Справа № 466/4525/26
Провадження № 1-кс/466/1410/26
27 травня 2026 року, слідча суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участі секретаря с/з ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна,
22.05.2026 року, ОСОБА_3 , звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08.12.2026 року у справі №466/11337/25, а саме на: мобільний телефон марки IPhone 16 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_3 , пароль НОМЕР_4 , вилучених під час обушку.
Зазначає, що на даний момент, відпала потреба в подальшому застосуванні арешту, оскільки під час досудового розслідування всі необхідні слідчі дії з використанням вказаного майна проведені. Зокрема, спеціалістами було оглянуто вищевказані речі, скопійовано з таких інформацію, що має значення для даного кримінального провадження. За результатами огляду слідчим та спеціалістом складено відповідні процесуальні документи, які долучено до матеріалів кримінального провадження. Потреби у проведенні інших процесуальних дій за участю даних вилучених речей немає. Зважаючи на вищенаведене, просить суд скасувати арешт на вказані речі.
У судове засідання заявниця ОСОБА_3 не з'явилась. 27.05.2026 на адресу суду поступила заява від заявниці про розгляд клопотання у її відсутності, клопотання підтримує, просить суд таке задовольнити.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явились. 27.05.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від прокурора ОСОБА_4 про розгляд вказаного клопотання без його участі, щодо скасування арешту з телефону не заперечує.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що таке підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
В провадженні ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перебуває кримінальне провадження № 42025142410000238 від 11.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження працівниками поліції було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході вказано обшуку було виявлено та вилучено : мобільний телефон марки IPhone 16 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_3 , пароль НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_3 .
В подальшому, 05.12.2025 року, слідчий СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду з клопотанням про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 42025142410000238 від 11.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, вилучених під час обшуку від 02.12.2025 року, в тому числі і на вищевказаний мобільний телефон.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 08 грудня 2025 року, накладено арешт на речі та предмети, які були вилучені в ході обшуку від 02.12.2025 року.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, як вбачається із матеріалів клопотання, під час досудового розслідування усі необхідні слідчі дії з використанням вказаного майна проведені. Зокрема, спеціалістами було оглянуто вищевказані мобільні телефони, скопійовано з таких інформацію, що має значення для даного кримінального провадження. За результатами огляду слідчим та спеціалістом складено відповідні процесуальні документи, які долучено до матеріалів кримінального провадження. Окрім цього, слідчий не заперечує щодо скасування арешту на вказане майно, що свідчить про те, що необхідності в подальшому арешті майна, в органу досудового розслідування немає.
Відповідно до ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. А згідно ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчою суддею встановлено, що всі необхідні слідчі дії та експертизи з вилученими речами проведено, прокурор ОСОБА_5 не заперечує, щодо скасування арешту з вказаного телефону, а тому, у подальшому застосуванні арешту відпала необхідність, а подальше існування вказаного арешту не буде відповідати розумності та співрозмірності обмеження права власності та може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном, що буде порушенням ст.1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим, тому дане клопотання є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 100, 131, 132, 169, 174 КПК України, слідча суддя,
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова 08.12.2025 року на мобільний телефон марки IPhone 16 Pro Max, ІМЕІ: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з вставленою сім карткою мобільного оператора «Київстар» із абонентським номером НОМЕР_3 , пароль НОМЕР_4 , та повернути вказаний телефон законному володільцю ОСОБА_3 .
Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1