Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/532/25
Провадження № 2-о/499/3/26
Іменем України
28 травня 2026 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області, ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні
Представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною заявою, згідно якої просив суд встановити факт перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні їх брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
В обґрунтування заяви, представник заявника посилався на ту обставину, що розпорядженнями Іванівської районної державно адміністрації: №200/А-2010 від 27.05.2010 року; №201/А-2010 від 27.05.2010 року; №202/А-2010 від 27.05.2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 призначено опікуном ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є їх тіткою.
Вказані діти є рідними братами та сестрою, з раннього дитинства діти були позбавлені батьківського піклування у зв'язку з позбавленням їх батьків батьківських прав.
Також, зазначено, що ОСОБА_5 є дитиною інвалідом.
З 11.11.2022 року ОСОБА_6 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російсько федерації проти України та 23.01.2023 року під час проходження військово служби загинув. 26.01.2023 року під №391 ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянці ОСОБА_1 надіслано сповіщення сім'ї №391/157 від 26.01.2023 року в якому зазначено, що солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 призваний юридичним відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , у бою за нашу Батьківщину загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі н.п. Новомихайлівка Донецької області. Це сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріально допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку.
Згідно витягу з протоколу засідання 18 регіонально військо-лікарсько комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травім, каліцтв (протокол №3140 від 07.07.2023 року) зазначено, що поранення солдата ОСОБА_6 , 2001 р.н. призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 є пораненням, яке призвело до смерті, та пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки №1178 від 29.11.2024 року видано Знамя'нською сільською радою Березівського району, Одеської області зазначено, що в АДРЕСА_1 з 02.12.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживав і був зареєстрований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним були зареєстровані та проживали зокрема: тітка- ОСОБА_1 , сестра- ОСОБА_4 , брат- ОСОБА_5 .
Старший брат ОСОБА_6 добровільно взяв на себе зобов'язання утримувати молодших брата та сестру. Навіть під час проходження військової служби у Збройних силах України, ОСОБА_6 постійно допомагав матеріально своїм молодшим брату та сестрі.
Зазначені обставини підтверджуються: копією листа АТ «Ощадбанк» №11/5-11/800/2025/с від 06.02.2025 року, відповідно до змісту якої зазначено, що на рахунок ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів на суму 20000 грн від ОСОБА_7 ; копіями товарних чеків та накладних: від 26.02.2022 року; 27.02.2022 року; 13.03.2022 року; 19.03.2022 року; 30.03.2022 року; 02.04.2022 року; 12.04.2022 року; 26.04.2022 року; 30.04.2022 року; 02.05.2022 року; 05.05.2022 року; 10.06.2022 року; 20.06.2022 року; 06.09.2022 року, виданих на ім'я ОСОБА_6 з будівельного магазину, відповідно до яких зазначено, що останнім були придбані будівельні матеріали, які в подальшому були використані для здійснення ремонтних робіт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де брати та сестри разом мешкали, для покращення умов проживання дітей; фотографій на яких зображено проведення часу разом братів та сестри.
Крім цього, ОСОБА_6 постійно робив подарунки, купував брату та сестрі різні речі, їжу, одежу, неодноразово надавав кошти готівкою для забезпечення дітей, ці кошти були основним джерелом утримання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Діти є малолітніми, у зв'язку з чим непрацездатними та самостійно себе забезпечити не могли, біологічні батьки дітей від часу позбавлення батьківських прав до теперішнього часу у забезпеченні братів та сестри участі не приймали, відтак кошти, що надавав ОСОБА_6 були фактично єдиним та основним джерелом доходу дітей.
ОСОБА_1 як опікун отримувала державну допомогу на дітей, але розмір невеликий і не покривав усіх потреб.
Тобто, ОСОБА_6 є єдиною особою, яка тривалий час здійснювала систематичне забезпечення молодших брата та сестри продуктами харчування, одягом, медикаментами у разі необхідності, забезпечував належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Враховуючи вищенаведене, встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_6 його брата та сестри, має юридичне значення. Зокрема, це пов'язано з необхідністю отримання передбачених законом пільг та виплат членам сім'ї загиблого військовослужбовця, що на теперішній час є неможливим у зв'язку з відсутністю передбачених законодавством документів необхідних для їх отримання.
У судовому засіданні заявник та її представник на задоволенні заяви наполягали з підстав вказаних у заяві, оскільки дійсно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували на утриманні свого брата ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , який купував їм продукти харчування, одяг, подарунки, робив ремонтні роботи у будинку де вони проживають та ін.
Представник служби у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області у дане судове засідання не з'явилася, однак надала заяву про проведення вказаного засідання у її відсутність. Будучи присутньою під час попередніх судових засідань представник служби у справах дітей вказала на ту обставину, що заявник ОСОБА_1 дійсно є опікуном ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , отримує від держави кошти на їх утримання, та відповідно до норм чинного законодавства подає щорічно звіт про використання коштів на утримання дітей, тому підстави вважати, що вказані діти були саме на повному утриманні загиблого ОСОБА_6 відсутні.
Представник ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області у судове засідання не з'явився, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, позиції щодо суті заяви не висловила.
Представник МО України надав до суду пояснення, згідно яких заперечував проти задоволення заяви, оскільки матеріалами справи не підтверджується перебування на повному утриманні ОСОБА_8 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 його сестри та брата, заявник не надала доказів стабільного перерахування коштів від загиблого ОСОБА_6 на утримання дітей, не надано доказів утримання дітей їх братом протягом 2019-2021 років. Також представник МО України вказав, що для прийняття судом законного та обґрунтованого рішення необхідно залучити військову частину, в якій проходив службу ОСОБА_6 .
Також у судових засіданнях під час розгляду справи за клопотанням сторони заявника було допитано свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Свідки в своїх показах загалом підтвердили, що заявник ОСОБА_1 дійсно проживала разом з загиблим ОСОБА_6 та його неповнолітніми сестрою та братом, ОСОБА_6 приблизно з 18 років працював, навчався, завжди допомагав своїм сестрі та братові, потім пішов служити, постійно матеріально допомагав ОСОБА_1 , купував речі для дітей, продукти харчування, сплачував комунальні послуги, робив ремонт для покращення умов проживання сестри та брата, оскільки коштів які отримує заявник від держави, як опікун є недостатніми для нормального забезпечення дітей. Дані обставини їм відомі, оскільки вони є односельчанами, проживають по сусідству, підтримують гарні відносини з сім'єю заявника.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши учасників справи, взявши до уваги покази свідків, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, у зв'язку з таким.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Розпорядженнями Іванівської районної державно адміністрації: №200/А-2010 від 27.05.2010 року; №201/А-2010 від 27.05.2010 року; №202/А-2010 від 27.05.2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто заявника призначено опікуном ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є їх тіткою. Опіка над дітьми встановлена у зв'язку з позбавленням їх батьків батьківських прав.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
З 11.11.2022 року ОСОБА_6 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російсько федерації проти України та 23.01.2023 року під час проходження військово служби загинув. 26.01.2023 року під №391 ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянці ОСОБА_1 надіслано сповіщення сім'ї №391/157 від 26.01.2023 року в якому зазначено, що солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 призваний юридичним відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , у бою за нашу Батьківщину загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі н.п. Новомихайлівка Донецької області.
Згідно витягу з протоколу засідання 18 регіонально військо-лікарсько комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травім, каліцтв (протокол №3140 від 07.07.2023 року) зазначено, що поранення солдата ОСОБА_6 , 2001 р.н. призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 є пораненням, яке призвело до смерті, та пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки №1178 від 29.11.2024 року видано Знам'янською сільською радою Березівського району, Одеської області зазначено, що в АДРЕСА_1 з 02.12.2001 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживав і був зареєстрований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ним були зареєстровані та проживали зокрема: тітка- ОСОБА_1 , сестра- ОСОБА_4 , брат- ОСОБА_5 .
Відповідно до копією листа АТ «Ощадбанк» №11/5-11/800/2025/с від 06.02.2025 року, на рахунок ОСОБА_1 01.01.2023 року здійснено перерахування коштів на суму 20000 грн від ОСОБА_7 .
Також судом були досліджені копії товарних чеків та накладних: від 26.02.2022 року; 27.02.2022 року; 13.03.2022 року; 19.03.2022 року; 30.03.2022 року; 02.04.2022 року; 12.04.2022 року; 26.04.2022 року; 30.04.2022 року; 02.05.2022 року; 05.05.2022 року; 10.06.2022 року; 20.06.2022 року; 06.09.2022 року, виданих на ім'я ОСОБА_6 з будівельного магазину, відповідно до яких зазначено, що останнім були придбані будівельні матеріали.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме ОСОБА_1 вбачається, що заявник отримувала дохід, в тому числі від управління соціального захисту населення Березівської РДА та Іванівської РДА, з яких сплачуються страхові внески.
Інших письмових доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.
У даній справі, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні їх брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 від поранень, отриманих при участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації. Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_2 зазначила призначення та отримання дітьми, як особами, що перебували на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У ч.4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_2 з заявою у цій справі) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_6 ) установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Відповідно до частини першої та шостої статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Частиною 2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Відповідно, між ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з одного боку, та Міністерством оборони України, з іншого боку, такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, що містяться у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а також у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22 (провадження № 61-15100св24).
З огляду на викладене, самі заперечення МО України щодо встановлення даного факту не свідчать про наявність спору про право.
Окрім цього, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі у якості заінтересованих осіб військову частину, де проходив службу померлий ОСОБА_6 , оскільки військова частина лише готує пакет документів для призначення такої виплати, але не виносить рішень про призначення чи виплату.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23.
На підставі вищевказаного, суд прийшов до висновку, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на утриманні ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Заявник вказує, що ОСОБА_6 надавав допомогу в утримання своїх сестри та брата, однак відповідних доказів (квитанцій) матеріали справи не містять, окрім однієї довідки з банку, яка не свідчить про систематичність.
Матеріали справи не містять інших беззаперечних доказів систематичного надання ОСОБА_6 коштів ОСОБА_1 , на утримання своїх брата та сестри, в тому числі і шляхом перерахування таких на картковий рахунок чи в інший спосіб.
Надаючи оцінку показанням свідків суд зазначає, що вони не є беззаперечними, оскільки той факт, що ОСОБА_6 проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 та своїми сестрою та братом, проводив з ними дозвілля, купував їжу, дарував подарунки, не свідчить про факт перебування їх на утриманні ОСОБА_6 .
При цьому, як вказали свідки, самих фактів передачі грошей, оплати комунальних послуг та тому подібне вони особисто не бачили та безпосередніми свідками цього не були. В загальному свідки підтвердили суду, що заявник, разом з загиблим ОСОБА_11 та його сестрою та братом разом проживали, підтримували гарні сімейні стосунки, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки як члени сім'ї.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування дітей на утриманні їх брата, суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що заявник не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання ОСОБА_6 його сестрі та братові матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування, оскільки саме заявник була опікуном для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та у відповідності до ст.67 ЦК України та ст.249 СК України саме на опікуна покладаються обов'язки дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням , опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Оскільки заявник від таких обов'язків звільнена не була, останнє свідчить про їх належне виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зацікавлені особи служба у справах дітей Знам'янської сільської ради Березівського району Одеської області (вул. Лікарняна 9а, с. Знам'янка Березівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 43692076), ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна 83, м. Одеса, код ЄДРПОУ 20987385), Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 0034002) про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ