Справа № 509/4497/22
28 травня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування арешту з нерухомого майна, -
26 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Овідіопольського райсуду Одеської області з позовною заявою, в якій просила суд, скасувати арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 , накладений 15.09.2011 р. реєстратором Одеської філії ДП «Інформаційний центр» Мінюсту України (реєстраційний номер обтяження : 11613740) та обтяження у виді заборони на відчуження 3-х кімнатної квартири, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , зобов?язавши відповідачів виключити вказане нерухоме майно з реєстру записів про арешт нерухомог майна ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 27.10.2022 р. відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням справи до розгляду на 30.11.2022 р. о 11:30 год., в яке позивачка не з?явилась, однак до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 (онука ОСОБА_2 ), в якому він повідомляє про смерть своєї бабусі (позивачки) 23.10.2022 р., що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.10.2022 р. та просить залучити його до участі у справі у якості правонаступника спадкоємця ОСОБА_2 , враховуючи, що остання залишила заповіт на його ім?я на все своє майно, в тому числі на спірну квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30.11.2022 р. провадження у справі було зупинення у зв?язку зі смертю позивачки ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 55,251,253 ЦПК України, ст. 1270 ЦК України строком на 6-ть місяців до виявлення кола всіх спадкоємців.
Ухвалою суду від 26.05.2025 р. за ініціативою суду, у зв?язку зі спливом 6-ти місячного строку на прийняття спадщини, провадження по справі було відновлено з призначенням на 14.07.2025 р. о 10:00 год.
Ухвалами суду від 25.09.2025 р. та від 05.11.2025 р. судом було витребувано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.12.2025 р. судом було отримано довідку з Чорноморської ДНК Одеської області № 1415/01-16 з інформацією про єдиного спадкоємця ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.02.2026 р. судом отримано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 17.02.2026 р. було залучено до участі у справі правонаступника померлої позивачки ОСОБА_2 - спадкоємця ОСОБА_1 та призначенням справи до розгляду на 06.04.2026 р. о 09:30 год., в яке позивач ОСОБА_1 не з?явився, причини неявки не повідомив, заяви про слухання справи без його участі суду не надав, у зв?язку з чим, слухання справи було відкладено на 28.05.2026 р. о 09:30 год., в яке позивач повторно не з?явився, причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутністю не надав, був повідомлений належним чином, що підтверджується численними рекомендованими листами з повістками та повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», на які направлялись за адресою реєстрації позивача : АДРЕСА_1 та проживання позивача : АДРЕСА_2 .
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено - суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо : належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За приписами ст.ст. 12,13 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами та обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст. ст 43, 49 ЦПК України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).
В своїй Постанові від 11 квітня 2019 року (справа № 712/13263/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Крім того, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору - на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності) в інтересах яких заявлено вимоги (принцип диспозитивності цивільного судочинства).
Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ - кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно до конвенціи?ноі? практики ЄСПЛ суду з прав людини - право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорціи?ними, щоби законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенціи?ного права на суд. Право на доступ до суду повинно бути практичним і ефективним, що у світлі недопущення зловживання процесуальним правом також означає позитивнии? обов'язок держави, у тому числі суду, забезпечити ефективнии? розгляд справи після відкриття провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожніи? стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другоі? сторони, справи «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands», рішення ЄСПЛ від 27 жовтня1993 р., заява No 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення ЄСПЛ від 23 жовтня1996 р., заява No 17748/91, п. 38.
Обмеження права на доступ до правосуддя відповідатимуть п. 1 ст. 6 Конвенціі? за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між засобами, що використовуються, і поставленою метою, справа «Бруаль Гомес де ля Торре проти Іспаніі?» (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року).
Обов'язком заінтересованоі? сторони є прояв особливоі? старанності при захисті своі?х інтересів, справа «Тои?шлер проти Германіі?» (Тeuschler v. Germany), заява No 47636/99 (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року).
Заявник зобов'язании? демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо и?ого, утримуватися від використання прии?омів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, справа «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспаніі?» (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 р.).
Принцип змагальності процесу означає, що кожніи? стороні повинна бути надана можливість ознаи?омитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них, справа «Ruiz-Mateos проти Іспаніі?», рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року (заява № 12952/87, п. 63).
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь діі? щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні, справи «Цихановськии? проти Украі?ни» (рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2007 року, заява № 3572/03), та «Коновалов проти Украі?ни» (рішення від 18 жовтня 2007, заява № 13242/02).
Залишення позову без розгляду - є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, який сприяє швидкому розгляду справи.
Обов?язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Це не є порушенням прав учасників спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства»). Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першоі? статті 6 згаданоі? Конвенціі? (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти Украі?ни», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франціі?» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти Украі?ни»).
В своі?х рішеннях, Європеи?ськии? суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі «Шульга проти Украі?ни», пункт 28, No 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежніи? та такіи?, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі «Мусієнко проти Украі?ни», пункт 24, No 26976/06, від 20.01.2011).
Принцип неприпустимості зловживанням процесуальним правом - витікає із принципів змагальності, рівності та пропорціи?ності, як елементів загального принципу верховенства права.
Захищене статтею 6 ЄКПЛ право на справедливии? судовии? розгляд, також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншоі? сторони, у тому числі отримувати копіі? матеріалів справи та доказів, та отримувати належну нагоду брати участь у провадженні перед судом з метою коментувати чи спростовувати і?х. Рівність процесуальних засобів, які гарантують доступ до правосуддя, згідно до конвенціи?ноі? практики ЄСПЛ включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; не допущення судом свавільного мотивування рішень.
Згідно до конвенціи?ноі? практики ЄСПЛ - право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорціи?ними, щоби законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенціи?ного права на суд. Право на доступ до суду повинно бути практичним і ефективним, що у світлі недопущення зловживання процесуальним правом також означає позитивнии? обов'язок держави, у тому числі суду, забезпечити ефективнии? розгляд справи після відкриття провадження у справі.
Саме на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь діі? щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні, справи «Цихановськии? проти Украі?ни», рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2007 року, заява № 3572/03, та «Коновалов проти Украі?ни», рішення від 18 жовтня 2007, заява № 13242/02.
Заявник зобов'язании? демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо и?ого, утримуватися від використання прии?омів, які пов?язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, справа «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспаніі?», рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989р.
Принцип змагальності процесу означає, що кожніи? стороні повинна бути надана можливість ознаи?омитися з усіма доказами та зауваженнями,наданими іншою стороною, і відповісти на них, справа «Ruiz-Mateos проти Іспаніі?», рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63.
Розумність строку провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріі?в: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника, рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франціі?».
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу'між сторонами - вимагає, щоб кожніи? стороні надавалася розумнаможливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цюсторону у суттєво невигідне становище відносно другоі? сторони, справи «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands», рішення ЄСПЛ від 27 жовтня1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення ЄСПЛ від 23 жовтня1996 р., заява № 17748/91, п. 38.
Право на суд - не є абсолютним, справа «Голдер проти Великоі? Британіі?», рішення від 21 лютого 1975 року. справа «Де Жуффр де ля Прадель проти Франціі?», рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року., «Станєв проти Болгаріі?» та інші.
Обмеження права на доступ до правосуддя відповідатимуть п. 1 ст. 6 Конвенціі? за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між засобами, що використовуються, і поставленою метою, справа «Бруаль Гомес де ля Торре проти Іспаніі?» (рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року).
Обов'язком заінтересованоі? сторони є прояв особливоі? старанності при захисті своі?х інтересів, справа «Тои?шлер проти Германіі?» (Тeuschler v. Germany), заява № 47636/99 (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року)
Статтею 43 ЦПК України передбачені права та обов'язки учасників справи.
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частинами 1,3,4 статті 44 ЦПК України передбачено - учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись ст.ст. 4,5,12,13,43,44,257 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ, суд -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про скасування арешту з нерухомого майна - залишити без розгляду ;
2.Роз'яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 28.05.2026 р.
Суддя Гандзій Д.М.