Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2401/26
Номер провадження2/711/1824/26
14 квітня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,-
встановив:
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з нерухомого майна, треті особи: ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Спадкоємцями його майна є мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 , малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інтереси якої представляє її матір ОСОБА_3 ,
До складу спадкового майна входить частка у праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 25.09.1997 року , виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси.
14.01.2025 року була заведена спадкова справа, що підтверджується витягом № 79695475 із Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 .
01.04.2025 року ОСОБА_2 подала до Кам'янської державної нотаріальної контори заяву з метою отриманні свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна після смерті сина ОСОБА_6 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень нотаріусом Кам'янської державної нотаріальної контори з'ясовано наявність арешту на все майно померлого ОСОБА_6 , а саме на квартиру (невизначену частку), адреса: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з цим нотаріус Кам'янської державної нотаріальної контори відмовила ОСОБА_2 у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину після смерті сина до зняття арешту, про що видала постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
27.02.2025 року Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси письмово повідомив, що перевіркою АСВГ встановлено, що у них на виконанні перебували виконавчі провадження відносно сина заявниці.
Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження у державного виконавця відсутні підстави для надання будь- якої інформації стосовно ОСОБА_6 . При ньому додатково повідомили , що «ідентифікувати під час виконання якого саме виконавчого документу накладено арешт згідно постанови б/н неможливо.
У відповіді КП «ЧООБТІ» № 426 від 17.04.2025 року зазначено, що КП «ЧООБТІ» арешти не знімало і не накладало. Інформація про наявність або відсутність арештів на майно носило лише інформативний характер. У зв'язку зі спливом строку зберігання книги (відомості, папки) вхідної кореспонденції заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами та ВДВС, відповідно до Наказу « Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням, строків зберігання документів» знищено.
02.12.2025 року із Черкаського районного суду Черкаської області надійшла відповідь, що за вказаний період будь-які кримінальні, адміністративні та цивільні справи відносно ОСОБА_6 , 1983 р.н., на розгляд суду не надходили та судом не розглядалися.
04.12.2025 року із Соснівського районного суду міста Черкаси надійшла відповідь, що згідно алфавітних покажчиків цивільних та кримінальних справ за вказаний період відносно ОСОБА_6 ,1983 р.н. в провадженні суду не перебувала, і відповідно, судом не розглядалася.
05.12.25 року надійшла відповідь на запит адвоката із Придніпровського районного суду міста Черкаси, що згідно обліково статистичних даних в період з 2008 по 2010 рік справ (кримінальних, адміністративних,цивільних) в Придніпровському районному суді міста Черкаси відносно ОСОБА_6 ,1983 р.н. не зберігається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України).
Вищевказані норми закону свідчать про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину.
Просить суд зняти арешт з майна боржника-спадкодавця ОСОБА_7 , що накладений постановою державного виконавця Придніпровського відділу ДВС Зосіменко Т.В. від 10.06.2015 року у виконавчому провадженні №47816037.
Зняти арешт з нерухомого майна, яке належало на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, б/н 20.10.2010 року, що винесена Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції України, зареєстровано реєстратором Черкаського державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції 20.10.2010 року та скасувати у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно запис (архівний) про обтяження № 10383515 від 20.10.2010 року про арешт нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , внесений на підставі вищевказаного документа про арешт нерухомого майна.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Треті особи в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане повторно 13.11.2024 року.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1997 кв. АДРЕСА_1 ) належить на праві власності ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 30.07.2024 року.
Згідно довідки Кам'янської державної нотаріальної контори Черкаської області від 03.04.2025 року, відповідно до встановлений законодавством України строк заяв про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 встановлено наступний склад спадкоємців: мати ОСОБА_2 , батько ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_4 . Спадкове майно складається з: частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Третьої черкаської державної нотаріальної контори , в порядку заміщення державного нотаріуса Кам'янської державної нотаріальної контори від 03.04.2025 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/12 частку у праві власності на квартир5, що знаходиться по АДРЕСА_3 .
Приймаючи вказану постанову нотаріус послався на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься арешт на все майно померлого ОСОБА_6 , а саме на квартиру (невизначену частку), адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження: 10383515. Зареєстровано реєстратором Черкаської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: Постанова про накладення арешту на майно боржника, б/н 20.10.2010 року, Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.
Згідно листа Другого ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.04.2025 року, ідентифікувати під час якого виконавчого документа накладено арешт згідно постанови б/н від 20.10.2010 року неможливо.
Як вбачається з листа Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.12.2025 року, згідно даних алфавітних покажчиків цивільних та кримінальних справ Соснівського районного суду м. Черкаси за період- 2008-2010 роки, справа відносно ОСОБА_6 та за позовом до ОСОБА_6 в провадженні суду не перебувала, і відповідно судом не розглядалася.
Як вбачається з листа Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2025 року, згідно обліково-статистичних даних в період з 2008 по 2010 роки, справ (кримінальних, адміністративних, цивільних) в Придніпровському районному суді м. Черкаси відносно ОСОБА_6 , 1983 року народження не зберігається.
Як вбачається з листа Черкаського районного суду Черкаської області від 02.12.2025 року, згідно алфавітних показчиків встановлено, що за період період з 2008 по 2010 роки включно будь-які кримінальні, адміністративні та цивільні справи стосовно ОСОБА_6 на розгляд суду не надходили та судом не розглядались.
Як вбачається з Інформації Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 20.10.2010 року за №10383515 Черкаською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстроване обтяження: арешт нерухомого майна. Підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно боржника,б/н, 20.10.2010 року, Придніпровським ВДВС ЧМУЮ. Об'єкт обтяження: квартира, невизначена частка, адреса: АДРЕСА_2 . Власник: Перевало А.І.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч.1 ст 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з ч.3 ст 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу ХШ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником спадщини з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз'яснення, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння..
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, яке належало на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно боржника, б/н 20.10.2010 року, що винесена Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції України, зареєстровано реєстратором Черкаського державного підприємства «Інформаційний Центр» Міністерства юстиції 20.10.2010 року та скасувати у Державному Реєстрі речових прав на нерухоме майно запис (архівний) про обтяження № 10383515 від 20.10.2010 року про арешт нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик