Справа №954/82/23
н/п 1-кп/766/2200/26
про продовження строку дії запобіжного заходу
27.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області колегією у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні клопотання прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018230000000180 від 25.04.2018, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 1,6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.2 ст. 361, ч.4 ст. 28, ч. 5 ст.185, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч.4 ст.28, ч. 3 ст. 206-2 КК України,-
встановив:
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018230000000180 від 25.04.2018, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206-2, ч.4 ст. 28, ч. 2 ст. 15, п.п. 1,6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.2 ст. 361, ч.4 ст. 28, ч. 5 ст.185, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205-1, ч.4 ст.28, ч. 3 ст. 206-2 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину, у вчиненні якого вони обвинувачуються та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні останнім запобіжного заходу, наявність яких не зменшилась та продовжує існувати.
Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що наявність ризиків не підтверджено. Вказав, що він одружений, перебував на території України, не переховувався, вже тривалий час утримується під вартою. Вважав за можливе застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що не дивлячись на те, що в матеріалах наявна довідка про закриття кримінального провадження по ст. 129 КК України, прокурор продовжує посилатись на ці обставини, як на ті, що підтверджують наявність ризиків. Просив у задоволенні клопотання відмовити.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що докази на підтвердження існування ризиків відсутні, при попередньому розгляді іншим складом суду відносно ОСОБА_8 не обирався запобіжний захід і він не порушував процесуальні обов'язки. Вважала за можливе застосувати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.10.2023 року застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.12.2025 року застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Востаннє ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.04.2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до 25.06.2026 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі із конфіскацією майна, ОСОБА_8 до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується, у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 07 до 12 років із конфіскацією майна.
Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які не перестали існувати. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинувачених у виді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також характер та обставини пред'явленого обвинувачення.
При цьому, під час застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відносно ОСОБА_8 ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, суд враховує реальну можливість переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а щодо ОСОБА_8 також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Належного обґрунтування та конкретизації ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , а також ризиків, передбачених п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , подане прокурором клопотання не містить та прокурором не було обґрунтовано їх існування у судовому засіданні, у зв'язку з чим суд вважає їх недоведеними.
При цьому суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченими та їх захисниками.
Щодо доводів про закриття кримінального провадження за ст. 129 КК України, які наводились захисником ОСОБА_7 , суд зазначає, що вказані обставини не покладаються колегією суддів в основу висновків щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому, при застосуванні запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 ухвалою суду також не встановлювались ризики з посиланням на вказане кримінальне провадження.
Обставини, на які посилаються обвинувачені не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинувачених та надали б можливість застосувати до останніх менш суворий запобіжний захід.
Будь-яких відомостей про те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 внаслідок стану здоров'я не можуть знаходитися в умовах слідчого ізолятора матеріали провадження не містять та стороною захисту не надано.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 24 липня 2026 року включно.
Керуючись ст. 178, 183, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, колегія суддів, -
постановив:
Клопотання прокурора Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 24 липня 2026 року включно.
Продовжити строк застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 24 липня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3