Справа № 201/6414/26
Провадження № 1-кс/201/1739/2026
Іменем України
26 травня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042130000571 від 04.05.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, слідчий просить задовольнити подане клопотання.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Слідчий надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, просив клопотання задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Враховуючи викладене, а також стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає за можливе розглянуте вказане клопотання без участі власника, роз'яснивши йому про право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. (ст. 174 КПК України).
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12026042130000571 від 04.05.2026 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за фактом того, що до ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 03.05.2026 близько о 20:00 год. до ДОКЛ ім. І.І. Мечникова звернувся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було встановлено діагноз "Відкрита черепнео-мозкова травма середнього ступеню тяжкості. Перелом склепіння черепа. Пнемоцефалія. Втиснений багатоуламковий перелом лобної кістки ліворуч, втриснений перелом тім'яної кістки праворуч, забійні рани голови." Вказані травми зі слів потерпіла були ним отримані того ж дня за адресою мешкання АДРЕСА_1 внаслідок злочинних дій його племінника - ОСОБА_6 . (ЄО 15892 від 03.05.2026)
Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.05.2026 року, 04.05.2026 року в період часу з 07:00 год. по 08:10 год. слідчим СВ відділу поліції № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 було проведено огляд за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено речі, а саме:
- чоловічі сірі штани з емблемою “CUM TECH»;
- кофта чорного кольору з написом “NASA»;
- сіра спортивна кофта з емблемою “Nike»;
- змив РБК з підлоги;
- змив РБК з ліжка;
- предмет схожий на молоток, на рукоятці якого знаходиться стрічка жовтого та чорного кольору та металева частина.
Відповідно до заяви ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , остання надала дозвіл співробітникам поліції провести огляд її квартири.
Постановою слідчого від 05.05.2026 вищевказані предмети було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за №12026042130000571 від 04.05.2026 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. Під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, вказане питання не входить до повноважень як слідчого судді.
Натомість, під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчий суддя уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке слідчий, прокурор бажає накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні.
У даному випадку вилучені під час огляду місця події предмети та речі постановою слідчого від 05.05.2026, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З урахуванням досліджених обставин кримінального провадження, слідчим суддею встановлено, що стороною обвинувачення доведено можливість доказового значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні вилучених під час огляду місця події речей, а саме: чоловічі сірі штани з емблемою “CUM TECH»; кофта чорного кольору з написом “NASA»; сіра спортивна кофта з емблемою “Nike»; предмет схожий на молоток, на рукоятці якого знаходиться стрічка жовтого та чорного кольору та металева частина.
Отже, оскільки зазначене у клопотанні слідчого майно відповідає критеріям зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України та ст. 98 КПК України, а тому існують достатні правові підстави для накладення арешту на це майно, з метою його збереження задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженню, оскільки незастосування арешту може призвести до його знищення чи приховування.
Разом з тим, із системного аналізу зазначених норм випливає, що арешт накладається не на будь-яке майно, що є речовими доказами, а лише на те, з приводу якого є підстави уважати, що воно може бути знищене, пошкоджене чи спотворене іншим чином.
Так, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 Цивільного кодексу України). Тобто ознаками речі є її властивість задовольняти потреби людини, бути об'єктом цивільно-правового обігу, мати споживчі якості. Таким чином, не можуть бути визнані речами предмети матеріального світу, які не наділені корисними властивостями, зокрема змиви різноманітних слідів.
Вилучення таких предметів, очевидно, не пов'язано з обмеженням права власності конкретної особи.
Також перелічені предмети належать до групи речових доказів, які відповідно до п. 4 ч. 9 ст.100 КПК України є майном, що не має жодної цінності й не може бути використане, тому знищується, а у разі необхідності передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.
Зважаючи на викладене, немає підстав уважати такі предмети тимчасово вилученими та накладати на них арешт, тому що згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. А такі матеріальні об'єкти, характеризуються ознакою неможливості їх використання (п.4 ч.9 ст.100 КПК України).
Водночас у разі вилучення під час проведення огляду місця події матеріального об'єкта, що не має ознак речі і не має жодної цінності, накладення арешту на такий об'єкт убачається недоцільним.
Збереження таких речових доказів було забезпечено надання цим об'єктам матеріального світу постановою слідчого статусу речових доказів та передачею в камеру зберігання речових доказів, відтак загроза їх знищенню, пошкодженню, спотворенню чи іншій зміні відсутня.
Відтак, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині накладення арешту на: змив РБК з підлоги; змив РБК з ліжка, задоволенню не підлягає.
Слідчий суддя також зазначає, що відповідно до ч. 2, 9 ст. 100 КПК України речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов'язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Спеціальні положення про збереження речових доказів та вирішення питання про них одночасно з постановленням судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, базується на засаді безпосередності дослідження показань, речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, вилучені в ході проведеного огляду місця події речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Оскільки існують ризики приховування, знищення вилученого майна, суд вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити частково та накласти арешт на зазначене в клопотання майно.
Керуючись ст. ст. 167, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні за №12026042130000571 від 04.05.2026 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, у вигляді заборони на користування та розпорядження на тимчасово вилучені в ході проведення 04.05.2026 огляду за адресою: АДРЕСА_1 , речі, а саме: чоловічі сірі штани з емблемою “CUM TECH»; кофта чорного кольору з написом “NASA»; сіра спортивна кофта з емблемою “Nike»; предмет схожий на молоток, на рукоятці якого знаходиться стрічка жовтого та чорного кольору та металева частина.
У іншій частині клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1