Березівський районний суд Одеської області
27.05.2026
Справа № 494/1014/26
Провадження № 3/494/298/26
27 травня 2026 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Панчишин А.Ю., ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
01 травня 2026 року в провадження судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю. відБерезівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу серії ЕПР1 №650292 від 26 квітня 2026 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 26.04.2026 року о 07:19 год. по вул. Миру, 9, м. Березівка Одеської області, водій керував автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагували на світло, порушення координації рухів, неприродне поблідніння шкірного покрову обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився на відеозапис, чим порушив п.п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
Представник ОСОБА_1 адвокат Шулик М.Ю. зазначив, що його довіритель своєї вини у скоєному правопорушенні не визнає, вважає, що протокол відносно нього було складено без правових підстав та з порушеннями вимог чинного законодавства, жодних причин для оформлення матеріалів правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП не було, тому дана справа підлягає закриттю. На обгрунтування своєї позиції зазначає наступне. Положеннями п. 27 Постанови пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам роз'яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Представник звертає увагу, що 26.04.2026 р. о 07 год 24 хв. поліцейські не зупиняли транспорт ОСОБА_1 , так як співробітники самі під'їхали до його автомобіля, який стояв на узбіччі дороги у нерухомому стані, біля сусіднього помешкання по вул. Миру, 9 м. Березівка, куди ОСОБА_1 заходив, щоб допомогти обробити дерева того дня. Відеофайл, який додано до справи, взагалі не містить записів вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а саме відсутній на відео факт зупинення поліцейськими автомобіля марки ВАЗ , д.н.з. НОМЕР_2 та не має належного та допустимого доказу , підтверджуючого керування ним вказаного автомобіля.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення від 26.04.2026 р. вказано, що водій керував транспортним засобом з «ознаками наркотичного сп'яніння», а не «в стані наркотичного сп'яніння», як визначено ч 1 ст. 130 КУпАП та в п. 2. 9а ПДР (обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів). Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується громадянину, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2.9а ПДР. Тому відповідальність водія за діяння, зазначене в протоколі, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП виключається.
Також адвокат зазначає, що відеозапис, який доданий до справи, є неналежним та недопустимим доказом, так як він здійснювався поліцейськими не за допомогою портативного відео реєстратора, а особистим телефоном, і наданий відеозапис не є безперервним. Так з вказаного відеофайлу - початок з 07 год. 24 хв. по 07 год.26 хв. взагалі не вбачається факту зупинки та керування транспортом ОСОБА_1 , даний відеозапис не містить факту встановлення поліцейськими правових підстав та виявлення ознак сп'яніння у ОСОБА_1 . Крім цього, другий відеозапис починається з 08 год.02 хв. та завершується о 08 год.06 хв. Згідно наданого відеодиску не вбачається, як поліцейськими здійснювалися заходи по оформленню всіх матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , оскільки відеозапис було перервано майже на 35 хвилин, тобто з 07 год.26 хв. по 08 год.02 хв. Відсутність повного та безперервного відеозапису є порушенням п.4 розділу 2
«Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і
технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і
кінозйомки, відеозапису», затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026.
Такі дії працівників поліції не відповідають вимогам ч.3 ст.266 КУпАП.
Представник особи, що притягається до відповідальності просить врахувати, що навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності це не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС , а саме Постановою ВС/КАС №757/2757/16-а від 22.07.2019 року.
Враховуючи наведене, просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650292 від 26.04.2026 року;
- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.04.2026 року;
- рапорт інспектора поліції;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 26.04.2016 року відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст. 126 КУпАП;
- розписка про передачу транспортного засобу тверезому водієві ОСОБА_2 ;
- довідка про отримання посвідчення водія.
- диск з відеозаписом, на якому відображено зафіксовані обставини справи.
Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП визначає поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушенняПДРта подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (рішення від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
Як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи (від 26.04.2026 року) на такому відсутній момент керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 та момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Окрім того, на відео відсутній момент зазначення працівником поліції водієві причину зупинки його транспортного засобу. На відеозаписі відсутній момент порушення водієм правил дорожнього руху, що і могло послугувати його подальшій зупинці та перевірці на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином не можна вважати законною підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Так, Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст. 251 КУпАП працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Отже, протоколи про адміністративне правопорушення самі по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечними доказами на доведення вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. ст.31,40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, вищезазначеними вимогами закону, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018р. та наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016р. №100, яким затверджено Інструкцію «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Згідно п. 5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних камер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої Наказом НПУ від 03.02.2016 року №100 передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Відеозапис, копія якого долучена до матеріалів справи, не є безперервним (здійснений не від початку і до кінця оформлення адміністративних матеріалів). На диску наданому в розпорядження суду містяться лише два файли загальною тривалістю 6 хвилин, перший тривалістю з 07 год 24 хв до 07 год 26 хв 26.04.2026 року, а другий з 08 год 02 хв до 08 год 06 хв. 26.04.2026 року. При цьому відсутній відеозапис з 07 год 26 хв до 08 год. 02 хв., тобто майже тридцять п'ять хвилин відеозапису є відсутніми. Матеріали справи не містять рапорту поліцейського із зазначенням причин перерви відеофіксації правопорушення.
На відеозаписі вбачається, що працівник поліції запитує водія чи згоден останній поїхати до медичного закладу для проходження медичного освідування, не дочекавшись відповіді, поліцейський сам дає відповідь «відмовляєтесь так» 07 год. 25 хв 26.04.2026 року.
На відео зазначені дата та місце фіксації оформлення адміністративного правопорушення іноземною мовою, хоча діловодство в органах поліції України (як і в системі МВС загалом) ведеться виключно державною мовою.
Назва та номер відеореєстратора не зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення.
На відеозаписі відсутній момент складення та вручення ОСОБА_1 направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, хоча таке направлення долучене до матеріалів справи.
Викликаний в судове засідання, працівник поліції Костенко Вадим Васильович, який здійснював оформлення адмінматеріалів, в судове засідання не з'явився, пояснення з приводу відсутності 35 хвилин відеозапису не надав, та не пояснив чому відеозапис не відбувався від початку до закінчення оформлення адмінматеріалів.
Таким чином, згідно наданих відеозаписів не вбачається, як працівниками поліції здійснювалися заходи по оформленню всіх матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року в розділі 13 передбачено, що Тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським відповідно до Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102, у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм учинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомоюстатті 121, частинами третьою, п'ятою, шостою та сьомоюстатті 122(у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)),статтями 122-5,124,126, частинами першою -четвертою статті 130,статтями 132-1,206-1КУпАП.
За наявності правових підстав, передбачених абзацом першим пункту 1 цього розділу, тимчасове затримання транспортного засобу проводиться шляхом його блокування або доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Разом з цим, оскільки працівники поліції вбачали в діях ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, останні повинні були здійснити тимчасове затримання транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому скласти акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і долучити такий до матеріалів про адміністративне правопорушення, однак такий акт не був складений та долучений. На відеозаписі відсутній і момент передачі вищевказаного транспортного засобу тверезому водієві.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в даному випадку відсутнє.
Навіть у разі наявності підпису водія у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності це не може бути беззаперечним доказом його вини. Вказане підтверджується практикою ВС, а саме Постановою ВС/КАС №757/2757/16-а від 22.07.2019 року.
З відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що поведінка ОСОБА_1 є адекватною, спокійною, він спілкується з поліцейськими, логічно висловлює свої міркування, дає відповіді на поставлені запитання.
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.
Також у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зібраними в справі доказами об'єктивно не підтверджено той факт, що 26.04.2026 року по вул. Миру, 9 в м. Березівка Одеської області ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2106 стані наркотичного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.1 ст.130,247,283,284294 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Суддя Панчишин А.Ю.