Справа № 755/23172/25
Провадження №2/944/1406/26
/заочне/
28.05.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
за участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10021014 від 17.10.2024 року в розмірі 19 915 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 17.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10021014 на суму 8400 грн. Відповідач приєднався до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 98799, після чого кредитодавцем на кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. На виконання умов кредитного договору, 17.10.2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-1844 відповідача, що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі. При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося виключно первісним кредитором. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. 14.05.2025 року первісний кредитор та позивач уклали Договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал, згідно умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимог №б/н від 14.05.2025 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі, до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 23 415 грн, яка складається з: 8400,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 515 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3500 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання учасників справи
У судове засідання представник позивача не прибув, однак в позовній заяві просила розгляд справи проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, у разі неявки відповідача згідний на заочний розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду за місцем фактичного проживання ВПО, в судове засідання повторно не з'явився, поштове повідомлення повернулось без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Процесуальні дії в справі
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Києва від 04.12.2025 року матеріали справи передані за підсудністю до Яворівського районного суду Львівської області.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 29.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2026 року.
Ухвалою суду від 05.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» доказів та відкладено судове засідання до 21.04.2026 року.
Ухвалою суду від 21.04.2026 року у зв'язку із повторним скеруванням ухвали про витребування доказів, судове засідання у справі відкладено до 25.05.2026 року.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи те, що представник позивача не заперечив проти ухвалення заочного рішення у справі, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав, тому у відповідності до вимог ст.280, 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25 травня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 28 травня 2026 року.
Встановленні судом фактичні обставини справи
17.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10021014, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: сума кредиту кредитної лінії - 7000 грн, тип кредиту - кредитна лінії, строк дії кредитної лінії - 360 календарних днів, до 12.10.2025 року.
Відповідно до п.1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка складає 0.94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, знижена процентна ставка становить 0.89% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується виключно протягом 25 днів користування поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 Договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1400 грн.
Відповідно до п.2.8 Договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит 17.10.2024 року в сумі 7000 грн на рахунок позичальника № НОМЕР_2 .
Відповідач приєдналась до умов кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 98799.
Клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір 00-10021014 від 17.10.2024 року, ідентифікований ТОВ «Макс Кредит», акцепт договору позичальником відбувся шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 98799, 17.10.2024 року о 13.32 год, який був відправлений на номер телефону позичальника НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит».
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало в повному обсязі, 17.10.2024 року о 13.33 год здійснило перерахування коштів в розмірі 7000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_2 , код авторизації 632941, код RRN 429113250013, що підтверджується довідкою ТОВ «Макс Кредит» та підтвердженням ТОВ «Профігід» щодо здійснення переказу грошових коштів.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №00-10021014 від 17.10.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 23415.00 грн, з яких: 8400 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11 515 грн - прострочена заборгованість за процентами, 3500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №00-10021014 від 17.10.2024 року ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Макс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 становить 19 915 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 515 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 1400грн - сума заборгованості по комісії; 3500 грн - заборгованість за штрафними санкціями, які не враховані у зазначену загальну суму заборгованості.
14.05.2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал.
Відповідно до п.2.1 Договору факторингу, згідно умов цього договору фактор зобов'язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно з витягом з Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал від 14.05.2025 року, від ТОВ «Макс Кредит» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-10021014 від 17.10.2024 року на суму 19 915 грн.
Згідно із відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.07/7-260410/57109-БТ від 18.04.2026 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою №№ НОМЕР_4 за період 17.10.2024 по 22.10.2024 року НОМЕР_3 був/є фінансовим та знаходиться в анкентних даних ОСОБА_1 17.10.2024 року по вказаному рахунку було зарахування коштів в сумі 7000 грн, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» за договором №б/н за період 17.10.2024-22.10.2024.
Мотиви та оцінка суду
Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-10021014 від 17.10.2024 року, отже є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як визначено ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію».
Зокрема, норми Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», визначають правові та організаційні засади електронної ідентифікації та надання електронних довірчих послуг, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.
Так, згідно ч.2 ст.16 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», до складу електронних довірчих послуг входять: створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката електронного підпису чи печатки; формування, перевірка та підтвердження чинності сертифіката автентифікації веб-сайту; формування, перевірка та підтвердження електронної позначки часу; реєстрована електронна доставка; зберігання удосконалених електронних підписів, печаток, електронних позначок часу та сертифікатів, пов'язаних з цими послугами. Кожна послуга, що входить до складу електронних довірчих послуг, може надаватися окремо або в сукупності.
Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Також, відповідно до ч.ч.12-13 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно положень ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як встановлено судом 17.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №00-10021014, згідно з яким останньому надано кредит в розмірі 7000 грн.
Під час укладення кредитного договору сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.
Кредитодавець належним чином виконав зобов'язання за кредитним договором та перерахував кредит у встановленому розмірі на картковий рахунок позичальника. ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судом встановлено, що ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу №14052025-МК/ЮнітКапітал від 14.05.2025 року набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №00-10021014 від 17.10.2024 року.
ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, був обізнаний з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим погодився, підписавши договір кредитної лінії, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі.
ТОВ «Юніт Капітал» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 , тому позивач вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №00-10021014 від 17.10.2024 року ОСОБА_1 , складеного ТОВ «Макс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 становить 19 915 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 515 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 1400грн - сума заборгованості по комісії. Заборгованість за штрафними санкціями в сумі 3500 грн не були враховані у зазначену загальну суму заборгованості.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів здійснювалося в межах строку кредитування відповідно до обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».
Враховуючи вищенаведене, те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 19 915 грн, яка складається з: 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 11 515 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 1400 грн - сума заборгованості по комісії.
Судові витрати
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.
Враховуючи, що позов задоволено, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422.40 грн.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правничої допомоги від 10.09.2025 №10/09/25-02, укладений між адвокатом ТзОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», предметом якого є захист прав та законних інтересів клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь клієнта;
2) протокол погодження вартості послуг до договору про надання правової допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025;
3) додаткову угоду №25770875234 до договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025 №10/09/25-02, відповідно до якої адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором №00-10021014 від 17.10.2024 року;
4) акт прийому-передач наданих послуг від 01.10.2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №00-10021014 від 17.10.2024 року в розмірі 19 915 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість по тілу кредиту, 11 515 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) гривень 00 копійок - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 1400 (тисяча чотириста) гривень 00 копійок - сума заборгованості по комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 28.05.2026 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .
Суддя Кондратьєва Н.А.