вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2026 р. Справа №873/61/25
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Сітайло Л.Г.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича
про розстрочення виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №873/61/25
за заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк"
про видачу виконавчого наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025
у третейській справі №35/25
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до Фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича
про стягнення заборгованості
Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк") звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" з позовом до Фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича про стягнення заборгованості.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25 позов АТ "Таскомбанк" задоволено.
Стягнуто з ФОП Мартина С.Ф. на користь АТ "Таскомбанк" заборгованість за кредитним договором від 26.07.2024 №ID27635309 у сумі 515 007,33 грн та третейський збір у розмірі 5 550,07 грн.
У травні 2025 року АТ "Таскомбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 заяву АТ "Таскомбанк" про видачу наказу про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25 задоволено.
Після набрання законної сили цією ухвалою, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 про виправлення описок, постановлено видати накази такого змісту:
"Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартин Себастяна Федоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 24.05.1996 року, АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором №ID27635309 від 26.07.2024 року у сумі 515 007 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч сім) гривень 33 копійок;
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартин Себастяна Федоровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Мукачівським МВ УМВС України в Закарпатській області 24.05.1996 року, АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30) третейський збір у сумі 5 550 (п'ять тисячі п'ятсот ) гривень 07 копійок.".
Стягнуто з ФОП Мартина С.Ф. на користь АТ "Таскомбанк" витрати зі сплати судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду у розмірі 1 514,00 грн.
На виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №873/61/25, судом 24.02.2026 видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 02.04.2026 апеляційну скаргу ФОП Мартина С.Ф. залишено без задоволення, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №873/61/25 залишено без змін.
17.05.2026, через систему "Електронний суд", ФОП Мартином С.Ф. подано заяву про розстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25 та ухвали Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №873/61/25 про стягнення з ФОП Мартина С.Ф. заборгованості у розмірі 515 007,33 грн строком на 12 місяців щомісячними платежами у розмірі 42 917,28 грн (перший-одинадцятий платіж) та 42 917,25 грн (дванадцятий платіж) не пізніше 30 числа кожного місяця, починаючи з дня набрання ухвалою законної сили. Також, у заяві міститься клопотання про її розгляд за відсутності відповідача та його представника.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.05.2026 у справі №873/61/25 вищенаведену заяву передано на розгляд головуючому судді (судді-доповідачу) - Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відмовлено у відкритті провадження за заявою ФОП Мартина С.Ф. про розстрочення виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Інформаційно-фінансового бізнесу" від 14.05.2025 у третейській справі №35/25. Розгляд заяви ФОП Мартина С.Ф. про розстрочення виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №873/61/25 призначено на 28.05.2026.
Позивач про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи заяви про розстрочення виконання ухвали, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Приписами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (стаття 331 ГПК України).
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у строки, які визначаються господарським судом. Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-пр/2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
За приписами частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Вирішуючи питання про розстрочку, відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що розстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Таким чином, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі №905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
В обґрунтування неможливості виконання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем, відповідач посилається на припинення отримання ФОП Мартином С.Ф. доходу у 2025 році в сукупності з відсутністю у його власності об'єктів нерухомого майна та транспортних засобів. Водночас відповідач стверджує, що з 07.05.2026 перебуває на військовій службі, і на переконання останнього, грошове забезпечення військовослужбовця надасть йому можливість добровільно виконати рішення суду, шляхом сплати стягнутої суми рівними частками впродовж року.
Складне фінансове становище боржника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення, при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).
Суд враховує, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Положення чинного законодавства не містять вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити стягнені судом кошти на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Відсутність у боржника доходів за 2025 рік, згідно з податковою декларацією, не свідчать ні про загрозу неплатоспроможності боржника, ні про неможливість виконання рішення суду. Відповідачем також не подано суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідок з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках.
Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно зі статтею 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Горнсбі проти Греці" від 19.03.1997 (заява №18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов'язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Скрутне фінансове становище відповідача не є безумовною самостійною та достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Жодних інших доказів на підтвердження неможливості виконання судового рішення в цілому заявником до заяви не додано.
Суд відмічає, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення необхідно врахувати, що спір у цій справі виник саме з вини відповідача у зв'язку з невиконанням кредитного договору від 26.07.2024 №ID27635309.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі "Глоба проти України", №15729/07 від 05.07.2012).
Отже, з викладеного вище суд, надавши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів в цілому на користь стягувача, що має наслідком відмову в задоволенні відповідної заяви.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Мартина Себастяна Федоровича про розстрочення виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №873/61/25.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Г. Сітайло