Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/98/24
Номер провадження: 1-кп/511/56/26
26.05.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_1 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 (дистанційно), ОСОБА_6 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури ОСОБА_2 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42023163020000059 від 05 червня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Октябрський Камчатської області, РФ, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 311, ч. 1 ст. 304, ч. 2 ст. 317 КК України,
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , мотивоване тим, що ОСОБА_3 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, тому усвідомлюючи міру покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винним за особливо тяжкий злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання. (ч.1 п.1 ст.177 КПК України). Також, ОСОБА_3 вже притягувався до кримінальної відповідальності, що вказує на його схильність до скоєння злочинів, ідентичних за своїми кваліфікуючими ознаками, зокрема, корисливих (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та обмеження його конституційних прав, у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи тим, що ризики, на які посилається прокурор, відсутні, підстав застосоувавати такий суворий заопбіжний захїд немає.
Обвинувачений не заперечував проти клопотання прокурора, просив пом'якшити запобіжний захід братові ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, наявність судимостей, постійного місця роботи.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, давши оцінку обґрунтованості заявленого клопотання прокурора, прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Під час розгляду питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, суд має встановити в першу чергу існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій, а враховуючи тяжкість передбаченого покарання, його вік, наявність воєнного стану в Україні та неможливість повного контролю над кордонами може виїхати за межі країни з метою уникнення відповідальності за особливо тяжкий злочин.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких та тяжких злочинів, санкція статей передбачає позбавлення волі на строк до 12 років (ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 313 КК України).
ОСОБА_3 раніше судимий 28.11.1990 Великомихайлівським районним судом Одеської області по ст. 81 ч. 3 КК України (в редакції 1960 р.) до 3-х років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку 2 роки; 20.11.1992 Великомихайлівським районним судом Одеської області по ст.215-3 ч.2 КК України (в редакції 1960 р) до 3-х років позбавлення волі (10.11.1994 р. Постановою Хмельницького районного суду Хмельницької області покарання замінено на виправні роботи із невідбутим строком 6 міс. 27 днів); 16.11.1995 Великомихайлівським районним судом Одеської області по ст.86-1, 44 КК України (в редакції 1960 р) до 5-ти років 1 місяць 24 дні позбавлення волі з конфіскацією майна; 12.11.2002 апеляційним судом Одеської області по ст.215-3 ч.3 КК України (в редакції 1960 р) до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився з місця позбавлення волі?11.04.2011 після відбуття покарання. Після чого засуджений вироком Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.01.2022 року до реального позбавлення волі за вчинення корисливих злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України. Вирок набрав законної сили в частині засудження ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, на підставі ухвали Одеського апеляційного суду від 31.03.2026 року, звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України па підставі п.3 ч. 1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, передбаченого ст. 49 КК України. По вказаному кримінальному провадженню обвинувачений шість років перебував у розшуку.
ОСОБА_3 не має власної сім'ї, колишня дружина та діти мешкають окремо, не має постійного джерела доходу, обвинувачується в тому, що організував незаконну діяльність, пов'язану з виготовленням та зберіганням з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини саме з метою матеріального збагачення та покращення свого матеріального становища. На момент затримання військову службу не ніс, перебував вдома, за повідомленням старшого групи прокурорів Садовської самовільно залишив військову частину, про ще є відповідний наказ командира з припиненням обвинуваченому виплат.
Вказані обставини на час розгляду даного клопотання прокурора не змінилися та свідчать про те, що усвідомлюючи міру покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, ОСОБА_3 може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, а отже в даному випадку наявний ризик, передбачений ч.1 п.1 ст.177 КПК України. Вказаний ризик є триваючим та таким, що не зменшився.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працює, міцних соціальних зв'язків немає, має не зняті та непогашені судимості саме за корисливі злочини, знов обвинувачується у вчиненні злочинів з корисливих мотивів за відсутності постійного джерела доходу, тому наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що дії, що ставлять ОСОБА_3 у провину носять суспільно-небезпечний характер, вчиненні ним під час запровадження в Україні воєнного стану в зв'язку з військовою агресією, а тому обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є виправданим заходом, оскільки цього вимагає справжній інтерес суспільства, який незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.
Суд не вбачає наявності у ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків. Доказів незадовільного стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , зокрема, контузії, що унеможливлює його перебування під вартою, також суду не надано.
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, тому мають підвищену суспільну небезпеку та інтерес.
Суд зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета - дійсно забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.
Відтак, аналізуючи дані обставини, суд приходить до висновку, що на даній стадії процесу саме запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, і зокрема під час слухання справи у суді не надасть можливості перешкоджати обвинуваченому інтересам правосуддя шляхом ухилення від явки до суду, вчинення іншого кримінальне правопорушення.
Розгляд вказаного кримінального провадження по суті закінчується, суд дослідив усі докази, надані сторонами та допитав обвинувачених. Але завершити судовий розгляд та перейти до стадії судових дебатів у даному судовому засіданні не можливо у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 ініціював питання щодо укладення угоди про визнання винуватості з прокурором, внаслідок чого судове засідання було відкладено.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту неможливо, так як необхідних умов для обрання такого виду запобіжного заходу на даній стадії процесу не встановлено. Домашній арешт у нічний час доби не сприяє запобіганню наявним ризикам, а цілодобовий домашній арешт неможливий, оскільки обвинувачений не має сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_3 було визначено розмір застави в розмірі 80 (вісімдесяти) неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240,00 грн, який є мінімальним.
На момент розгляду даної справи термін тримання обвинуваченого під вартою не закінчився, однак він сплине до наступного судового засідання. Оскільки питання щодо подовження строків тримання обвинуваченого під вартою вирішується в судовому засіданні за участю всього складу суду, суд вважає за необхідне вирішити це питання в даному судовому засіданні.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 24 липня 2026 року (включно) з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», місцезнаходження юридичної особи: Люстдорфська дорога, 11, місто Одеса, Одеська область, 65059.
Розмір застави, визначений ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12 січня 2024 року в сумі 242 240,00 гривень та обов'язки - залишити незмінними.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому.
Копію ухвали направити Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_7