Справа № 759/12716/22 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4386/2026 Доповідач: ОСОБА_2
20 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ з ДУ «Одеський слідчий ізолятор»)- ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного за цим вироком покарання невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Відповідно до постанови колегії суддів Верховного Суду від 01 квітня 2026 року ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, прийняту за результатами розгляду апеляційної скарги захисника на вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_7 , скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також обрано щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 30 травня 2026 року включно.
19 травня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування доводів поданого клопотання прокурор вказав, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 30 травня 2026 року, а встановлені судом ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , обставин його вчинення та даних про особу обвинуваченого виправдовує подальше тримання ОСОБА_7 під вартою. Відтак просив продовжити ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав подане клопотання, просив продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення вказаного клопотання, вважаючи його необґрунтованим через відсутність заявлених ризиків; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченіч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Як вбачається з вироку Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року, ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано до призначеного за цим вироком покарання невідбуту частину покарання за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Відповідно до постанови колегії суддів Верховного Суду від 01 квітня 2026 року ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, прийняту за результатами розгляду апеляційної скарги захисника на вищевказаний вирок суду щодо ОСОБА_7 , скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також обрано щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 30 травня 2026 року включно.
Так, розглядаючи клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду є доведеним, обґрунтованим та таким, який наразі не припинив свого існування. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним, оскільки вироком суду обвинуваченому призначене доволі суворе покарання, а тому останній не може не усвідомлювати ймовірність повторного визнання його винуватості за висунутим йому обвинуваченням та відповідними наслідками у виді реального відбування покарання. При оцінці цього ризику, колегією суддів також враховуються конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що після обрання 19 листопада 2020 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_7 ухилявся від явки до слідчого відділу поліції та був відсутній за місцем проживання у зв'язку з чим постановою слідчого від 08.12.2020 року був оголошений в розшук, і лише 09.09.2022 року в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 був затриманий в м. Одеса та поміщений до ДУ «Одеський слідчий ізолятор», що вказує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, який не змінився і продовжує існувати, та наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_7 . При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується те, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 був раніше судимий 25.06.2019 року Святошинським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання на строк 3 роки, однак, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, і знову, повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення в період іспитового терміну, за яке був засуджений оскаржуваним вироком, що свідчить про наявність в нього схильності та готовності до вчинення протиправної, незаконної поведінки. Також на підтвердження вказаного висновку колегія суддів враховує те, що згідно з встановленими в ході судового розгляду обставинами ОСОБА_7 перебуває під вартою за обвинуваченням у вчиненні іншого кримінального правопорушення в іншому кримінальному провадженні, що в сукупності із даними про його особу, а саме відсутністю у обвинуваченого офіційного працевлаштування та джерела доходів, може з великою вірогідністю вказувати про можливість вчинення ним іншихкримінальних правопорушень. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає доведеними ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність підстав для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена тим, що жоден інший запобіжний захід не буде сприяти попередженню вказаних вище ризиків, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, обставини їх вчинення та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити наявні ризики, у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, суворість призначеного ОСОБА_7 покарання, наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, після обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту ухилявся від суду та був оголошений в розшук, а затриманий лише через 2 роки в іншому кримінальному провадженні в м. Одеса за ч. 3 ст. 307 КК України, офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв'язків, а також те, що розгляд вказаного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року в суді апеляційної інстанції не завершено, колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою доухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Підстав для зміни або скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , колегія суддів не вбачає та обвинуваченим і його захисником в судовому засіданні не наведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою доухвалення кінцевого рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4