СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4496/26
пр. № 2/759/7360/26
27 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нота-Груп Консалтинг" до приватного нотаріуса Семенової Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості,-
Позивач 19.02.2026 звернувся до суду в електроній формі через електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №4-БМ від 09.02.2024 в розмірі 134 310,13 грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань за укладеним 09.02.2024 р. договором про надання послуг з ведення кадрового обліку та нарахування заробітної плати №4-ЗП .
Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.52).
Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яка доставлена до електронного кабінету 12.03.2026 (а.с. 57).
Відповідач заяву із запереченням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направила.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що 09.02.2024 р. між відповідачем - приватним нотаріусом Семеновою Г.В. та ТОВ «НОТА-ГРУП КОНСАЛТИНГ» був укладений Договір про надання послуг з ведення кадрового обліку та нарахування заробітної плати №4-ЗП.
Згідно п. 1.1. Договору Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов'язання щодо надання Замовнику послуг по веденню кадрового обліку та нарахуванню заробітної плати на умовах аутсорсингу в порядку, в обсязі і на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.4 Договору: надання послуг за даним Договором підтверджується шляхом підписання Сторонами Актів здачі-приймання послуг, які є невід'ємною частиною даного Договору.
При цьому сплата (абонплата) за надані Послуги здійснюється Замовником на щомісячній основі на умовах 100% передплати в розмірі 7 000 грн., не пізніше 05 числа поточного місяця за поточний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Виконавця. Доплата за наявності погодженого акту наданих послуг (пункти 5.1, 5.2, 5.5 Договору)
Позивач свої зобов'язання належним чином виконав, що підтверджується Актом №138 29.03.2024 на суму 5000,00 грн.; Актом №184 30.04.2024 - 11000,00грн. Актом №323 30.08.2024 - 17000,00 грн. Актом №362 30.09.2024 - 17000,00 грн., Актом №397 31.10.2024 - 9000,00 грн., Актом №466 31.12.2024 - 5000,00 грн.; Актом №18 31.01.2025 - 9000,00 грн., Актом №47 28.02.2025 - 5000,00 грн., Актом №63 31.03.2025 - 7000,00 грн., Актом №117 30.04.2025 - 7000,00 грн., Актом №162 30.05.2025 - 7000,00 грн., а всього на загальну суму 99 000,00 грн.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 134 310 грн. 13 коп., в тому числі основний борг в розмірі 99 000,00 грн., пеня в розмірі 19 249,17 грн., втрати від інфляції в розмірі 12 192,29 грн. та 3% річних в розмірі 3 868,67 грн.
Суму заборгованості відповідачем не спростовано, як і не надано суду доказів належного виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження під час розгляду, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3328,00 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 526, 549, 599, 626, 629, 634, 638, ЦК України, п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, ст. ст. 7, 10, 75-79, 81, 174, 141, 191, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нота-Груп Консалтинг" до приватного нотаріуса Семенової Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості,- задовольнити.
Стягнути з приватного нотаріуса Семенової Ганни Володимирівнина користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нота-Груп Консалтинг" заборгованість за договором № 4-БП про надання послуг з ведення кадрового обліку та нарахування заробітної плати від 09.02.2024 р. в загальному розмірі 134 310,13 грн. та судовий збір в розмірі 3 328,00 грн., а всього разом 137 638 (сто тридцять сім тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 13 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нота-Груп Консалтинг" (код ЄДРПОУ 45238195, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10А;
Відповідач: Приватний нотаріус Семенова Ганна Володимирівна, РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Бабич Н.Д.