(заочне)
Провадження № 2/510/697/26
Справа № 510/2498/25
26 травня 2026 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,
за участю секретаря Фурсової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» заповнила заявку на укладення кредитного договору № 25.05.2025-100000939 (кредитної лінії) від 25 травня 2025 року, ознайомилась з його умовами та графіком платежів.
25 травня 2025 року на зазначений відповідачем картковий рахунок, у відповідності до умов договору, перераховані кошти у розмірі 4000 грн.
Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.
Однак, з причини неналежного виконання умов договору, у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 12400 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4000 грн.; заборгованості за процентами - 5600 грн.; заборгованості за комісією (пов'язаної з надання кредиту) - 800 грн.; заборгованості по неустойці - 2000 грн.
Посилаючись на викладене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення сповіщалась належним чином, про причини неявки не повідомила. Відзив у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неодноразове неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності відповідача, за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
25 травня 2025 року сторони в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» дійшли згоди про укладення кредитного договору № 25.05.2025-100000939 (кредитної лінії).
До укладення договору, відповідач ознайомилась з його умовами та графіком платежів.
Відповідно до умов заявки від 25 травня 2025 року, зазначено, що даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Дана заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомилась 21 травня 2025 року за цим посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію".
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Таким чином, 25 травня 2025 року між сторонами був укладений кредитний договір.
У відповідності до умов договору, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит на суму 4000 грн. (п. 2 Договору), строком на 140 днів (п. 3 Договору), кінцевою датою повернення (виплати) кредиту - 11 жовтня 2025 року (п. 4 Договору). Крім того, за умовами договору сторони досягли домовленості щодо: денної процентної ставки у розмірі 1 % (п. 6 Договору); комісії пов'язаної за надання кредиту - 800 грн. (п. 7 Договору); неустойки 40 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п. 15 Договору).
25 травня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 підписано відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), якою вона підтверджує у тому числі, що вона однозначно та безумовно приймає (акцептую) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 25.05.2025-100000939 від 25 травня 2025 року, з якою попередньо уважно ознайомилась, акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті (п. 22 Договору).
Дана відповідь містить також інформацію про істотні умови кредитного договору № 25.05.2025-100000939 від 25 травня 2025 року, зазначені у пропозиції кредитного договору та заявці кредитного договору, у тому числі дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, спосіб надання кредиту, строк користування кредитом, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів.
Отже, вказана відповідь є невід'ємною частиною прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), разом з вказаною заявкою кредитного договору, на визначених в них умовах.
25 травня 2025 року на зазначений відповідачем картковий рахунок, у відповідності до умов договору, перераховані кошти у розмірі 4000 грн.
На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 4000 грн. позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», в якому зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 25 травня 2025 12:44:04 на суму 4000,00 грн.
Так, позивач на виконання умов договору та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, надав грошові кошти (кредит) відповідачу у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти та комісію.
Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 .
Однак, з причини неналежного виконання умов договору у відповідача сформувалась заборгованість у розмірі 12400 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 4000 грн.; заборгованості за процентами - 5600 грн.; заборгованості за комісією (пов'язаної з надання кредиту) - 800 грн.; заборгованості по неустойці - 2000 грн.
Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, що передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.
Надання позивачем кредитних коштів відповідачу, підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 1-0312 від 03 грудня 2025 року.
Разом із тим, заявлена за розрахунком представника позивача заборгованість відповідачем не спростована, контр розрахунку не надано.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Позивачем здійснено нарахування неустойки за прострочення за кредитним договором № 25.05.2025-100000939 (кредитної лінії) від 25 травня 2025 року у розмірі 2000 грн., після 24 лютого 2022 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у зазначеному розмірі задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є частково обґрунтованим, та таким що підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у належному розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції № СЦ00059841 від 05 грудня 2025 року.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2031 грн. 66 коп. (83,87% від розміру задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором № 25.05.2025-100000939 (кредитної лінії) від 25 травня 2025 року у розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) 2 031 (дві тисячі тридцять одна) грн. 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
В задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова