ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 травня 2026 року Справа № 924/1340/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Кужель Є. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" на рішення господарського суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року по справі № 924/1340/25 (суддя Танасюк О.Є.)
час та місце ухвалення рішення: 16 березня 2026 року; м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1; повний текст виготовлено 18 березня 2026 року
за позовом Керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державною здійснювати функції у спірних правовідносинах
Сахновецької сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп"
про визнання недійсних додаткових угод №2, №3, № 4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №15/02/22-ФПК від 15 лютого 2022 року та стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 37791 грн 32 коп.
за участю представників сторін:
від Прокурора - Рункевич І.В.;
від Позивача та Відповідача - не з'явилися.
Керівник Шепетівської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Сахновецької сільської ради (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" (надалі - Відповідач) про:
· визнання недійсною додаткової угоди №2 від 29 серпня 2022 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №15/02/22-ФПК від 15 лютого 2022 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 39-46), укладеного між Позивачем та Відповідачем;
· визнання недійсною додаткової угоди №3 від 3 жовтня 2022 року до Договору;
· визнання недійсною додаткової угоди №4 від 3 листопада 2022 року до Договору;
· стягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 37791 грн 32 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%. Наголошує, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим та що для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Прокурор стверджує, що всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№2-4 призвело до збільшення вартості електроенергії на 25,55%. Оскільки, на переконання Прокурора, додаткові угоди №№2-4 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену з серпня 2022 року по листопад 2022 року електроенергію, з його позиції повинен здійснюватися за ціною, вказаною в додатковій угоді №1 від 27 липня 2022 року до Договору. Вказує, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електроенергію мала місце переплата коштів у розмірі 37791 грн 32 коп., які мають бути стягнуті з Відповідача на користь Позивача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року (том 2, а.с. 17-23) позов задоволено.
Щодо представництва інтересів держави, то суд першої інстанції виснував, що Прокурором направлено лист від 5 грудня 2025 року № 54-9037 вих-25 до Позивача, в якому проінформовано про наявність факту незаконного укладення додаткових угод до Договору відповідно до яких всупереч вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" незаконно збільшено ціну товару, чим місцевому бюджету завдано збитки у розмірі 37791 грн 32 коп.. Суд констатував, що у відповідь Позивач листом №293/1 від 18 грудня 2025 року повідомив, що самостійно не вживатимуться заходи з метою захисту інтересів держави в суді за вказаним фактом шляхом звернення до суду з позовом та просив Прокурора здійснювати представницькі інтереси Позивача в суді.
Суд також зазначив, що листом від 19 грудня 2025 року №54-9434вих-25 Прокурор повідомив Позивача про встановлення підстав та намір здійснення Прокурором представництва законних інтересів держави в суді, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 37791 грн 32 коп., чим підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача.
Що ж до позовних вимог по даній справі, то приймаючи оспорюване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі", та що, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, вказую, що якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
З огляду на що суд першої інстанції виснував, що за результатами з'ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статтей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, додаткові угоди №2 від 29 серпня 2022 року, №3 від 3 жовтня 2022 року, №4 від 3 листопада 2022 року, укладені між сторонами після виконання продавцем зобов'язання з передачі товару, обумовленого Договором, що з позиції місцевого господарського суду є порушенням частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України. Окрім того, суд зауважив, що зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цих правочинів для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", та що спірні додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), з чого виснував, що позовні вимоги Позивача про визнання таких додаткових угод недійсними підлягають задоволеню.
Суд першої інстанції виснував, що з аналізу цінових довідок Харківської Торгово-промислової палати №506/22 від 11 серпня 2022 року, №648-1 від 13 вересня 2022 року, №781/22 від 24 жовтня 2022 року слідує, що вони носить фактографічно-інформаційний характер, не враховують умови договорів та контрактів, та вказані довідки не підтверджують коливання ціни у період між укладанням Договору та внесенням змін до нього спірними додатковими угодами 2-4.
Крім того, місцевий господарський суд наголосив, що укладаючи спірні додаткові угоди 2-4 до Договору, сторони на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України розповсюдили їх дію (змінені ціни товару) на правовідносини, що склалися до їх укладення, зокрема: додаткова угода №2 від 29 серпня 2022 року набирає чинності з 1 серпня 2022 року; додаткова угода №3 від 3 жовтня 2022 року набирає чинності з 1 вересня 2022 року; додаткова угода №4 від 3 листопада 2022 року набирає чинності з 1 жовтня 2022 року. Критично оцінюючи це суд вказав, що на момент укладення додаткових угод товар, ціни на який було збільшено, вже був частково поставлений споживачу.
Стосовно вимоги Позивач щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно надмірно сплачених коштів за Договором в сумі 37791 грн 32 коп., то суд першої інстанції зазначив, що дана позовна вимога є можливою одночасно із заявленою вимогою про визнання недійсними додаткових угод, із застосуванням наслідків недійсності правочину, передбачених статтями 216, 1212 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту, який передбачений законом, що містять заявлені позовні вимоги.
Відповідач не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 31-36), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу, Відповідач вказав, що під час направлення Позивачу пропозиції про укладення додаткових угод Відповідач посилалося на документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку протягом дії Договору, а саме - відповідні довідки Харківської торгово-промислової палати. Вважає, що сторони правомірно вносили зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару, але не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, при тому, що такі зміни не призвели до збільшення суми, визначеної в договорі, в той час як законодавчо не передбачено обмеження в частині перегляду (зменшення) запланованих обсягів постачання товару, визначеного сторонами на момент укладення договору.
Скаржник зазначає, що висновок Великої Палати, викладений у постанові від 21 листопада 2025 року в справі №920/19/24, в якій визначено, що збільшення ціни на електричну енергію не більше ніж на 10% це загальний ліміт протягом усього строку договору, не враховує наслідки його ретроактивного застосування до вже існуючих правовідносин, що є не сумісним з принципом правової визначеності та створює негативні наслідки для вже "існуючих ситуацій". Крім того Відповідач зазначає, що наявність факту п'яти незгодних суддів у цій справі, які по іншому тлумачать спірну норму в справі №920/19/24 та виклали свою окрему думку, що спірна норма дозволяє збільшувати ціну на електроенергію сукупно більше, ніж на 10%, демонструє невизначеність права в цій сфері.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що підписання сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії та приймання-передачі послуг без зауважень та оплата споживачем рахунків постачальника за спожиту електричну енергію є доказом виконання постачальником зобов'язань щодо поставки замовленого обсягу електричної енергії та використання Позивачем такої енергії, що нівелює твердження Прокурора про повернення безпідставно отриманих коштів за Договором.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 7 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення місцевого господарського суду від 16 березня 2026 року в справі №924/1340/25.
13 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Констатує, що документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Прокурор при цьому вказує, що факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору та що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, Прокурор зауважив, що постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Констатує, що під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення, і таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, Прокурор звертає увагу суду на те, що на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). З позиції Прокрурора, необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору та кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 14 квітня 2026 року проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 травня 2026 року об 10:00 год.
В судове засідання від 25 травня 2026 року представники Позивача, Відповідача не з'явилися.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 14 квітня 2026 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
Відтак, колегія суду вважає за можливе провести розгляд апеляційних скарг за відсутності представників Позивача, Відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Тим більше в матеріалах справи є апеляційна скарга, в якій висвітлена позиція Відповідача з приводу доводів та заперечень позовної заяви та оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні від 25 травня 2026 року Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Прокурор вказав, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження, а документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації. Зазначив, що факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Прокурор також зауважив, що використання коштів місцевого бюджету при проведенні закупівлі повністю підтверджується матеріалами справи, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме використання бюджетних коштів і становлять суспільний інтерес, а незаконність Додаткових угод до Договору, на підставі яких ці кошти надмірно витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Внаслідок укладення Додаткових угод відбулося збільшення ціни електричної енергії з 4,99999998 грн/кВт/год. до 6,277270611 грн/кВт/год., тобто на 25,55%. З огляду на вище викладене, вбачається, що Додаткові угоди №2 від 29 серпня 2022 року, №3 від 3 жовтня 2022 року, №4 від 3 листопада 2022 року до Договору, якими збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з базовою ціною, що визначена в Договорі з 4,99999998 грн/кВт*год. до 6,277270611 грн/кВт*год., тобто на 25,55 %, укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Заслухавши пояснення Прокурора, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому колегія виходила з наступного.
Із наявних у справі та досліджених судом апеляційної інстанції доказів слідує, що Позивач на веб-порталі Уповноваженого органу опублікувала оголошення про проведення відкритих торгів №UА-2022-01-000916-с щодо закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:09310000-5 «Електрична енергія» в кількості 554300 кВт*год зі строком поставки до 31 грудня 2022 року, очікувана вартість предмета закупівлі 3880100 грн.
Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій UА-2022-01-000916-с визначено, що пропозиція Відповідача (тендерна пропозиція 2771499 грн 99 коп.) відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації.
В подальшому, на веб-сайті Уповноваженого органу опубліковано оголошення про намір укласти договір UА-2022-01-000916-с з переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі - Відповідач.
15 лютого 2022 року між Позивачем (Споживач) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір (том 1, а.с. 39-46).
Відповідно до пункту 2.1 Договору, Відповідач продав Позивачу із моменту підключення до 31 грудня 2022 року товар "код ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія" (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Позивача, а Позивач оплачує Відповідачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з пунктом 5.1 Договору, ціна Договору становить 2771499 грн 99 коп., в т.ч. ПДВ 461916 грн 67 коп..
Пунктом 5.2 Договору визначено, що ціна за одиницю Товару визначається у додатку №2 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника".
Як обумовлено пунктом 5.3 Договору, ціна за одиницю Товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання цього договору. Інформацію про розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії визначено в Додатку №2 до Договору.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, які необхідні для виконання цього Договору. Вказані послуги оплачуються Позивачем через Відповідача.
У пункті 5.5 Договору, на виконання пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що зміна ціни за одиницю Товару та встановлення щомісячної ціни поставки Товару здійснюється виходячи з коливання ціни на ринку Товару, а саме, зміни середньозваженої ціни на ринку на добу на перед (РДН).
Підпунктом 5.5.1 Договору, встановлено, що збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Внесення таких змін можливе за наявності пред'явленого учасником обґрунтованого документального підтвердження коливання ціни такого товару на ринку, отриманого від уповноваженого органу (довідка, експертний висновок) з Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення. Документ, що надається Учасником повинен містити інформацію про ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на дату укладання договору (попередньої додаткової угоди) та ринкову (середньоринкову) ціну на товар станом на момент укладання додаткової угоди документ, що підтверджує коливання ціни товару на ринку повинен бути виданим не більше 5 календарних днів відносно дати укладення додаткової угоди). Коливання ціни на ринку має бути обґрунтовано та підтверджено посиланням на дані ДП "Оператор ринку", зокрема офіційного сайту https://www.oree.com.ua/. Застосування зміненої ціни за одиницю електричної енергії для виставлення рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється з дати підписання Сторонами додаткової угоди.
У відповідності до пункту 5.7 Договору, на виконання пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії, а саме, у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП, що включені у вартість Товару з цим Договором.
У випадку зміни тарифу на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії постановою НКРЕКП або рішенням іншого уповноваженого органу влади, сторони вносять відповідні зміни в Додаток № 2 до Договору, шляхом укладання додаткової угоди до Договору та викладенням додатку № 2 в новій редакції, Додаткова угода про внесення змін до договору в частині зміни тарифу має містити інформацію про зміну Базової ціни Товару, що сталась у зв'язку зі зміною тарифу на передачу електричної енергії та/або розподілу електричної енергії. Базова ціна Товару в такій додатковій угоді визначається як сума Додатку № 2. Ціна Товару без ПДВ та без Тарифів в такій додатковій угоді визначається згідно підписаного сторонами Договору або згідно даних вказаних в подальших додатковій, угодах до Договору. Додаткова угода про внесення змін до Договору має містити посилання на дату та номер документу, яким змінено тариф на передачу та/або тарифу на розподіл електричної енергії, дату (період) з якої такий тариф починає діяти, а також розмір встановленого тарифу у Додатку № 2 до Договору.
Відповідно до пункту 5.8 Договору, зміна ціни за одиницю товару, згідно пунктів 5.5-5.7 Договору здійснюється в письмовій формі, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору.
Згідно з пунктом 13.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Пунктом 13.6 Договору визначено, що істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених частиною 5 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціпи такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесення таких змін здійснюється згідно підпункту 5.5.1 Договору.
Невід'ємною частиною Договору є: Додаток №1 - заявка-приєднання до Договору; Додаток №1.1 - перелік точок обліку Сахновецької сільської ради Хмельницької області; Додаток №2 - Комерційна пропозиція; Додаток №3 - План-графік постачання електричної енергії.
У додатку №2 до Договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили, зокрема, що ціна за спожиту електроенергію за 1кВт/год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 4,16666665 грн без ПДВ, з ПДВ - 4,99999998 грн; кількість товару: 554300 кВт/год.
17 лютого 2022 року Позивачем опубліковано звіт про результат проведення процедури закупівлі UА-2022-01-000916-с, згідно якого 15 лютого 2022 року з Відповідачем укладено Договір (сума котрого 2771499 грн 99 коп.).
Між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, якими викладалися в іншій редакції пункт 1 Додатку №2, зокрема:
· 29 липня 2022 року укладено додаткову угоду №1, згідно якої, ціна за спожиту електроенергію за 1кВт/год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 4,42207165 грн без ПДВ, з ПДВ - 5,306485985 грн; кількість товару: 530674,27 кВт/год;
· 29 серпня 2022 року укладено додаткову угоду №2, згідно якої, ціна за спожиту електроенергію за 1кВт/год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 4,70299163 грн без ПДВ, з ПДВ - 5,64358995 грн; кількість товару: 511 450,34 кВт/год;
· 3 жовтня 2022 року укладено додаткову угоду №3, згідно якої, ціна за спожиту електроенергію за 1кВт/год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 5,011975493 грн без ПДВ, з ПДВ - 6,014370582 грн; кількість товару: 493 012,98 кВт/год;
· 3 листопада 2022 року сторонами укладено додаткову угоду №4, згідно якої, ціна за спожиту електроенергію за 1кВт/год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 5,23105884 грн без ПДВ, з ПДВ - 6,277270611 грн.; кількість товару: 481608,546 кВт/год.
В матеріалах справи наявні довідки Харківської Торгово-промислової палати (№395/22 від 13 липня 2022 року, №502/22 від 11 серпня 2022 року, №648/1/22 від 13 вересня 2022 року, №781/22 від 24 жовтня 2022 року), якими Відповідач підтверджував коливання ціни електроенергії на ринку під час укладення додаткових угод; листи-повідомлення Відповідача щодо зміни ціни на електричну енергію (№5484 від 15 липня 2022 року, №5631 від 12 серпня 2022 року, №5771 від 15 вересня 2022 року, №5934 від 26 жовтня 2022 року).
28 грудня 2022 року сторонами укладено додаткову угоду №5 до Договору, в якій дійшли згоди щодо зменшення вартості Договору на 1439212 грн 10 коп. у зв'язку з чого пункт 5.1 Договору викладено в новій редакції, згідно якої ціна Договору становить 1332287 грн 89 коп., в т.ч. ПДВ 222047 грн 98 коп.
На виконання Договору Відповідачем поставлено Позивачу електричну енергію на загальну суму 1265232 грн 16 коп. (з ПДВ), що підтверджується актами купівлі-продажу: від 18 березня 2022 року на суму 153914 грн 27 коп.; від 18 квітня 2022 року - на суму 249535 грн; від 13 травня 2022 року - на суму 120700 грн; від 10 червня 2022 року - на суму 83749 грн 99 коп.; від 11 липня 2022 року - на суму 51270 грн; від 15 серпня 2022 року - на суму 337460 грн 67 коп..; від 9 вересня 2022 року - на суму 19989 грн 60 коп.; від 14 жовтня 2022 року - на суму 50087 грн 68 коп..; від 15 листопада 2022 року - на суму 32880 грн 34 коп.; від 13 грудня 2022 року - на суму 73732 грн 81 коп.; від 22 грудня 2022 року - на суму 91911 грн 80 коп. з ПДВ.
Позивачем сплачено Відповідачу за активну електроенергію на суму 1265232 грн 16 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 11 від 20 березня 2022 року на суму 51000 грн, № 46 від 20 березня 2022 року на суму 5000 грн, № 34 від 20 березня 2022 року на суму 5000 грн, № 25 від 20 березня 2022 року на суму 9000 грн, № 46 від 20 березня 2022 року на суму 83714 грн 27 коп., № 25 від 20 березня 2022 року на суму 200 грн, № 67 від 21 квітня 2022 року на суму 2000 грн, № 57 від 21 квітня 2022 року на суму 2000 грн, № 41 від 21 квітня 2022 року на суму 26000 грн, № 25 від 21 квітня 2022 року на суму 50230 грн, № 83 від 21 квітня 2022 року на суму 169105 грн, № 50 від 21 квітня 2022 року на суму 200 грн, № 84 від 16 травня 2022 року на суму 2000 грн, № 74 від 16 травня 2022 року на суму 3000 грн, № 54 від 16 травня 2022 року на суму 8000 грн, № 42 від 16 травня 2022 року на суму 20000 грн, № 52 від 16 травня 2022 року на суму 200 грн, № 111 від 16 травня 2022 року на суму 87500 грн, № 121 від 10 червня 2022 року на суму 2000 грн, № 96 від 13 червня 2022 року на суму 4000 грн, № 64 від 13 червня 2022 року на суму 1400 грн, № 53 від 13 червня 2022 року на суму 20000 грн, № 138 від 13 червня 2022 року на суму 55849 грн 99 коп., № 61 від 13 червня 2022 року на суму 500 грн, № 151 від 13 липня 2022 року на суму 2000 грн, № 118 від 13 липня 2022 року на суму 4000 грн, № 82 від 13 липня 2022 року на суму 3400 грн, № 73 від 13 липня 2022 року на суму 20000 грн, № 171 від 13 липня 2022 року на суму 21670 грн, № 68 від 13 липня 2022 року на суму 200 грн, № 140 від 17 серпня 2022 року на суму 3000 грн, № 224 від 17 серпня 2022 року на суму 309560 грн 67 коп., № 178 від 17 серпня 2022 року на суму 2000 грн, № 77 від 17 серпня 2022 року на суму 400 грн, № 81 від 17 серпня 2022 року на суму 20000 грн, № 98 від 17 серпня 2022 року на суму 2500 грн, № 197 від 12 вересня 2022 року на суму 2000 грн, № 102 від 12 вересня 2022 року на суму 2000 грн, № 111 від 12 вересня 2022 року на суму 2500 грн, № 156 від 12 вересня 2022 року на суму 3000 грн, № 247 від 12 вересня 2022 року на суму 10489 грн 60 коп., № 230 від 17 жовтня 2022 року на суму 2000 грн, № 135 від 17 жовтня 2022 року на суму 3200 грн, № 121 від 17 жовтня 2022 року на суму 20000 грн, № 197 від 17 жовтня 2022 року на суму 2000 грн, № 299 від 17 жовтня 2022 року на суму 22487 грн 68 коп., № 87 від 17 жовтня 2022 року на суму 400 грн, № 192 від 16 листопада 2022 року на суму 9000 грн, № 230 від 16 листопада 2022 року на суму 5000 грн, № 257 від 16 листопада 2022 року на суму 2000 грн, № 99 від 16 листопада 2022 року на суму 200 грн, № 259 від 13 грудня 2022 року на суму 9000 грн, № 380 від 13 грудня 2022 року на суму 53541 грн 81 коп., № 271 від 13 грудня 2022 року на суму 1000 грн, № 160 від 13 грудня 2022 року на суму 9891 грн, № 105 від 13 грудня 2022 року на суму 300 грн, № 393 від 23 грудня 2022 року на суму 84511 грн 80 коп., № 116 від 23 грудня 2022 року на суму 400 грн, № 294 від 23 грудня 2022 року на суму 2000 грн, № 170 від 23 грудня 2022 року на суму 5000 грн.
Листом №22-0/1171 від 28 листопада 2025 року Хмельницька торгово-промислова палата на лист Прокурора надала інформацію щодо середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) для Об'єднаної енергосистеми України (ОЕС), згідно якої станом на 15 лютого 2022 року ціна становила 2110,11 грн.Мвт.год, без ПДВ, на 29 липня 2022 року - 2710,16 грн.Мвт.год, без ПДВ, на 29 серпня 2022 року - 3185,13 грн.Мвт.год, без ПДВ, на 3 жовтня 2022 року - 3524,53 грн.Мвт.год, без ПДВ, на 3 листопада 2022 року - 3531,44 грн.Мвт.год, без ПДВ.
Прокурором направлено лист від 5 грудня 2025 року № 54-9037 вих-25 до Позивача, в якому останню проінформовано про наявність факту незаконного укладення додаткових угод до Договору, відповідно до яких всупереч вимогам частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" незаконно збільшено ціну товару, чим місцевому бюджету завдано збитків у розмірі 37791 грн 32 коп..
У відповідь Позивач листом №293/1 від 18 грудня 2025 року повідомив, що Позивачем самостійно не вживатимуться заходи з метою захисту інтересів держави в суді за вказаним фактом шляхом звернення до суду з позовом. Також Позивач просив Прокурора здійснювати представницькі інтереси Позивача в суді.
Листом від 19 грудня 2025 року №54-9434 вих-25 Прокурор повідомив Позивача про встановлення підстав та намір здійснення Прокурором представництва законних інтересів держави в суді, шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 37791 грн 32 коп..
Прокурор покликаючись на те, що укладаючи Додаткові угоди №№2-4 до Договору та збільшуючи ціну товару на 25,55% від передбаченої правочином, сторони діяли усупереч Закону України "Про публічні закупівлі", звернувся до господарського суду з позовом про визнання додаткових угоди №2-4 недійсними та стягнення 37791 грн 32 коп..
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.
Однак, апеляційна скарга Відповідача не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача. Відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаних частинах судового рішення, що не оспорена апелянтом.
Зважаючи на предмет позовних вимог та обставини, котрими Прокурор обгрунтовує підставність своїх позовних вимог, колегія суддів розглядає оспорену позовну вимогу про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 37791 грн 32 коп..
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом частин 1-3 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Частиною 1 статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Розглядаючи позовну вимогу Позивача щодо визнання Додаткових угод 2-4 недійсними із посиланням на порушення при укладення такого правочину статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Досліджуючи оспорювані Додаткові угоди 2-4 до Договору на предмет їх недійсності, що входить в предмет позовної вимоги Прокурора та зважаючи на заперечення апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності порушень частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів досліджує наступні обставини.
У відповідності до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційні збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни зі одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електрично енергії.
При цьому метою регулювання, передбаченого частиною п'ятою статті 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року у справі №927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Відповідно до частини 1 статі 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.
Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Разом з тим, у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації.
Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року в справі №912/1580/18.
При цьому судом враховується, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки .
Між тим, Позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорені Додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за Договором, фактично, зменшився.
Крім того, збільшення ціни електричної енергії у Додаткових угодах 2-4 по відношенню до погодженої у Договорі ціни здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Як уже встановлено вище в даній постанові, згідно з пункту 5.1 Договору, ціна Договору становить 2771499 грн 99 коп., в т.ч. ПДВ 461916 грн 67 коп..
Ціна за одиницю Товару визначається у додатку №2 до Договору "Комерційна пропозиція Постачальника".
У додатку №2 до Договору - "Комерційна пропозиція Постачальника" сторони погодили, зокрема, що ціна за спожиту електроенергію за 1кВт * год з урахуванням послуг тарифу на передачу та послуг з розподілу електроенергії становить: 4,16666665 грн без ПДВ, з ПДВ - 4,99999998 грн; кількість товару: 554300 кВт*год.
Між сторонами укладено ряд додаткових угод до Договору, зокрема:
· додаткова угода №1 від 29 липня 2022 року, на підставі якої, з посиланням на підпункт 2 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підвищено ціну на електричну енергію до 5,306485985 грн/кВт/год. з ПДВ (додаток №2 в новій редакції) (на 6,13% від ціни, що визначена у Договорі); обсяг електричної енергії за Договором зменшено до 530674,27 кВт/год;
· додаткова угода №2 від 29 серпня 2022 року на підставі якої, з посиланням на підпункт 2 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підвищено ціну на електричну енергію до 5,64358995 грн/кВт/год. з ПДВ (додаток №2 в новій редакції) (на 12,87% від ціни, що визначена у Договорі); обсяг електричної енергії за Договором зменшено до 511450,34 кВт/год.;
· додаткова угода №3 від 3 жовтня 2022 року, на підставі якої, з посиланням на підпункт 2 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підвищено ціну на електричну енергію до 6,014370582 грн./кВт/год. з ПДВ (додаток №2 в новій редакції) (на 20,29% від ціни, що визначена у Договорі); обсяг електричної енергії за Договором зменшено до 493012,98 кВт/год.;
· додаткова угода №4 від 3 листопада 2022 року, на підставі якої, з посиланням на підпункт 2 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підвищено ціну на електричну енергію до 6,277270611 грн/кВт/год. з ПДВ (додаток №2 в новій редакції) (на 25,55% від ціни, що визначена у Договорі).
Таким чином, колегія суду резюмує, що внаслідок укладення Додаткових угод відбулося збільшення ціни електричної енергії з 4,99999998 грн/кВт/год. до 6,277270611 грн/кВт/год., тобто на 25,55%.
З огляду на вище викладене, вбачається, що Додаткові угоди №2 від 29 серпня 2022 року, №3 від 3 жовтня 2022 року, №4 від 3 листопада 2022 року до Договору, якими збільшено ціну за одиницю товару у порівнянні з базовою ціною, що визначена в Договорі з 4,99999998 грн/кВт*год до 6,277270611 грн/кВт*год, тобто на 25,55 %, укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Колегія суду зауважує, що зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."
При цьому Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12 листопада 2024 року в справі № 910/19784/23, від 10 вересня 2024 року в справі № 918/703/23, від 2 липня 2024 року в справі № 910/13579/23, від 14 травня 2024 року в справі № 917/1010/22).
Таким чином, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності обов'язково визначеного переліку документів, котрі підтверджують коливання ціни на ринку та є документами, котрі надають право збільшувати ціну Договору, то колегія суду зауважує таке.
З аналізу цінових довідок Харківської Торгово-промислової палати №506/22 від 11 серпня 2022 року, №648-1 від 13 вересня 2022 року, №781/22 від 24 жовтня 2022 року слідує, що вони носить фактографічно-інформаційний характер, не враховують умови Договору. Так у довідках міститься інформація про ціну електричної енергії за обмежений період (за 1 липня 2022 року - 10 липня 2022 року та 1 серпня 2022 року - 10 серпня 2022 року, за 1 вересня 2022 року - 10 серпня 2022 року, за 1 вересня 2022 року - 10 вересня 2022 року та 1 жовтня 2022 року - 10 жовтня 2022 року).
В той же час, колегія суду зауважує, що вказані довідки не підтверджують коливання ціни у період між укладанням Договору (з урахуванням додаткової угоди №1) та внесенням змін до нього спірними додатковими угодами 2-4 так як кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо, чого вищеописані довідки не містять.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (приходячи таких висновків колегія суду враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 912/1580/18).
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19).
При цьому, інформація з сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозважених цін упродовж 2022 року та висновки торгово-промислової палати, які долучені Відповідачем можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак (як вже вказувалося вище) вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять точної інформації про коливання цін на електроенергію станом на момент підписання спірних додаткових угод.
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод 2-4 є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог статті 41 Закону.
Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
У розрізі питання щодо неможливості порушення 10% бар'єру для збільшення вартості товару у процедурі публічних закупівель, суд апеляційної інстанції звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року в справі №920/19/24.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що укладаючи спірні додаткові угоди до Договору, сторони на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України розповсюдили їх дію (змінені ціни товару) на правовідносини, що склалися до їх укладення, зокрема:
· додаткова угода №2 від 29 серпня 2022 року набирає чинності з 1 серпня 2022 року;
· додаткова угода №3 від 3 жовтня 2022 року набирає чинності з 1 вересня 2022 року;
· додаткова угода №4 від 3 листопада 2022 року набирає чинності з 1 жовтня 2022 року.
Водночас, на момент укладення додаткових угод 2-4 товар, ціни на який було збільшено, вже був частково поставлений споживачу, що оцінюється судом апеляційної інстанції критично.
Щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", Велика Палата підтвердила та розвинула свій попередній правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22, зазначивши, що збільшення ціни за одиницю товару понад 10% не допускається незалежно від кількості додаткових угод, у тому числі, для електричної енергії, газу, бензину та дизельного пального, при цьому, виняток в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закон №922-VIII, з урахуванням змін, внесених Законом №1530-IX, стосується лише строків (90 днів) та не скасовує граничний ліміт у 10% від ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Щодо змін, внесених Законом №1530-IX, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року в справі №920/19/24 констатувала, що Закон №1530-IX не змінив максимальний поріг 10%, а лише уточнив, з якого моменту обчислюється 90-денний строк (з дати договору або попередньої зміни).
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону.
У постанові від 24 січня 2024 року в справі № 922/2321/22, а також постанові від 21 листопада 2025 року в справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Суд апеляційної інстанції (як і місцевий господарський суд в оспорюваному рішенні) встановив, що укладання спірних додаткових угод 2-4 до Договору призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год електричної енергії на 25,55 % до ціни за 1 кВт*год електричної енергії, визначеної Договором.
В той же час, у справі №920/19/24 Велика Палата Верховного Суду фактично підтвердила свою попередню правову позицію щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", викладену у постанові від 24 січня 2024 року в справі №922/2321/22, остаточно закріпивши імперативне тлумачення 10% збільшення ціни одиниці товару на ринку у процедурі публічних закупівель, як сукупного ліміту можливості збільшення ціни одиниці товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Колегія суддів, оцінюючи доводи скаржника, зазначає, що укладаючи спірні додаткові угоди 2-4 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони Договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (подібні висновки містить і постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2025 року в справі № 916/747/24).
Параграфом 1 глави 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України унормовані основні положення про докази. При цьому спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 5 вересня 2023 року в справі № 926/3244/22).
Не зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача щодо ніби то долучення належних доказів, котрі вказують ніби то на коливання цін товару, а саме Експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №506/22 від 11 серпня 2022 року, №648-1 від 13 вересня 2022 року, №781/22 від 24 жовтня 2022 року, то колегія суду дослідивши дані докази зазначає, що вони не відображають коливання цін на ВДР/РДН, що відбувались саме з моменту укладення Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) до моменту підписання Додаткових угод 2-4, а отже підстав для укладення Додаткових угод №2 - №4 у сторін не було.
На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов'язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.
Враховуючи викладене вище колегія суду резюмує, що Відповідачем належним чином документально не підтверджено та не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1) до моменту виникнення необхідності внесення змін до Договору за додатковими угодами 2-4.
Окрім того, колегія суду зазначає, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет://www.oree.com.ua - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ»://www.oree.com.ua або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.
Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
Крім того, істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) та нормативів, які застосовуються у Договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який враховується в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачають за Договором.
У цьому випадку зміну ціни здійснюють у такому порядку: підставою для зміни ціни є набрання чинності постановою НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується у Договорі; нову (змінену) ціну застосовують з дня введення в дію відповідного регульованого тарифу згідно з рішенням НКРЕКП, якщо інше не встановлено чинним законодавством України (у тому числі відповідними рішеннями НКРЕКП).
Сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.
Окрім цього, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Доходячи відповідного висновку суд апеляційної інстанції враховує правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року в справі № 915/1868/18.
Окрім того при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)
Подібну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі № 927/491/19.
При цьому судом апеляційної інстанції звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність Відповідача, на момент підписання основного Договору Відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Відтак збільшення ціни електричної енергії, передбачений Додатковими угодами №2, № 3, № 4 по відношенню до погодженої у Договорі (з урахуванням додаткової угоди № 1) ціни, здійснено з порушенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод 2-4 є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог статті 41 Закону.
Окрім того, колегія суду зауважує, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону України “Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Приходячи до такого висновку апеляційний господарьский суд враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року по справі № 922/2321/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2025 року в справі № 922/2321/22 висвітлила позицію щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
При цьому постачання електроенергії здійснювалося щоденно, тобто електроенергія не тільки переходила у власність Позивача, а й споживалася ним, однак Додаткові угоди 2-4 укладалися з урахуванням вимог частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, а саме ціна договору не може змінюватися після передачі продавцем товару у власність покупця, протилежне суперечить вимогам частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України
При цьому, обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Аналогічна правова позиція, наведена і в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року в справі №927/1058/21.
У постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року в справі №927/491/19 зазначено, що: «Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.»
Підсумовуючи усе описане вище колегія суду резюмує, підписанням оспорюваних Додаткових угод №2, №3 та №4 вартість електричної енергії зросла на 25,55 %, водночас, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).
Враховуючи встановлені обставини, Відповідачем не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
Натомість, колегією суддів встановлено, що сторони послідовно збільшували вартість електроенергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для Відповідача (зокрема, в сторону збільшення).
Враховуючи вищезазначене, внаслідок укладення додаткових угод № 2 - 4 ціну за 1 кВт*год збільшено з ПДВ з 4,99999998 грн/кВт*год до 6,277270611 грн/кВт*год (на 25,55 % від ціни визначеної у Договорі та у комерційній пропозиції).
Враховуючи те, що сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов Договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі, то за таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваними Додатковими угодами є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак, Додаткові угоди №2, №3, №4 до Договору суперечать вищенаведеним нормам Цивільного кодексу України та Закону України “Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними.
Дане рішення в цій частині прийнято і місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд приймаючи рішення про задоволення позову щодо визнання недійсними Додаткових угод 2-4 залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача коштів в сумі 37791 грн 32 коп., то колегія суду зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Недійсність додаткових угод №2 від 29 серпня 2022 року, №3 від 3 жовтня 2022 року, №4 від 3 листопада 2022 року означає, що зобов'язання сторін регулюються первинним Договором з урахуванням додаткової угоди №1 від 27 липня 2022 року, якою змінено ціну за одиницю товару до 5,306485985 грн.
За таких обставин, розрахунок за електроенергію, поставлену в серпні-грудні 2022 року повинен здійснюватися за тарифом на передачу та послуг з розподілу електроенергії - 5,306485985 грн за 1 кВт з урахуванням ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня по грудень 2022 року Відповідачем поставлено Позивачу 43496 кВт/год електроенергії, за яку Позивач перерахував Відповідачу 268602 грн 23 коп. (згідно платіжних доручень, наявних у справі).
Водночас з огляду на все вищевстановлене, кількість поставленої електричної енергії у період з серпня по грудень 2022 року мала б коштувати 230810 грн 91 коп. (43496 кВт/год * 5,306485985 грн).
Таким чином, Відповдач безпідставно одержав кошти в сумі 37791 грн 32 коп. (268602 грн 23 коп. - 230810 грн 91 коп.), підстава їх набуття відпала, а тому Відповідач зобов'язаний повернути їх, що відповідає приписам статтей 216, 1212 ЦК України.
З урахуванням усього вищеописане вбачається надмірне витрачання коштів внаслідок укладення Додаткових угод, якими безпідставно збільшено ціну товару за Договором.
Відтак, грошові кошти в сумі 37791 грн 32 коп. є такими, що були безпідставно одержані Відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому Відповідач зобов'язаний їх повернути в дохід державного бюджету України, що відповідає приписам статтей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.
Все вищеописане є підставою для задоволення позовних вимог Прокурора щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 37791 грн 32 коп.. Відповідно, суд апеляційної інстанції задовільняє позов і у цій частині.
Дане рішення в цій частині прийнято Господарським судом Хмельницької області.
З огляду на що приймаючи таке рішення, Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі доводи та докази Прокурора, Позивача, Відповідача як вищевказані, так і інші, наведені у позові та апеляційній скарзі, як кожний окремо, так і, головне, у їх комплексі та сукупності на підтвердження чи непідтвердження порушення оскаржуваними Додатковими угодами умов Договору та вимог діючого законодавства України.
Доводи наведені Відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та усім вищеописаним в даній судовій постанові, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на усе вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-промислова компанія "Ресурсгруп" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року по справі № 924/1340/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 березня 2026 року по справі №924/1340/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №924/1340/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2026 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Бучинська Г.Б.