(заочне)
Провадження № 2/510/713/26
Справа № 510/2529/25
27 травня 2026 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,
за участю секретаря Фурсової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08 серпня 2020 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2032362696. До укладення договору ОСОБА_1 ознайомилась з його умовами, правилами та тарифами.
На виконання умов договору АТ «ОТП Банк» надало відповідачу грошові кошти в кредит.
Таким чином, АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.
Однак, з причини неналежного виконання умов договору, у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 6431 грн. 06 коп.
20 серпня 2021 року позивач ТОВ «Цикл фінанс» за договором факторингу № 20/08/21 набуло право вимоги на заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2032362696 від 08 серпня 2020 року.
Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, наполягала на задоволенні позовних вимог та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного.
Дійсно, як встановлено судом, 08 серпня 2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2032362696. До укладення договору ОСОБА_1 ознайомилась з його умовами, правилами та тарифами.
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику ОСОБА_1 кредит, а остання отримує його в розмірі 6346 грн. на придбання товару у продавця та сплачує 490 грн. за послугу «СМС + Довідка». Загальний розмір кредиту становить 6836 грн. (п. 1.1. Договору). Разом із тим, АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 домовились про строк кредитування, комісію, процентну ставку та ін.
Так, АТ «ОТП Банк» на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надало грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію та проценти.
Таким чином, АТ «ОТП Банк» належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 .
Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 6431 грн. 69 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6431,06 грн.; заборгованості за процентами - 0 грн. 63 коп.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
20 серпня 2021 року позивач ТОВ «Цикл фінанс» за договором факторингу № 20/08/21 набуло право вимоги на заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2032362696 від 08 серпня 2020 року.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Так, судом встановлено, що ТОВ «Цикл фінанс» у відповідності до ст. 512 ЦК України набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ОТП Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2032362696 від 08 серпня 2020 року.
Згідно наданої представником позивача розрахунку заборгованості за договором, у відповідача, внаслідок невиконання умов договору наявна заборгованість у розмірі 6431 грн. 69 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6431,06 грн.; заборгованості за процентами - 0 грн. 63 коп.
Таким чином, суд вважає, що представником позивача у відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, доведений зазначений розмір заборгованості, який підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Разом із тим, заявлена за розрахунком представника позивача заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано, як і не надано доказів її сплати первісному кредитору або фактору.
За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором в повному обсязі та стягненню виниклої у відповідача заборгованості на користь позивача.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача під час пред'явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № С3-885 від 02 грудня 2025 року.
Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2422,40 грн.
Щодо вирішення питання про витрати, пов'язані із правничою допомогою.
За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги, наданої адвокатом.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат у справі надано договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, додаткову угоду № 2032362696 до договору про надання правової допомоги від 14 листопада 2025 року, а загальна вартість наданих послуг за договором складає 3000 грн., що підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг) від 14 листопада 2025 року.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України, можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) заборгованість за кредитним договором № 2032362696 від 08 серпня 2020 року у розмірі 6 431 (шість тисяч чотириста тридцять одна) грн. 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 43453613, НОМЕР_2 у АТ «СЕНС БАНК», код банку (МФО) 300346) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова