Справа № 459/3714/25
28 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Адамович М. Я. ,
за участю секретаря Калиш В.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом
ОСОБА_1
до Державного підприємства «Львіввугілля», за участю третьої особи Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» Державного Підприємства «Львіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач звернулася в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що вона була дружиною ОСОБА_3 , з яким у них є двоє спільних неповнолітніх дітей: син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 .
З 2011 року ОСОБА_3 працював у Відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» Державного Підприємства «Львіввугілля» (надалі ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля»).
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік загинув під час виконання трудових обов'язків внаслідок зриву гальмівного каната. Стаж роботи чоловіка становив понад 14 років.
Внаслідок даного інциденту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України. Спеціальним розслідуванням встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок неналежного виконання працівниками ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» своїх трудових обов'язків. Серед працівників, які допустили порушення є і її чоловік, однак така обставина не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування їй моральної шкоди.
Заподіяна їй загибеллю чоловіка моральна шкода полягає в глибоких душевних та психологічних стражданнях, які виразилися сильним емоційним потрясінням після отримання звістки про його смерть, яке вона відчуває дотепер. Після смерті чоловіка порушено її звичні життєві зв'язки, постійно перебуває в стані туги і самотності, відчуває напружений психоемоційний стан, що негативно впливає на її повсякденне життя та можливість функціонувати в суспільстві. Психологічний біль зумовив звернення до психологів, їй призначено приймання медичних препаратів та читання спеціальної літератури, оскільки вона не в змозі подолати емоційні наслідки втрати чоловіка самостійно. Однак лікування не здатне усунути повністю факт втрати чоловіка, з огляду на що вважає наявність підстав відшкодування їй моральної шкоди.
Також погіршився і її фізичний стан та лікарем-гінекологом встановлено негативні зміни стану здоров'я, призначено лікування, яке є дороговартісним.
Діти страждають морально внаслідок втрати батька, вони пригнічені, приймають ліки для покращення стану здоров'я.
Смерть чоловіка докорінно змінила її життя та життя дітей, оскільки останній був не тільки опорою для неї, турботливим і люблячим батьком для дітей, а й був годувальником сім'ї, забезпечував стабільний дохід сім'ї. після смерті чоловіка вона змушена утримувати дітей, не маючи стабільного заробітку. На ній лежить обов'язок як виховання, так і матеріального утримання дітей та одночасно змушена боротися з горем.
Відшкодування моральної шкоди є способом частково компенсувати моральні страждання та забезпечити можливість лікування, отримувати психологічну допомогу, підтримати належний рівень життя дітей.
Розмірі компенсації моральної шкоди вона оцінює в розмірі 15000000грн., оскільки законодавство України та практика державних виплат передбачають, що в разі смерті військовослужбовця членам його сім'ї виплачується одноразова допомога саме в такому розмірі, як компенсація за моральні страждання та втрату годувальника. Вважає, що такий підхід слід застосовувати в даному випадку, коли працівник загинув на виробництві внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, до яких належить робота на шахті.
Представник відповідача подав відзив, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що в справі та висновку спеціального розслідування відсутні докази вини роботодавця у смерті ОСОБА_3 та порушення підприємством ст.ст.71, 72 КЗпП України.
Підприємством забезпечено належні умови праці та ОСОБА_3 пройшов чергову перевірку знань з питань охорони праці.
Крім того, на виконання умов колективного договору підприємством виплачено сім'ї загиблого одноразову грошову допомогу в розмірі середнього заробітку загиблого та виплачено три середніх заробітки його батькам.
Позивачка подала відповідь на відзив та покликалася на те, що порушення з боку роботодавця присутні, оскільки виконувалися роботи одночасно в двох та більше місцях ствола, що створило ситуацію, за якої ОСОБА_3 перебував у небезпечній зоні в момент падіння канату і канат недостатньо міцно був закріплений. Також останній систематично залучався до роботи у вихідні та святкові дні і працював понаднормово.
Порушення з боку ОСОБА_3 не є підставою, яка звільняє відповідача від відшкодування моральної шкоди.
Останній виконував доручену йому роботу за умов відсутності непереборної сили та гірничі роботи є діяльністю з підвищеною небезпекою.
Визначаючи розмір моральної шкоди позивачка виходила з непоправності втрати рідної людини, масштабу страждань і психологічних наслідків, наслідків для дітей, втрати годувальника та виникнення в неї обов'язку самостійно утримувати дітей, а також враховувала державні стандарти компенсації моральної шкоди для родин загиблих військовослужбовців в поєднанні з принципом рівності перед законом.
Вона надала достатньо доказів реальності та глибини моральних страждань та загибелі чоловіка під час виконання трудових обов'язків, а також порушень з боку роботодавця, в повній мірі обґрунтувала розмір відшкодування.
Інші процесуальні дії
Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.01.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
Пояснення учасників справи
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З трудової книжки встановлено, що ОСОБА_3 14.03.2011р. прийнятий на роботу у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» та 25.05.2025р. трудовий договір припинено у зв'язку зі смертю на підставі п.82 ч.1 ст.36 КЗпП України.
З акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії від 30.07.2025р. встановлено, що падіння лівого гальмівного каната лівого відділення допоміжного ствола клітьового підйомного комплексу №1 Центрального блоку шахти 25.05.2025р. близько 14.53год. відбулося з причин невиконання посадових обов'язків, недотримання вимог п.п.2.8, 4.2 Посадової інструкції начальника дільниці підіймальних установок, неякісного проведення інструктажу з охорони праці, порушення п.п. 1.8.1, 1.8.9, 9.40.7 Інструкції з охорони праці для гірника з ремонту гірничих виробок, п.п. 1.8.1, 9.39.1, 9.39.12 Інструкції з охорони праці для електрослюсарів підземних при обслуговуванні і ремонті обладнання підйомних установок, порушення технологічного процесу, а саме виконання робіт одночасно в двох або більше місцях ствола, копра, порушення вимог п.5 розділу 3 «Проекту організації робіт по заміні підйомних канатів на кліткових підйомних машинах ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля». Комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з гірником з ремонту гірничих виробок ОСОБА_3 стався 25.05.2025р. у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» під час його перебування на робочому місці, на території підприємства або на іншому місці під час виконання ним трудових обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство. Комісіє прийнято рішення визнати цей нещасний випадок таки, що пов'язаний з виробництвом.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що «Шахта «Степова» є відокремленим підрозділом ДП «Львіввугілля».
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 та в них є двоє спільних дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачкою, що встановлено з свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження, витягів з реєстру територіальної громади.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті нещасного випадку внаслідок контакту з твердим предметом, що встановлено з свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті.
З опису психолога та скрін-шотів програми для обміну повідомленнями встановлено, що ОСОБА_1 зверталася за допомогою до психолога для подолання негативного психоемоційного стану, спричиненого загибеллю чоловіка.
З результатів дослідження встановлено, що в ОСОБА_1 виявлено гінекологічні захворювання.
З наданих позивачкою фіскальних чеків вбачається, що вона купувала ліки та вітаміни.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 є її близькою подругою і їй відомо, що остання перебувала з чоловіком в хороших відносинах, вона була життєрадісною і подружжя планувало майбутнє.
Після смерті ОСОБА_3 позивачка стала пригніченою, втратила інтерес до життя, не хоче працювати, їй важко бо залишилась одна. Вона хвилюється за дітей, її син погано спить і прокидається ночами.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 після смерті чоловіка стала пригнічена, депресивний стан, залишилася сама з вдома дітьми, втратила хорошого чоловіка, вона консультується в психолога чому все так і як їй далі жити.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що є подругою ОСОБА_1 . Позивачка після смерті чоловік стала морально і фізично виснаженою, пригніченою, втратила інтерес до справ, якими колись займалася, дуже хвилюється за дітей, яким теж психологічно важко внаслідок втрати батька.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що є подругою ОСОБА_1 і їй відомо, що після смерті ОСОБА_3 позивачка важко пережила втрату. Вона була веселою і життєрадісною, а після його втрати дуже плакала, не розмовляє з людьми, не знає як жити далі, шукає сенс життя, оскільки чоловік був їй опорою і підтримкою.
Оцінка суду
Позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача 15000000грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Проте умови виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.
Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.
Такого правового висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19).
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, що передбачено ч. З ст. 153 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).
Відповідно до ст. 38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.
Разом з тим постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).
Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Також судом встановлено факт смерті ОСОБА_3 під час виконання службових обов'язків внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується вищезазначеним актом спеціального розслідування, який не був оскаржений чи скасований, тобто є чинним, його чинність відповідач не заперечує.
За таких підстав, обов'язок відшкодування позивачці, як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України лежить на ДП «Львіввугілля», відокремленим підрозділом якого є ВП «Шахта «Степова», де працював ОСОБА_3 .
Звертаючись із позовними вимогами ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна у зв'язку із смертю чоловіка, покликаючись на те, що будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, водночас, оскільки державою встановлений орієнтовний розмір компенсації членам родини у разі загибелі особи при виконанні своїх професійних обов'язків у розмірі 15 000 000грн., заподіяну йому моральну шкоду оцінює саме в такому аналогічному розмірі.
Суд враховує, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ст. 23 ЦК України).
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із роз'ясненнями, наданими у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).
Також суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Закон не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі №234/16272/15-ц (провадження№ 61-31395сво18).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі №180/1735/16-ц).
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Смерть чоловіка безумовно заподіяла позивачці моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача, який не створив безпечних умов праці, унаслідок чого останній був смертельно травмований.
Тому суд враховує, непоправність понесених позивачкою втрати і болю, які вона надалі продовжує переживати. Таким чином, жодний грошовий розмір моральної шкоди не може бути належною сатисфакцією та у повній мірі покрити таку.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Також, гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)].
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачці моральної шкоди за смерть близької людини є 1000000грн.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог та становить 10000грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного Підприємства «Львіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві суму у розмірі 1000000 (один мільйон)грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Державного Підприємства «Львіввугілля» в дохід держави 10000(десять тисяч)грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Львіввугілля», ЄДРПОУ:32323256, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького,26, м.Сокаль, Шептицький район, Львівська область.
Третя особа: Відокремлений підрозділ «Шахта «Степова» Державного Підприємства «Львіввугілля», ЄДРПОУ:26360457, місцезнаходження: с.Глухів, Шептицький район, Львівська область.
Головуючий: М. Я. Адамович