Справа № 465/5081/25 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.
Провадження № 22-ц/811/1539/26 Доповідач: Ніткевич А. В.
про залишення без руху
25 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду Ніткевич А.В., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича на рішння Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", з участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та пені, -
встановив:
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", з участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та пені - відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Качмар І.О.
Згідно норм процесуального закону, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватись з дотриманням певних умов.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 04.05.2022 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича на рішння Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 року залишено без руху, запропоновано подати документ, що підтверджує сплату судового збору або докази на підтвердження підстав для звільнення від такого.
20.05.2026 на виконання вимог ухвали представник апелянта адвокат Качмар І.О. подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, зазначає, що ОСОБА_1 вважає, що він звільняється від сплати судового збору, оскільки споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 , посилаючись на захист прав споживачів, просив стягнути безпідставно сплачену на виконання кредитного договору № 05-В/08/21/ФО/І від 23 квітня 2008 року комісію за розрахунково касове обслуговування, безпідставно сплачену на виконання кредитного договору № 05-В/08/21/ФО/І від 23 квітня 2008 року комісію за управління кредиту, безпідставно сплачені кошти на виконання додаткової угоди №2 до кредитного договору № 05-В/08/21/ФО/І, інфляційні втрати, 3 (три) відсотки річних та пеню в розмірі трьох відсотків суми, належної до повернення в загальній сумі 39 499 921 грн. 70 коп, що загалом складає 40 979 984 грн. 80 коп.
Позов мотивований безпідставним нарахуванням та стягненням з позивача на виконання кредитного договору № 05-В/08/21/ФО/І від 23 квітня 2008 року комісії за розрахунково касове обслуговування, комісію за управління кредиту тощо, що є порушенням його прав як споживача послуг банку. Просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження у справі № 465/5081/25.
Перевіряючи відповідність поданої апеляційної скарги вимогам цивільного процесуального закону, а також підставність поданого клопотання, приходжу таких висновків.
Цивільний процес має диспозитивний характер, відтак апеляційний суд не має права за своєю ініціативою вирішувати процесуальні питання без подачі відповідного клопотання учасником справи, яке б враховувало та підтверджувало відповідні обставини справи.
Згідно із п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються ЗУ «Про судовий збір».
Законом України «Про судовий збір» у ст. 3 визначено об'єкти справляння судового збору та надано перелік таких за які судовий збір не справляється, а у ст. 5 цього ж закону зазначено суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору.
Таким чином, у відповідних статтях закону зазначені обставини за яких особи, як учасники цивільних справ мають пільги щодо сплати судового збору, тобто звільняються від сплати такого в силу закону.
Інші підстави для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору, як наслідок вирішення відповідних клопотань та реалізації судом своїх дискреційних повноважень, зазначені у ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Крім цього, дійсно відповідно до частини третьої 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Порушені права споживачів можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права, а тому споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, зокрема при апеляційному та касаційному перегляді судових рішень.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
В свою чергу, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні правовідносини.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.
Поряд з цим, сторона позивача не покликається про надання банком неповної чи недостовірної інформації на етапі укладення кредитного договору, натомість, як зазначає сам представник, кошти про стягнення яких сторона позивача просить у примусовому порядку, були, зокрема, сплачені позивачем на виконання умов договору, а вимог про визнання окремих умов договору недійсними та зобов'язати банк зробити перерахунок, не заявлено.
Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019, справа №703/2718/16-ц, за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання
Як вже зазначалося, сторона позивача просить про стягнення комісії за розрахунково касове обслуговування, комісію за управління кредиту, безпідставно сплачені кошти на виконання додаткової угоди №2 до кредитного договору № 05-В/08/21/ФО/І, інфляційні втрати, 3 (три) відсотки річних та пеню в розмірі трьох відсотків суми, за неналежне (прострочене), на думку позивача, виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи наведене, судом не встановлено підстав для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» у контексті звільнення позивача від сплати судового збору, у спірних правовідносинах.
Також суд виходить з того, що вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ «SHISHKOV v. RUSSIA» від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Отже особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження такого.
Поряд з цим, стороною позивача таких доказів не надано, інших підстав для звільнення від сплати судового збору, не наведено.
Враховуючи наведені вище обставини та норми процесуального закону, підстави звільнення від сплати судового збору та як наслідкок відкриття апеляційного провадження, відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи факт подання адвокатом Качмаром І.О. клопотання на виконання вимог ухвали, при цьому така залишається не виконаною, вважаю за можливе продовжити строк, раніше встановлений судом (ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026) виконання ухвали та роз'яснити, що у разі якщо апелянт не виконає вимоги ухвали щодо сплати судового збору, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута апелянту.
Керуючись статтями 127, 185, 356, 357 ЦПК України, -
постановив:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Качмара Івана Остаповича на рішння Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2026 рокувстановлений судом (ухвалою Львівського апеляційного суду від 04.05.2026) та встановити такий строк тривалістю в десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог зазначених в мотивувальній частині ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною та такою, що підлягає поверненню.
Суддя А.В. Ніткевич