Березівський районний суд Одеської області
27.05.2026
Справа № 494/1010/26
Провадження № 2/494/815/26
27 травня 2026 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Станілевич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
01 травня 2026 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2026 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
ОСОБА_1 , звернувшись з цим позовом до суду, посилалася на те, що 12 березня 2011 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис №1. Від шлюбу сторони спільних дітей не мають.
Спільно, як подружжя, сторони не проживають з квітня 2025 року. Станом на теперішній час позивачка та відповідач спільне господарство не ведуть, не мають взаємних прав та обов'язків, не мають будь-яких фінансових взаємовідносин та не спілкуються. Кожен живе своїм життям. Сім'я існує лише формально. ОСОБА_2 проживає з іншою жінкою, ОСОБА_1 також має намір створити іншу сім'ю.
Відповідач не бажає надати згоду на розірвання шлюбу. З даного питання позивачка неодноразово зверталась до ОСОБА_2 , до органу РАЦС, пропонувала йому подати відповідну заяву, але він не бажає. Відповідач повідомив, що він не заперечує проти розірвання шлюбу, але будь-куди їхати він не буде.
Поновлювати з ним шлюбні стосунки наміру у позивачки не має. Подальше перебування у шлюбних відносинах не принесе користі ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 і буде суперечить їх інтересам.
Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), листом від 28.04.2026 року за №210/22.1-20 позивачці було відмовлено у розірванні шлюбу та рекомендовано вирішувати дане питання у судовому порядку.
Вжиття заходів щодо примирення подружжя відповідно до ст. 111 СК України не виправить стан їх шлюбних відносин, оскільки позивачка категорично не бажає продовжувати з відповідачем сімейні відносини.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просить розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 . Також, після розірвання шлюбу просить залишити їй шлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ».
Ухвалою суду від 12.05.2026 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 27.05.2026 року о 16:00 год.
В судове засідання позивачка не з'явилась, 26.05.2026 року подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. 27.05.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали та не заперечували проти їх задоволення.
За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослідивши матеріали справи, оцінивши і проаналізувавши докази, врахувавши визнання позову відповідачем, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
У судовому засіданні встановлено наступне.
12 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис №1. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_3 ».
Від спільного проживання сторони дітей не мають.
Сімейне життя між позивачкою та відповідачем не склалося, станом на теперішній час сторони спільне господарство не ведуть, не мають взаємних прав та обов'язків, будь-яких фінансових взаємовідносин та не спілкуються. Кожен живе своїм життям.
З питання розірвання шлюбу позивачка зверталася до Березівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), листом від 28.04.2026 року за вих. №210/22.1-20 ОСОБА_1 було відмовлено у розірванні шлюбу та рекомендовано вирішувати дане питання у судовому порядку, так як для подання заяви про розірвання шлюбу потрібна присутність другого з подружжя. Однак, відповідач категорично відмовляється відвідати органи державної реєстрації актів цивільного стану.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фактично шлюбні стосунки подружжя припинені, що свідчить про те, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, тому шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Так як при реєстрації шлюбу позивачці було присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_3 », то вона має право іменуватися цим прізвищем надалі.
Станом на теперішній час спір про поділ майна - відсутній.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Приймаючи до уваги відсутність згоди позивачки на примирення, врахувавши визнання позову відповідачем, суд вважає причини, що спонукають ОСОБА_1 наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви позивачкою, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки, відповідно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 24, 104-105,109-114 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10-13, 77-79, 81, 89,133, 137, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 березня 2011 року Виконавчим комітетом Златоустівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис №1.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березівським РВ ГУ МВС України в Одеській області 13.04.2010 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Березівським РВ ГУ МВС України в Одеській області 30.03.2011 року, РНОКПП - НОМЕР_4 , витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1331 гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Панчишин А.Ю.