Справа № 211/12536/25
Провадження № 2-з/201/86/2026
Соборний районний суд міста Дніпра
27 травня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця,
установив:
У провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця.
Ухвалою судді Рагозіної С.О. Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 січня 2026 року відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання.
Ухвалою судді Рагозіної С.О. Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця передано за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 травня 2026 року вказана цивільна справа передана для розгляду судді Давидовській Т.В.
Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра Давидовської Т.В. від 19 травня 2026 року цивільну справу прийнято до провадження та призначене підготовче засідання.
До Соборного районного суду міста Дніпра 09 квітня 2026 року надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 .
Відповідно до акту від 09 квітня 2026 року, складеного головними спеціалістами - ОСОБА_3 , Ткаченко М.О., Плахотникова Д.Р., 09 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до Соборного районного суду міста Дніпра від ОСОБА_1 надійшла Заява про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, яка була зареєстрована того ж дня під реєстраційним номером 16071/26-Вх. Станом на день надходження заяви, матеріали цивільної справи 211/12536/25, на яку посилається заявник, до Соборного районного суду міста Дніпра не надходили.
Згідно з актом від 07 травня 2026 року, складеним головними спеціалістами - Пайзяк Д.В., Ткаченко М.О., Плахотникова Д.Р., 09 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до Соборного районного суду міста Дніпра від ОСОБА_1 надійшла Заява про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою, 16071/26-Вх. Станом на 07 травня 2026 року, матеріали цивільної справи 211/12536/25, на яку посилається заявник, до Соборного районного суду міста Дніпра не надходили.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 травня 2026 року заява про забезпечення позову передана для розгляду судді Давидовській Т.В.
У поданій заяві заявник просить суд застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству оборони України на здійснення відповідачеві ОСОБА_2 платежів, а саме: державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця - водія 1 відділення радіоелектронної розвідки взводу радіоелектронної розвідки розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув поблизу н.п. Колодязне, Куп'янського району, Харківської області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання в складі підрозділу Збройних Сил України, до вирішення цивільної справи № 211/12536/25 за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця. Зазначає, що з урахуванням обставини, що стали підставою для звернення до суду із позовом про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця, вбачається, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що обраний спосіб захисту у цій справі не буде ефективним, оскільки у разі вчинення будь - яких дій щодо отриманої грошової допомоги, яке є предметом спору, буде неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення грошових коштів.
Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява законного представника про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (п. 3, 4 ч. 1, ч. 5 ст. 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений ст. 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа: Міністерство оборони України про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовця.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що незастосування заходів забезпечення позову може призвести до того, що обраний спосіб захисту у цій справі не буде ефективним, оскільки у разі вчинення будь - яких дій щодо отриманої грошової допомоги, яке є предметом спору, буде неможливим виконання рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення грошових коштів.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991року №2011-XII (далі-Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Як передбачено ч. 1, 2 ст. 16-1 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язаний призупинити її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Частина 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить вимогу щодо зупинення виплати одноразової грошової допомоги у разі наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги.
Тобто, при отриманні копії ухвали про відкриття провадження у справі з урахуванням вимог ч. 2 ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» орган, уповноважений призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги зобов'язаний зупинити вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61- 7314св19) зазначено, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення як заборона Міністерству оборони України вчиняти дії щодо нарахування та виплати відповідачу - ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_4 , може дійсно істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справи.
Керуючись ст.149-153, 157, 260-261 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання державної грошової допомоги, пов'язаної зі смертю військовослужбовцявідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Т.В. Давидовська