Справа № 523/3400/25
Провадження №2/523/1151/26
"21" травня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
представниці позивача - Дідик С.В.,
представника відповідачки - Гудза С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту,
03 березня 2025 року до Суворовського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - адвокат Дідик С.В., до ОСОБА_2 про встановлення на його користь безоплатного безстрокового земельного сервітуту з правом проходу та проїзду на велосипеді щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:41:010:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , з проходженням меж земельного сервітуту по точках 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, площею земельної ділянки земельного сервітуту 0,0020 га, який позначений у плані встановлення меж зони дії сервітуту від 23.12.2024 року.
В остаточній редакції позивач виклав свої позовні вимоги та просив встановити на його користь безоплатний безстроковий земельний сервітут з правом проходу та проїзду на велосипеді щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:41:010:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , за варіантом висновку судового експерта Скибінської Тетяни Михайлівни від 17 квітня 2025 року № 015/2025 судової земельно-технічної експертизи.
Свої позовні вимоги він обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить 7/25 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування. Власником іншої частки домоволодіння є відповідачка. 25 вересня 2024 року ОСОБА_4 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:41:010:0001, площею 0.0175 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На теперішній час ОСОБА_1 має можливість доступу до належного йому нерухомого майна лише через прохід по частині земельної ділянки відповідачки, яка забороняє позивачу та членам його сім'ї у здійсненні проходу. У добровільному порядку врегулювати спір та укласти нотаріально посвідчений договір про встановлення земельного сервітуту відповідачка відмовляється.
Іншого проходу до свого домоволодіння позивач не має, позбавлений технічної можливості облаштувати прохід з будь-якого іншого боку будинку поза межами земельної ділянки відповідачки, тому нормальне використання позивачем своєї власності неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки.
04 березня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
25 квітня 2025 року відповідачка, в інтересах якої діє її представник - адвокат Гудз С.С., надала суді відзив на позов, в якому зазначила, що з пропорзицією досудового вирішення спору та встановлення сервітуту позивач до неї не звертався, у поштовому відправленні, зазначеному ним у позові, містилися інші документи. Також позивач не довів, що задоволення його потреб неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні позову. У відзиві, поданому на змінені позовні вимоги, зазначила, що наданий висновок судового експерта не доводить необхідної умови для встановлення земельного сервітуту у судовому порядку - неможливості задоволення потреб позивача іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту. За висновком експерта судової земельно-технічної експертизи №32/25 від 12.06.2025 року встановлено наявність проходу та проїзду на велосипеді до 7/25 часток домоволодіння позивача, окрім як через земельну ділянку відповідачки, а також другий варіант проходу та проїзду на велосипеді до 7/25 часток домоволодіння позивача через територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що не перебуває у приватній власності.
07 жовтня 2025 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представниця позивача підтримала позов та його обгрунтування.
Представник відповідачки заперечував проти задоволення позову оскільки позов є безпідставним, позивач обрав прохід через ділянку відповідачки, оскільки він облаштований, тоді як за висновком експерта є можливість облаштування проходу з іншої сторони, яка захаращена і потребує проведення відповідних робіт для благоустрою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_1 є власником 7/25 часток домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 16 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Мізрахі Е.В., зареєстрованого в реєстрі за № 574.
За змістом договору дарування позивач отримав у дар 7/25 (сім двадцять п'ятих) часток домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Це домоволодіння в цілому складається з двох житлових будинків під літерами "А", "Д", загальною площею 196,0 кв.м., житловою площею 97,0 кв.м, та надвірних будівель та споруд: "В", "Р" - літні кухні, "Г", "Ъ", " " - сараї, "Н", "Т", "Я" - вбиральні, "Z" - гараж, № 2-8, 10, 12-14 - огорожа, I-III - вимощення, розташованих на земельній ділянці площею 907 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні.
Власником іншої частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .
25 вересня 2024 року ОСОБА_4 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137600:41:010:0001, площею 0.0175 га, за адресою: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Як вбачається з талону повідомлення єдиного обліку №10010 ОСОБА_1 , звернувся до поліції та просив вжити заходи відносно сусідки ОСОБА_5 , яка 11.10.2024 року повідомила, що 12.10.2024 року вона заложе загальний прохід камінням, в зв'язку з чим, заявник та його родина не зможе потрапити до свого будинку.
В січні 2025 року ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_6 лист з пропозицією надати згоду на укладання нотаріально посвідченого договору про встановлення земельного сервітуту, та додав копію висновку інженера-геодезиста від 23.12.2024 року з додатками. Відправку здійснив послугами АТ "Укрпошта" з описом вкладення, 13 січня 20025 року відповідачка отримала лист з додатками. В подальшому відповіді позивачу не надала.
За висновком експерта ПП "Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.Скибінськогго С.С." Скибінської Т.М. складеного 17.04.2025 року зазначено, що на частину земельної ділянки , яка знаходиться у фактичному користуванні власника 7/25 частин домоволодіння ОСОБА_1 на момент проведення оггляду наявний безперешкодний прохід, який здійснюється з боку АДРЕСА_4 , через земельну ділянкукадастровий номер 5110137600:41:010:0001, за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 , проїзд на частину земельної ділянки ОСОБА_1 відсутній . При цьому також зазначено про відсутність будь-яких інших безперешкодних проходів, враховуючи існуючу забудову та вимоги нормативно-правових та нормативно-технічних актів.
На підставі зазначеного експерт дійшов висновку про можливість з технічної точки зору, у відповідності до вимог нормативно-правових та нормативно-технічних актів встановити земельний сервітут щодо частини земельної ділянки належної ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , який відображений у копії платну встановлення меж зони дії сервітуту, виготовленого інженером геодезистом ОСОБА_7 станом на 23.12.2024 р., а саме площею 0,0020 га, на право проходу (п."а" ст.99 ЗКУ) до частини земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні співвласника 7/25 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 , по відношенню до частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:41:010:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , межі якого описуються наступним чином:
-від точки 1 по прямій лінії на відстані 0,96 м (до точки 2);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,49 (до точки 3);
-далі у тому ж напрямку по правій лінії на відстані 3,19 м (до точки 4);
-далі у тому ж напрямку по правій лінії на відстані 1,64 м (до точки 5);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,10 м (до точки 6);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 7,83 м (до точки 7);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,02 м (до точки 8);
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,02 м (до точки 9);
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 0,46 м (до точки 10):
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,83 м (до точки 11):
-з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,33 м (до точки 12):
-з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,18 м (до точки 13):
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 13,85 м (до точки 14):
-далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,45 м до первісної точки відліку (до точки 1).
Згідно висновку судового експерта Чорної Ю.П. № 36/2025 від 28.10.2025 року, також було встановлено, що на частину земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 наявний безперешкодний прохід та проїзд велосипедом, який здійснюється з АДРЕСА_4 через земельну ділянку належну ОСОБА_6 , проїзд автотранспортом відсутній. Також експерт зазначила, що наявний прохід та проїзд велосипедом є єдиним технічно можливим проходом та проїздом для ОСОБА_1 .
Із наданого відповідачкою висновку експерта Рапач К.В. від 12.06.2025 року №32/25 вбачається, що зроблено исновок про наявність проходу та проїзду на велосипеді до 7/25 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , належній ОСОБА_1 , окрім як через земельну ділянку за адрсеою: АДРЕСА_1 по точках НОМЕР_1 , площею земельної ділянки земельного сервітуту 0,0020 га, який позначений у плані встановлення меж зони дії сервітутут від 23.12.2024 року (див.схему та фототаблиці до висновку). Окрім того, зазначено, що прохід та проїзд на велосипеді до 7/25 часток домоволодіння належної ОСОБА_8 , також можливо здійснити через територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що не перебуває у приватній власності, згідно відомостей ДЗК.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
За нормами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як визначено ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до норм ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію.Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Нормами ч.5 ст.403 ЦК України закріплено, що сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Згідно з ч.1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Відповідно до ч. 1-4 статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно з ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з нормами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів
Важливим є те, що в цих правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність обставин, які підтверджують як підстави для встановлення сервітуту, про що він повинен надати докази. При цьому, відповідачка має зустрічний обов'язок довести ті обставини, які становлять основу її заперечень і спростовують такі обставини.
Проаналізувавши наданий відповідачкою висновок експерта ОСОБА_9 суд його розглядає критично, оскільки він, повідомляючи про наявність іншого проходу, не надає відповіді на питання пов'язане з визначенням розміру такого проходу, фактичної його можливості з подальшим встановленням сервітуту. Крім того, сам висновок не містить детальної інформації щодо можливості іншого проходу, а додані фотографії входу до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 через який за твердженням експерта можливий прохід не забезпечують перевірку такого висновку.
Також є незрозумілим із вказаного висновку, яке відношення має ділянка за адресою АДРЕСА_3 і земельна ділянка по будинкам АДРЕСА_5 .
Необхідно звернути увагу на те, що експертом ОСОБА_10 було проведено детальне обстеження на місцевості з перевіркою можливості забезпечення іншого проходу, однак в результаті проведених обмірів та фіксування наявних забудов надано висновок про відсутність іншого проходу.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження належними доказами, оскільки експертом встановлено, що прохід і проїзд до земельної ділянки на якій розміщено 7/25 часток його домоволодіння можливий лише один через територію домоволодіння відповідачки, тому пред'явлені позовні вимоги про встановлення сервітуту за варіантом висновку судового експерта Скибінської Тетяни Михайлівни від 17.04.2025 року № 015/2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення сервітуту не позбавляє відповідачку майна, а саме ,земельної ділянки, щодо якої він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 960,96 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141,258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту задовольнити.
Встановити на користь ОСОБА_1 безоплатний безстроковий земельний сервітут з правом проходу та проїзду на велосипеді щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:41:010:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , за варіантом висновку судового експерта Скибінської Тетяни Михайлівни від 17.04.2025 року № 015/2025 судової земельно-технічної експертизи, а саме: площею 0,0020 га, на право проходу (ш. «а», ст. 99 ЗКУ), до частини земельної ділянки, яка знаходиться в фактичному користуванні співвласника 7/25 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 , по відношенню до частини земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137600:41:010:0001, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , межі якого описуються наступним чином (див. графічне відображення, малюнок № l даного висновку, зазначено синім кольором):
від точки 1 по прямій лінії на відстані 0,96 м (до точки 2);
з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,49 м (до точки 3);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,19 м (до точки 4);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 1,64 м (до точки 5);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,10м (до точки 6);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 7,83 м (до точки 2);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 2,02 м (до точки 8);
з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 1,02 м (до точки 9);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 0,46 м (до точки 10);
з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,83 м (до точки 11);
з подальшим поворотом вправо по прямій лінії на відстані 0,33 м (до точки 12);
з подальшим поворотом вліво по прямій лінії на відстані 1,18 м (до точки 13);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 13,85 м (до точки 14);
далі в тому ж напрямку по прямій лінії на відстані 3,45 м до первісної точки
відліку (до точки 1).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 960,96 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 21 травня 2026 р.
Суддя