27.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/30/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.,
та представників:
від скаржника (кредитора-3): Чміль Ю.В. (в залі суду);
від кредитора-1: не з'явився;
від кредитора-2: не з'явився;
від боржника: не з'явився;
арбітражний керуючий: Лященко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент"
на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 (постановлену суддею Юлдашевим Ю.Ю. у м. Запоріжжі, повна ухвала складена 21.04.2026)
у справі № 908/30/26
про неплатоспроможність ОСОБА_1 (м. Запоріжжя);
арбітражний керуючий Лященко Сергій Сергійович (м. Дніпро);
кредитори:
1) ОСОБА_2 (с. Чайки, Бучанський район, Київська область);
2) Акціонерне товариство "Універсал Банк" (м. Київ);
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" (м. Дніпро),
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 затверджено План реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за змістом, наведеним у цій ухвалі, погоджений нею та схвалений більшістю голосів зборами кредиторів згідно з протоколом від 03.04.2026.
Ухвала обґрунтована наступним:
- відповідно до рішення зборів кредиторів, оформленого протоколом від 03.04.2026, вирішено прийняти рішення про схвалення погодженого боржником - ОСОБА_1 . Плану реструктуризації боргів боржника у справі № 908/30/26 та про звернення до суду із клопотанням про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника у справі №908/30/26;
- відповідно до частини 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником;
- розглянувши наданий на затвердження План реструктуризації боргів боржника, суд встановив, що він погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів більшістю голосів; План розроблено з метою відновлення платоспроможності боржника; зміст Плану реструктуризації відповідає вимогам частин 2, 3 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства; боржник за Планом прийняв зобов'язання щодо єдиного кредитора, які ґрунтуються на реальних можливостях боржника; визначений строк виконання не перевищує строк, встановлений законодавчо (частина 6 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства); участь керуючого реструктуризації боргів боржника у виконанні плану реструктуризації боргів боржника, його повноваження та джерела виплати йому винагороди не передбачені, оскільки погашення вимог кредиторів здійснюватиметься виключно за рахунок виплат боржника;
- керуючим реструктуризацією дотримано порядок розробки, погодження боржником плану реструктуризації та подання до суду заяви про його затвердження (статті 124, 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- станом на день схвалення плану реструктуризації боргів боржника у останнього відсутня заборгованість щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування до початку виконання плану реструктуризації боргів боржника;
- підстав для відмови у затвердженні плану реструктуризації, визначених у частині 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, судом не виявлено;
- враховуючи те, що подальша участь керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича у виконанні вказаного плану не передбачена, суд припиняє його повноваження.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 49996 від 30.04.2026), в якій просить ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 скасувати;
- постановити нову ухвалу, якою відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 та закрити провадження у справі;
- у разі відмови у закритті провадження у справі та направлення її для подальшого розгляду до Господарського суду Запорізької області, відсторонити арбітражного керуючого Лященко С.С. від виконання повноважень керуючого реструктуризації боржника та призначити іншого арбітражного керуючого шляхом вибору його кандидатури автоматизованою системою ЕСІТС.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- боржниця не з'явилася на підготовче засідання 22.01.2026, справу розглянуто за її відсутності відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, натомість жодних документів та пояснень на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 08.01.2026 до матеріалів справи долучено не було;
- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.03.2026 визнано вимоги кредиторів: 1) ТОВ "Брайт Інвестмент" - 2 267 065 грн 12 коп. основного боргу (друга черга) та 6 656 грн 00 коп. судового збору (позачергово); 2) ОСОБА_2 - 80 000 грн 00 коп. (друга черга); 3) АТ "Універсал Банк" - 15 341 грн 05 коп. (друга черга). Додатковою ухвалою від 19.03.2026 постановлено вважати ТОВ "Брайт Інвестмент" конкурсним кредитором, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів;
- 23.03.2026 керуючим реструктуризацією ОСОБА_3 подано до суду та деяким кредиторам направлено звіт "Про перевірку декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність по справі № 908/30/26" (далі по тексту - Звіт). Того ж дня направлено повідомлення про скликання перших зборів кредиторів по справі № 908/30/26 (далі - Повідомлення про збори). Датою проведення зборів визначено 03.04.2026. Вказане повідомлення було сформовано та відправлено керуючим реструктуризацією Лященком С.С. через систему "Електронний суд" без направлення на електронну адресу "Брайт Інвестмент";
- відповідно до пункту 4 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника має містити інформацію про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів. У Плані зазначено таке: "мій неофіційний дохід після сплати податків та зборів складає 60 000 грн 00 коп." (пункт 4 Плану). На підставі цієї суми розраховано весь фінансовий механізм Плану: загальна сума виплат кредиторам - 118 120 грн 306 коп. (5% від усіх вимог), щомісячний платіж - 1 968 грн 66 коп., щомісячна сума на побутові потреби - 58 031 грн 34 коп., прогнозований дохід за 60 місяців - 3 600 000 грн 00 коп.;
- водночас декларація про майновий стан боржника за 2026 рік (далі по тексту - Декларація-2026) у розділі II рядку 8 ("заробітна плата") містить прочерк "-", тобто нульовий офіційний дохід. Усі інші рядки доходів (пенсія, стипендія, дивіденди, доходи від відчуження майна, від оренди, інші види доходів) також порожні або містять прочерки. Таким чином, офіційно задекларований дохід боржниці становить 0,00 грн., тоді як План будується на 60 000 грн 00 коп. щомісячного "неофіційного доходу". Натомість, "неофіційний дохід" за своєю природою є прихованим від оподаткування та не підтвердженим жодним документом, отже не може вважатися належним виконанням вимоги пункту 4 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства щодо належного зазначення доходів боржника;
- факт зайнятості боржниці підтверджується виключно власноручно складеним нею поясненням щодо роботодавця від 24.12.2025 (доданим до заяви про відкриття провадження), де вона зазначає посаду головного бухгалтера в ТОВ "Ейрборн Айті Солюшн". Жодної довідки від роботодавця про нараховану заробітну плату, трудового договору чи наказу про призначення до матеріалів справи не долучено. Керуючий реструктуризацією, отримавши це пояснення, не направив офіційного запиту до ТОВ "Ейрборн Айті Солюшн" для отримання відомостей про фактичну заробітну плату боржниці;
- крім того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржниця також є керівником ТОВ "Пауер Сервіс Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи 40813465). Інформацію про можливі доходи від цієї діяльності керуючий реструктуризацією також не витребував і у звіті не відобразив;
- відповідно до пункту 11 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження боржник зобов'язаний додати декларацію про майновий стан. У переліку додатків до заяви боржниці про відкриття провадження у справі під номером 22 первісно значилися "Довідка ОК-5, ОК-7 - електронний документ отриманий за посиланням https://diia.gov.ua/services/" - однак цей пункт було викреслено, і зазначені довідки до матеріалів справи не долучені. Довідки ОК-5 та ОК-7, що формуються на підставі даних Державної податкової служби, є належним об'єктивним підтвердженням реального рівня офіційних доходів фізичної особи. Свідоме усунення цих документів із матеріалів справи є ознакою недобросовісної поведінки боржниці, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20. Недостовірність інформації про доходи боржниці є підставою для відмови у затвердженні плану реструктуризації боржника у справі;
- розділ XIV рядки 70 - 73 Декларації-2026 ("витрати на придбання майна, товарів або оплату послуг", "витрати на утримання майна", "витрати на побутові потреби", "інші грошові витрати") є порожніми або містять прочерки, тобто офіційно задекларовані витрати боржниці становлять нуль. Водночас пункт 8 Плану передбачає щомісячні витрати на побутові потреби у розмірі 58 031 грн 34 коп., що в перерахунку на рік складає 696 376 грн 08 коп. Таким чином, людина з нульовим офіційним доходом та нульовими задекларованими витратами формує План погашення боргів, виходячи з фактичного місячного бюджету майже 60 000 грн. Це свідчить про недостовірність Декларації-2026 в цілому. Для порівняння розділ XIV рядки 72 "витрати на побутові потреби" та 73 "інші грошові витрати" Декларації-2025 містять ідентичні суми 24 826 грн 08 коп. в кожній. Залишаючи без коментарів абсолютну ідентичність та непідтвердженість вказаних сум, можна звернути увагу на те, що у 2025 році загальна сума витрат на побутові та інші потреби склала 49 652 грн 16 коп. за рік, тобто 4 137 грн 68 коп. в місяць. Це також більше, ніж прожитковий мінімум для працездатної особи у відповідний період, натомість, збільшення місячних витрат з 4 137 грн 68 коп. у 2025 році до 58 031 грн 34 коп. в умовах розрахунків з кредиторами по Плану абсолютно необґрунтовані та не підтверджені;
- відповідно до пункту 1 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства план реструктуризації боргів боржника має містити обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника. Пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язує боржника повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду, та обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора, та/або руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами;
- пункт 1 Плану містить єдине речення: "Стрімке зростання курсу долара США, через що заборгованість перед ПАТ "Комерційний банк "Надра" та його правонаступником стала занадто великою порівняно з моїми доходами". Жодних відомостей про: дату та умови укладення кредитного договору; суму і валюту кредиту; цільове призначення кредитних коштів та їх фактичне витрачання; майновий стан боржниці на момент отримання кредиту; дії, вчинені боржницею для погашення заборгованості, - у Плані немає;
- ухвала Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 прямо зобов'язувала боржницю надати інформацію та докази щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами. Ця вимога суду не була виконана боржницею у визначений судом строк, вказані обставини не були також перевірені керуючим реструктуризації при оформленні Плану реструктуризації. Невідповідність Плану реструктуризації вимогам пунктів 1 та 3 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства також виключають можливість його затвердження;
- відповідно до пункту 4 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, якщо кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів. З підстав, викладених у розділі 2 цієї скарги, ТОВ "Брайт Інвестмент" не брало участі у голосуванні. Наявні активи боржниці включають домоволодіння (в розмірі 66/300, за адресою м. Дніпро, вул. Електрична, 1 вартістю 73 682 грн 00 коп.), та облігації ТОВ "Укргаз" (договірною вартістю 579 937 грн 70 коп.), разом 653 619 грн 70 коп. (опис майна боржника від 23.03.2026 складений керуючим реструктуризацією Лященком С.С.). У процедурі погашення боргів через реалізацію цих активів ТОВ "Брайт Інвестмент" як кредитор другої черги отримало б пропорційно значно більше, ніж 113 353,256 грн. (5% від вимог), передбачених Планом. Таким чином, затвердження Плану порушує гарантію, встановлену пунктом 4 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо економічній (не)вигідності Плану для кредитора, і є самостійною підставою для відмови у його затвердженні;
- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 встановлено строк подання Плану реструктуризації до 24.03.2026. Клопотання з доданим Планом подано до суду 08.04.2026 - із запізненням на 15 календарних днів. Жодного клопотання про продовження встановленого судом строку, жодного пояснення щодо причин затримки керуючий реструктуризації Лященко С.С. не подавав. Крім того, відповідно до частини 1 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства керуючий реструктуризацією зобов'язаний подати до господарського суду заяву про затвердження плану реструктуризації боргів протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів. Враховуючи дату протоколу (03.04.2026), заява мала бути подана не пізніше 06.04.2026, натомість, клопотання фактично подано 08.04.2026, тобто також з порушенням строку. Вказане свідчить про неналежне ставлення арбітражного керуючого Лященко С.С. до виконання повноважень керуючого реструктуризації боржника у справі № 908/30/26;
- відповідно до Протоколу зборів кредиторів від 03.04.2026 АТ "Універсал Банк" проголосував "проти" схвалення Плану реструктуризації за другим питанням порядку денного. Частина 5 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що явка кредиторів, які проголосували проти схвалення плану реструктуризації боргів боржника, є обов'язковою на засіданні суду з розгляду заяви про затвердження плану. У разі відсутності таких кредиторів господарський суд призначає нове засідання, повторна неявка таких кредиторів не перешкоджає розгляду справи. В оскаржуваній ухвалі зазначено, що представники сторін не з'явились. Отже, ані АТ "Універсал Банк", яке проголосувало "проти" на зборах кредиторів, ані ТОВ "Брайт Інвестмент", яке не брало участь у зборах кредиторів з вини керуючого реструктуризації, не брали участь у судовому засіданні 14.04.2026. Натомість, всупереч вимогам частини 5 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції не призначив нове засідання, а розглянув План реструктуризації та затвердив його;
- ініціюючи проведення зборів кредиторів шляхом опитування, керуючий реструктуризацією Лященко С.С. направив повідомлення про збори від 25.03.2026 лише трьом адресатам: Господарському суду Запорізької області та двом кредиторам: ОСОБА_2 та АТ "Універсал Банк"; ТОВ "Брайт Інвестмент" у переліку адресатів повідомлення про збори відсутнє, про проведення зборів кредиторів воно не було повідомлене, проєкти документів (звіт керуючого реструктуризацією, проєкт плану реструктуризації тощо) не отримувало та з ними не ознайомлене, своє відношення до вказаних документів та рішень порядку денного не висловлювало. На думку скаржника, невключення керуючим реструктуризацією товариства до кола повідомлених осіб було умисним, оскільки електронна та поштова адреса ТОВ "Брайт Інвестмент" були йому відомі з матеріалів справи та листуванні з товариством;
- відповідно до частини 4 статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства учасники зборів кредиторів, які не мають права вирішального голосу, беруть участь у зборах з правом дорадчого голосу. ТОВ "Брайт Інвестмент", не будучи повідомленим про проведення зборів, було позбавлено права висловити позицію щодо Плану, внести зауваження та пропозиції, зафіксувати незгоду з умовами Плану у протоколі. Таким чином, порядок скликання зборів кредиторів порушено, що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для відмови у затвердженні плану;
- абзац 6 частини 3 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства прямо встановлює, що у разі згоди із запропонованим рішенням учасник опитування підписує проєкт рішення та надсилає його ініціатору протягом 15 днів з дня отримання запиту; датою прийняття рішення вважається останній день строку, протягом якого учасники опитування мали надіслати свої відповіді ініціатору опитування. Повідомлення-запит направлено 25.03.2026. Отже, строк надання відповідей закінчувався не раніше 09.04.2026. Таким чином, підсумкове рішення зборів кредиторів має бути датоване 09.04.2026. Натомість, протокол зборів кредиторів керуючий реструктуризацією Лященко С.С. склав 03.04.2026, що не відповідає вимогам вказаної норми Кодексу України з процедур банкрутства;
- відповідно до абзацу 2 частини 9 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства невід'ємною частиною протокольного рішення зборів (комітету) кредиторів є реєстр кредиторів станом на дату проведення зборів (комітету) кредиторів. З огляду на матеріали справи, керуючий реструктуризацією Лященко С.С. не долучив до документів, наданих суду за підсумками проведених зборів кредиторів, реєстр вимог кредиторів станом ані на 09.04.2026, ані на 03.04.2026. Отже, документ у письмовій формі, яким керуючий реструктуризацією мав оформити рішення зборів кредиторів боржника у справі № 908/30/26, не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та не може служити підставою для задоволення судом клопотання про затвердження тих рішень, що не оформлені належним чином;
- відповідно до частини 4 статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду. В протоколі зборів кредиторів від 03.04.2026 зафіксовано, що ОСОБА_2 має 80 голосів, АТ "Універсал Банк" - 15 голосів, разом 100% голосів. Арбітражний керуючий Лященко С.С., напевно продовжує користуватись застарілою редакцією Кодексу України з процедур банкрутства, що діяла до 01.01.2025, яка передбачала кратність голосів. На теперішній час, Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає жодного округлення чи кратності - кількість голосів дорівнює сумі вимог. Відповідно до реєстру: Молчанова - 80 000,00 голосів, АТ "Універсал Банк" - 15 341,05 голосів. Наведене є ще одним свідчення нефаховості арбітражного керуючого та неналежного оформлення документів за результатами проведення зборів кредиторів у справі № 908/30/26;
- щодо неналежної перевірки декларацій боржника керуючим реструктуризацією зазначено таке. Звіт керуючого реструктуризацією від 23.03.2026 є формальним та дослівним повторенням одного шаблону для всіх чотирьох декларацій (2023 - 2026 років): по кожному розділу декларації стоїть "відповідає дійсності" або "відсутнє" без жодного посилання на конкретний запит, отриману відповідь чи досліджений реєстр. Керуючий реструктуризацією вказує, що перевірку здійснено на підставі відповідей на запити, документів, наданих боржником, відкритих Державних реєстрів. Натомість, до матеріалів справи жоден з них не наданий, що виключає можливість перевірити повноту та добросовісність його дій. Керуючий реструктуризацією, незважаючи на наявність повноважень та обов'язку це зробити відповідно до статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства та на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026, не витребував та не проаналізував у своєму звіті такі відомості: довідку про доходи від ТОВ "Ейборн Айті Солюшн" (місце роботи боржниці, задеклароване нею у поясненні щодо роботодавця), від ТОВ "Пауер Сервіс Україна", де боржниця є керівником згідно з даними Єдиного державного реєстру, або з інших місць; відповідь ГУ ДПС про доходи боржниці. Ухвалою про відкриття від 22.01.2026 ГУ ДПС у Запорізькій області зобов'язане надати арбітражному керуючому та суду інформацію про доходи боржниці та відкриті рахунки. Відповідь ДПС у матеріалах справи та звіті арбітражного керуючого не аналізується; рух коштів по рахунку НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк", задекларованому самою боржницею у своїй заяві про відкриття провадження, також. Звіт керуючого реструктуризацією лише констатує відсутні вклади у банках без будь-яких доказів перевірки, а також без аналізу руху коштів та без долучення відповідних документів до матеріалів справи. Про необхідність здійснення такого аналізу товариство безпосередньо зверталось до керуючого реструктуризацією, але отримало відмову;
- у деклараціях за 2023-2025 роки в розділі XIII у рядку 63 ("відомості про майно, яким боржник та члени його сім'ї володіють спільно з іншими особами") зазначено житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності боржниці з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вартість - 73 682 грн 00 коп. Звіт керуючого реалізацією не містить жодного аналізу виникнення спільної власності, хто такі ОСОБА_7 , яка частка боржниці. Зазначене майно є одночасно єдиним нерухомим активом, включеним до опису майна боржника та плану реструктуризації. Відсутність у звіті керуючого реалізацією аналізу правового статусу цього активу, підстав його набуття та обмежень при можливій реалізації у процедурі погашення боргів свідчить про неналежне виконання арбітражним керуючим обов'язків, передбачених пунктом 5 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства;
- ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 було зобов'язано боржницю надати відомості про членів сім'ї та інформацію про майно членів сім'ї, отриману з офіційних джерел. Відповідно до частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї. Пункт 6 приміток до форми Декларації (Наказ Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" визначає членів сім'ї широко - у тому числі осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом. У розділі I всіх чотирьох декларацій боржниця зазначає, що відсутні особи, що відносяться до членів сім'ї. Водночас, боржниця фактично проживала за адресою АДРЕСА_2 - тобто за адресою домоволодіння, що є активом у справі та перебуває у спільній власності з Мартинюками. Питання про осіб, з якими боржниця проживає спільно, та їх відповідність поняттю "члени сім'ї" за частиною 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, керуючий реалізації не дослідив. У своєму зверненні до керуючого реалізацією ТОВ "Брайт Інвестмент" повідомило, що в матеріалах кредитної справи, яка була передана товариству від ПАТ "КБ "Надра", міститься анкета позичальника на участь у спеціальній пропозиції від 29.10.2010 для отримання кредиту, в якій зазначено, що у власності у ОСОБА_1 перебуває 3-х кімнатна квартира у м. Дніпро, у спільній власності з братом. У жодній декларації ця квартира не відображена - ані як наявний актив, ані як відчужений. Незважаючи на цю інформацію, керуючий реалізацією не з'ясував долю 3-кімнатної квартири в м. Дніпро, зафіксованої в анкеті 2010 року, та наявність у боржниці брата, як члена родини, відомості щодо активів та зобов'язань, якого мають бути відображені, у тому числі у деклараціях боржника;
- у матеріалах справи міститься відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.02.2026 на запит арбітражного керуючого у справі № 908/30/26. Відповідно до цієї відповіді ДПСУ, за період з 22.01.2023 по 22.01.2026 ОСОБА_1 тричі виїжджала за межі України та повернулась: виїзд 15.09.2024 - повернення 20.09.2024 (5 днів); виїзд 14.11.2024 - повернення 23.11.2024 (9 днів); виїзд 12.02.2025 - повернення 20.02.2025 (8 днів). Усі три поїздки відбулися у період, коли боржниця декларувала нульовий офіційний дохід. Жодних пояснень щодо джерел фінансування цих поїздок перебування за кордоном, транспортування, проживання - боржниця не надала ні суду, ні керуючому реструктуризації. У звіті керуючого реструктуризацією відповідь ДПСУ не аналізується і взагалі не згадується. У постанові від 18.11.2021 у справі № 915/2487/19 Верховний Суд наголосив, що керуючий зобов'язаний перевірити наявність активів та правочинів членів сім'ї боржника і відобразити ці відомості у звіті, зокрема з метою усунення обґрунтованих сумнівів щодо перереєстрації майна боржника на членів сім'ї чи третіх осіб. Аналогічну правову позицію навів Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 903/521/24, закривши провадження про неплатоспроможність фізичної особи зокрема з тих підстав, що боржниця неодноразово перетинала кордон України у період, коли декларувала скрутне матеріальне становище та відсутність доходів, проте не надала жодних пояснень щодо джерел походження коштів, необхідних для здійснення таких поїздок, рівно як і не надала пояснень про безоплатний характер цих поїздок або їх фінансування третіми особами. Суд кваліфікував це як можливе приховання інформації, що дозволила б встановити реальне фінансове становище боржника. Таким чином, звіт керуючого реструктуризації не відповідає принципу безсумнівної повноти дій, виробленому численною та усталеною практикою Верховного Суду;
- матеріали справи № 908/30/26 містять значну кількість документів та інформації, які свідчать про недобросовісну поведінку боржниці: декларування нульового офіційного доходу при наявному місці роботи на посаді головного бухгалтера та при керівній посаді в іншому товаристві; свідоме усунення об'єктивних доказів рівня доходів (довідок ОК-5/ОК-7) шляхом їх викреслення з переліку додатків до заяви про відкриття провадження; ненадання пояснень щодо витрачання кредитних коштів та руху активів всупереч вимозі суду згідно з ухвалою від 08.01.2026; суперечність між декларацією за 2026 рік та Планом реструктуризації щодо доходів боржниці та її витрат; зміна реєстрації місця проживання 24.07.2025 згідно з Витягом з реєстру територіальної громади від 25.07.2025, тобто за 5 місяців до подання заяви про відкриття провадження; здійснення трьох закордонних поїздок у період, коли боржниця декларувала нульовий офіційний дохід, без надання будь-яких пояснень щодо джерел фінансування цих поїздок;
- суд першої інстанції не дав оцінки жодній з наведених обставин при затвердженні Плану, що є порушенням принципу судового контролю у відносинах неплатоспроможності, на необхідності якого наголошує Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 у справі №925/473/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 27.05.2026.
Від арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Лященка С.С. до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 6735/26 від 22.05.2026), в якому він просить суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 - без змін.
Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований арбітражним керуючим наступними обставинами:
- Звіт про перевірку декларацій подано 23.03.2026 через систему "Електронний суд", що забезпечило можливість скаржнику надати свої заперечення, клопотання, скарги до дати засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення. Повідомлення про скликання зборів кредиторів подано 25.03.2026 через систему "Електронний суд", що забезпечило можливість скаржнику надати свої заперечення, клопотання, скарги до дати засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення. Клопотання про затвердження плану реструктуризації боргів подано 08.04.2026 через систему "Електронний суд", що забезпечило можливість скаржнику надати свої заперечення, клопотання, скарги до дати засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення. Жодних заперечень, клопотань щодо руху справи, скарг до суду першої інстанції скаржником не подавалося впродовж всієї справи. Кредитор (скаржник) пропустив строк на подачу заяви з конкурсними вимогами, останній день якого був 23.02.2026 (заява подана 03.03.2026); про відкриття провадження кредитор дізнався із заяви арбітражного керуючого про передачу справи, поданої у справі № 205/1877/24 до Новокодацького районного суду м. Дніпра, де розглядався позов цього кредитора до боржника. Зазначена заява подана арбітражним керуючим на прохання боржника через його бажання вирішити питання зі скаржником мирним та справедливим шляхом. За відсутності такої заяви вимоги скаржника були б погашені без будь-яких виплат на підставі статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.
- скаржником не зазначається про приховування майна та ухилення боржника від виконання зобов'язань, а це є головним у таких справах, що виключає твердження про недобросовісність боржника;
- скаржник, як кредитор, не має вирішального голосу на зборах кредиторів, також скаржником не була оскаржена ухвала, якою його вимоги визнані без права вирішального голосу на зборах кредиторів;
- запропонований План реструктуризації боргів є вигідним для скаржника, оскільки, у процедурі погашенні боргів за рахунок продажу однієї з чотирьох часток у домоволодінні та нікому непотрібних облігацій була б отримана сума, більшість якої пішла б на виплату винагороди керуючого реалізацією майна, а боржник запропонував добровільно сплатити суму 118 120 грн 30 коп. У виконавчому провадженні взагалі не відбудеться продаж частки домоволодіння через мораторій на реалізацію житла під час воєнного стану, тому провадження у цій справі є також вигідним для скаржника;
- в зборах кредиторів прийняли участь кредитори, що мають 100 % голосів. В проєкті Плану реструктуризації відображені всі положення, передбачені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства. Рішення про схвалення проєкту Плану прийнято кредиторами, які мають більше ніж 50 % голосів, а саме 84,21 %, що кореспондує обов'язок суду затвердити проєкт Плану реструктуризації боргів.
Від арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Лященка С.С. до Центрального апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення (вх. № суду 6806/26 від 25.05.2026), в яких він зазначив наступне:
- просить суд звернути увагу на заяву про визнання кредиторських вимог, яка була подана скаржником. З цього документу вбачається, що тільки завдяки діям керуючого реструктуризацією боргів та боржника, скаржник отримав можливість прийняти участь у справі та отримати задоволення вимог грошима; без цих дій вимоги були б погашені згідно зі статтею 90 Кодексу України з процедур банкрутства. Цей документ є доказом порядності боржниці та керуючого реструктуризацію боргів.
У судове засідання 27.05.2026 з'явилися представники скаржника (кредитора-3) та арбітражний керуючий; боржник та представники інших кредиторів у зазначене судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, жодних клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило.
У той же час відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Апеляційним господарським судом встановлено, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а саме: шляхом направлення ухвали суду від 05.05.2026 всім учасникам справі в їх Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 05.05.2026 доставлена до Електронних кабінетів боржника, кредиторів-1,2,3 та арбітражного керуючого - 05.05.2026 до 17 години (з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала вважається врученою 05.05.2026).
Апеляційним господарським судом враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Судом відзначено, що у даному випадку всі учасники справи отримали ухвалу суду від 05.05.2026 завчасно; підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, всі учасники справи були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, достатність матеріалів справи для їх розгляду по суті, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у призначеному судовому засіданні.
Станом на 27.05.2026 строк на подання відзивів на апеляційну скаргу, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вважає, що учасники справи не скористалися своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу та вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами, оскільки згідно з частиною 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Більше того, права зазначених вище учасників справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права скаржника на розумність строку розгляду апеляційної скарги (своєчасне вирішення судом спорів), що є однією із засад (принципів) та завданням господарського судочинства, яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У судовому засіданні 27.05.2026 представник скаржника (кредитора-3) просив апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26, постановити нову ухвалу, якою відмовити у затвердженні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 та закрити провадження у справі; у разі відмови у закритті провадження у справі та направлення її для подальшого розгляду до Господарського суду Запорізької області, відсторонити арбітражного керуючого Лященко С.С. від виконання повноважень керуючого реструктуризації боржника та призначити іншого арбітражного керуючого шляхом вибору його кандидатури автоматизованою системою ЕСІТС.
Арбітражний керуючий у судовому засіданні 27.05.2026 просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 - без змін, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 27.05.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості судового рішення про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень інших учасників справи та висновків суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, необхідним є з'ясування питання правильності застосування судом приписів статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб, необхідно зазначити, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи - підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства).
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.
За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, Кодексом України з процедур банкрутства запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною 2 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Зазначену позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодексу України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).
Також, Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Задля ефективної реалізації боржником цього права Кодексу України з процедур банкрутства передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
За частиною 1 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.
Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість (пункт 1 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства).
Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника (частина 3 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
На результатах таких заходів, за приписами частини 7 статті 123 та частини 1 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.
Тому, керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини 5 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства при відкритті провадження у справі.
Апеляційний суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.
За приписами частин 1, 2 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.
Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов'язків у строки, встановлені законом чи судом.
Виходячи з наведеного, необхідно наголосити на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
План реструктуризації містить викладення таких обставин та такі умови:
"1. Обставини, які спричинили неплатоспроможність.
Стрімке зростання курсу долару США, через що заборгованість перед ПАТ "Комерційний банк "Надра" та його правонаступником стала занадто великою порівняно з моїми доходами.
2. Витрати на оплату судового збору відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів впродовж п'ятнадцяти днів після затвердження судом цього плану, а саме:
- ТОВ "Брайт Інвестмент" - 6 656 грн 00 коп.;
- ОСОБА_2 - 5 324 грн 80 коп.;
- АТ "Універсал Банк" - 5 324 грн 80 коп. Загалом сума судового збору - 17 304 грн 80 коп.
2.1. Кредиторські вимоги, які задовольняються у першу чергу щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування відсутні.
2.2. Кредиторські вимоги, які задовольняються у другу чергу.
- ТОВ "Брайт Інвестмент" - 2 267 065 грн 12 коп.;
- ОСОБА_2 - 80 000 грн 00 коп.;
- АТ "Універсал Банк" - 15 341 грн 05 коп.
2.3. Загалом кредиторські вимоги другої черги задоволення 2 362 406 грн 17 коп.
2.4. Кредиторські вимоги, які задовольняються у третю чергу відсутні.
3.Вимоги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру відсутні.
4. Майно, яке може бути включено до ліквідаційної маси, в мене складається з частки у домоволодінні в розмірі 66/300, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Електрична, 1, вартістю за останньою оцінкою 73 682 грн 00 коп., облігації ТОВ "Укргаз" (код 32209081), договірною вартістю 579 937 грн 70 коп.
Мій неофіційний дохід після сплати податків та зборів складає 60 000 грн 00 коп.
Дохід, який планую отримати впродовж строку виконання Плану реструктуризації боргів, становить суму 3 600 000 грн 00 коп.
5. Строк виконання Плану реструктуризації боргів - 60 місяців (п'ять років) з дня затвердження судом.
6. Сума, яка буде виплачена кредиторам на виконання Плану реструктуризації боргів -118 120,306 грн., що становить 5 % всіх вимог кредиторів. Кожен кредитор отримає наступну суму в результаті виконання плану:
- ТОВ "Брайт Інвестмент" - 113 353,256 грн.;
- ОСОБА_2 - 4 000 грн 00 коп.;
- АТ "Універсал Банк" - 767 грн 05 коп.
Сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів до 15 числа кожного місяця, становить 1 968 грн 66 коп.
7. Суми кредиторських вимог, що будуть прощені у разі виконання плану реструктуризації.
- ТОВ "Брайт Інвестмент" - 2 153 711 грн 86 коп.;
- ОСОБА_2 - 76 000 грн 00 коп.;
- АТ "Універсал Банк" - 14 574 грн 00 коп., що загалом становить 95,00 % вимог другої черги задоволення.
8. З суми 60 000 грн 00 коп. щомісячного доходу буде витрачатись на задоволення вимог кредиторів сума в розмірі 1 968 грн 66 коп. кожного місяця, 58 031 грн 34 коп. щомісяця залишатиметься на задоволення моїх побутових потреб, що більше мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи - 3 028 грн 00 коп., особи, які перебувають в мене на забезпечені, відсутні.
9. Сума, яка щомісяця виділятиметься для погашення обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів) - 0,00 грн.".
Так, згідно з пунктом 4 Плану було зазначено, що Боржник має неофіційний дохід в розмірі 60 000 грн 00 коп. Протягом процедури реструктуризації планує отримати дохід в сумі 3 600 000 грн 00 коп.
Разом з тим, діючим законодавством не передбачено отримання неофіційного доходу.
Арбітражний керуючий реструктуризацією, роль якого у справі про неплатоспроможність фізичної особи полягає у належному виконанні завдань з перевірки майнового стану боржника, що є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, всупереч вимогам статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства не з'ясував всіх обставин щодо фінансового становища боржника, зокрема, не отримав необхідні інформацію та документи, що засвідчують джерела та розмір доходу боржника.
Забезпечуючи розробку плану реструктуризації боргів боржника, керуючий реструктуризацією не пересвідчився у його відповідності вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, а суд першої інстанції не перевірив можливість його реального виконання боржником, тобто, що План реструктуризації є виконуваним.
Колегія суддів апеляційного господарського суду також звертає увагу на те, що в долученому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність проєкті Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який був датований 24.12.2025, зазначено, що ОСОБА_1 (боржник) має неофіційний дохід в сумі 10 000 грн. 00 коп., з якого буде витрачати на задоволення вимог кредиторів суму в розмірі 5 000 грн 00 коп. кожного місяця та 5 000 грн 00 коп. щомісяця буде залишатися на задоволення побутових потреб боржника (пункт 8 Плану від 24.12.2025).
При цьому, у подальшому в Плані від 23.03.2026 (який був затверджений оскаржуваною ухвалою суду), боржник вже зазначив, що має неофіційний дохід в сумі 60 000 грн. 00 коп., з якого буде витрачати на задоволення вимог кредиторів суму в розмірі 1 968 грн 66 коп. кожного місяця та 58 031 грн 34 коп. щомісяця буде залишатися на задоволення побутових потреб боржника (пункт 8 Плану від 23.03.2026).
Жодного пояснення щодо такої різкої зміни за короткий проміжок часу у 3 місяці (з 24.12.2025 до 23.03.2026):
1) сум доходу - з 10 000 грн. 00 коп. станом на 24.12.2025 до 60 000 грн. 00 коп. станом на 23.03.2026;
2) суми, необхідної для задоволення побутових потреб боржника - з 5 000 грн. 00 коп. станом на 24.12.2025 до 58 031 грн 34 коп. станом на 23.03.2026, ні боржник ні керуючий реструктуризацією суду не пояснили, жодного доказу на підтвердження обґрунтованості кожної з наведених сум матеріали справи також не містять.
Необхідно зазначити, що метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому розроблення проекту плану реструктуризації має здійснюватися відповідно до вимог статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника, прийняти рішення про його схвалення та подати на затвердження господарському суду або відхилити його та прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Тож при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проєкту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20.
Також, апеляційний суд зауважує, що керуючим реструктуризації не було встановлено дійсність зазначеного у пункті 4 Плану реструктуризації розміру доходу боржника та не перевірено суперечність наведених даних у Планах, складених та підписаних самим боржником від 24.12.2025 та від 23.03.2026.
Судом першої інстанції не з'ясовано, чи є такі невідповідності умисним приховуванням боржником всіх своїх реальних джерел доходу, чи дійсно останній мав інший дохід, відмінний від зазначеного в Плані від 24.12.2025 або ж завідомо вказав недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану, що заздалегідь робило неможливим виконання Плану реструктуризації боргів від 23.03.2026.
В цьому аспекті важливо наголосити на тому, що Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює особливого порядку, зокрема, змін, доповнень, скасувань схваленого зборами кредиторів, погодженого з боржником та затвердженого судом Плану реструктуризації боргів боржника.
Тобто усунення таких недоліків в процесі виконання Плану не могло бути здійснене з точки зору процесуального законодавства, тим більше за умов невідповідності Плану реструктуризації вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, в частині що стосується інформації про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів (пункт 4 частини 2 цієї статті), що само по собі вже було законною перепоною для його затвердження судом.
Поміж іншого, відповідно до частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, що діяла станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали) господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) порушено порядок розроблення, схвалення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом;
2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству;
3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування;
4) кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів;
5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплати інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якщо така заборгованість існувала до моменту подання плану реструктуризації боргів боржника на затвердження до господарського суду;
6) боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом;
7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
Таким чином, хоча господарський суд і пов'язаний приписами частини 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, за якими він зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником, проте, в будь-якому випадку, схвалений боржником і кредитором План реструктуризації повинен бути розроблений та погоджений в порядку, встановленому цим Кодексом, його умови не повинні суперечити законодавству, мають бути відсутні ознаки того, що боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом тощо.
Отже, суду першої інстанції належало переконатися у тому, чи наявні усі фактичні та правові підстави для затвердження плану реструктуризації боргів боржника, рівно як і відсутні підстави для відмови у його затверджені, визначені частиною 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Господарським судом Запорізької області ці обставини не були перевірені, а лише формально зазначено про те, що оскільки План реструктуризації боргів ОСОБА_1 схвалений зборами кредиторів, то його можна затвердити у викладеній в цьому Плані редакції, що вказує на нез'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства План реструктуризації боргів боржника розробляється саме задля відновлення платоспроможності боржника.
Натомість однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Приписи частини 11 статті 126 та частини 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів з прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
У випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника суд через призму судового контролю повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, а за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, враховуючи при цьому добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Правова позиція щодо цього викладена в постанові Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20
В свою чергу, відповідно до правового висновку судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, логічне та філологічне тлумачення частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв'язку з пунктом 2 частини 4 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
У разі неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з'ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Водночас, приписи частини 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною 7 статті 123, частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Варто наголосити на тому, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими Кодекс України з процедур банкрутства пов'язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
За таких умов, у випадку відсутності протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, в тому числі з підстав відмови у його затвердженні судом, обов'язковим перед вирішенням питання щодо обрання наступної судової процедури є дослідження у справі поведінки учасників провадження: боржника та кредитора.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу про затвердження Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 23.03.2026, з підстав лише його схвалення зборами кредиторів 03.04.2026, у викладеній в ньому Плані редакції, суд першої інстанції, не встановивши всіх вищенаведених обставин, допустив надмірний формалізм, що не сприяє ефективному виконанню завдань господарського судочинства.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не є процедурою списання боргів, в цій процедурі необхідно дотримуватись балансу інтересів та враховувати правомірні очікування кредиторів.
Втім, на переконання колегії суддів, зі змісту Плану реструктуризації боргів, а також враховуючи інші наявні в матеріалах справи документи (Декларації про майновий стан боржника за 2022 - 2026 роки), можна дійти обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 намагалася використати процедуру неплатоспроможності для списання більшої частини своїх боргів без ужиття реальних заходів для їх реструктуризації та подальшого як найповнішого погашення, під час розгляду справи судом не демонструвала відкритості, чесності та сумлінності.
До вказаного висновку, апеляційний господарський суд прийшов, з огляду на таке:
1) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 суд зобов'язав боржника надати: оригінали документів, копії яких приєднано до поданої заяви, а також додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; відомості про членів сім'ї, інформацію про майно членів сім'ї, отриману з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри); належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань; докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає пункт 2 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення; докази наявності інших підстав, передбачених статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; повідомити про обставини, що стали підставою звернення до суду, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію та докази щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо. З матеріалів справи убачається, що боржником, - ОСОБА_1 , вимоги ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.01.2026 виконані не були. Матеріали справи не містять інформації щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, повної і достовірної інформації про власний майновий стан та членів сім'ї боржника, щодо розміру та джерел доходів (зокрема, боржник зазначає суму неофіційного доходу в розмірі 60 000 грн 00 коп., однак не зазначає підстави та джерело таких доходів). Також в матеріалах справи відсутня інформація щодо перевірки та аналізу руху коштів по рахунку НОМЕР_1 в АТ "Універсал Банк", задекларованому самою боржницею у своїй заяві про відкриття провадження;
2) у Деклараціях про майновий стан боржника за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік та 2025 рік боржниця зазначала місце її роботи - ТОВ "Ейрборн Айті Солюшн" на посаді головного бухгалтера. У той же час жодного доказу (довідки від роботодавця про нараховану заробітну плату, трудового договору чи наказу про призначення на посаду головного бухгалтера), на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять. Також у перелічених Деклараціях зазначено, що сума одержаного (нарахованого) доходу на рік складає: 2022 рік - 120 000 грн. 00 коп.; 2023 рік - 120 000 грн. 00 коп.; 2024 рік - 120 000 грн. 00 коп.; 2025 рік - 110 000 грн. 00 коп. Однак жодного доказу, на підтвердження зазначених обставин матеріали справи також не містять; в матеріалах справи також відсутні Довідки ОК-5 та ОК-7. Більше того, в затвердженому судом Плані боржниця зазначає, що не має офіційного доходу (має неофіційний дохід 60 000 грн 00 коп.). Зазначену суперечність ні боржниця ні арбітражний керуючий не пояснили та не спростували. Так, згідно з пунктом 4 Плану було зазначено, що боржниця має неофіційний дохід в розмірі 60 000 грн 00 коп. Протягом процедури реструктуризації планує отримати дохід в сумі 3 600 000 грн 00 коп. Разом з тим, діючим законодавством не передбачено отримання неофіційного доходу; "неофіційний дохід" за своєю природою є прихованим від оподаткування та не підтвердженим жодним документом, отже не може вважатися належним виконанням вимоги пункту 4 частини 2 статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства щодо належного зазначення доходів боржника, крім того, зазначення в Плані лише неофіційного доходу викликає обґрунтовані сумніви щодо реальності (виконуваності) Плану реструктуризації;
3) в долученому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність проєкті Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 , який був датований 24.12.2025, зазначено, що ОСОБА_1 (боржник) має неофіційний дохід в сумі 10 000 грн. 00 коп., з якого буде витрачати на задоволення вимог кредиторів суму в розмірі 5 000 грн 00 коп. кожного місяця та 5 000 грн 00 коп. щомісяця буде залишатися на задоволення побутових потреб боржника (пункт 8 Плану від 24.12.2025). При цьому, у подальшому в Плані від 23.03.2026 (який був затверджений оскаржуваною ухвалою суду), боржниця вже зазначила, що має неофіційний дохід в сумі 60 000 грн. 00 коп., з якого буде витрачати на задоволення вимог кредиторів суму в розмірі 1 968 грн 66 коп. кожного місяця та 58 031 грн 34 коп. щомісяця буде залишатися на задоволення побутових потреб боржника (пункт 8 Плану від 23.03.2026). Жодного пояснення щодо такої різкої зміни за короткий проміжок часу у 3 місяці (з 24.12.2025 до 23.03.2026): 1) сум доходу - з 10 000 грн. 00 коп. станом на 24.12.2025 до 60 000 грн. 00 коп. станом на 23.03.2026; 2) суми, необхідної для задоволення побутових потреб боржниці - з 5 000 грн. 00 коп. станом на 24.12.2025 до 58 031 грн 34 коп. станом на 23.03.2026, ні боржник ні керуючий реструктуризацією суду не пояснили, жодного доказу на підтвердження обґрунтованості кожної з наведених сум матеріали справи також не містять;
4) керуючим реструктуризації не було встановлено дійсність зазначеного у пункті 4 Плану реструктуризації розміру доходу боржника та не перевірено суперечність наведених даних у Планах, складених та підписаних самим боржником від 24.12.2025 та від 23.03.2026. Судом першої інстанції не з'ясовано, чи є такі невідповідності умисним приховуванням боржником всіх своїх реальних джерел доходу, чи дійсно останній мав інший дохід, відмінний від зазначеного в Плані від 24.12.2025 або ж завідомо вказав недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану, що заздалегідь робило неможливим виконання Плану реструктуризації боргів від 23.03.2026.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який наведений у постанові від 08.12.2022 у справі № 916/1941/21, невстановлення певних обставин арбітражним керуючим не може безумовно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин і надати їм юридичну оцінку.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що господарський суд та сторони (учасники) справи не позбавлені можливості надавати оцінку поведінці боржника: чи є вона відкритою, зрозумілою, своєчасною та добросовісною чи, навпаки, недобросовісною, такою, що містить ознаки ухилення від виконання зобов'язань, маючи на меті фактичне списання заборгованості перед кредиторами, що може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розглядаючи заяву арбітражного керуючого про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника, суд першої інстанції першочергово мав дослідити повноту та достовірність декларацій боржника, а також добросовісність боржника - фізичної особи, оскільки вказане є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими Кодекс з процедур банкрутства України обумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи.
Колегія суддів зазначає, що суд повинен з'ясувати повноту та достовірність інформації про майновий стан боржника, фактичні обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника, розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів тощо, задля встановлення виконання чи невиконання мети процедури реструктуризації боргів боржника, а не лише виходити з аналізу звіту керуючого реструктуризацією стосовно визначення ознак добросовісності боржника.
Натомість, суд першої інстанції не надав належної оцінки наведеним вище доказам, з огляду на що дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
Крім того, невстановлення недоліків у поданих деклараціях арбітражним керуючим не перешкоджає суду здійснити відповідну оцінку самостійно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не врахувавши та не дослідивши усіх обставин, що стосуються повноти та достовірності декларацій боржника, а також добросовісності дій боржника, враховуючи те, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, та беручи до уваги те, що обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, підлягають встановленню судом першочергово перед вирішенням судом питання щодо подальшого руху справи (в т.ч. розгляду та затвердження судом плану реструктуризації боргів) прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для затвердження плану реструктуризації боргів.
Вимога апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини 10 статті 126 Кодексу з процедур банкрутства України у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відсторонення арбітражного керуючого Лященко С.С. від виконання повноважень керуючого реструктуризації боржника та призначення іншого арбітражного керуючого шляхом вибору його кандидатури автоматизованою системою ЕСІТС, з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 28 Кодексу з процедур банкрутства України арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:
1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2) зловживання правами арбітражного керуючого;
3) подання до суду неправдивих відомостей;
4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів;
6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.
Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень має містити кандидатуру арбітражного керуючого для його призначення для виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та призначення іншого арбітражного керуючого.
З огляду на все вищевикладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" підлягає частковому задоволенню; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2026 у справі № 904/518/23 слід скасувати.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як передбачено статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22 постановлена з порушенням норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У зв'язку зі скасуванням ухвали суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно з загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З підстав наведеного та керуючись статтями 3, 13, 74 - 80, 129, 136, 137, 269, 270, 275 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брайт Інвестмент" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 - задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.04.2026 у справі № 908/30/26 - скасувати.
3. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження Плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , схваленого зборами кредиторів 03.04.2026, - відмовити.
4. Матеріали справи № 908/30/26 передати для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 28.05.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк