Справа №127/9322/26
Провадження №1-кп/127/237/26
26 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за ознаками вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 за №12026020010000284, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , учениці комунального закладу "Вінницький ліцей № 35", -
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
особи, щодо якої надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 , її законного представника ОСОБА_5 та захисника адвоката ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
представника Служби у справах дітей Вінницької міської ради Вінницької області - ОСОБА_9 ,
представника підрозділу ювенальної превенції Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 ,
ОСОБА_3 , яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, спільно із особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 21.12.2025, приблизно о 19:30 год., точного часу не встановлено, перебуваючи в приміщенні торгово - розважального центру «Sky Park» по вул. Миколи Оводова, 51 в м. Вінниці, (далі - ТРЦ), помітили раніше невідомого їм неповнолітнього ОСОБА_7 , який перебував на 2-му поверсі у ТРЦ, із яким розпочали словесний конфлікт, пов?язаний із критикою зовнішнього вигляду останнього, в ході якого у неї та інших осіб раптово виник умисел на вченення суспільно небезпечного діяння, пов?язаного із порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднаного із спричиненням будь - якого ступеня тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій умисел, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, використовуючи малозначний привід, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, заздалегідь не узгоджуючи дії між собою, використовуючи численну перевагу, шляхом погроз та залякувань змусили ОСОБА_7 піднятись на 3-й поверх ТРЦ.
В подальшому, перебуваючи неподалік виходу до парковки, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, обступили потерпілого, висловлюючи погрози, штовхаючи його та шарпаючи за одяг, після чого ОСОБА_7 з метою самозахисту здійснив у їх бік розпилення сльозогінного балончика.
У той же час, особа жіночої статі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, схопивши лівою рукою за одяг потерпілого із застосуванням фізичної сили штовхнула потерпілого у спину та нанесла рукою не менше трьох ударів в область голови та один удар лівою ногою в область ніг останнього.
Після чого ОСОБА_3 та особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, наносили удари в область тулуба ОСОБА_7 .
Випадковий свідок ОСОБА_11 , помітивши, що потерпілого оточила група осіб, які штовхали та спричиняли йому тілесні ушкодження, намагався припинити вчинення хуліганських дій, а ОСОБА_7 , з метою самозахисту, здійснив повторне розпилення сльозогінного балончика у бік останніх, однак вказані дії не зупинили нападників.
Особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, не припинили своїх злочинних дій, продовжували тягнути останнього за одяг, хаотично наносити удари в область голови та тулуба, кінцівок потерпілого, поваливши його на землю.
Після чого ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, нанесли декілька ударів ногами по голові, тулубу та нижніх кінцівках ОСОБА_7
ОСОБА_11 , з метою припинення конфлікту, взяв під руку ОСОБА_7 та намагаючись вивести останнього з приміщення ТРЦ, направився з ним до ескалатору, однак особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перешкоджаючи діям ОСОБА_11 , хапали потерпілого за одяг та нанесли один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_7 .
ОСОБА_11 , вивівши потерпілого ОСОБА_7 на вулицю та переконавшись у відсутності загрози його життю та здоров?ю, залишив його на пішохідній частині вулиці Миколи Оводова у м. Вінниці поблизу входу до ТРЦ.
Однак, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, будучи на пішохідній частині вулиці Миколи Оводова у м. Вінниці поблизу входу до ТРЦ, підійшли до ОСОБА_7 та продовжили ображати та погрожувати йому.
ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, діючи спільно, однак попередньо не узгоджуючи дії між собою, продовжили застосування фізичної сили відносно потерпілого, та застосовуючи численну перевагу та фізичну силу, поваливши на землю потерпілого, нанесли численні хаотичні удари руками та ногами по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках потерпілого. При цьому дії вказаних осіб намагалася припинити невстановлена особа жіночої статі, після чого ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з місця події зникли.
Згідно висновку експерта у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку; множинні забої, садна волосяної частини голови; множинні забої м?яких тканин обличчя (вилична ділянка, лобна ділянка, підборіддя); субкон?юктивальний крововилив лівого ока; забій, набряк верхньої губи; лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва. Забій (садна) м?яких тканин лівого та правого колінних суглобів; забій м?яких тканин правої гомілки». Вказані ушкодження у ОСОБА_7 не являлися небезпечними для життя в момент їх заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо 21.12.2025 та за ступенем тяжкості належать: закрита черепно - мозкова травма - струс головного мозку; множинні забої, садна волосяної частини голови; множинні забої м?яких частин обличчя (вилична ділянка, лобна ділянка, підборіддя), субкон?юктивальний крововилив лівого ока; забій, набряк верхньої губи; лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва - належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки, лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва, за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров?я; забій (садна) м?яких тканин лівого та правого колінних суглобів; забій м?яких тканин правої гомілки - належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, в діях малолітньої ОСОБА_3 вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Крім того, ОСОБА_3 , яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, спільно із особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 21.12.2025, приблизно о 19:30 год., точного часу не встановлено, перебуваючи в приміщенні торгово - розважального центру «Sky Park» по вул. Миколи Оводова, 51 в м. Вінниці, (далі - ТРЦ), помітили раніше невідомого їм неповнолітнього ОСОБА_7 , який перебував на 2-му поверсі у ТРЦ, із яким розпочали словесний конфлікт, пов?язаний із критикою зовнішнього вигляду останнього, в ході якого у неї та інших осіб раптово виник умисел на вченення суспільно небезпечного діяння, пов?язаного із порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, поєднаного із спричиненням будь - якого ступеня тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізовуючи свій умисел, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, використовуючи малозначний привід, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, заздалегідь не узгоджуючи дії між собою, використовуючи численну перевагу, шляхом погроз та залякувань змусили ОСОБА_7 піднятись на 3-й поверх ТРЦ.
В подальшому, перебуваючи неподалік виходу до парковки, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, обступили потерпілого, висловлюючи погрози, штовхаючи його та шарпаючи за одяг, після чого ОСОБА_7 з метою самозахисту здійснив у їх бік розпилення сльозогінного балончика.
У той же час, особа жіночої статі, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, схопивши лівою рукою за одяг потерпілого із застосуванням фізичної сили штовхнула потерпілого у спину та нанесла рукою не менше трьох ударів в область голови та один удар лівою ногою в область ніг останнього.
Після чого ОСОБА_3 та особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, наносили удари в область тулуба ОСОБА_7 .
Випадковий свідок ОСОБА_11 , помітивши, що потерпілого оточила група осіб, які штовхали та спричиняли йому тілесні ушкодження, намагався припинити вчинення хуліганських дій, а ОСОБА_7 , з метою самозахисту, здійснив повторне розпилення сльозогінного балончика у бік останніх, однак вказані дії не зупинили нападників.
Особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, не припинили своїх злочинних дій, продовжували тягнути останнього за одяг, хаотично наносити удари в область голови та тулуба, кінцівок потерпілого, поваливши його на землю.
Після чого ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, нанесли декілька ударів ногами по голові, тулубу та нижніх кінцівках ОСОБА_7
ОСОБА_11 , з метою припинення конфлікту, взяв під руку ОСОБА_7 та намагаючись вивести останнього з приміщення ТРЦ, направився з ним до ескалатору, однак особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, перешкоджаючи діям ОСОБА_11 , хапали потерпілого за одяг та нанесли один удар кулаком в область обличчя ОСОБА_7 .
ОСОБА_11 , вивівши потерпілого ОСОБА_7 на вулицю та переконавшись у відсутності загрози його життю та здоров?ю, залишив його на пішохідній частині вулиці Миколи Оводова у м. Вінниці поблизу входу до ТРЦ.
Однак, ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що вони перебувають у громадському місці, будучи на пішохідній частині вулиці Миколи Оводова у м. Вінниці поблизу входу до ТРЦ, підійшли до ОСОБА_7 та продовжили ображати та погрожувати йому.
ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, діючи спільно, однак попередньо не узгоджуючи дії між собою, продовжили застосування фізичної сили відносно потерпілого, та застосовуючи численну перевагу та фізичну силу, поваливши на землю потерпілого, нанесли численні хаотичні удари руками та ногами по голові, тулубу, верхніх та нижніх кінцівках потерпілого. При цьому дії вказаних осіб намагалася припинити невстановлена особа жіночої статі, після чого ОСОБА_3 та інші особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з місця події зникли.
Згідно висновку експерта у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження: «Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку; множинні забої, садна волосяної частини голови; множинні забої м?яких тканин обличчя (вилична ділянка, лобна ділянка, підборіддя); субкон?юктивальний крововилив лівого ока; забій, набряк верхньої губи; лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва. Забій (садна) м?яких тканин лівого та правого колінних суглобів; забій м?яких тканин правої гомілки». Вказані ушкодження у ОСОБА_7 не являлися небезпечними для життя в момент їх заподіяння і не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо 21.12.2025 та за ступенем тяжкості належать: закрита черепно - мозкова травма - струс головного мозку; множинні забої, садна волосяної частини голови; множинні забої м?яких частин обличчя (вилична ділянка, лобна ділянка, підборіддя), субкон?юктивальний крововилив лівого ока; забій, набряк верхньої губи; лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва - належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки, лінійний перелом лобного відростка верхньої щелепи зліва, за своїм характером спричинив тривалий (понад 21 день) розлад здоров?я; забій (садна) м?яких тканин лівого та правого колінних суглобів; забій м?яких тканин правої гомілки - належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, в діях малолітньої ОСОБА_3 вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
В судовому засіданні особа, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, ОСОБА_3 показала, що дійсно 21.12.2025 приблизно о 19:30 год. перебувала в приміщенні торгово - розважального центру «Sky Park», разом із знайомими. Згодом, побачивши потерпілого ОСОБА_7 , вони з подругою підійшли до нього та між ними розпочався словесний конфлікт. Вони з подругою сказали потерпілому йти з ними на парковку, щоб продовжити спілкування, однак він не бажав цього робити, тому вони з подругою почали тягнути його за руки, шарпати за одяг. Після чого потерпілий здійснив розпилення сльозогінного балончика у бік її подруги. Після чого підбігли інші особи та почали бити потерпілого. Вона теж била потерпілого ногами, удари наносила куди попадала. Якийсь чоловік почав виводити потерпілого з ТРЦ, однак вони пішли за потерпілим та продовжили його бити біля входу до ТРЦ. Вона била потерпілого ногами, однак куди саме, не пам'ятає. Наносила неодноразові удари ОСОБА_7 в різні ділянки тіла, потерпілий лежав в цей час на землі. Після цього до них підійшла жінка, яка зробила їм зауваження, і вони пішли від потерпілого. У вчиненому щиро кається та жалкує про вчинене, засуджує свої дії, завіряє суд, що подібне більше не повториться, зробила для себе належні висновки, просить передати її під нагляд матері та обіцяє дотримуватися обмежень, встановлених судом.
Законний представник особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не заперечувала проти застосування до дочки заходів виховного характеру та просила передати дочку їй під нагляд. Пояснила, що з дочкою провела виховні бесіди, дочка жалкує про вчинене, зробила для себе відповідні висновки. Дочка виховується в належних умовах та забезпечена всім необхідним. Дочку вона виховує самостійно. Вона має вплив на дочку, зможе забезпечити її належну поведінку та має можливість належним чином здійснювати нагляд за нею. Цивільний позов визнає частково в розмірі 20 000 грн., оскільки дочку вона виховує самостійно, її доходи не дають можливості відшкодувати заявлену в цивільному позові суму моральної шкоди в розмірі 40 000 грн.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 просив застосувати відносно неповнолітньої ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до її поведінки та у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , встановивши мінімальну тривалість заходів виховного характеру. Процесуальні витрати на залучення експерта компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України. Цивільний позов просив задовольнити частково в розмірі 20 000 грн.
Представник потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 не заперечувала проти застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру. Просила встановити тривалість заходів виховного характеру достатню для виправлення ОСОБА_3 . Цивільний позов підтримала з наведених у позові підстав та просила його задовольнити у повному обсязі.
Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради Вінницької області ОСОБА_9 , представник підрозділу ювенальної превенції Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 проти застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру не заперечували та просили суд встановити тривалість заходів виховного характеру достатню для виправлення ОСОБА_3 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримала клопотання про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру та просила застосувати щодо неповнолітньої ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до її поведінки та у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , встановивши тривалість заходів виховного характеру достатню для виправлення ОСОБА_3 .
У судове засідання потерпілий ОСОБА_7 , його законний представник ОСОБА_12 , які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не прибули, однак надали до суду заяву, в якій просять розгляд клопотання здійснювати без їх участі.
Відповідно до ст. 325 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували проти проведення судового розгляду клопотання без потерпілого та його законного представника, враховуючи, що вони надали до суду заяву, в якій просять розгляд клопотання здійснювати без їх участі. вважає за можливе проведення судового розгляду клопотання без потерпілого та його законного представника.
Суд, заслухавши пояснення осіб, дослідивши наданні докази, дійшов висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно ст. 105 КК України: 1. Неповнолітній, який вчинив кримінальний проступок або нетяжкий злочин, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. 2. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру: 1) застереження; 2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; 3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; 4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом. 3. До неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає. 4. Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
Як встановлено в судовому засіданні, вчинення неповнолітньою ОСОБА_3 суспільно небезпечних діянь, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, підтверджується письмовими доказами, дослідженими судом, зокрема, протоколом огляду оптичних носіїв інформації від 03.02.2026 з додатком до нього диском, висновком експерта №СЕ-19/102-26/2077-ФП від 15.04.2026, поясненнями осіб в судовому засіданні.
Отже, сукупність досліджених під час судового провадження доказів підтверджує, що суспільно небезпечні діяння, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, мали місце і вчинені вони неповнолітньою у віці тринадцяти років, тобто до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме, ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягнувши віку, з якого відповідно до ст. 22 КК України, може настати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечні діяння, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, та ч. 1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Відповідно до ч. 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння; 2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння; 3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Згідно положень ч. 2 ст. 500 КПК України судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів виховного характеру або про відмову в їх застосуванні.
При вирішенні питання про застосування до неповнолітньої ОСОБА_3 примусових заходів виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітньої; передачі неповнолітньої під нагляд матері, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 на час вчинення суспільно небезпечних діянь не досягла віку кримінальної відповідальності. Також суд враховує, що ОСОБА_3 задовільно характеризується за місцем навчання та позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, вперше вчинила суспільно небезпечні діяння.
Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати до неповнолітньої ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітньої; передачі неповнолітньої під нагляд матері ОСОБА_5 , яка приділяє належну увагу вихованню дочки та здатна забезпечити позитивний виховний вплив на дочку і постійний контроль за її поведінкою.
При цьому слід встановити тривалість примусових заходів виховного характеру терміном на 2 роки, враховуючи особу ОСОБА_3 , обставини вчинених суспільно небезпечних діянь та їх негативні наслідки. На думку суду така тривалість заходів виховного характеру буде достатньою для виправлення ОСОБА_3 .
Що стосується цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_12 до законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненими суспільно небезпечними діяннями, суд зазначає таке.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст. 1178 Цивільного кодексу України "Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою":
1. Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.
2. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
3. Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
4. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.
5. Обов'язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.
Як вбачається з цивільного позову, потерпілий ОСОБА_7 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_12 , просить стягнути із законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану вчиненими суспільно небезпечними діяннями, в розмірі 40 000 грн. 00 коп.
В цивільному позові потерпілий зазначив, що внаслідок вчинених ОСОБА_3 суспільно небезпечних діянь йому завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що він тривалий час лікувався в лікарні у зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень, отримав психологічну травму, а саме післятравматичний стресовий розлад, від якого і досі страждає та приймає відповідні ліки, у нього порушився сон, відбуваються панічні атаки, з'явився страх спілкування з однолітками, його звичайний спосіб життя змінився, він переніс душевні страждання.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 цивільний позов підтримала з наведених у позові підстав та просила його задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні законний представник особи, стосовно якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, ОСОБА_3 - ОСОБА_5 пояснила, що цивільний позов визнає частково в розмірі 20 000 грн., оскільки дочку вона виховує самостійно, а її доходи не дають можливості відшкодувати заявлену в цивільному позові суму моральної шкоди в розмірі 40 000 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень ст. 23 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що моральна шкода завдана неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 полягає у фізичному болю та стражданнях, а також у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_3 щодо нього, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Враховуючи викладене, з урахуванням вимог справедливості та розумності, суд дійшов висновку, що цивільний позов неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_12 , до законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненими суспільно небезпечними діяннями, слід задовольнити частково та стягнути із законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_12 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн. 00 коп.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Що стосується процесуальних витрат на залучення експерта, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.
Оскільки в даному випадку до особи, щодо якої розглядається клопотання, застосовуються примусові заходи виховного характеру, тому процесуальні витрати стягненню не підлягають. Процесуальні витрати на залучення експерта слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, в ст. 501 Кримінального процесуального кодексу України містяться вимоги щодо змісту ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру, однак в даній статті відсутні будь-які вимоги щодо вирішення питання про відшкодування процесуальних витрат.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 97, 105 Кримінального кодексу України, статтями 100, 128, 369-372, 376, 395, 497, 498, 501 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за ознаками суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2026 за № 12026020010000284, стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вінниці, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , учениці комунального закладу "Вінницький ліцей №35", примусові заходи виховного характеру у виді обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки ОСОБА_3 , обмеживши її перебування поза місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 19 год. 30 хв. до 07 год. 00 хв. наступного дня, та у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити тривалість заходів виховного характеру терміном на 2 (два) роки.
Цивільний позов неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , інтереси якого представляє законний представник ОСОБА_12 , до законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненими суспільно небезпечними діяннями, - задовольнити частково.
Стягнути із законного представника особи, щодо якої розглядається клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_12 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Процесуальні витрати на залучення експерта компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.
Речовий доказ у кримінальному провадженні - оптичний носій інформації диск DVD-R з відеозаписами, який згідно постанови слідчого від 03.02.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя