Справа №1519/21518/2012
Пр. № 6/521/574/26
28 травня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Сегеда О.М.,
при секретарі - Жулего М.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, заінтересована особа: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі,
встановив:
У травні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Хаджибейського районного суду
м. Одеси із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, заінтересована особа: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі (далі-Хаджибейський ВДВС у м. Одесі), посилаючись на те, що у травні 2026 року йому стало відомо, що у провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №1519/21518/12 за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасового обмеження його, як боржника у праві виїзду за межі України.
Зазначив, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року йому було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості за виконавчим листом №2/1522/12300/11, виданим 13 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси.
З змісту ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року вбачається, що постановою Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №34420299 від 21 вересня 2012 року з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11, виданого 13 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн.
Підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України слугувало подання державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, у якому було наведено переконливі доводи, що не вжиття заходів у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за кордон зробить неможливим примусове виконання виконавчого листа№2/1522/12300/11, виданого 13 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн.
Вказував, що наразі в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо зазначеного виконавчого провадження № 344202999, боржником у якому є він, ОСОБА_1 .
Крім того, відсутні відомості щодо будь-яких інших відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є він, а також відсутні відносно нього записи у Єдиному реєстрі боржників, що підтверджується інформаційними довідками з Автоматизованої системи виконавчого провадження та х Єдиного реєстру боржників.
З змісту відповіді Хаджибейського ВДВС у м. Одесі від 05 травня 2026 року №92386 вбачається, що дійсно в Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №34420299 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн., але 20 березня 2013 року виконавче провадження №34420299 було завершено відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу і повторно протягом строків, встановлений ст.22 цього ж закону пред'явлений не був.
Посилаючись напорушення своїх прав, а саме на те, що виконавче провадження №34420299 було завершено відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», заявник просив суд скасувати тимчасове обмеження йому у праві виїзду за межі України накладеного ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року по справі №1519/21518/12.
Ухвалою суду від 14 травня 2026 року заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України прийнята до розгляду та призначено судове засідання (а.с. 16).
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №1519/21518/12за поданням державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України лише в частині ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року (а.с. 15).
Заявник та його представник, діючий на підставі ордеру від 17 квітня 2026 року, в судове засідання не з'явились, надали через канцелярію суду заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 4).
Представник Хаджибейського ВДВС у м. Одесі в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 17).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, заяву ОСОБА_1 , суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 16 ЦК України передбачене право кожної особи звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту у відновленні становища, яке існувало до порушення.
Судом встановлено, щоу провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №1519/21518/12 за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Тельпісу В.В. було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості за виконавчим листом №2/1522/12300/11, виданим 13 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси (а.с.15).
З змісту ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року вбачається, що постановою Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №34420299 від 21 вересня 2012 року з виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11, виданого 13 вересня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн.
Згідно довідки Хаджибейського районного суду м. Одеси від 14 травня 2025 року цивільна справа №1519/21518/12 за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , за строками зберігання знищена. В архіві зберігається лише оригінали процесуальних документів по вищевказаній справі - ухвала від 30 листопада 2012 року (а.с.14).
Встановлено, що в Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №34420299 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн.
Судом встановлено, що 20 березня 2013 року виконавче провадження №34420299 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн. було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, що підтверджується відповіддю Хаджибейського ВДВС у м. Одесі від 05 травня 2026 року №92386 (а.с.5).
Встановлено, що виконавчий лист №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданий Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн., повторно протягом строків, встановлених ст.22 цього ж Закону пред'явлений не був.
З матеріалів справи вбачається, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо виконавчого провадження № 344202999, боржником у якому є ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Автоматизованої системи виконавчого провадження (а.с.7).
Встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників відсутні будь-які записи щодо відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 (а.с.6).
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права на виїзд за кордон осіб, які є громадянами України, а також випадки тимчасового обмеження права на виїзд за кордон регулюються Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-ХІІ від 21 січня 1994 року.
Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, враховуючи положення ст.33 Конституції України, ЗУ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав, зокрема, задоволення подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Як встановлено судом, підставою для обмеження у праві виїзду заявника ОСОБА_1 було те, що він був боржником у виконавчому провадженні про примусове виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн.
Відповідно до ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Тобто, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути скасовано судом за вмотивованою заявою боржника.
Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
На підставі ухвали суду про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає (знімає з контролю) бази даних інформацію про встановлення тимчасового обмеження та про особу, щодо якої діяло тимчасове обмеження.
Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28 жовтня 2020 року визначив, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
У пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
В силу ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2013 року виконавче провадження №34420299 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 149625,64 грн. було завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу і повторно протягом строків, встановлених ст.22 цього ж Закону пред'явлений не був.
Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є обґрунтованою.
Отже, суд вважає, що оскільки на момент розгляду заяви про скасування обмеження у праві виїзду за кордон, виконавче провадження №34420299 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, завершено на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», тому відсутні докази ухилення заявника від виконання зобов'язань перед ОСОБА_3 за виконавчим листом №2/1522/12300/11-ц від 13 вересня 2012 року, виданого Приморським районним судом
м. Одеси, та відпала необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України по цивільній справі за поданням Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника, заінтересована особа: Хаджибейський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, накладене ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2012 року у справі №1519/21518/12.
Копію ухвали невідкладно направити до Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) - до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено 28 травня 2026 року.
Суддя: О.М. Сегеда