Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1797/25
Провадження по справі № 2/514/40/26
26 травня 2026 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тончевої Н.М.
при секретарі - Аронєт Л.С.,
розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором позики №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 20112 гривень, судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що 17 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9077792, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора F31854. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надає відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби на суму 4800 гривень у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року виконало, що підтверджується платіжним дорученням №91545888 від 17 січня 2023 року. 29 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №97-МЛ у відповідності до умов ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги. Згідно витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №97-МЛ від 29 травня 2023 року, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право вимоги в тому числі за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року. 04 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу, згідно якої запропонувало останній негайно погасити заборгованість за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 20112 гривень.
Враховуючи, що відповідач свого зобов'язання за кредитними договорами не виконала та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Клис А.А. надав суду відзив, в якому посилався на наступне. Так, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 9077792 від 17 січня 2023 року в сумі 20112 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту- 4800 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 14400 гривень; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 912 гривень. Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у сумі - 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу на свою користь у сумі - 8000 гривень. З такими позовними вимогами відповідачка повністю погодитися не може, та просить при прийнятті судового рішення врахувати наступні її заперечення та обґрунтування. Між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» 17 січня 2023 року був укладений Договір про споживчий кредит, в електронній формі на суму 4800 гривень. Отримання відповідачкою кредитної суми в розмірі 4800 гривень було зумовлено загальним погіршенням матеріального становища в її сім'ї. У зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України та триваючими військовими діями відповідачка опиналася у складних життєвих та фінансових обставинах, що істотно вплинули на можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором. Воєнні дії спричинили суттєві соціально-економічні труднощі, зокрема нестабільність доходів у відповідачки та обмеження можливості працевлаштування, оскільки вона є матер'ю одиначкою та самостійно утримує і виховує двоє неповнолітніх дітей доньок 10 та 7 років, що покладає на неї додаткове фінансове та соціальне навантаження, особливо в умовах воєнного стану та (копії документів додаються). Крім того, відповідачка є інвалідом ІІ групи захворювання з дитинства, отримує пенсію в розмірі 3323 гривні, яка не є достатньою для її життя та дітей. Відповідачка також потребує постійного лікування на яке необхідні кошти. Унаслідок зазначених життєвих обставин відповідачка об'єктивно не мала можливості своєчасно та в повному обсязі здійснювати платежі за кредитними зобов'язаннями. При цьому відповідачка не ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань та визнає необхідність їх виконання. Прострочення у здійснені платежів виникло не з умислу чи недобросовісної поведінки відповідачки, а виключно з внаслідок об'єктивних обставин, пов'язаних із військовими діями в Україні та складним матеріальним становищем. З огляду на викладене, просить суд врахувати наведені обставини як поважні причини несвоєчасного виконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит від 17 січня 2023 року та дати їм належну оцінку під час розгляду справи. Крім того, слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідачки проценти за прострочену заборгованість по кредитам у сумі 14400 гривень та комісії за видачу кредиту в розмірі 912 гривень. З зазначеної суми процентів вбачається, що сума нарахованих процентів значно перевищує суму основного боргу за кредитом. Отже відповідачка вважає, що таке нарахування є неспівмірним та таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності, передбачені цивільним законодавством України. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень. В той же час позивачем не надано документального підтвердження, що витрати на правову допомогу в розмірі 8000 гривень було сплачено на рахунок Адвокатського об'єднання «Апологет», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 8000 гривень, пов'язаних з правничою допомогою є безпідставною, та такою що задоволенню не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально. З урахуванням наведеного, позовні вимоги підтримують частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 4800 гривень, в іншій частині просять відмовити в задоволені позову, судові витрати покласти на позивача.
Представник позивача адвокат Усенко М.І. надав суду додаткові пояснення по справі, в яких посилався на наступні обставини. 17 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9077792, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора F31854. 29 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимог №97-МЛ. Варто зазначити, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором було передано Позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимог №97-МЛ. Сума заборгованості Відповідача становить 20112 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту- 4800 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків - 14400 гривень; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 912 гривень. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості виконаний ТОВ «МІЛОАН», враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України. Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, тому наданий Позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від Відповідача, приймається судом як достовірний. Отже усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому розрахунки заборгованості є правильними та підлягають до стягненню. Норми Кредитного договору відповідають вимогами ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування» та не встановлюють непропорційно великої суми компенсації. Умовами кредитного договору не передбачено будь яких штрафних санкцій за дострокове погашення кредиту. Таким чином, Позичальник самостійно обирає кількість днів користування кредитом, від чого залежить сума нарахованих %. Відповідно до чинного законодавства усі дії Позивача є правомірними, оскільки у своєму позові Позивач не має наміру стягнути з Відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вищенаведеного. 01 липня 2025 року між Позивачем та Адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Разом з позовною заявою до суду було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107; Ордер; Акт № Д/8271 надання послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг до Акту № Д/8271 надання послуг правової (правничої) допомоги. Враховуючи наведені обставини, просив позовну заяву про стягнення заборгованості ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Клис А.А. надав суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких посилався на обставини, зазначені ним у відзиві. Позовні вимоги підтримують частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 4800 гривень, в іншій частині просять відмовити в задоволені позову, судові витрати покласти на позивача.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, представник відповідача адвокат Клис А.А. надав суду клопотання, в якому просив позов задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості в сумі 4800 гривень, у задоволенні решти позовних вимог відмовити, розгляд справи провести за його відсутністю.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 17 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №9077792, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора F31854.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Як видно із матеріалів справи, зазначений вище договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надає відповідачу кредит на споживчі (особисті) потреби на суму 4800 гривень у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 , на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року виконало, що підтверджується платіжним дорученням №91545888 від 17 січня 2023 року.
Крім того, згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 28 квітня 2026 року, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 17 січня 2023 року були зараховані грошові кошти в розмірі 4800 гривень.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Однак, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання за кредитними договорами.
Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року складає 20112 гривень, з яких : 4800 гривень- сума заборгованості за тілом кредиту; 14400 гривень- сума заборгованості за відсотками; 912 гривень - комісія за видачу кредиту.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов'язковими для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.
29 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №97-МЛ у відповідності до умов ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги.
Згідно витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №97-МЛ від 29 травня 2023 року, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит Капітал» право вимоги в тому числі за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року.
04 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надіслало ОСОБА_1 досудову вимогу, згідно якої запропонувало останній негайно погасити заборгованість за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 20112 гривень.
За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.
При цьому слід ураховувати, що у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.
Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.
Відповідач жодним чином не заперечувала факт отримання нею в борг коштів та факт укладення договорів.
Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту в три рази.
Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме відповідно до Договору про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року передбачена відсоткова ставка в розмірі 1109.00 % річних за весь строк кредитування.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 1109 % річних, що призвело до нарахування процентів у розмірі - 14400 гривень і перевищує тіло кредиту в три рази, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Тож, враховуючи, що зобов'язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі - 4800 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 10512 гривень, яка складається з: 4800 гривень тіло кредиту, 4800 гривень проценти; 912 гривень комісії.
Враховуючи, що відповідач, отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язання по їх поверненню і сплаті процентів за користування грошима не виконав, суд, установивши всі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 10512 гривень.
Тож, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 10512 гривень є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо витрат на правову допомогу.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідачки на свою користь судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано суду: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року; Акт №Д/8271 наданих послуг від 12 листопада 2025 року; детальний опис наданих послуг.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданим 30 серпня 2016 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 виданим 07 травня 2019 року;
є інвалідом 2 групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 ;
мешкає в будинку АДРЕСА_1 разом з дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тож, суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15.
Враховуючи задоволення позову частково, а також беручи до уваги, що відповідачем подано заяву про зменшення судових витрат, майновий стан відповідача, наявність на її утриманні двох дітей, яких вона виховує самостійно та те, що відповідач є інвалідом 2 групи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.
Щодо стягнення з відповідача судового збору.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є особою з інвалідністю 2 групи, а отже понесені витрати по сплаті судового збору позивачем не можуть бути стягнуті з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вулиця Смаль - Стоцького, будинок №1, 28 корпус, реквізити № НОМЕР_7 у АТ «Креді-Агріколь Банк», МФО 300614) суму заборгованості за Договором про споживчий кредит №9077792 від 17 січня 2023 року в розмірі 10512 (десять тисяч п'ятсот дванадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вулиця Смаль - Стоцького, будинок №1, 28 корпус, реквізити № НОМЕР_7 у АТ «Креді-Агріколь Банк», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» відсотків в розмірі 9600 гривень, суми судових витрат в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Тончева