ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/375 18.01.12
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»
До Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп»
Про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 13 072,05 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Губенко І.В. - дов. № 4 від 01.01.11 р.
Ковтун О.С. -дов. № 4 від 01.01.12 р.
від відповідача: Гула Л.В. - дов. № 425-2011 від 14.11.11 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» про стягнення 13 077,05 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 210.0003156 від 06.04.09 р. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.05.10 р. на вул. Кільцева дорога в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1 . Винним у скоєнні вищевказаного ДТП визнано ОСОБА_2 , який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 . Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп'на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/7517665, а тому позивач вказує, що відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування'та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою суду від 06.10.11 р. (суддя Удалова О.Г.) було порушено провадження у справі № 7/375 та призначено її розгляд на 24.10.11 року та витребувано певні документи.
У судове засідання 24.10.11 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 06.10.11 р. у даній справі не виконав.
Враховуючи наведене, ухвалою суду від 24.10.11 р. було відкладено розгляд справи № 17/375 на 09.11.11 р. та повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 06.10.11 у даній справі.
У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи № 17/375, згідно з розпорядженням виконуючого обов'язки керівника апарату Господарського суду м. Києва Кривенко О.М. від 04.11.11 р., було здійснено повторний автоматичний розподіл автоматизованою системою документообігу Господарського суду м Києва справи № 17/375.
В результаті зазначеного повторного розподілу справу № 17/375 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.
Судове засідання 09.11.11 р. не відбулося.
Ухвалою суду від 09.11.11 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 17/375; розгляд даної справи було призначено на 30.11.11 р.; зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі № 17/375 від 06.10.11 р.
У судовому засіданні 30.11.11 р. представники сторін заявили клопотання про перенесення розгляду справи для надання їм можливості врегулювати спір мирним шляхом.
Розглянувши заявлене клопотання, суд його задовольнив, у зв'язку з чим оголосив перерву в судовому засіданні до 19.12.11 о 09:50 год. та повторно зобов'язав відповідача надати суду відзив на позов.
Представник сторін у судовому засіданні 19.12.11 р. заявили письмове клопотання про продовження строку розгляду справи № 17/375, яке судом було задоволено.
У судовому засіданні 19.12.11 р. представник позивача заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи № 17/375.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.11 р. заперечень проти заявленого позивачем клопотання не навів та надав суду копії статутних документів, які було залучено до матеріалів справи.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання, суд його задовольни, у зв'язку з чим оголосив перерву в судовому засіданні 19.12.11 р. до 18.01.12 р. о 10:10 год. та повторно зобов'язав відповідача надати суду відзив на позов.
17.01.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи № 17/375 без участі представника відповідача, які було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 18.01.12 р. представник позивача надав суду письмові додаткові пояснення, які було залучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача, про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
07.05.10 р. по вул. Кільцева дорога в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2
ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , перед початком руху, перестроюванні та будь якій зміні напрямку руху, а також під час об'їзду перешкоди не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобем, що стояв - «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка, складена ІДПС, та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.10 року в адміністративній справі № 3-3501/2010, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди'відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.10 року в адміністративній справі № 3-3501/2010, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та який належить ОСОБА_1 .
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 -IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування'визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(страховик) та ОСОБА_1 , (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 210.0003156 від 06.04.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 .
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування'передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав'і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні'проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , замовив у ТОВ «Експертно асистуючи компанія «Довіра», проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.
18.05.10 р. було складено звіт № 3154 про оцінку КТЗ автомобіля «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , складеним оцінювачем Лепіска О.М. (вища освіта, спеціальність інженер-мехнік, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача АК № 097665 від 13.10.2000 р., свідоцтво про підвищення кваліфікації АК-ПК № 010 від 26.01.08 р., свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 1946 від 16.08.02 р.), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , становить 11 337,39 грн.
На підставі заяв страхувальника від 07.05.10 р., 18.05.10 р., рахунку-фактури № НМРФ-6376 від 13.05.10 р. та акту виконаних робіт № НМ-К-5805 від 15.07.10 р. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 2010-05-07/001 від 02.06.10 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 13 582,05 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування'передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту № 210.0003156 від 06.04.09 р. виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 4065 від 03.06.2010 р. суму страхового відшкодування в розмірі 5 565,56 грн. ТОВ «Ніколь Моторс'та зарахувавши страхове відшкодування в рахунок сплати недоотриманих страхових платежів в розмірі 8 016,49 грн..
Враховуючи те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року в адміністративній справі № 3-3501/2010 ОСОБА_2 , який керував автомобілем «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп'на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/7517665.
З огляду на те, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 210.0003156 від 06.04.2009 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.05.10 р. на вул. Кільцева дорога в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_1 -власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer 2,0 Sport», державний номер НОМЕР_1 , позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування'та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп'про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 072,05 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів'передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транпсртного засобу «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 , зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'було направлено на адресу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп'претензію (вих. № 4560 від 07.10.10 р.) на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13 582,05 грн.
Проте Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп'суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву та доповнення до нього, згідно з яким просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки позивачем не надано було постанови суду, якою встановлено вину ОСОБА_2 та невірно зазначено у номер автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3 (у полісі ВВ/7517665), тоді як у позові та доказах у справі державний номер НОМЕР_4 .
Однак судом не приймаються зазначені доводи відповідача, оскільки в силу норм Закону України «Про страхування'відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму витрат понесених на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 210.0003156 від 06.04.09 р., крім того позивач надав постанову постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04.06.2010 року в адміністративній справі № 3-3501/2010, якою визнано винним ОСОБА_2 .
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА'до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп »про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 072,05 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 546, 549, 551, 611, 614, 625, 979, 993, 116, 1187, 1188, 1198 Цивільного кодексу України; 232, 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Ішуранс Груп»(вул. Глибочицька, буд. 44, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 24175269) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА»(вул. Володимирська, 5-Б, м. Кив, 01001, ідентифікаційний код 35893575) 13 072 (тринадцять тисяч сімдесят дві) грн. 05 коп. суми невиплаченого страхового відшкодування, 130 (сто тридцять) грн. 72 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 23.01.2012 р.