cправа №947/20345/26
провадження №1-кп/947/1002/26
26 травня 2026 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провівши у залі суду відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12026160000000275 від 16.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Під час підготовчого судового провадження, прокурором подано до суду клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
1. Клопотання прокурора.
В обґрунтування клопотання, прокурор зокрема зазначила, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 06.04.2026 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання з 23:00 год. до 05:00 год наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги. Строк дії ухвали до 31.05.2026 року.
Вказувала, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив смерть потерпілого, за яке законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.
Заявляла, що розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, останній може зникнути та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчиниш інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України.
Звертала увагу, що при встановленні наявності ризику, передбаченого п.З ч.І ст.177 КПК України - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, необхідно враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224. ч.4 ст.95 КПК, а також те, що у зв'язку з відкриттям обвинуваченому матеріалів досудового розслідування. останній отримав можливість володіти інформацією про місце проживання та інші контактні дані вкачаних осіб. Станом на даний мас, свідки ще не допитані в судовому засіданні, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічною та чех породженого судової ті розгляду.
Виснувала, що при наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України: а саме: п.1 - переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; п.3 - незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, п.4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в цілях недопущення подальшого зникнення та переховування від органів досудового розслідування та суду, повторного вчинення кримінального правопорушення, наявності обгрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту є тим, який відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_3 , і має бути застосовано до нього.
Вважала, що вищенаведені обставини, свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжник заходів. Так, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки та застави не зможуть унеможливити ухиленню обвинуваченого від органів досудового слідства та суду, незаконному впливу на свідків.
Посилаючись на викладене, керуючись ст.ст.40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, просила суд: Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одночасним покладенням на ОСОБА_3 обов'язку не залишати без дозволу прокурора або суду у період з 23:00 год. до 05:00 год. наступної доби місця фактичного проживання та перебувати за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності залишити житло під чає оголошення повітряної тривоги.
2. Заперечення захисника.
Захисник подала до суду заперечення на клопотання прокурора, в обґрунтування яких зокрема зазначила, що доводи прокурора щодо існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, є необґрунтованими, формальними та не підтверджуються жодними фактичними обставинами. Так, за весь період дії запобіжного заходу ОСОБА_3 жодного разу не порушив умов домашнього арешту. Органом Національної поліції, який здійснює контроль за виконанням домашнього арешту, не було зафіксовано жодного факту відсутності обвинуваченого за місцем проживання у визначений судом час, факти порушення домашнього арешту взагалі відсутні.
Навпаки, фактична поведінка ОСОБА_3 свідчить про його добросовісне виконання усіх покладених процесуальних обов'язків та відсутність наміру ухилятись від суду. Крім того, прокурором не враховано, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, має сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем роботи.
Вказувала, що посилання прокурора на ризик незаконного впливу на свідків є необґрунтованим, декларативним та не підтверджується жодними належними і допустимими доказами. Так, прокурор не зазначає у чому саме може полягати вплив на свідків, чи були будь-які спроби контакту зі свідками та чи надходили заяви про погрози, тиск або іншу протиправну поведінку з боку обвинуваченого.
Також на даний час фактичне спілкування ОСОБА_3 зі свідками взагалі відсутнє, оскільки через дію домашнього арешту він не працює у тій зміні та графіку, в яких працював раніше, а тому не перетинається з відповідними працівниками підприємства.
Звертала увагу суду, що ОСОБА_3 і до початку кримінального провадження був особисто знайомий із частиною свідків, оскільки вони працювали разом на одному підприємстві та перебували у трудових відносинах. Відповідно, інформація про цих осіб не стала відома обвинуваченому виключно внаслідок відкриття матеріалів досудового розслідування.
Наголошувала, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, а також фактично не має негативної адміністративної історії у сфері безпеки дорожнього руху. Вказані обставини мають істотне значення для оцінки особи обвинуваченого, оскільки свідчать про те, що ОСОБА_3 не є особою, схильною до порушення закону, нехтування процесуальними обов'язками чи вчинення протиправних дій. Навпаки, поведінка обвинуваченого протягом всього часу досудового розслідування свідчить про повагу до суду та належне виконання вимог закону. Після застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 сумлінно виконував усі покладені на нього обов'язки, не допускав порушень домашнього арешту, своєчасно з'являвся до суду, не ухилявся від участі у процесуальних діях, не здійснював жодного тиску на свідків, не вчиняв дій, спрямованих на затягування або зрив судового розгляду.
Виснувала, що прокурором не надано суду жодного належного доказу, який би свідчив про протилежне, а з огляду на зазначене, вважала подане клопотання необґрунтованим, а ризики не наведеними належними та достатніми доказами,
Посилаючись на викладене, просила у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_3 відмовити.
3. Позиції учасників щодо клопотання прокурора.
Під час судового засідання, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Під час судового засідання, обвинувачений та його захисник, проти клопотання прокурора заперечували. Підтримали заперечення на клопотання прокурора.
4. Мотиви та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді від 06.04.2026 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби до 31 травня 2026 року включно.
Під час застосування обвинуваченому вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею були враховані ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від суду та впливу на свідків у кримінальному провадженні.
У зв'язку з цим, доводи прокурора щодо ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення не враховуючи ухвалу слідчого судді, безпідставно, без надання будь - яких нових доказів, про нього заявляє.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Частина 6 ст.181 КПК України передбачає, що у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що станом на 26.05.2026 року, ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме:
-) переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено основне покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Отже, на думку суду, ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення правосуддя продовжує існувати;
-) незаконно впливати на свідків цьому у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Станом на сьогоднішній день, судовий розгляд не розпочався, свідки обвинувачення судом не допитані, а тому суд вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на не допитаних свідків з метою зміни ними показань під час судового розгляду.
Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, характер кримінального правопорушення, відсутність даних про порушення обвинуваченим умов домашнього арешту та покладених на нього обов'язків, суд вважає, що зі спливом часу, вказані ризики зменшилися та продовжують існувати лише на мінімальному рівні, а домашній арешт у нічний період доби, не забезпечує попередження виникнення цих ризиків, оскільки обвинувачений має можливість, у час, коли не перебуває під нічним домашнім арештом, вчиняти дії, спрямовані на ухилення під правосуддя та впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Частина 1 ст.194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.ч.5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Москаленко проти України» (Заява №37466/04), ЄСПЛ вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою (п.34). Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими. Тому ЄСПЛ повинен встановити, чи були інші підстави, наведені судами, зокрема тяжкість імовірного покарання, ризик того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання, «достатніми» та «відповідними» (п.35). ЄСПЛ зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. ЄСПЛ визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, ЄСПЛ неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 року).
Під час судового засідання, зі сторони обвинувачення, не надано жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений намагався вчинити будь - які дії, які сприяли виникненню або підвищення рівня ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, суд робить висновок, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у сукупності з існуючим рівнем ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, презумпцію невинуватості та не доведеністю зі сторони прокурора недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам, дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з домашнього арешту на особисте зобов'язання, з покладанням на обвинуваченого частини обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
5. Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Крім того, під час підготовчого судового засідання, учасники судового провадження, проти призначення кримінального провадження до судового розгляду та складання досудової доповіді не заперечували.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до наступних висновків.
Підстави для закриття провадження, передбачені пп.5 - 8, 10 ч.1.,ч.2 ст.284 КПК України відсутні.
Кримінальне провадження на підставі ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 КПК України підсудне Київському районному суду м.Одеси.
Наданий обвинувальний акт містить відомості, передбачені ч.2 ст.291 КПК України та підписаний прокурором. До вказаного обвинувального акту додаються документи, передбачені ч.4 ст.291 КПК України.
Під час підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пп.1 - 4 ч.3 ст.314 КПК України.
Підстави для розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні передбачені пп.1 - 5 ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 194, 314 - 316, 369 КПК України, суд
1. Призначити у кримінальному провадженні №12026160000000275 від 16.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України судовий розгляд на 04 червня 2026 року на 13 год. 45 хв., який відбудеться у приміщенні Київського районного суду міста Одеси (вул.Варненська, 3Б, м.Одеса; кабінет для довідок - 213).
2. Судовий розгляд здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.
3. Викликати у судове засідання наступних учасників судового провадження: прокурора, обвинуваченого, захисника.
4. У клопотанні прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.
5. Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з домашнього арешту у певний період доби на особисте зобов'язання, зобов'язавши обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду.
6. Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 26 липня 2026 року включно, виконання наступних обов'язків: 6.1) не відлучатися з м.Одеси без дозволу суду; 6.2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 6.3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №12026160000000275 від 16.03.2026 року.
7. Роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
8. Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурорів у кримінальному провадженні №12026160000000275 від 16.03.2026 року.
9. Доручити Київському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області в строк до 24.06.2026 року скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1