вжиття заходів забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на належні відповідачу кошти та майно в межах ціни позову.
Приписи ст. 228 ГПК України встановлюють право суду зупинити провадження у справі. Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також із власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
На переконання колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду, сформований висновок об'єднаної палати Верховного Суду щодо вжиття заходів забезпечення позову про стягнення грошових коштів, шляхом накладення арешту на належні Відповідачеві кошти та майно, в межах ціни позову, має бути враховано судом при застосуванні норм права у подібних правовідносинах з метою дотримання принципу правової визначеності та єдності судової практики.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 7 ч.1 ст. 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на викладене вище, а також предмет та підстави апеляційного оскарження, доводи учасників цієї справи, підстави передачі на розгляд Об'єднаної палати справи № 915/927/25, колегія суддів вважає за необхідне зупинити апеляційне провадження у справі № 904/6198/25 до закінчення перегляду Об'єднаною палатою справи № 915/927/25.
Представник Позивача у судовому засіданні 27.05.2026р. не заперечив проти зупинення апеляційного провадження у справі, а представник Відповідача залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.
У судовому засіданні 27.05.2026р. була оголошена вступна та резолютивна частини ухвали Центрального апеляційного господарського суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 42, п. 7 ч. 1 ст. 228 п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234, ст. 281 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілл Оіл" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2025р. у справі №904/6198/25 до закінчення розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №915/927/25 у подібних правовідносинах.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повний текст ухвали складено 28.05.2026р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін