Постанова від 25.05.2026 по справі 905/169/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта - не з'явився;

кредиторів- не з'явився;

арбітражного керуючого - не з'явився;

боржника - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 778Д)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 09.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 у справі відмовлено у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) у сумі 104107,73 грн. повністю.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 визнано кредиторами у справі № 905/169/25 по відношенню до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) відповідних осіб, що мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів: 15.04.2026; зобов'язано кредиторів забезпечити участь своїх представників у зборах кредиторів; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 905/169/25: 12.05.2026 об 12:00 год., що відбудеться у приміщенні Господарського суду Донецької області за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 5, каб. № 318.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, в частині незадоволених грошових вимог, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права судом першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги кредитора про стягнення заборгованості по заробітній платі, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманське» задовольнити у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає на таке.

Апелянт зазначає, що підставою для стягнення компенсації за частину втраченого заробітку є затримка заробітної плати більше ніж на один календарний місяць. Отже, у заявника наявні усі передбачені законом підстави для стягнення з боржника компенсації втрати частини заробітку

ТОВ “Краснолиманське», проігнорувало, як адвокатський запит, щодо надання розміру заборгованості заявника та ухвалу у справі № 235/5972/24 від 05.08.2024, якою, зокрема, витребувано докази про заборгованість по заробітній платі.

Апелянт вважає, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суду, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського сулу від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми “Електронний суд» (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи за засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

20.04.2026 на адресу суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25; учасникам справи встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу № 905/169/25 до розгляду на "25" травня 2026 р. об 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №131.

06.05.2026 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду Донецької області від 09.03.2026 та ухвалу господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у справі, боржник, зокрема, посилається на те, що наведений у заяві з кредиторськими вимогами розрахунок не містить чітко визначеного періоду розрахунку помісячно та вихідних даних для розрахунку, тому є необґрунтованим. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи також не надано. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявленого розміру компенсації.

Представники учасників справи про банкрутство в судове засідання 25.05.2026 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до Електронного кабінету. Явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Східний апеляційний господарський суд 27.04.2026 склав акт про те, що ухвала від 22.04. 2026 не відправлена Східним апеляційним господарським судом в установленому порядку на адресу Донецька область, м. Покровськ, вул. Щорса, буд 27,7 Сенькову Станіславу Володимировичу; вул. Гастелло, 24, м. Покровськ, 85302, у зв'язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв'язку № 85302 в умовах воєнного стану.

Таким чином, на території місцезнаходження ОСОБА_1 поштові відділення не функціонують згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті АТ “Укрпошта».

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися шляхом розміщення повідомлення-оголошення на сайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив всі залежні від нього заходи для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про хід розгляду судової справи.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази їх належного повідомлення дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (№ 75623 від 26.03.2025).

21.04.2025 в системі “Електронний суд» від імені ОСОБА_1 представником - адвокатом Трун О.В. подано заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 104107,73 грн. компенсації втрати частини заробітку (вх.№ 2525/25 від 21.04.2025).

Заява про визнання кредиторських вимог мотивована тим, що ОСОБА_1 з 24.07.2019 по 02.12.2020 року перебував в трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 02.12.2020 був звільнений на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). З часу припинення трудових відносин всупереч ст. 116 КЗпП України працедавцем не проведено з ним остаточного розрахунку по заробітній платі.

23 травня 2024 Красноармійським міськрайонним судом Донецької області ухвалено судове рішення у справі №235/3628/23 про стягнення з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь заявника заборгованості по заробітній платі в сумі 192891,40 грн. Вказане рішення було виконано 16.07.2024 року в примусовому порядку. Вважаючи свої права порушеними та посилаючись на норми статей 1, 2, 3, 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», заявник просить визнати його кредиторські вимоги до боржника на суму 104107,73 грн. компенсації втрати частини заробітку.

На підтвердження вимог до заяви надані наступні документи: паспортні дані та картку платника податків заявника, платіжна інструкції №3818 від 16.07.2024 на суму 192891,40 грн, адвокатський запит від 08.12.2024 з доказами направлення, позовна заява до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з квитанцією про доставку документів, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2024 по справі №235/3628/23, витяг з трудової книжки НОМЕР_2 , ухвала суду від 05.08.2024 по справі №235/5972/24.

ТОВ “Краснолиманське» у своїх додаткових поясненнях (вх.№ 01-41/10518/25 від 10.11.2025) в пункті 27 зазначає, що грошові вимоги у розмірі 104107,73 грн. (компенсації втрати частини заробітку) не визнає у повному обсязі, оскільки вони є безпідставними.

Розпорядником майна подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в якому в пункті 22 зазначає, що заявлені кредиторські вимоги у розмірі 104107,73 грн. (компенсації втрати частини заробітку) не визнано у повному обсязі.

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 09.03.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

В розумінні даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ).

Згідно з частиною 2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов'язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов'язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» з 24.07.2019 по 02.12.2020, наказом № 336к від 02.12.2020 звільнений за ст. 38 КЗпП за власним бажанням, що підтверджується записами витягу з трудової книжки НОМЕР_2 заявника.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2024 по справі №235/3628/23 (провадження №2/235/352/24), стягнуто з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 192891,40 грн. (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).

У вказаному рішенні встановлено факт порушення роботодавцем вимог ст.ст. 47, 116,117 КЗпП України та наявність заборгованості перед звільненим працівником за період з листопада 2019 року по грудень 2020 року у загальному розмірі 192891,40 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно платіжної інструкції № 3818 від 16.07.2024 на суму 192891,40 грн вищевказане судове рішення виконано в примусовому порядку у виконавчому провадження ВП № 75419811.

У заяві з кредиторськими вимогами ОСОБА_1 вимагає від боржника компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою строків її виплати в загальній сумі 104107,73 грн.

Відповідно до ст.34 Закону України “Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до ст.ст.1-4 Закону України “Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статей 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства саме на кредитора покладається обов'язок доведення наявності та розміру заявлених грошових вимог належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами. У справах про банкрутство господарський суд не обмежується формальною перевіркою поданої заяви, а зобов'язаний надати самостійну правову оцінку заявленим вимогам незалежно від позиції боржника чи розпорядника майна.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2024 у справі №235/3628/23 (провадження №2/235/352/24), стягнуто з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 192891,40 грн. (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).

Вказане рішення набрало законної сили та було виконане у примусовому порядку.

Колегія суддів враховує, що за змістом Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», статті 34 Закону України “Про оплату праці» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, право працівника на компенсацію втрати частини заробітної плати пов'язується із самим фактом прострочення виплати нарахованого доходу та подальшою його виплатою, а не виключно з наявністю окремого судового рішення про стягнення саме такої компенсації.

Подібний правовий підхід викладений, зокрема, у практиці Верховного Суду, відповідно до якої компенсація втрати частини доходів має похідний характер від основного грошового зобов'язання роботодавця щодо виплати заробітної плати та виникає в силу прямої вказівки закону.

Тому сам по собі висновок суду першої інстанції про неможливість визнання кредиторських вимог виключно через відсутність окремого рішення юрисдикційного органу про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати не може вважатися достатнім та безумовним мотивом для відмови у визнанні заявлених вимог.

Водночас колегія суддів зазначає, що обов'язок доведення не лише правової підстави виникнення вимоги, а й її конкретного розміру покладається саме на кредитора.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

Так, з матеріалів справи убачається, що наведений заявником розмір компенсації є необгрунтованим та недоведеним, оскільки ані в заяві з грошовими вимогами, ані окремим документом не наведено детальний розрахунок заявлених вимог із зазначенням у ньому конкретного періоду (дата початку та завершення) та вихідні дані для його проведення помісячно.

Отже, зі змісту заяви з грошовими вимогами та доданих до неї документів убачається, що заявником не надано належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати із зазначенням конкретних помісячних сум невиплаченої заробітної плати, періодів прострочення щодо кожного платежу, дати початку та завершення нарахування компенсації, застосованих індексів інфляції та арифметичного обчислення заявленої до визнання суми.

А отже, надані матеріали не дозволяють суду апеляційної інстанції самостійно, без припущень та виходу за межі засад змагальності господарського процесу, перевірити правильність визначення заявленої суми кредиторських вимог.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи не підтверджують обґрунтованість та розмір заявлених вимог, тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на заявлену суму - 104107,73 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати була зумовлена ненаданням ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі № 235/5972/24 від 05.08.2024 про витребування доказів щодо заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов'язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов'язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону.

Сам по собі факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов'язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Посилання апелянта на те, що у разі неподання учасником справи витребуваних доказів суд може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ доведеною не звільняє заявника від обов'язку обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Норми процесуального законодавства покладають обов'язок доказування саме на учасника справи, який заявляє відповідні вимоги, тоді як витребування доказів судом є правом суду.

Колегія суддів також враховує, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2024 у справі №235/3628/23 уже було встановлено період виникнення заборгованості із заробітної плати та загальний розмір невиплаченої заробітної плати.

Водночас заявник, посилаючись на неможливість проведення розрахунку без помісячної довідки роботодавця, не обґрунтував, чому за наявності встановленого судовим рішенням періоду заборгованості та суми невиплаченої заробітної плати ним взагалі не було подано розрахунку компенсації, із зазначенням вихідних даних та методики обчислення.

Колегія суддів також враховує, що розпорядник майна та боржник заперечували проти визнання цих вимог, посилаючись саме на їх недоведеність, тоді як заявник після отримання повідомлення розпорядника майна не подав ані уточненого розрахунку, ані додаткових пояснень чи доказів на підтвердження заявленої суми.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених грошових вимог у заявленому розмірі, хоча окремі мотиви оскаржуваної ухвали щодо обов'язкової наявності рішення юрисдикційного органу про стягнення саме компенсації втрати частини заробітної плати підлягають уточненню судом апеляційної інстанції.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 09.03.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.05.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя Н.В. Гребенюк