Справа № 454/4514/25
14 травня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т. В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 20650грн. заборгованості за кредитним договором, 2422,40грн. сплаченого судового збору та 8000грн. витрат на правничу допомогу.
Свої вимоги мотивує наступним.
Відповідно до укладеного кредитного договору від 08.03.2023р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» №657269, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 2500грн.
ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, натомість відповідач умов кредитного договору не виконав.
01.02.2024р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №657269 від 08.03.2023року.
Сума заборгованості відповідача відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги складає 20650грн., з яких: 2500грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 18150грн.- прострочена заборгованість за процентами;
17.11.2025р. позивачем скеровано відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, вих.№5577/1571.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В порушення вищевказаних вимог, відповідач своєчасно не повернув кошти для погашення заборгованості, чим не виконав належним чином свої зобов'язання за даними договорами.
Представник відповідача - адвокат АО «УСЕНКО ЛОЕР ТА ПАРТНЕРИ» Максимів Володимир Миронович, 25.03.2026 року подав до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні належні докази, що підтверджують укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними. Тому, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, витребувати у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оригінал електронного кредитного договору № 657269 від 08.03.2023 року, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що може підтвердити підписання договору обома сторонами, або докази використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також докази передання оригіналу кредитного договору відповідачу. Також просить стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000грн.
Представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, 15.04.2026 року надав до суду додаткові пояснення у справі. Зазначає, що аргументи наведені у відзиві є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов'язання. Вказує, що позивач надав належні докази укладення кредитного договору №657269 від 08.03.2023р. з ОСОБА_1 , з умовами якого він був ознайомлений та свідомо погодився на них. Щодо переходу права вимоги за договором, то позивачем було надані разом із позовною заявою такі документи: копія договору факторингу, копія витягу реєстру боржників, копія акту приймання-передачі реєстру боржників та копія платіжної інструкції, що у своїй сукупності підтверджують факт переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв'язку із вищевикладеним, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.03.2026р. клопотання представника відповідача про витребування доказів було задоволено.
На виконання зазначеної ухвали - 14.05.2026р. представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович надав до суду оригінал кредитного договору №657269 від 08.03.2023 року на СД-диску та лог-файл процедури підписання кредитного договору на СД-диску. Щодо підписання кредитного договору представник вказав, що воно здійснювалося через номер телефону відповідача на який був надісланий одноразовий ідентифікатор, а тому як такого сертифікату ЕЦП не існує, оскільки це різні види підписання електронних документів. Представник позивача зазначає, що позивач додав до позовної заяви довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 , яка підтверджує, що відповідач увійшов у систему і був ідентифікований первісним кредитором. Вказує, що наявність у договорі часової мітки підписання та визначений договором порядок дистанційної передачі документів через особистий кабінет є офіційними доказами виконання цих процедур. Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак через свого представника подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Із пропозиції про укладення кредитного договору, заявки та квитанції встановлено, що відповідачу надано кредит.
08.03.2023р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено кредитний договір №657269, згідно умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 2500грн.,строком на 365 днів, мета отримання кредиту на споживчі (особисті) потреби. Стандартна процентна ставка, відсотків річних - 803% річних (2,20% в день), знижена процентна ставка, відсотків річних - 3,65% (0,01 % в день). Тип процентної ставки: фіксована.
01.02.2024р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024, згідно умов якого позивач набув право вимоги за кредитним договором №657269 від 08.03.2023року.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором складає - 20650грн., з яких: 2500грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 18150грн.- прострочена заборгованість за процентами; 0 грн. прострочена заборгованість за комісією.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином відповідач зобов'язаний повернути борг позивачу, а останній вправі вимагати його стягнення.
Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача підтверджуються належними та допустимими доказами. Відповідач належних доказів спростування позовних вимог суду не надав, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Також, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.
Судові витрати відповідача складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу немає.
Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025р., акт наданих послуг №37 від 17.11.2025р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 8000грн.
Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №657269 від 08.03.2023 року, в сумі 20650грн., з яких: 2500грн.- прострочена заборгованість за тілом кредиту; 18150грн.- прострочена заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422,40грн. судового збору та 3000грн. витрат на правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місце знаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: Т. В. Струс