Провадження № 22-ц/803/3186/26 Справа № 203/8862/25 Суддя у 1-й інстанції - Казак С. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
19 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року у складі судді Казака С.Ю.
у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову, -
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до його подачі, задоволено частково.
Заборонено ОСОБА_1 та іншим особам, які діють за його дорученням, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, дарування, здачі в оренду (найм), іпотеку, заставу, належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3361892).
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Застосований вид забезпечення позову є співмірним та мають на меті лише заборонити подальше відчуження нерухомого майна, проведення відносно нього реєстраційних дій.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд дійшов передчасного висновку. Вказує, що навіть сама сума завданих збитків на момент застосування відповідних заходів забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що може бути змінена, тобто є неналежним чином підтверджена, а тому застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна, є передчасними.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до його подачі, в якій просила забезпечити майбутній позов шляхом заборони ОСОБА_1 та іншим особам, які діють за його дорученням, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, дарування, здачі в оренду (найм), іпотеку, заставу, належної ОСОБА_1 на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Накласти арешт на все рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 із забороною вчиняти будь-які дії щодо розпорядження цим майном та його відчуження.
Заява про забезпечення позову до пред'явлення позову мотивована наявністю у позивача припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення порушених прав позивача, оскільки на підставі договору оренди №86/09-23, укладеному 01 вересня 2023 року між ними, ОСОБА_1 , було передано в оренду нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . За умовами договору оренди, орендар ніс повну відповідальність за дотримання Правил пожежної безпеки в Україні та повну матеріальну відповідальність за спричинення майнових збитків. 15 листопада 2025 року працівники ОСОБА_1 працювали в орендованому приміщенні на лазерних верстатах та за відсутності електроенергії використовували генератор без відома та згоди орендодавця. Під час вмикання електричної енергії при одночасно працюючому генераторі відбувався ефект зустрічної напруги, який призвів до займання електромереж, іскри, що спричинили займання легкозаймистих речовин та пожежу в орендованому приміщенні, внаслідок чого їй, як власнику нежитлового приміщення було завдано матеріальних збитків на суму 5925000,00 грн. Маючи намір звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, враховуючи ціну майбутнього позову, існує досить висока ймовірність відчуження відповідачем нерухомого майна на користь третіх осіб, що може значно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на те, що подання заяви про забезпечення позову до пред'явлення самого позову має особливості правового механізму регулювання.
Так, зокрема, ч.4 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Указане зумовлене тим, що у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі у суду немає жодних відомостей про характер правовідносин, які можуть стати в майбутньому предметом судового розгляду, та й справа як така відсутня
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем наведено достатньо аргументів, які підтверджують, що існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та застосований вид забезпечення позову є співмірними та має на меті лише заборонити подальше відчуження нерухомого майна, проведення відносно нього реєстраційних дій.
Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Забезпечення позову спрямоване, насамперед, проти можливих дій відповідача, за яким зареєстровано речове право на нерухоме майно, який за час розгляду справи може продати спірне майно й обраний судом вид забезпечення позову не суперечить положення ст.150 ЦПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у розумінні положень ст. 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, для захисту матеріально-правових інтересів позивача та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Правові наслідки їх застосування не призведуть до невиправданих і надмірних обмежень прав відповідача, заходи забезпечення позову є тимчасовими, їх дія пов'язана з майбутнім перебуванням справи у провадженні суду та обмежена встановленими ст. 158 ЦПК України часовими межами. У цей період відповідні заходи мають легітимну мету, прямо передбачену національним законодавством, а саме забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення майбутнього позову, тому їх вжиття не може оцінюватися як втручання у право особи на мирне володіння майном.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі щодо неповного з'ясування обставин справи не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Аргументи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову до його пред'явлення є передчасним, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки між сторонами наявний спір, а згідно положень ст. 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати забороною вчиняти певні дії щодо майна, що належить відповідачу і знаходиться у нього або в інших осіб.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що питання про забезпечення позову до його пред'явлення вирішено з грубим порушенням норм процесуального права.
Аргументи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову до його пред'явлення, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду міста Дніпра від 03 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 19 травня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 27 травня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
М.О. Макаров