Справа № 947/10853/22
Провадження № 6/947/282/26
26.05.2026
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Петренка В.С.,
за участю секретаря Торгонської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» - Сідак-Жарової Наталії Олександрівни, боржник - ОСОБА_1 , інші особи - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Київський ВДВС у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №947/10853/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
03.04.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа №947/10853/22 від 31.03.2023 року відповідно до якої просить замінити стягувача у виконавчому листі №947/10853/22, виданому Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу, з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», а також видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №947/10853/22, який був виданий Київським районним судом м. Одеси про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Дана заява мотивована тим, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого, останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, та на виконання рішення видано виконавчий лист №947/10853/22 про стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу за кредитним договором. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс». На примусовому виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. 29.06.2023 року державним виконавцем Київського ВДВС у виконавчому провадженні №71648446 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з Боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. У зв'язку з вказаним, ТОВ «Капіталресурс» на даний час у зв'язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача. Оригінали виконавчих листів вважаються втраченими, коли їх загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює їх виконання. У зв'язку з чим, представник заявника звернувся до суду з вказаною заявою.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу заяву про заміну стягувача було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про причини не явки суд не повідомили. Представник заявника просив провести розгляд вказаної заяви без участі представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.11.2022 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 вересня 2014 року у розмірі 22 647 (двадцять дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 04 коп., яка складається з: 14 860 грн. 91 коп. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 7 786 грн. 13 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 985 грн. 71 коп. В решті позовних вимог було відмовлено.
На виконання вказаного рішення, Київським районним судом м. Одеси були видані виконавчі листи по справі.
22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс».
Таким чином, до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2023 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - у виконавчому провадженні ВП №71648446 по примусовому виконанню виконавчого листа №947/10853/22, виданого 31.03.2023 року Київським районним судом м. Одеси було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Положенням частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Стаття 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України регламентують, що судове рішення є обов'язковим до виконання для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу стягувача.
При чому, вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Дана позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 та в постанові Об'єднаної Палати Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 17.01.2020 р. у справі № 916/2286/16.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Пунктом 17.4 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Згідно діючого законодавства, дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.
Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року вказано наступне - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
Втрата виконавчого листа, позбавляє заявника законного права звернутись до державної виконавчої служби з метою виконання рішення суду.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що у зв'язку з укладенням Договору факторингу № 8-22-08/2025 до ТОВ «Капіталресурс» перейшли права вимоги за кредитним Договором про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а також всі інші пов'язані з ним права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі звернення стягнення, суд дійшов до висновку про задоволення заяви представника ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа.
Керуючись ст.ст. 12, 76-77, 79-81, 260-261, 433, 442 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» - Сідак-Жарової Наталії Олександрівни, боржник - ОСОБА_1 , інші особи - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Київський ВДВС у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі №947/10853/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Замінити сторону стягувача з ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ЄДРПОУ 43513923, адреса: 04073, м. Київ, пр. С. Бандери, буд. 28-А) у виконавчому листі №947/10853/22 від 31.03.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №947/10853/22, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя В. С. Петренко