Провадження № 11-сс/803/908/26 Справа № 213/1405/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2026р., якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Із ухвалою слідчого судді не погодилась заявник ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій:
-вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню;
-зазначає що слідчий суддя неправильно застосував норми кримінального процесуального закону, вимоги ст.214 КПК України, не врахував судову практику Верховного Суду, що внесення відомостей до ЄРДР виникає з моменту отримання заяви, незалежно від її змісту та оцінки слідчим та прокурором, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи;
-зазначає, що до заяви додано лист Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 18.02.2026р. № Г-11916.3/26, в якому зазначено про наявність ознак порушення права на приватне життя, цей лист є належним джерелом інформації про можливе вчинення кримінального правопорушення, яке слідчий суддя не врахував та не надав належної оцінки, крім того у заяві йдеться про дії посадової особи, яка використовувала публічні ресурси для поширення інформації про приватну особу, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, наведені обставини підлягають перевірці виключно в межах кримінального провадження, а не на стадії вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР;
-прохає скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати ВП №7 внести відомос Криворізького РУП невідкладно внести відомості до ЄРДР за її заявою за ч.1 ст.182 КК України.
Про дату час та місце судового розгляду сторони провадження повідомлені належним чином, заявник ОСОБА_6 надала клопотання про розгляд її апеляційної скарги за її відсутності.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку про залишення апеляційної скарги заявника без задоволення за таких підстав.
Відповідно до 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017р., за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16.05.2019р. (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021р., прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування рішення про відмову у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 слідчий суддя послався на те, що вимога ст.ст. 214, 303 КПК України свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, і вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4 ч. 5ст. 214 КПК України.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення для того, щоб технічно внести дані відомості до відповідних розділів реєстру. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 556/450/18
Відповідно ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
У даному контексті варто враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 р. в справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Частина друга цією статті встановлює обмеження щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Водночас зазначається, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Предметом злочину, передбаченого ст. 182 КК України є саме конфіденційна інформація, а тому слідчий суддя вважає аргументованим висновок ВП № 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області щодо відсутності ознак поширення чутливих персональних даних або інформації, що підлягає спеціальному правовому захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задовленні скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді із скаргою на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, прохала зобов'язати уповноважену ВП № 7 ГРУП ГУНП в Дніпропетровській області невідкладно внести відомості до ЄРДР про вчинення злочину за заявою ОСОБА_6 , які мають ознаки складу злочину, передбаченого ст.182 КК України, в обгрунтування зазначила, що нею подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.182 КК України, де саме порушення недоторканності приватного життя, у незаконному поширенні її персональних даних у соціальній мережі «Facebook» сільським головою ОСОБА_7 . Листом ГУНП в Дніпропетровській області від 07.03.2026 її заяву було направлено до ВП № 7 для реєстрації в порядку ст. 214 КПК України. Проте жодних дій, спрямованих на внесення наданих нею відомостей до ЄРДР та здійснення досудового слідства органом досудового слідства не вчинялося, та начальником ВП № 7 ОСОБА_8 надано відповідь від 23.03.2026 у порядку Закону «Про звернення громадян», чим фактично відмовлено у проведенні розслідування.
17.02.2026р. ОСОБА_6 звернулась до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою щодо незаконного розголошення персональних даних та політичного переслідування сім'ї Захисників України посадовою особою. В обгрунтування зазначила, що 13.02.2026 на офіційній сторінці Facebook Новолатівської сільської територіальної громади та на особистій сторінці ОСОБА_7 було оприлюднено відео звернення посадової особи, де голова сільради публічно розголосив прізвище заявника без її згоди, прохала розпочати провадження щодо порушення законодавства про захист персональних даних ОСОБА_7 , скласти відносно ОСОБА_7 адміністративний протокол за ст. 188-39 КУпАП, надати оцінку діям сільського голови щодо публічної дискредитації дружини та матері військових за політичними ознаками, зобов'язати видалити відео з публічних ресурсів.
(а.с.18-19)
Відповідно відповіді Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини від 05.03.2026р. до Головного слідчого управління НПУ надіслано лист щодо перевірки фактів, викладених у скарзі, надання правової оцінки діям ОСОБА_7 та в межах компетенції вжиття необхідних заходів реагування, та за наявності правових підстав розглянути питання щодо внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Крім того, зазначено, що з наведених відомостей у своїй сукупності не вбачається підстав стверджувати, що оскаржувані дії ОСОБА_7 вчинялися саме через політичні та інші переконання заявника.
Встановлення обставин, викладених у зверненні, та зокрема, незаконне збирання, зберігання, використання конфіденційної інформації щодо ОСОБА_6 , а також будь-які пов'язані з цим обставини підлягають встановленню та доказуванню під час досудового розслідування у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством України.
Разом із тим право на захист від дискримінації покликане забезпечити кожному рівні та чесні умови доступу до можливостей, які гарантує держава.
Відповідно до ст. 14 Закону №5207-VI особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою, серед інших органів до суду.
Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом та інших, осіб.
Ст.55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом статтею 275 ЦК України закріплено право фізичної особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Захист особистого немайнового права здійснюється способами встановленими главою три цього кодексу.
Право на повагу до гідності та честі ст. 297 ЦК України, право на особисте життя та його таємницю стаття 301 ЦК України, право на недоторканість ділової репутації ст. 299 ЦК України, спростування недостовірної інформації ст.277 ЦК України віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи
Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Таким чином, у випадку, якщо було порушено її особисті немайнові або майнові права, в тому числі право на особисте життя та його таємницю, ви маєте право звернутися до суду за захистом таких прав відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України.
При цьому контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють також і суди.
Отже, ОСОБА_6 також може оскаржити дії ОСОБА_7 у судовому порядку.
У разі незгоди з наданою відповіддю ОСОБА_6 має право оскаржити її у порядку визначеному ст. 16 ЗУ «Про звернення громадян».
(34-36)
07.03.2026 до відділу дізнання ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області з НПУ та Управління дізнання НПУ надійшла скарга ОСОБА_6 від 17.02.2026, адресована Уповноваженому ВРУ з прав людини, яка була скерована до ВП № 7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області для прийняття рішення щодо реєстрації в порядку ст. 214 КПК України.
12.03.2026р. заява ОСОБА_6 від 17.02.2026р. зареєстрована в ЖЄО ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, при перевірці щодо викладених обставин зазначених в заяві встановлено, що у відеозверненні було озвучено лише прізвище та ім'я без поширення інших ідентифікаційних відомостей. Публічне згадування прізвища особи саме по собі не є порушенням законодавства про захист персональних даних, якщо така інформація вже є публічно доступною або використовується в контексті здійснення громадської діяльності. Ознак поширення чутливих персональних даних або інформації, що підлягає спеціальному правовому захисту не встановлено. Водночас зазначено, що посадові особи органів місцевого самоврядування мають право на публічне висловлення позиції, щодо діяльності громади відповідно до ст.34 Конституції України, право на свободу слова з дотриманням вимог чинного законодавства. Фактів використання адміністративного ресурсу з метою політичного переслідування або залякування не встановлено. Прийнято рішення щодо подальшого розгляду заяви ОСОБА_6 в порядку Закону України «Про звернення громадян». (а.с.4)
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обгрунтування прийнятого рішення слідчим суддею наголошено, що системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто сама заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
З урахуванням викладених вище обставин, слідчий суддя не встановив підстав для внесення відомостей до ЄРДР, та дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 .
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком слідчого судді про те, що подана скарга ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення не містить конкретних фактичних даних щодо дій, які б свідчили про вчинення зазначеного кримінального правопорушення, та вважає їх правильними, оскільки для внесення відомостей слідчий чи прокурор, після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, мають перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню є необгрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги заявника, що слідчий суддя неправильно застосував норми кримінального процесуального закону, вимога ст.214 КПК України, не врахував практику Верховного Суду, що внесення відомостей до ЄРДР виникає з моменту отримання заяви, незалежно від її змісту та оцінки слідчим прокурором, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не мають під собою підгрунття, оскільки відповідно п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України до Реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про кримінальне правопорушення є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Таким чином підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Слідчим суддею при розгляді скарги заявника ОСОБА_6 були належним чином встановлені відомості про фактичні обставини, покладені ним в обґрунтування необхідності внесення відомостей до ЄРДР, та не встановлено вагомих обставин, які б беззаперечно вказували на вчинення конкретною особою кримінального правопорушення.
Судом апеляційної інстанції не встановлено, істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Таким чином доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 про скасування ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати ВП №7 внести відомос Криворізького РУП невідкладно внести відомості до ЄРДР за її заявою за ч.1 ст.182 КК України, також є неспроможними та не підлягають задоволенню, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2026р., якою відмовлено в задоволеннні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Інгулецького районного суду м. Дніпропетровська від 14.04.2026р., якою відмовлено в задоволеннні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність дізнавача стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді