Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5211/26
Номер провадження 1-кс/711/1643/26
21 травня 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Четвертого відділу (з дислокацією в м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140000864 від 31.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла, Черкаської області, сапера 4 інженерно - саперного відділення інженерно саперного взводу інженерно - саперної роти військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, у військовому званні «матрос», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
Слідчий Четвертого відділу (з дислокацією в м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в якому просить винести ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою впродовж шістдесяти (60) днів з моменту постановлення ухвали слідчого судді або затримання підозрюваного, з утриманням останнього у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» (без визначення розміру застави).
Клопотання мотивує тим, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100140000864 від 31.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді сапер 4 інженерно - саперного відділення інженерно - саперного взводу інженерно - саперної роти, вказаної військової частини, у військовому званні «матрос», діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст.ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, точного часу досудовим розслідування встановити не вдалось, однак впродовж дня, 12.07.2024 самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього поки, 19.05.2026 його місце знаходження (переховування) було встановлено службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 та у подальшому останнього було доставлено до військової частини НОМЕР_2 яка дислокується у АДРЕСА_1 .
20.05.2026 ОСОБА_5 , затримано слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкасах) ТУ ДБР у м. Києві у порядку п.6 ч.1 ст.615 КПК України чим припинено його кримінальне правопорушення та цього ж дня ОСОБА_5 , повідомлено про підозру.
Діяння підозрюваного кваліфікується за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Положеннями ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно ст.12 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких.
Відповідно до п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» суд вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, допитані в якості свідків військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 надали покази, якими підтверджено факт ухилення вищевказаного підозрюваного від проходження військової служби, а також факт його систематичної відсутності на військовій службі.
Вказані обставини також підтверджуються актом та матеріалами проведеного за даним фактом службового розслідування у військовій частині, копіями наказів тощо.
При цьому, ОСОБА_5 , неодноразово вчиняв злочини пов'язані з самовільним залишенням військових частин, що підтверджується вимогою про судимість ОСОБА_5 , та ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2024 провадження №1-кп/336/996/2024, якою ОСОБА_5 , оголошено в розшук.
Відповідно до ч.1 ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог п.1 ч.2 ст.132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
З огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, в якому від підозрюється.
Згідно вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Висновок про наявність вказаних ризиків зроблено виходячи з наступних обставин:
- кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, за його вчинення санкцією ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'яти до десяти років. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства;
- перебуваючи на волі, підозрюваний зможе вільно спілкуватися зі співслужбовцями військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , у зв'язку з чим, останній незаконними засобами (вмовляннями, підкупом чи погрозами тощо) зможе впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження;
- підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи викладене, спроби підозрюваного будь-яким чином ухилитися від суду у подальшому мають високу ймовірність.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього визначених процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та припинення вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання останнім процесуальних рішень та унеможливить продовжувати ухилятися від органів слідства та суду, а також продовжувати вчиняти злочин, у якому він підозрюється або вчинити нове кримінальне правопорушення, перешкоджати проведенню досудового розслідування у розумні строки, незаконно впливати на свідків.
При цьому згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтею 407 Кримінального кодексу України.
Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Оцінюючи в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ним своїх процесуальних обов'язків, запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від органів слідства та суду, а також припинити вчинення злочину у якому він підозрюється, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, слід прийти до висновку про те, що є достатні підстави вважати, що на даний час є необхідним застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024100140000864 від 31.10.2024, відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Додав, що наявні ризики, зокрема переховування з метою уникнути відповідальності. Підозрюваний був оголошений у розшук, затриманий та доставлений до суду. Просить задовольнити клопотання та застосувати тримання під вартою. Вказав, що 20.05.2026 було повідомлено про підозру.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що підозрюваний сам прийшов до ВСП, просив доставити його до місця служби. Не заперечує щодо запобіжного заходу.
засіданні просить застосувати до підозрюваного заставу у мінімальному розмірі. Просить врахувати щире каяття та обставини справи.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив врахувати визнання запобіжного заходу підозрюваним та визначити альтернативний запобіжний захід заставу.
Заслухавши виступи учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя встановив наступне.
Згідно статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з вимогами ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Разом з тим, недобросовісність поведінки вже доводиться самовільним залишенням військової частини та переховуванням тривалий час, що доводить і наявність встановлених ризиків поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з цим, згідно з вимогами ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.6 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчим суддею встановлено, що 20.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - у самовільному залишенню військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок з обставинами та подіями розслідуваного кримінального правопорушення існує, а сукупність наданих доказів дають достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та обґрунтованість врученої підозри, що є однією із складових підстав для застосування запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Санкцією ч.5 ст.407 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Разом з цим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп.«а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи клопотання слідчого/прокурора, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для застосування підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини від 26.02.2015 «Баришевський проти України», 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України», 25.03.1999 «Пелісьє і Сассі проти Франції»).
У справі «Ілійков проти Болгарії», Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» зазначено, що ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні матеріали клопотання, з огляду на вагомість наданих доказів та їх взаємозв'язок, характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження №62024100140000864 від 31.10.2024 є необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь наявних ризиків, а також характеризуючих даних про особу підозрюваного ОСОБА_5 його сімейних та соціальних зв'язків, має постійне місце проживання, його ставлення до вчинених дій, бажання продовження служити, що має законодавче врегулювання у вигляді закриття кримінального провадження та продовження військової служби, слідчий суддя вважає за доцільне та необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави та покладенням відповідних забезпечувальних обов'язків у випадку сплати застави, які, на переконання слідчого судді, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків на даній стадії досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 § 3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому, розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Таким чином, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, слідчий суддя вбачає за доцільне застосовувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, з покладенням обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого Четвертого відділу (з дислокацією в м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140000864 від 31.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строків досудового розслідування, тобто до 18.07.2026 включно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання - 20.05.2026.
Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №62024100140000864 від 31.10.2024.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом, залежно від стадії розгляду;
- не відлучатись із району області, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 18.07.2026 включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 25.05.2026.
Слідчий суддя: ОСОБА_1