Справа №766/4047/26
н/п 3/766/1631/26
25.05.2026 року м. Херсона
Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Патрульної Поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , інформація про місце роботи відсутня, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 075760 від 17.03.2026 року ОСОБА_1 17.03.2026 року близько 22 год.15 хв. будучи матір'ю двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухилилася від виконання батьківських обов'язків покладених на неї законодавством, щодо забезпечення належних умов життя, виховання та розвитку дітей, а саме: систематично зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не забезпечує дітей належним доглядом, діти перебувають в неохайному стані та без належного догляду, в будинку безлад та повна антисанітарія, чим порушила ст.150 Сімейного Кодексу України.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу, кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП: ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання.
У судові засідання призначені на 13.04.2026, 27.04.2026, 11.05.2026, 25.05.2026 року ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою проживання, електронних судових повісток на контактний номер телефону, зазначений при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, довідки про доставку яких наявні в матеріалах справи та розміщенням оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада; про причини неявки суд не повідомила.
Вимогами ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Законодавством (КУпАП) встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого, суд розгляне справу. Передусім, такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас, протягом такого строку, особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає можливість, в тому числі, з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення справи, щодо неї, полягає в активній участі в її розгляді і недопущенні зловживань наданими правами.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Дотримання балансу між інтересами всіх сторін, при розгляді справи, покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Протокол про адміністративне правопорушення було складено у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис, отже останній було відомо про існування судового провадження відносно неї. Проте, зловживаючи своїми правами, ОСОБА_1 не вжила належних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, заяв та клопотань, в тому числі про зміну місця проживання, до суду не подавала.
У свою чергу, відсутність правопорушника, під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати, як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, оскільки це буде означати про безкарність такої поведінки.
З огляду на викладене, судом не встановлено поважних причин неявки ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останньої.
Так, вина ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, обґрунтована наступними дослідженими та перевіреними судом доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 075760 від 17.03.2026 року, в якому викладено обставини вчиненого адміністративного правопорушення;
- рапортом від 17.03.2026 року;
- терміновим заборонним приписом серії АА №428927 від 17.03.2026;
- терміновим забороним приписом серії АА №428928 від 17.03.2026;
Інших доказів, у вчиненні адміністративного правопорушення, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено.
Оцінюючи викладене, необхідно враховувати таке.
Відповідно до ч. 1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1ст. 9 КУпАП).
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, за ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, кваліфікуючою ознакою правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП є ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, тобто при складанні протоколу уповноважена особа повинна встановити, від виконання яких саме обов'язків по відношенню до дітей ухиляються батьки.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначено ст.150 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III, відповідно до вимог якої батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.
Отже, можна зробити висновок, що об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, а об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає в діях, пов'язаних з ухиленням від виконання покладених на батьків обов'язків, передбачених вищезазначеними нормами.
Так, інкриміноване ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення діяння не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, у протоколі не зазначено, в чому саме полягало ухилення від виконання батьківських обов'язків відносно дітей, тобто відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.
Отже, ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачених диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП нічим не доведено.
Матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвержували про допущене ОСОБА_1 порушення або на підтвердження фактів, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, у протоколі не зазначені свідки події, відсутні їх письмові пояснення, не надано фото чи відеофіксації.
Таким чином фактично порушення інкриміноване ОСОБА_1 обґрунтовано лише так званим «візуальним спостереженням» інспектора поліції, на основі якого можна б було встановити наявність у діях останньої адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Таке спостереження працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17).
Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом» вважає, що протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого правопорушення, за відсутності інших належних та допустимих доказів щодо обставин правопорушення є недостатнім для твердження про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1ст.184 КУпАП.
Наведене позбавляє суд можливості розглянути справу відповідно до вимог КУпАП, який не передбачає дій судді по збиранню доказів.
Проаналізувавши усе вищенаведене, суд прийшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх допустимих та належних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення (постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року).
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів висунутого особі обвинувачення, підстав для притягнення до відповідальності особи не вбачається.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 p., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 p.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 2 ст. 184, ст. ст. 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
СуддяВ. Е. Дорошинська